Справа № 199/6918/24
(2/199/481/25)
Іменем України
28.10.2025
Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра в особі судді Спаї В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі в спрощеному позовному провадженні без виклику учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит - капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позивач звернувся до суду з даним позовом, в його обґрунтування посилаючись на те, що 16.07.2023 року між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем укладено кредитний договір №6866291, відповідно до умов якого Товариство надало відповідачу грошові кошти в сумі 7200,00 грн., а відповідач зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у термін та строки встановлені договором. Договір укладено в електронній формі, кредитні кошти перераховано відповідачу у безготівковій формі шляхом їх перерахування на карту позичальника.
Товариство свої зобов'язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк, визначеними умовами кредитного договору. Відповідач, у свою чергу, не виконав умов кредитного договору.
14.02.2024 р. між ТОВ «Авентус Україна» » та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу №14.02/24 - Ф, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до осіб, які були боржниками ТОВ «Авентус Україна», зокрема до відповідача.
Станом на дату звернення до суду з позовною заявою заборгованість відповідача перед позивачем становить 17229,60 грн., з яких: 7200,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 10029,60 грн. - заборгованість за відсотками.
Про стягнення даної суми у позові й заявлено відповідну вимогу.
Відповідач не скористався правом надання відзиву на позовну заяву.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
Судом на підставі доказів, наданих у порядку ст.ст. 76 - 80 ЦПК України, встановлено, що 16.07.2023 року між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем укладено кредитний договір №6866291, відповідно до умов якого Товариство надало відповідачу грошові кошти в сумі 7200,00 грн., а відповідач зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у термін та строки встановлені договором. Договір укладено в електронній формі, кредитні кошти перераховано відповідачу у безготівковій формі шляхом їх перерахування на карту позичальника.
Згідно п. 1.4 договору, кредит надавався відповідачу на 359 днів.
Відповідачу за договором було надано графік платежів (додаток №1 до договору).
Договір укладено в електронній формі відповідно до Закону України «Про електрону комерцію».
Про перерахування кредитних коштів в сумі 7200,00 грн. відповідачу у безготівковій формі шляхом їх перерахування на карту позичальника маска картки НОМЕР_1 суду надано довідку від ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім» від 29.02.2024 р.
14.02.2024 р. між ТОВ «Авентус Україна» » та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу №14.02/24 - Ф, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до осіб, які були боржниками ТОВ «Авентус Україна», зокрема до відповідача.
Відповідно до реєстру боржників до вказаного договору факторингу ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 17229,60 грн., з яких: 7200,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 10029,60 грн. - заборгованість за відсотками.
Правовідносини між учасниками справи виникли з грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору, та відповідальності за його невиконання.
Суд, дослідивши докази, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно із ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
У ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Відповідно до ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку позивач).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються позикодавцем, тому вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим позикодавець має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
При зверненні до суду із даним позовом, позивач посилається на те, що грошові кошти були перераховані відповідачу на платіжну картку відповідача - маска картки НОМЕР_1 суду надано довідку від ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім» від 29.02.2024 р.
Втім, суд позбавлений можливості встановити дану обставину через відсутність доказів перерахування грошових коштів у спосіб, вказаний відповідачем.
Наданий позивачем доказ є неналежним для підтвердження факту перерахування грошових коштів, а розрахунок заборгованості, наданий також позивачем, не є доказом користування відповідачем грошовими коштами та наявної заборгованості.
Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розміру, є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Отже підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунку позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
Вимоги щодо належності, допустимості, достатності та достовірності доказів сформульовані у статтях 77-80 ЦПК України.
За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 5 ст. 81 ЦПК України).
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Обов'язок доказування позивачем не виконаний: наданий позивачем доказ (а.с. 20-23) не підтверджує обставини видачі позики на умовах фінансового кредиту та його розміру, а також заборгованість, на що посилається позивач у позовній заяві.
Суд, безпосередньо дослідивши зібрані докази, оцінивши їх на предмет належності і допустимості, достатності та достовірності кожний окремо та в сукупності і логічному взаємозв'язку, приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову повністю.
Щодо розподілу судових витрат (ч. 2 ст. 133, ч. 1 ст. 141, п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України): оскільки в задоволенні позову відмовлено повністю, судові витрати підлягають віднесенню на рахунок позивача.
Керуючись ст. 13, ч. 1 та п. 2 ч. 2 ст. 19, ст.ст. 23, 89, ч. 1 ст. 141, п. 2 ч. 1 ст. 258, ст.ст. 263 - 264, 273, п. 1 ч. 1 ст. 274, ст. 279 ЦПК України, суд
В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити повністю.
Судові витрати віднести на рахунок позивача.
Дата складення повного судового рішення 03.11.2025 р.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.В. Спаї