Справа № 620/14273/24 Суддя (судді) першої інстанції: Лариса ЖИТНЯК
31 жовтня 2025 року м. Київ
Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Кузьменка В. В.,
суддів: Василенка Я. М., Ганечко О. М.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 січня 2025 року,
ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив про:
визнання протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 29.02.2024 № 128 щодо призупинення ОСОБА_1 виплати грошового забезпечення;
визнання протиправними дій відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди із розрахунку 100 000 грн на місяць, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за час перебування на стаціонарному лікуванні після отримання тяжкого поранення у періоди 19.12.2023 по 31.01.2024, 31.01. по 21.02. 2024, 21.02. по 13.03.2024, 14 по 28.03.2024, 29.03. по 09.04.2024, 09 по 30.04.2024, 03.05. по 15.05.2024, 01 по 15.07.2024, 19.07. по 07.08.2024, 16 по 24.09.2024;
зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду із розрахунку 100 000 грн на місяць, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за час перебування на стаціонарному лікуванні після отримання тяжкого поранення у періоди 19.12.2023 по 31.01.2024, 31.01. по 21.02. 2024, 21.02. по 13.03.2024, 14 по 28.03.2024, 29.03. по 09.04.2024, 09 по 30.04.2024, 03.05. по 15.05.2024, 01 по 15.07.2024, 19.07. по 07.08.2024, 16 по 24.09.2024;
визнання протиправними дій відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу грошового забезпечення за час перебування на стаціонарному лікуванні після отримання тяжкого поранення у періоди 19.12.2023 по 31.01.2024, 31.01. по 21.02. 2024, 21.02. по 13.03.2024, 14 по 28.03.2024, 29.03. по 09.04.2024, 09 по 30.04.2024, 03.05. по 15.05.2024, 01 по 15.07.2024, 19.07. по 07.08.2024, 16 по 24.09.2024;
зобов'язання відповідача прийняти рішення про нарахування та виплатити позивачу грошове забезпечення за час перебування на стаціонарному лікуванні після отримання тяжкого поранення у періоди 19.12.2023 по 31.01.2024, 31.01. по 21.02. 2024, 21.02. по 13.03.2024, 14 по 28.03.2024, 29.03. по 09.04.2024, 09 по 30.04.2024, 03.05. по 15.05.2024, 01 по 15.07.2024, 19.07. по 07.08.2024, 16 по 24.09.2024.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 27.01.2025 позов задоволено частково:
визнано протиправним та скасовано наказ Військової частини НОМЕР_1 від 29.02.2024 №128 в частині припинення ОСОБА_1 виплати додаткової винагороди, за час перебування на стаціонарному лікуванні, передбаченої постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану»;
визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, у відповідності до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», збільшеної до 100 000,00 грн, пропорційно із розрахунку на місяць за період перебування на стаціонарному лікуванні з 19.12.2023 по 31.01.2024, з 31.01.2024 по 21.02.2024, з 21.02.2024 по 13.03.2024, з 14.03.2024 по 28.03.2024, з 29.03.2024 по 09.04.2024, з 09.04.2024 по 30.04.2024, з 03.05.2024 по 15.05.2024, з 01.07.2024 по 15.07.2024, з 19.07.2024 по 07.08.2024, з 16.09.2024 по 24.09.2024;
зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди, у відповідності до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», збільшеної до 100 000,00 грн, пропорційно із розрахунку на місяць за період перебування на стаціонарному лікуванні з 19.12.2023 по 31.01.2024, з 31.01.2024 по 21.02.2024, з 21.02.2024 по 13.03.2024, з 14.03.2024 по 28.03.2024, з 29.03.2024 по 09.04.2024, з 09.04.2024 по 30.04.2024, з 03.05.2024 по 15.05.2024, з 01.07.2024 по 15.07.2024, з 19.07.2024 по 07.08.2024, з 16.09.2024 по 24.09.2024.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, представницею позивача подано апеляційну скаргу, в якій остання просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального права, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Позивач вважає, що невиплата йому грошового забезпечення під час проходження лікування порушує його права.
Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно з положеннями ст. 309 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Розгляд справи проведено у порядку письмового провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У відповідності до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, позивач проходив військову службу за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_1 .
19.08.2023 позивач одержав травму: МВТ, множинні осколкові вогнепальні поранення правої гомілки, вогнепальне наскрізне поранення передньої черевної стінки, акубаротравму.
Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 від 07.09.2023 № 536/1588 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) Травма (поранення) отримане внаслідок артилерійського обстрілу лісосмуги поблизу населеного пункту Приютне. Запорізька область. Травма(поранення) сталася під час виконання бойових завдань по захисту Батьківщини.
Відповідно до Свідоцтва про хворобу від 31.01.2024 №54/5, ВЛК КНП «Тернопільська обласна клінічна лікарня» визначила, що травма, отримана позивачем відноситься до категорії тяжких. Травма, ТАК, пов'язана із захистом Батьківщини. На підставі ст. 81 графи ІІ Розкладу хвороби - непридатний до військової служби з переоглядом через 6 місяців. 12.02.2024 свідоцтво про хворобу та висновок про придатність до військової служби позивача затверджено 16 Регіональною ВЛК.
Внаслідок отриманої травми, позивач проходив стаціонарне лікування:
з 19 по 22.08.2023 - стаціонарне лікування у КНП Запорізька обласна клінічна лікарня» - виписка з медичної карти стаціонарного хворого № 15984 (19.08.2023 проведена операція);
21 по 24.08.2023 - стаціонарне лікування у КНП Міська клінічна лікарня № 4 Дніпровської міської ради» - виписка з медичної карти стаціонарного хворого № 26338 (24.08.2023 виписаний для подальшої евакуації);
з 25.08. по 01.11.2023 - стаціонарне лікування у КНП - Тернопільська обласна клінічна лікарня» - виписка з медичної карти стаціонарного хворого № 13094 («після отриманого лікування пацієнта з покращенням переведено на наступний пункт у КП «ТМКЛ № 3» ТМР м. Тернопіль для подальшого лікування»);
з 01.11. по 13.12.2023 - стаціонарне лікування у КНП «Міська клінічна лікарня № 3» Тернопільської міської ради - виписка з медичної карти стаціонарного хворого № 3655 («хворий переводиться на лікування в КНП «ТОКЛ» ТОР»);
з 13.12.2023 по 31.01.2024 - стаціонарне лікування у КНП «Тернопільська обласна клінічна лікарня» - виписка з медичної карти стаціонарного хворого № 19125 («після отриманого лікування пацієнта з покращенням переведено на наступний пункт евакуації у КНП «Заліщицьку центральну міську лікарню» ЗМР для подальшого лікування. Свідоцтво для вирішення непридатність військовослужбовця до військової служби, рішенням ВЛК направлено у «Військово лікарська комісія Західного регіону» м. Львів»);
з 31.01. по 21.02.2024 - стаціонарне лікування - виписка з медичної карти стаціонарного хворого № 1176/92;
з 21.02. по 13.03.2024 - стаціонарне лікування у КП «Макулинецька обласна фізіотерапевтична лікарня реабілітації» Тернопільської обласної ради - стаціонарне лікування - виписка з медичної карти стаціонарного хворого № 582 («для подальшого реабілітаційного лікування хворий переводиться в Більче-Золотецьку обласну лікарню реабілітації»);
з 14 по 28.03.2024 - стаціонарне лікування КНП «Більче-Золотецька обласна лікарня реабілітації імені В.Г.Вершигори» Тернопільської обласної ради - виписка з медичної карти стаціонарного хворого № 619;
з 29.03. по 09.04.2024 - стаціонарне лікування КНП «Тернопільська обласна клінічна лікарня» - виписка з медичної карти стаціонарного хворого № 05709 («після отриманого лікування пацієнта з покращенням переведено на наступний пункт евакуації у КНП «Микулинецька лікарня фізичної реабілітації» Микулинецької селищної ради під нагляд ортопеда-травматолога, з наданими рекомендаціями»);
з 09 по 30.04.2024 - стаціонарне лікування КНП «Микулинецька обласна фізіотерапевтична лікарня реабілітації» Тернопільської обласної ради- виписка з медичної карти стаціонарного хворого № 1067 («виписується під нагляд ортопеда, невролога, сімейного лікаря по місцю проживання»);
з 03 по 15.05.2024 - стаціонарне лікування Чернігівська міська лікарня № 2 -виписка з медичної карти стаціонарного хворого № 7644 гнійно-септична хірургія;
з 01 по 15.07.2024 - стаціонарне лікування КНП «Чернігівська міська лікарня № 4» - виписка з медичної карти стаціонарного хворого № 1484 («лікувальні і трудові рекомендації: продовжити лікування нориць верхньої третини правої гомілки у спеціалізованому закладі»;
з 19.07. по 07.08.2024 - стаціонарне лікування КНП «Чернігівська обласна лікарня» - виписка з медичної карти стаціонарного хворого №14909;
з 16 по 24.09.2024 - стаціонарне лікування військовій частині НОМЕР_2 .
Відповідно до Довідки військово-лікарської комісії ВЧ НОМЕР_2 від 24.09.2024 щодо позивача визначено, згідно Наказу № 370 від 04.07.2007 за ступенем тяжкості травми «Тяжка». Травма, поранення, ТАК, пов'язана із захистом Батьківщини. На підставі статті 61-а, 78-а графи ІІ Розкладу хвороб, графи ТДВ Непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку. Постанова ВЛК ВЧ НОМЕР_2 підлягає затвердженню ЦВЛК ЗСУ. Потребує звільнення від виконання службових обов'язків на 30 календарних днів, необхідних для оформлення та затвердження свідоцтва про хворобу.
24.09.2024 позивач був направлений у розпорядження командира ВЧ НОМЕР_1 після лікування.
15.10.2024 Постанова військово-лікарської комісії від 24.09.2024 затверджена ЦВЛК ЗСУ.
19.10.2024 складено Свідоцтво про хворобу № 1620.
Як вбачається з виписки з карткового рахунку позивача, відкритого АТ КБ «Приватбанк», йому виплачено відповідачем: 16 та 24.08.2023 з- 23 212, 19 грн та 100 000 грн відповідно, 16 та 29.09.2023 - 23 212, 19 грн та 23 212, 19 грн, 19.10.2023 - 23 212, 19 грн, 15 та 30.11.2023 - 23 212, 19 грн та 238 306, 45 грн відповідно, 15, 24 та 26.12.2023 - 2 397,84 грн, 24 097, 68 грн та 11 231, 68 грн відповідно, 18.01.2024 - 11 980,52 грн, 13.02.2024 - 23 212, 19 грн, 19.03.2024 - 119 463 92 грн.
З травня 2024 року позивачу здійснював виплати Соціальний фонд (травень - 1 443,28 грн та 1 170,58 грн, червень - 897,88 грн, липень - - 897,88 грн, серпень - 897,88 грн).
Як вбачається з листів ВЧ НОМЕР_3 від 14.05.2024 № 47 та від 19.07.2024 № КО-17600764, з 19.12.2023 позивачу призупинено виплату грошового забезпечення та додаткової винагороди відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 29.02.2024 № 128 у зв'язку з відсутністю у військової частини висновків військово-лікарської комісії про потребу у тривалому лікуванні після 4 місяців безперервного лікування.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з даним позовом до адміністративного суду.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог в частині, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивач має право на отримання збільшеної до 100000 гривень винагороди в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на такому стаціонарному лікуванні.
Відмовляючи в задоволенні частини позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що право на отримання грошового забезпечення після чотирьох місяців безперервного перебування на лікуванні в лікарняних закладах виникає на підставі висновку лікарняного закладу (військово-лікарської комісії), рішення командира військової частини про продовження перебування в лікарняних закладах або перебування у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою (відпустці за станом здоров'я). Матеріали справи зазначених вище доказів не містять. Такий висновок надано лише 24.09.2024 (довідка № 1620), тобто поза межами спірного періоду.
Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно зі ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.
Збройні Сили України та інші військові формування ніким не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів влади чи перешкоджання їх діяльності.
Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Указами Президента України № 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022 та подальших, строк дії режиму воєнного стану продовжувався.
За визначенням, що викладено у частинах 1, 2, 4 ст. 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Проходження військової служби здійснюється:
громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом;
іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення № 1153/2008).
Відповідно до абзваців 8-11 п. 2 Положення № 1153/2008 за призовом громадяни проходять:
строкову військову службу;
військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період;
військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
На виконання частин 1 та 2 ст. 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
За приписами абзаців 1 і 2 ч. 4 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Пунктами 2 та 3 Постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704 (далі - Постанова № 704) установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації (далі - державні органи).
Відповідно до статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок № 260).
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначений у Порядку №260 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), за змістом пункту 2 розділу І якого грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення (посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років); щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги).
Відповідно до пунктів 2 та 3 Розділу І Порядку № 260 грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги.
Підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є:
штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина);
накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов'язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження;
накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення;
накази про присвоєння військових звань;
грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).
Відповідно до п. 8 Розділу І Порядку № 260 грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців.
Грошове забезпечення виплачується:
щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий;
одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України).
Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника) (далі - командир).
Грошове забезпечення командиру військової частини виплачується за місцем перебування на грошовому забезпеченні на підставі наказу вищого командира за підпорядкованістю.
За приписами абзаців 1-3 п. 9 Розділу І Порядку № 260 виплата грошового забезпечення за останніми займаними посадами зберігається за час відряджень, а також надання оплачуваних відповідно до чинного законодавства України відпусток.
Грошове забезпечення за останніми займаними посадами виплачується за період звільнення від виконання службових обов'язків у зв'язку з хворобою та перебуванням на лікуванні в лікарняних закладах та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою (відпустці за станом здоров'я) (далі - відпустка для лікування у зв'язку з хворобою), але не більше чотирьох місяців із дня вибуття з військової частини (крім випадків, передбачених чинним законодавством України, більш тривалих строків перебування на лікуванні).
Грошове забезпечення після чотирьох місяців безперервного перебування на лікуванні в лікарняних закладах виплачується на підставі висновку лікарняного закладу (військово-лікарської комісії), рішення командира військової частини про продовження перебування в лікарняних закладах та відповідно до вимог чинного законодавства.
Пункти 11, 12, 14, 15, 17 Розділу І Порядку № 260 встановлюють, що у разі змін розмірів (норм) щомісячних основних або додаткових видів грошового забезпечення під час проходження військової служби (у тому числі під час відряджень, відпусток, навчання, звільнення від виконання службових обов'язків у зв'язку з хворобою, перебування на лікуванні в лікарняних закладах та розпорядженні тощо) здійснюється перерахунок грошового забезпечення з дня, з якого відбулися відповідні зміни.
Військовослужбовцям, які тимчасово вибувають з військової частини зі збереженням грошового забезпечення за місцем служби, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, які мають постійний характер, виплачуються за весь період такого вибуття.
Грошове забезпечення, не виплачене своєчасно або виплачене в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього.
Грошове забезпечення не виплачується:
за час надання військовослужбовцям відпусток відповідно до чинного законодавства України, за якими не передбачено збереження заробітної плати;
якщо виплачуються академічні стипендії;
за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше;
за час перебування на лікуванні в лікарняних закладах понад встановлені чинним законодавством строки;
за час тимчасового виконання обов'язків понад два місяці за новими посадами у зв'язку з переведенням військової частини на інший штат (внесення змін до штату);
за час тримання військовослужбовців під вартою чи перебування під цілодобовим домашнім арештом;
за час відбування покарання на гауптвахті військовослужбовцями строкової військової служби.
Військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення.
Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.
На період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
Пункт 11 ст. 10-1 Закону № 2011-ХІІ передбачає, що військовослужбовцю на підставі висновку військово-лікарської комісії надається відпустка для лікування у зв'язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої відпустки визначається характером захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва). Відпустка надається без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Загальний час безперервного перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров'я та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) становить не менше тижня та не може перевищувати в цілому чотирьох місяців підряд (крім випадків, коли законодавством передбачено більш тривалі строки перебування на лікуванні). У разі направлення військовослужбовця на лікування за кордон у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, загальний час його перебування на лікуванні за кордоном, включаючи час переміщення з одного іноземного закладу охорони здоров'я до іншого та час очікування між плановими хірургічними втручаннями, не може перевищувати дванадцяти місяців підряд.
Після закінчення встановленого абзацом першим цього пункту строку безперервного перебування на лікуванні у закладах охорони здоров'я та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) військовослужбовець підлягає огляду військово-лікарською комісією для вирішення питання про придатність його до військової служби.
Після видання наказу про звільнення військовослужбовця з військової служби відпустка для лікування у зв'язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) не надається.
За приписами підпунктів 10 та 15 п. 116 Положення № 1153/2008 зарахування військовослужбовців наказами по особовому складу в розпорядження посадових осіб, які мають право призначення на посади, для вирішення питання щодо дальшого їх службового використання допускається в разі:
визнання військовослужбовця військово-лікарською комісією непридатним чи обмежено придатним до військової служби - до звільнення з військової служби;
якщо військовослужбовці перебувають на тривалому лікуванні у зв'язку з отриманим пораненням або хворобою, отриманою в особливий період, чи у полоні, як заручники або інтерновані особи, - до їх повернення;
11.04.2024 статтю 9 Закону № 2011-ХІІ доповнено частиною 9: за військовослужбовцями, виведеними у розпорядження командира (начальника) військової частини у зв'язку з потребою у тривалому лікуванні, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення протягом усього строку безперервного перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я, зокрема іноземних держав, та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою або відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва), встановленого абзацом першим пункту 11 статті 10-1 цього Закону.
Пункт 1.1 глави 1 розділу II Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністра оборони України 14.08.2008 № 402 (далі - Положення № 402) медичний огляд проводиться ВЛК також з метою визначення:
можливості проходження військової служби військовослужбовцями та проживання членів їх сімей за кордоном;
необхідності в тривалому спеціалізованому лікуванні, медичному спостереженні або в навчанні (вихованні) у спеціалізованих навчальних закладах членів сімей військовослужбовців, транспортабельності їх за станом здоров'я;
потреби у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою або відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва);
потреби у тривалому лікуванні.
Абзац 1 Пункт 6.4 глави 6 розділу II Положення № 402 встановлює, що у разі виявлення під час обстеження або лікування у закладі охорони здоров'я (установі) у військовослужбовця захворювання, наслідків травми (поранення, контузії, каліцтва), які зумовлюють непридатність до військової служби (пункти «а», «б» статей Розкладу хвороб, без індивідуальної оцінки), ці особи направляються на медичний огляд для встановлення ступеня придатності до військової служби за рішенням начальника (керівника) закладу охорони здоров'я (установи) на підставі подання начальника (керівника) лікувального відділення, в якому обстежується (лікується) військовослужбовець, про що робиться запис у медичній карті стаціонарного (амбулаторного) хворого (медичній книжці), який завіряється підписом начальника (керівника) закладу охорони здоров'я (установи).
На виконання п. 6.5. глави 6 розділу II Положення № 402 для вирішення питання про потребу у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою або про потребу у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва), або звільненні від виконання службових обов'язків (у тому числі і повторно) військовослужбовець може направлятися на медичний огляд начальником (керівником) відділення або профільним головним (провідним) фахівцем закладу охорони здоров'я (установи), у якому він знаходиться на стаціонарному або амбулаторному лікуванні, про що робиться запис в медичній карті стаціонарного (амбулаторного) хворого (медичній книжці), який завіряється підписом відповідної посадової особи.
Відповідно до п. 6.6. глави 6 розділу II Положення № 402 військовослужбовці оглядаються ВЛК у закладах охорони здоров'я (установах) за територіальним принципом або за місцем лікування, навчання, перебування у відрядженні, за місцем проведення відпустки.
Абзац 1 п. 6.10 глави 6 розділу II Положення № 402 встановлює, що медичний огляд військовослужбовців, які отримали захворювання, травми (поранення, каліцтва, контузії), з метою визначення ступеня придатності до військової служби проводиться при визначеному лікарсько-експертному наслідку (результаті) захворювання, травми (поранення, каліцтва, контузії).
Визначений наслідок (результат) захворювання, поранення, травми, контузії, каліцтва - це такий стан здоров'я, коли результати обстеження та лікування дають підстави ВЛК (ЛЛК) винести постанову про ступінь придатності до військової служби (служби за військовою спеціальністю), а подальше лікування не призведе до відновлення придатності до військової служби.
Відповідно до п. 6.12 Положення № 402 у разі коли є незаперечні дані, що здатність до проходження військової служби за станом здоров'я не відновиться, постанова ВЛК про потребу військовослужбовців у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою або відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) не приймається, а вирішується питання про придатність їх до військової служби.
Пункт 6.14 Положення № 402 встановлює, що загальний час безперервного перебування військовослужбовців на лікуванні в закладах охорони здоров'я (установах), включаючи відпустку для лікування у зв'язку з хворобою та відпустку для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва), не повинен перевищувати 4 місяці, а для хворих на туберкульоз - 10 місяців. Після закінчення визначеного строку перебування на безперервному лікуванні та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) військовослужбовці підлягають медичному огляду для визначення ступеня придатності до військової служби. У разі визнання їх ВЛК непридатними до військової служби вони можуть бути подані до звільнення з військової служби до виписки із закладу охорони здоров'я (установи).
Як встановлено вище, позивач 19.08.2023 отримав тяжке поранення під час захисту Батьківщини. 19.12.2023 закінчився 4місячний термін лікування та перебування у відпустці за станом здоров'я.
Як підтверджено Свідоцтвом про хворобу від 31.01.2024 №54/5, ВЛК КНП «Тернопільська обласна клінічна лікарня» визначила, що травма, отримана позивачем відноситься до категорії тяжких. Травма, ТАК, пов'язана із захистом Батьківщини. На підставі ст. 81 графи ІІ Розкладу хвороби - непридатний до військової служби з переоглядом через 6 місяців. 12.02.2024 свідоцтво про хворобу та висновок про придатність до військової служби позивача затверджено 16 Регіональною ВЛК. Також, з вказаного Свідоцтва вбачається, що позивачу ще 18.12.2023 та в подальшому були проведені оперативні втручання.
Колегія суддів звертає увагу, що вже під час проходження першого ВЛК після безперервного лікування, включно і з 4 місяцями, визначеними законодавцем, позивач визнаний непридатним до військової служби. В той же час, питання про звільнення позивача з військової служби за станом здоров'я порушено не було.
Як встановлено вище, 30.04.2024 після стаціонарного лікування КНП «Микулинецька обласна фізіотерапевтична лікарня реабілітації» Тернопільської обласної ради була складена виписка з медичної карти стаціонарного хворого № 1067, в якій зазначено: «виписується під нагляд ортопеда, невролога, сімейного лікаря по місцю проживання».
Так, переогляд позивача мав відбутись з 31.07.2024.
Відповідно до Довідки військово-лікарської комісії ВЧ НОМЕР_2 від 24.09.2024 щодо позивача визначено, згідно Наказу № 370 від 04.07.2007 за ступенем тяжкості травми «Тяжка». Травма, поранення, ТАК, пов'язана із захистом Батьківщини. На підставі статті 61-а, 78-а графи ІІ Розкладу хвороб, графи ТДВ Непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку. Постанова ВЛК ВЧ НОМЕР_2 підлягає затвердженню ЦВЛК ЗСУ. Потребує звільнення від виконання службових обов'язків на 30 календарних днів, необхідних для оформлення та затвердження свідоцтва про хворобу.
Проаналізувавши вказані норми, обставини справи, виходячи з того, що з 19.08.2023 по 30.04.2024 позивач безперервно перебував на стаціонарному лікуванні, колегія суддів приходить до висновку, що Свідоцтво про хворобу від 31.01.2024 №54/5 прийняте ВЛК КНП «Тернопільська обласна клінічна лікарня» є висновком ВЛК про потребу в лікуванні в розумінні абзацу 3 пункту 9 розділу І Порядку № 260.
За правовим висновком Верховного суду, викладеним у постановах від 19.06.2025 у справі № 480/9155/23 та 16.05.2024 у справі № 520/16191/23 «…повноваження командира військової частини щодо прийняття рішення (у формі наказу) про продовження виплати грошового забезпечення не є дискреційними з огляду на таке:
визначення потреби військовослужбовця у відпустці за станом здоров'я та встановлення необхідного терміну для відновлення функції і працездатності такого військовослужбовця відбувається на підставі висновку ВЛК за наслідком медичного огляду ВЛК, що оформлюється довідкою ВЛК, на підставі якої командир військової частини (закладу) надає таку відпустку.
Відтак, у разі наявності висновку ВЛК про потребу продовження відпустки за станом здоров'я нормами Порядку №260 встановлено лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки командира військової частини: видати наказ про продовження виплати грошового забезпечення…».
Проаналізувавши вказані норми та обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги щодо виплати грошового забезпечення за час лікування його після отриманої травми підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене у сукупності, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів приходить висновку про те, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає зміні у мотивувальній та резолютивній частинах.
Керуючись статтями 242, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 січня 2025 року - змінити в мотивувальній та резолютивній частині.
Викласти резолютивну частину рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 січня 2025 року наступним чином:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати наказ Військової частини НОМЕР_1 від 29.02.2024 №128 в частині припинення ОСОБА_1 виплати грошового забезпечення та додаткової винагороди, передбаченої постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за час перебування на стаціонарному лікуванні.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення та додаткової винагороди, у відповідності до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», збільшеної до 100 000,00 грн, пропорційно із розрахунку на місяць за період перебування на стаціонарному лікуванні з 19.12.2023 по 31.01.2024, з 31.01.2024 по 21.02.2024, з 21.02.2024 по 13.03.2024, з 14.03.2024 по 28.03.2024, з 29.03.2024 по 09.04.2024, з 09.04.2024 по 30.04.2024, з 03.05.2024 по 15.05.2024, з 01.07.2024 по 15.07.2024, з 19.07.2024 по 07.08.2024, з 16.09.2024 по 24.09.2024.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди, у відповідності до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», збільшеної до 100 000,00 грн, пропорційно із розрахунку на місяць за період перебування на стаціонарному лікуванні з 19.12.2023 по 31.01.2024, з 31.01.2024 по 21.02.2024, з 21.02.2024 по 13.03.2024, з 14.03.2024 по 28.03.2024, з 29.03.2024 по 09.04.2024, з 09.04.2024 по 30.04.2024, з 03.05.2024 по 15.05.2024, з 01.07.2024 по 15.07.2024, з 19.07.2024 по 07.08.2024, з 16.09.2024 по 24.09.2024.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про нарахування та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період перебування на стаціонарному лікуванні з 19.12.2023 по 31.01.2024, з 31.01.2024 по 21.02.2024, з 21.02.2024 по 13.03.2024, з 14.03.2024 по 28.03.2024, з 29.03.2024 по 09.04.2024, з 09.04.2024 по 30.04.2024, з 03.05.2024 по 15.05.2024, з 01.07.2024 по 15.07.2024, з 19.07.2024 по 07.08.2024, з 16.09.2024 по 24.09.2024.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач В. В. Кузьменко
Судді: Я. М. Василенко
О. М. Ганечко