Справа № 606/557/25
30 жовтня 2025 року м.Теребовля
Теребовлянський районний суд Тернопільської області в складі:
головуючої судді Мельник А.В.
за участю секретаря судового засідання Кавалко В.С.,
представника позивача Худої І.Р.,
представника відповідача Тернопільської обласної прокуратури Оляніцького О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Теребовля в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Тернопільської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури,
ОСОБА_1 звернулася до Теребовлянського районного суду Тернопільської області із позовом до держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Тернопільської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, у якому просила стягнути з Державного бюджету України на її користь у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства та прокуратури, грошові кошти в сумі 1 920 000 грн.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що вироком Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 11.05.2021 у справі №606/643/20, залишеним без змін ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 12.04.2022, ОСОБА_1 визнано невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України та виправдано її на підставі п.2 ч.1 ст.373 КПК України - у зв'язку з недоведеністю вчинення кримінального правопорушення обвинуваченою. Позивач зазначає, що вона незаконно перебувала під слідством та судом протягом 2 років 4 місяців та 19 днів, а саме: з 24.11.2019 по 12.04.2022, при цьому, перебування під вартою ОСОБА_1 було з 23.01.2020 по 11.05.2021 (1 рік 3 місяці 18 днів).
ОСОБА_1 вважає, що за час перебування під слідством та судом були суттєво порушені її нормальні життєві зв'язки, вона була позбавлена права вільно пересуватися, обирати місце проживання, працювати, проживати у звичному для себе житлі. Були порушені її сімейні зв'язки, в період тримання її під вартою шестеро дітей позивача проживали без материнського піклування. Позивач втратила заробіток, що значно вплинуло на матеріальний стан її сім'ї. В період розгляду Тернопільським апеляційним судом кримінальної справи №606/643/20 змінилися обставини про стан здоров'я позивача, вона була вагітна сьомою дитиною. Постійний стрес та переживання вплинули на неї та дитину. Вказане доводить, що діями органів досудового розслідування та прокуратури були порушені права ОСОБА_1 , їй було завдано моральної шкоди, такі дії призвели до значних негативних наслідків для неї, до душевних страждань. Розмір моральної шкоди позивач оцінила у 1 920 000 грн.
Ухвалою судді Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 16.04.2025 позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху. Після усунення позивачем недоліків позовної заяви ухвалою Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 06.05.2025, з урахуванням позиції Верховного Суду у постанові від 31.10.2022 у справі №461/2891/21 щодо виключної юрисдикції даної категорії справ того суду, який розглядав кримінальну справу у суді першої інстанції, відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі.
15.05.2025 за допомогою системи «Електронний суд» від відповідача Державної казначейської служби України до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що належним відповідачем у цій справі є держава, яка повинна брати участь у справі через відповідний орган державної влади (дії якого призвели до завдання позивачу шкоди). Казначейство, згідно із своїми функціональними обов'язками не є учасником спірних правовідносин і не має фактичних даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Також, представник відповідача у відзиві вказує, що розмір заявленої до відшкодування моральної шкоди у сумі 1 920 000 грн. є необґрунтованим та значно завищеним. Просив відмовити у задоволенні позову.
19.05.2025 до суду від представника відповідача Головного управління Національної поліції в Тернопільській області надійшов відзив на позов, у якому представник просить відмовити у задоволенні позовних вимог. У відзиві зазначено, що в рамках обвинувального акту відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст.185 КК України, судом не встановлено жодного факту протиправної чи незаконної дії чи бездіяльності зі сторони органів досудового розслідування у відношенні особи позивача. Позивач у позові не довела належними та допустимими доказами те, що неправомірними діями чи бездіяльністю відповідачів їй завдана моральна шкода, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправними діями відповідачів та вини відповідачів в заподіянні моральної шкоди, не зазначила з яких міркувань вона виходила, визначаючи розмір шкоди. При цьому, право на відшкодування моральної шкоди реалізується шляхом процесуального доведення наявності шкоди та чіткого розрахунку суми відшкодування.
23.05.2025 за допомогою системи «Електронний суд» до суду від відповідача Тернопільської обласної прокуратури надійшов відзив на позов, у якому вказано про те, що позивачем неправильно визначено відповідачів у справі, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. Крім того, у відзиві вказано, що у спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов'язок доказування факту заподіяння моральної шкоди та обґрунтування її розміру. Водночас зі змісту позовної заяви та доданих документів неможливо встановити факт спричинення ОСОБА_1 моральної шкоди внаслідок саме тих дій, які вчинялися відносно неї в ході досудового розслідування кримінального провадження та достатнього переконання суду у необхідності та доцільності відшкодування моральної шкоди у розмірі 1 920 000 грн, оскільки неможливо з'ясувати, чи стало перебування позивачки під слідством, судом чи проведення процесуальних дій, психотравмуючою ситуацією для неї, встановити характер, обсяг і тривалість моральних страждань, наявність та істотність вимушених змін у її життєвих стосунках. Представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити з підстав, наведених у позові.
Представник відповідача Тернопільської обласної прокуратури у судовому засіданні зазначив, що заперечує проти задоволення позовних вимог та просив відмовити у їх задоволенні з підстав, наведених у відзиві на позов.
Представник відповідача Головного управління Національної поліції в Тернопільській області у судове засідання не з'явився, на відеоконференцзв'язок не вийшов.
Представник відповідача Державної казначейської служби України у судове засідання не з'явився.
Заслухавши учасників справи, дослідивши та оцінивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини.
24.11.2019 почато досудове розслідування у кримінальному провадженні №12019210170000412, попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення ч.3 ст.185 КК України, внесено відомості в ЄРДР.
21.01.2020 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України.
23.01.2020 ухвалою слідчого судді Теребовлянського районного суду Тернопільської області до ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів.
03.03.2020 ОСОБА_1 повідомлено про завершення досудового розслідування, внесеного до ЄРДР за №12019210170000412 від 24.11.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України.
06.03.2020 складено обвинувальний акт, який направлено до суду.
Відповідно до обвинувального акта у кримінальному провадженні, внесеному в ЄРДР за №12019210170000412 від 24.11.2019, ОСОБА_1 обвинувачувалася у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, тобто у таємному викраденні чужого майна, вчиненому повторно, поєднаному з проникненням у житло.
Під час судового розгляду кримінального провадження строк тримання ОСОБА_1 під вартою неодноразово продовжувався ухвалами суду.
11.05.2021 вироком Теребовлянського районного суду Тернопільської області у справі № 606/643/20 ОСОБА_1 визнано невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України та виправдано її на підставі п.2 ч.1 ст.373 КПК України - у зв'язку з недоведеністю вчинення кримінального правопорушення обвинуваченою. Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 у виді тримання під вартою скасовано та звільнено її з під варти в залі судового засідання.
Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 12.04.2022 вирок Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 11.05.2021 щодо ОСОБА_1 за ч.3 ст.185 КК України залишено без змін.
До спірних правовідносин суд застосовує наступні правові норми.
Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень (стаття 56 Конституція України).
Завдання моральної шкоди є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).
Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частини перша, друга статті 23 ЦК України).
Підстави, особливості та порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України та Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
Відповідно до частини першої статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом (частини друга статті 1176 ЦК України).
Підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадянина (пункт 1 частини першої статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).
Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках, зокрема, постановлення виправдувального вироку суду (стаття 2 Закону).
Згідно з частинами другою, третьою статті 13 Закону розмір відшкодування моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
Оцінка моральної шкоди за своїм характером є доволі складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом.
Положеннями частини третьої статті 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (постанова Верховного Суду від 25.05.2022 у справі № 487/6970/20).
Абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, що вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв'язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2022 в справі № 477/874/19).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду від 13.09.2023 у справі № 501/85/22 зазначено, що: «статтею 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» визначено, що розмір відшкодування повинен бути не меншим одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
Тобто вказаним Законом передбачено, що розмір відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом повинен визначатися судом з урахуванням мінімального розміру заробітної плати.
Наведене дає підстави для висновку, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати, суд при вирішенні питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що є чинним на час розгляду справи, при цьому визначений законом розмір відшкодування є тим мінімальним розміром, що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, вправі застосувати й більший розмір відшкодування.
Вказане узгоджується з висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 686/23731/15-ц, яка зазначила що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом, починаючи з часу пред'явлення обвинувачення до набрання виправдувальним вироком законної сили або ухвалою про закриття кримінального провадження. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто суд повинен з'ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.
Аналогічний висновок також викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.04.2019 у справі № 236/893/17, у постановах Верховного Суду від 21.10.2020 у справі № 754/8730/19, від 03.03.2021 у справі № 638/509/19.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 незаконно перебувала під слідством та судом за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України у період часу з 21.01.2020 (дата повідомлення про підозру) по 12.04.2022 (дата ухвалення Тернопільським апеляційним судом ухвали про залишення без змін виправдувального вироку Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 11.05.2021), тобто 2 роки 2 місяці 22 дні, що становить 26 місяців 22 дні.
Отже, з урахуванням загального часу перебування ОСОБА_1 під слідством та судом, гарантований вищевказаним Законом мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди на час вирішення спору судом становить (27 міс. х 8000 грн.) 216 000 грн.
При проведенні розрахунку суд враховує позицію Верховного Суду в ухвалі від 27.12.2024 у справі №727/9734/23.
Верховним Судом сформовано підхід про можливість призначення розміру відшкодування у більшому ніж визначеному законом мінімальному розмірі у випадку, зокрема, перебування особи під вартою, втрати нею роботи (постанови Верховного Суду від 01.11.2023 у справі № 639/9183/19, від 15.12.2020 у справі № 752/17832/14-ц).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Зважаючи на те, що позивачем доведено та підтверджено матеріалами справи, що вона майже 27 місяців перебувала під слідством і судом, з них майже 16 місяців перебувала під вартою, тому очевидно порушено нормальні життєві зв'язки позивача, яка є матір'ю сімох дітей, їй завдано фізичних та душевних страждань, а також той факт, що було створено об'єктивні перешкоди в реалізації її особистих прав, свобод, інтересів, для відновлення яких потрібно докласти значні зусилля, суд погоджується з тим, що ОСОБА_1 було завдано моральної шкоди.
Враховуючи встановлені обставини, суд вважає, що існують очевидні обставини для виходу за межі граничного мінімального розміру відшкодування моральної шкоди, встановленого законом. Разом з тим, виходячи з вимог співмірності, розумності та справедливості відшкодування моральної шкоди, розмір якої має бути не більш ніж достатнім для поміркованого задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до безпідставного збагачення позивача за рахунок держави, зокрема під час дії в державі воєнного стану, суд приходить до висновку, що розмір компенсації моральної шкоди, яка підлягає стягненню з держави Україна на користь позивача, слід визначити у розмірі 230 000 грн.
Також, суд враховує висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах, якими спростовуються доводи представників відповідачів щодо неналежних відповідачів у справі. Так, у постанові Верховного Суду від 13.09.2023 у справі № 501/85/22 зазначено, що: «відповідно до пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого указом Президента України від 13.04.2011 № 460/2011, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, є Державна казначейська служба України (Казначейство України), яка, зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.
Верховний Суд зауважує, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 у справі № 752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19) вказано, що у цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема, і представляти державу в суді. У справах про відшкодування шкоди державою вона бере участь як відповідач через той орган, діяннями якого завдано шкоду.
Відповідний правовий висновок також викладено у постановах Верховного Суду від 22.07.2020 у справі № 495/6187/16 (провадження № 61-8385св20), від 29.06.2022 у справі № 201/9398/20 (провадження № 61-11520св21), від 03.08.2022 у справі № 461/5201/19 (провадження № 61-2271св22).
У постановах Верховного Суду від 10.11.2021 у справі № 346/5428/17 (провадження № 61-8102св21), від 14.09.2022 у справі № 415/1009/21 (провадження № 61-18055св21), від 07.12.2022 у справі № 461/9982/19 (провадження № 61-4162св22) зазначено, що «кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов'язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Резолютивні частини рішень не повинні містити відомостей про суб'єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання. Тобто, кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України».
Отже, враховуючи вищенаведене, а також всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з'ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог, оцінивши належним чином зібрані по справі докази кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв'язок у сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до часткового задоволення.
Керуючись статтями 10, 12, 13, 76, 80, 81, 263-265 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури - задовольнити частково.
Стягнути з Державного бюджету України шляхом списання в безспірному порядку на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури 230 000 (двісті тридцять тисяч) грн. 00 коп.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене, шляхом подання апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: с.Глушківці, Ярмолинецький район, Хмельницька область, РНОКПП НОМЕР_1 ;
Відповідач: держава Україна в особі Державної казначейської служби України (вул. Бастіонна, 6, м.Київ, код ЄДРПОУ 37567646), Тернопільської обласної прокуратури (вул.Листопадова, 4, м.Тернопіль, код ЄДРПОУ 02910098), Головного управління Національної поліції в Тернопільській області (вул.Валова, 11, м.Тернопіль, код ЄДРПОУ 40108720).
Повний текст рішення суду складено 03 листопада 2025 року.
Суддя А.В.Мельник