Єдиний унікальний номер 448/1915/25
Провадження № 3/448/1017/25
31.10.2025 року суддя Мостиського районного суду Львівської області Кічак Ю.В., розглянувши матеріали справ, що надійшли з Відділення поліції №1 Яворівського районного відділу поліції ГУ НП у Львівській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , українки, громадянки України, непрацюючої,
за ч.1 ст.184, КУпАП -
ОСОБА_1 за місцем свого проживання, що за адресою: АДРЕСА_1 , ухилилася від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя та виховання своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , малолітніх дітей - доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зокрема, в будинку антисанітарні умови, безлад, порозкидані речі, тощо, що було виявлено 15.09.2025р. інспектором сектору ювенальної превенції відділу превенції Яворівського РВП ГУНП у Львівській області лейтенантом поліції ОСОБА_6 спільно із працівниками Служби у справах дітей під час проведення відповідної перевірки.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 повідомлялася судом про час та місце розгляду справи, однак у судове засідання не з'явилася, клопотань про відкладення або про розгляд справи за її відсутності до суду не надходило, телефонограмою повідомила, що знаходиться на значній відстані та просила розгляд справи проводити у її відсутності, при цьому вказала, що вину визнає.
З огляду на те, що суд позбавлений можливості в рамках Кодексу України про адміністративні правопорушення вживати заходів для забезпечення явки учасників справи в судове засідання, окрім як шляхом направлення судової повістки, а законом передбачений певний строк притягнення особи до адміністративної відповідальності, а також з урахуванням вимог ст.268 КУпАП, у відповідності до якої присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст.184 КУпАП, не є обов'язковою, суд визнав можливим розглянути справу за відсутності в судовому засіданні ОСОБА_1 на підставі наявних у справі доказів.
Проаналізувавши матеріали зазначеної справи про адміністративне правопорушення, приходжу до наступного висновку.
Відповідно до положень ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Стаття 9 КУпАП наводить визначення поняття адміністративного правопорушення, а саме: адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з положеннями ст.ст.245, 252, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасно, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001, № 2402-III (із відповідними змінами та доповненнями) передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до ст.12 вказаного Закону України виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Згідно ст.150 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини.
Адміністративна відповідальність за ч.1 ст.184 КУпАП України настає у разі ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП проявляється у невиконанні батьками або особами, які їх замінюють, обов'язків щодо виховання дітей, а саме: залишення впродовж тривалого строку дітей без будь-якого нагляду; ухилення від виховання дітей (у т.ч. незабезпечення відвідування ними школи, контролю за дозвіллям); незабезпечення дітей безпечних умов перебування за місцем проживання чи в іншому місці; невжиття заходів щодо їх лікування; безпідставне обмеження в харчуванні, одязі, інших предметах першої необхідності; штучне створення незадовільних побутових умов, тощо.
Неналежне виконання обов'язків щодо виховання дітей означає бездіяльність, у результаті якої обов'язки по вихованню виконуються неякісно, не в повному обсязі. Таке ухилення може полягати у різних формах бездіяльності, пов'язаної з незабезпеченням необхідних умов життя, належного виховання та навчання неповнолітніх дітей. Виховання складається з різного роду дій батьків, одним з елементів яких є нагляд за поведінкою дитини.
Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу або необережності.
За таких обставин, встановлюючи наявність чи відсутність адміністративного правопорушення в діях особи, щодо якої складено протокол, та даючи оцінку фактичним даним, наявним в матеріалах справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, вважаю, що вина ОСОБА_1 у вчиненні вищевказаного правопорушення підтверджується такими доказами по справі: протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №454112 від 15.09.2025р., де зафіксовано факт вчинення ОСОБА_1 даного правопорушення та письмовими поясненнями ОСОБА_1 у такому, де остання вказує, що вину визнає; копією акту обстеження умов проживання ОСОБА_1 №72 від 15.09.2025р., рапортом інспектора СЮП ВВГ Яворівського РВП ГУ НП у Львівській області лейтенанта поліції Д.Голдак від 22.09.2025р., іншими матеріалами справи.
При цьому судом враховується також те, що ОСОБА_1 дії працівників поліції щодо складання відносно неї протоколу про адміністративне правопорушення не оскаржувала, доказів неправомірної поведінки останніх та доказів, які б спростовували фактичні дані, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення та додатках до них, - суду не скеровувала.
Аналізуючи наведені докази, приходжу до переконання в доведенні винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП, - ухилення батьків від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
У відповідності до ст.33 КУпАП, при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини та майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу порушниці, ступінь її вини та майновий стан (непрацююча), відсутність обставин, що пом'якшують та обтяжують адміністративну відповідальність, вважаю за доцільне призначити адміністративне стягнення у виді штрафу в межах санкції частини першої статті 184 КУпАП, що за своїм видом та мірою відповідає завданню та меті накладення адміністративного стягнення і є необхідним й достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню правопорушень як самою правопорушницею, так і іншими особами.
Відповідно до змісту ст.40-1 КУпАП та ст.4 Закону України «Про судовий збір» є всі підстави для стягнення з особи, на яку накладено адміністративне стягнення, судового збору в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3028грн. х 0,2=605,60 грн.).
На підставі викладеного, керуючись ст.4 Закону України «Про судовий збір», ст.ст.33, 34, 40-1, 283, 284 КУпАП, суддя -
Визнати винною ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП та призначити їй адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
Відповідно до вимог ч.1 ст.307 КУпАП, штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати штрафу у строк, установлений ч.1 ст.307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП та зазначеного в постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави 605 (шістсот п'ять) гривень 60 коп. судового збору.
Постанова у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення через Мостиський районний суд Львівської області до Львівського апеляційного суду особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником.
Постанова у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя Ю.В.Кічак