16 жовтня 2025 року м.Дніпросправа № 160/13967/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Баранник Н.П.,
суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 липня 2025 року у справі №160/13967/25 (суддя Кучма К.С., справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку письмового провадження) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, третя особа на стороні відповідача Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
Громадянин Китайської Народної Республіки ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду із позовом, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення №12031500000737 від 23.04.2025 року про відмову в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання, винесене Головним управлінням ДМС України в Дніпропетровській області (далі відповідач), відносно громадянина Китайської Народної Республіки ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління ДМС України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву громадянина Китайської Народної Республіки ОСОБА_1 про отримання посвідки на тимчасове проживання від 02.04.2025 року, з урахуванням правової позиції суду, викладеної у рішенні, та ухвалити рішення про надання йому відповідної посвідки.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що він є громадянином Китайської Народної Республіки та прибув на територію України з гуманітарною метою - здійснення волонтерської діяльності в межах проєктів благодійної організації “Благодійний фонд “Шлях до майбутнього ЮА». Благодійною організацією “БФ “Шлях до майбутнього ЮА» було направлено до Головного управління ДМС України в Дніпропетровській області подання з проханням оформити позивачу посвідку на тимчасове проживання як волонтеру. Однак, попри надання всіх необхідних документів, йому було відмовлено у видачі посвідки на тимчасове проживання. 23.04.2025 року Головним управлінням ДМС України в Дніпропетровській області було прийнято рішення №12031500000737 про відмову в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання на підставі підпункту 7 пункту 61 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою КМУ від 25.04.2018 р. №322. Вищезазначене рішення ґрунтується виключно на загальній інформації, отриманій від Управління СБУ у Дніпропетровській області, яка містить формулювання про “недоцільність подальшого документування ОСОБА_1 посвідкою на тимчасове проживання». Проте, в рішенні не наведено жодних доказів або фактів, які б прямо чи опосередковано вказували на загрозу, що начебто походить від нього, а тому таке рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 липня 2025 року позовні вимоги були задоволені частково. Так, суд:
-визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про відмову в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_1 від 23.04.2025 року, прийняте на підставі заяви ОСОБА_1 від 02.04.2025 року;
-зобов'язав Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.04.2025 року щодо оформлення (видачі) посвідки на тимчасове проживання, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.
Також суд здійснив розподіл судових витрат у справі та стягнув на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплачений судовий збір та витрати на правничу допомогу у загальній сумі 5605,60 грн..
З рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог не погодився відповідач та подав апеляційну скаргу. В скарзі, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, відповідач просить оскаржене рішення у справі скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що Головним управлінням ДМС України в Дніпропетровській області на підставі заяви анкети №100199049 від 02.04.2025 р. було направлено запит №1201.3.1-4210/12.5-25 до відділу контррозвідки Управління СБУ України у Дніпропетровській області про надання відомостей щодо наявності або відсутності підстав для відмови в оформленні (обміні) посвідки на тимчасове проживання на території України ОСОБА_2 22.04.2025 р. надійшов лист від Управління СБУ України у Дніпропетровській області №55/2/2-256 про надання інформації, в якому повідомлялось, що подальше документування посвідкою на тимчасове проживання в Україні не доцільно. Інформація, викладена у листі Управління СБУ у Дніпропетровській області, є підставою для прийняття рішення ГУ ДМС у Дніпропетровській області про відмову в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання. Відповідач зауважує, що не наділений повноваженнями роз'яснювати або тлумачити висновки чи твердження СБУ, також не наділений повноваженнями вчиняти будь-які дії, що входять до повноважень органів СБУ, Національної поліції тощо.
Відповідач наполягає, в оскарженому позивачем рішенні міститься обґрунтування підстав для відмови, відповідач діяв відповідно до вимог діючого законодавства. Вважає, що у суду не було законних підстав для скасування оскарженого позивачем рішення та задоволення позовних вимог.
Позивач та третя особа своїм правом подати письмовий відзив на апеляційну скаргу відповідача не скористалися.
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст.311 КАС України.
Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 ( ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином Китайської Народної Республіки.
01.04.2025 року БО “Благодійний фонд “Шлях до майбутнього ЮА» надіслано подання начальнику Головного управління ДМС в Дніпропетровської області, в якому висловлено прохання здійснити видачу посвідки на тимчасове проживання громадянину Китайської Народної Республіки ОСОБА_1 ( ОСОБА_5 ), який прибув до України для здійснення волонтерської діяльності.
02.04.2025 року позивач звернувся до відповідача із заявою-анкетою №100199049 про внесення до Єдиного державного реєстру інформації про нього у зв'язку з оформленням посвідки на тимчасове проживання.
За результатом розгляду заяви позивача, Головним управлінням Державної міграційної служби в Дніпропетровської області прийнято рішення від 23.04.2025 р. №12031500000737 про відмову в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання, посилаючись на підпункт 7 пункту 61 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою КМУ від 25.04.2018 р. № 322.
Позивач, вважаючи таке рішення протиправним, звернувся до суду з позовом про його скасування.
Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що рішення відповідачем прийнято без врахування всіх обставин, що мають значення. Судом не встановлено інформації/доказів, тощо про вчинення дій позивачем, які загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров'ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні, або про вчинення злочину проти миру, воєнного злочину або злочину проти людяності, як їх визначено в міжнародному праві, або, що позивач розшукується у зв'язку з вчиненням діяння, що відповідно до законів України визнається тяжким злочином. Крім того, відповідачем не заперечувались обставини надання позивачем в повному обсязі документів та інформації, які необхідні для оформлення і видачі посвідки.
Відмовляючи в частині зобов'язальних позовних вимог, суд вказав на дискреційні повноваження відповідача, в які суд не вправі втручатися, а тому лише зобов'язав повторно розглянути заяву позивача.
Позивач рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог не оскаржує.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Закон України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 року № 3773-VI (далі - Закон № 3773-VI) визначає правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України.
Пунктом 7 частини 1 статті 1 Закону № 3773-VI встановлено, що іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах - іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в'їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні.
Частиною 3 статті 3 Закону № 3773-VI встановлено, що іноземці та особи без громадянства зобов'язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.
Посвідка на тимчасове проживання - документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні (пункт 18 частини 1 статті 1 Закону № 3773-VI).
Іноземці та особи без громадянства, зазначені у частинах четвертій - п'ятнадцятій, вісімнадцятій та двадцятій статті 4 цього Закону, отримують посвідку на тимчасове проживання (частина 3 статті 5 Закону № 3773-VI).
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 року № 322 затверджено Порядок оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання (далі - Порядок № 322), відповідно до пункту 1 якого посвідка на тимчасове проживання є документом, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні.
Посвідка оформляється іноземцям або особам без громадянства, які на законних підставах тимчасово перебувають на території України та які, зокрема досягли 16-річного віку або не досягли 16-річного віку, але самостійно прибули в Україну з метою навчання, - на підставі заяв-анкет, поданих ними особисто.
Обмін посвідки здійснюється у разі: закінчення строку дії посвідки (підпункт 3 пункту 7 Порядку № 322).
Згідно із пунктом 14 Порядку № 322 ДМС має право отримувати інформацію про особу з наявних державних та єдиних реєстрів, інших інформаційних баз, що перебувають у власності держави або підприємств, установ та організацій, в обсязі, необхідному для ідентифікації особи у зв'язку з оформленням посвідки (у тому числі замість втраченої або викраденої), її обміном.
Доступ до зазначеної інформації здійснюється з дотриманням вимог Закону України “Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах».
У разі відсутності можливості надання ДМС прямого доступу до наявних державних та єдиних реєстрів, інших інформаційних баз, що перебувають у власності держави або підприємств, установ та організацій, чи надіслання запитів у електронній формі захищеними каналами зв'язку отримання відомостей про особу здійснюється шляхом надсилання запитів та надання відповідей на них у паперовій формі.
Відповідно до пункту 37 Порядку № 322, рішення про оформлення посвідки приймається територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС за результатами ідентифікації іноземця або особи без громадянства, перевірки поданих документів та відсутності підстав для відмови в її видачі.
Пунктом 61 Порядку № 322 передбачені підстави для відмови в оформленні та видачі посвідки, а саме територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС відмовляє іноземцю або особі без громадянства в оформленні або видачі посвідки, у разі, коли: отримано від Національної поліції, СБУ, іншого державного органу інформацію про те, що дії іноземця або особи без громадянства загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров'ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні, чи іноземець або особа без громадянства вчинили злочин проти миру, воєнний злочин або злочин проти людяності, як їх визначено в міжнародному праві, або розшукуються у зв'язку з учиненням діяння, що відповідно до законів України визнається тяжким злочином (підпункт 7).
Згідно із пунктом 62 Порядку № 322, копія рішення про відмову в оформленні чи видачі посвідки із зазначенням причин відмови не пізніше ніж через п'ять робочих днів з дня його прийняття видається іноземцеві або особі без громадянства під розписку чи надсилається рекомендованим листом такій особі і приймаючій стороні.
У разі подання заяви-анкети через уповноваженого суб'єкта територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС надсилає письмове повідомлення про прийняте рішення до уповноваженого суб'єкта для подальшого його вручення іноземцеві або особі без громадянства.
Іноземець або особа без громадянства мають право повторно звернутися до територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб'єкта в разі зміни або усунення обставин, у зв'язку з якими їм було відмовлено в оформленні чи видачі посвідки, за умови дотримання строків, визначених пунктом 17 цього Порядку.
Так, спірне рішення прийнято на підставі підпункту 7 пункту 61 Порядку № 322.
Також, вказана інформація викладена в листі Управління СБУ у Дніпропетровській області від 22.04.2025 року №55/2/2-256.
СБУ України у своїх поясненнях суду вказало про те, що за результатами здійснення перевірки, в службових матеріалах, інформаційних масивах та базах даних СБУ, керуючись вимогами п.13 ст.24 Закону № 2229-XII, Управлінням СБУ поінформовано Головне управлінням ДМС України в Дніпропетровській області, що подальше документування позивача посвідкою на тимчасове проживання в Україні не доцільно на підставі пункту 61 Порядку № 322 (інформація, документи і матеріали які стали підставою для листа Управління СБУ, мали гриф секретності “Таємно», на теперішній час зазначені докази знищенні у встановленому порядку).
Судом не встановлено, а відповідачем та третьою особою не зазначено про наявність зареєстрованого в Єдиному реєстрі досудових розслідувань кримінального провадження, фігурантом у якому виступав позивач.
Ухвалою суду від 19.05.2025 року було зобов'язано Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області надати лист Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області, адресований ГУ ДМС України в Дніпропетровській області та інформацію (документи, матеріали), які стали підставою для інформування УДМС про недоцільність документування посвідкою на тимчасове проживання в Україні громадянина Китайської Народної Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вимоги ухвали суду виконано так і не було, а сам відповідач додаткових доказів суду також не надав.
Таким чином, під час розгляду справи не було встановлено інформації/доказів, тощо про вчинення дій позивачем, які загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров'ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні, або про вчинення злочину проти миру, воєнного злочину або злочину проти людяності, як їх визначено в міжнародному праві, або, що позивач розшукується у зв'язку з вчиненням діяння, що відповідно до законів України визнається тяжким злочином.
Відповідачем не заперечувались обставини надання позивачем в повному обсязі документів та інформації, які необхідні для оформлення і видачі посвідки.
З огляду на викладене, суд обґрунтовано дійшов висновку, що рішення Головного управління ДМС у Дніпропетровській області №12031500000737 від 23.04.2025 року про відмову в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання позивача, підлягає скасуванню як протиправне.
Відповідно до п.4 та п.10 ч.2 ст.245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Згідно із ч. 4 ст.245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проєктом нормативно-правового акта.
Отже, дискреційне право органу виконавчої влади обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.
Суд, з урахуванням дискреційного права відповідача на прийняття конкретного рішення за наслідками розгляду заяви позивача, правильно обрав спосіб захисту порушеного права шляхом зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача щодо оформлення посвідки на тимчасове проживання в Україні.
В іншій частині суд апеляційної інстанції не перевіряє обґрунтованість судового рішення, оскільки позивач його в частині відмови в задоволенні позовних вимог не оскаржив, а відповідач не наводить в апеляційній скарзі доводів та заперечень стосовно вирішеного судом питання розподілу судових витрат.
Доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновків суду першої інстанції в оскарженій частині, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.
Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись п.1 ч.1 ст.315, ч.1 ст.316, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 липня 2025 року у справі №160/13967/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках та в строки, визначені статтями 328,329 КАС України.
Головуючий - суддя Н.П. Баранник
суддя Н.І. Малиш
суддя А.А. Щербак