Справа № 320/4531/21 Суддя (судді) суду 1-ї інстанції:
Горобцова Я.В.
Іменем України
31 жовтня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Сорочка Є.О.,
суддів Коротких А.Ю.,
Чаку Є.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 06.03.2024 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:
- визнати неправомірною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області, оформлену листом №3052-3260/П-02/8-1000/21 від 25 березня 2021 року щодо здійснення перерахунку пенсії позивачу згідно довідки ВАТ «Сквира Авто» від 15 грудня 2003 року №406;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу виходячи з суми заробітної плати її чоловіка ОСОБА_2 за період роботи в зоні відчуження з 22 по 24 травня 1986 року, відповідно до довідки ВАТ «Сквира Авто» від 15 грудня 2003 року №406, з врахуванням вимог підпункту 4 пункту 3 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 р. № 1210, починаючи з 01 березня 2021 року, з врахуванням вже виплачених сум.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 06.03.2024 позов задоволено.
Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що підстави для здійснення перерахунку пенсії відсутні.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла таких висновків.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області та отримує пенсію в разі втрати годувальника з 20.02.2020 р. відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII (далі - Закон № 796-XII).
Померлий ОСОБА_2 перебував на обліку та отримував пенсію по інвалідності 2 групи внаслідок захворювання, пов'язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС відповідно до Закону № 796-XII.
Рішенням Сквирського районного суду Київської області від 05.11.2003 р. встановлено факт, що ОСОБА_2 з 22.05.1986 р. по 24.05.1986 р. перебував у відрядженні в м. Прип'ять, Київської області і тривалість робочого часу за час відрядження щоденно становила 19 годин в зоні відчуження.
На виконання вказаного рішення суду ВАТ «Сквира Авто» видало довідку від 15.12.2003 р. № 406 про заробітну плату ОСОБА_2 . Згідно вказаної довідки оплата праці за дні роботи в зоні становили 61-92 карб, загальна сума 91-41 карб.
На обороті вказаної довідки від 15.12.2003 р. № 406 ВАТ «Сквира Авто» було здійснено детальний розрахунок заробітної плати, згідно якого з 22 по 24 травня 1986 року ОСОБА_2 за роботу в зоні відчуження ЧАЕС було нараховано та виплачено загалом 318 карб. 45 коп.
Позивачка 24.02.2021 звернулась до відповідача з заявою про проведення перерахунку та виплати пенсії за довідкою від 15.12.2003 р. № 406 ВАТ «Сквира Авто».
Листом від 25.03.2021 № 3052-3260/П-02/8-1000/21 відповідач відмовив позивачу у такому перерахунку, оскільки актом перевірки характеру виконуваної роботи від 16.11.2006 р., не підтверджується заробітна плата ОСОБА_2 за період роботи в зоні відчуження в м. Прип'ять, Чорнобильського району, Київської області за період з 22.05.1986 р. по 24.05.1986 р. в довідці від 15.12.2003 р. № 406. За матеріалами пенсійної справи страховий стаж годувальника становить 37 років 5 місяців 21 день.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом.
Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що відповідач безпідставно та протиправно відмовив позивачу у проведенні перерахунку останньої пенсії згідно довідки ВАТ «Сквира Авто» від 15.12.2003 р. № 406.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.
Відповідно до статті 15 Закону України "Про пенсійне забезпечення" умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом Української РСР "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.
Згідно з частинами 1-2, 5 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII (далі - Закон №796-XII) пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством. В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу в зоні відчуження у 1986-1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців. Порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України.
Абзацом 6 пункту 1 Порядку обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, що затверджений Постановою Кабінет Міністрів України від 30.05.1997 №523 передбачено, що у разі якщо особа пропрацювала у 1986-1990 роках у зоні відчуження менше календарного місяця, пенсія обчислюється за її бажанням із заробітку, одержаного за роботу у зоні відчуження за весь фактично відпрацьований час, в одному із неповних календарних місяців роботи протягом цих років, без додавання суми заробітку за період роботи за межами зони відчуження. У такому разі заробіток за весь фактично відпрацьований час ділиться на число відпрацьованих днів, а одержана сума множиться на 25,4. Коли дні роботи припали на вихідні і святкові дні, розрахунок заробітку за 25,4 робочих дня здійснюється у такому ж порядку, як і за роботу у робочі дні, а доплата за вихідні і святкові дні нарахована за фактично відпрацьований час, з урахуванням установленої кратності, додається до суми обчисленого заробітку.
Частиною 4 статті 15 Закону №796-XII визначено, що видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - місцевими Радами народних депутатів на цих територіях.
Зокрема, починаючи з 15.03.1996 листом Міністерства соціального захисту населення України від 27.02.1996 №01-3/244-013-2 запроваджено форму довідки про заробіток, наведену в додатку до даного листа, яку необхідно подавати для призначення пенсії по інвалідності внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Крім того, відповідно до абзацу 5 частини 1 статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (в редакції, чинній на час спірних правовідносин, надалі - Закон №1058-IV), заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
У зв'язку з цим, Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (зареєстрований у Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846), згідно з пунктом 17 якого (в редакції, чинній на час спірних правовідносин), довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або державними архівними установами. Установлення заробітку для обчислення пенсії на підставі показань свідків не допускається. Виписка зі штатного розпису про посадовий оклад, профспілкові квитки, квитки партій та рухів, громадських об'єднань не є документами, що засвідчують фактичний заробіток для обчислення розміру пенсії.
Аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що єдиною і обов'язковою умовою для обчислення особі пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, з урахуванням заробітної плати за період роботи до 1 липня 2000 року, є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами, зокрема, виписками з особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за призначенням пенсії. Тобто, роботодавець має право видати довідку про розмір заробітної плати та її складові за даними, що містяться у розрахунковому листі особи за відповідний період. Іншого чинним законодавством не передбачено.
Правова позиція аналогічного змісту наведена Верховним Судом України у постановах від 13.02.2018 у справі №358/1179/17, від 26.10.2018 у справі №576/1467/16-а, від 26.11.2019 у справі 607/3122/17.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Сквирського районного суду Київської області від 05.11.2003 р. встановлено факт, що ОСОБА_2 з 22.05.1986 р. по 24.05.1986 р. перебував у відрядженні в м. Прип'ять, Київської області і тривалість робочого часу за час відрядження щоденно становила 19 годин в зоні відчуження.
На підставі вказаного рішення підприємством ВАТ «Сквира-Авто» видано довідку від 15 грудня 2003 року №406 про заробітну плату в зоні відчуження ЧАЕС, згідно якої ОСОБА_2 з 22 по 24 травня 1986 року було нараховано 318 карб. 45 коп.
Згідно ч.4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Колегія суддів наголошує, що вимогами статті 37 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» чітко передбачено, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім'ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.
Частиною першою статті 38 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається на весь період, протягом якого член сім'ї померлого годувальника вважається непрацездатним згідно із частиною другою статті 36 цього Закону, а членам сім'ї, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, - довічно.
Суд першої інстанції правильно зазначив, що відповідач протиправно проігнорував вищенаведені приписи законодавства і не здійснив перерахунок пенсії позивача з урахуванням довідки ВАТ «Сквира-Авто» від 15 грудня 2003 року №406 і фактично зменшив розмір пенсії померлого чоловіка, який він отримував за життя, що як наслідок призвело до зменшення розміру пенсії позивачки.
Доводи апеляційної скарги щодо не підтвердження первинними документами отримання позивачем заробітної плати, вказаних в довідці розмірах є безпідставними, оскільки як встановлено апеляційним судом ця довідка видана на виконання судового рішення та з врахуванням відомостей по заробітній платі.
Схожий підхід щодо застосування норм права в подібних правовідносинах застосував Верховний Суд у справах №593/588/17, №683/1276/17, №496/4408/16-а, №496/4408/16-а, № 376/1016/16-а.
Таким чином, відмова відповідача у здійсненні нарахування та виплати пенсії позвиачу за довідкою ВАТ «Сквира-Авто» від 15 грудня 2003 року №406 відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є протиправною.
Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення позову.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Інші доводи учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись статтями 34, 243, 311, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 06.03.2024 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню.
Суддя-доповідач Є.О. Сорочко
Суддя А.Ю. Коротких
Суддя Є.В. Чаку