30 жовтня 2025 року м. Дніпросправа № 160/30870/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Божко Л.А. (доповідач),
суддів: Лукманової О.М., Дурасової Ю.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Дніпровської митниці на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.02.2025 в адміністративній справі №160/30870/24 (суддя Рищенко А.Ю.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ДЕНДІ ПАК» до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,-
У листопаді 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю “ДЕНДІ ПАК» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Дніпровської митниці, в якій просили:
- визнати протиправним та скасувати Рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів від 27.08.2024 № UA110140/2024/000030/1.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.02.2025 адміністративний позов задоволено .
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Дніпровська митниця подала апеляційну скаргу, в якій просила його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що оскільки декларант відмовився надати додаткові документи у встановлений строк, митний орган, відповідно до ст. 58 та п. 6 ст. 54 МК України, правомірно відмовив у застосуванні першого методу та скоригував митну вартість на підставі наявної інформації (МД № UA110140/2024/006102) до рівня 2,55 дол. США/кг.
Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини по справі, колегія суддів, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та матеріалами справи підтверджено, ТОВ “ДЕНДІ ПАК» імпортувало товар “мішки пакувальні...» за контрактом від 12.12.2022 № 2022-23/DP з “VEDHAA POLYPACK LLP» (Китай). 27.08.2024 декларантом ТОВ "ІНТЕР БРОК СЕРВІС" було подано ЕМД № 24UA110140006594U7, в якій митну вартість товару заявлено за основним (першим) методом на підставі інвойсу від 11.07.2024 № EXP/VP/17/2024-25. Умова поставки CIF Constanta.
Цього ж дня, 27.08.2024, декларантом отримано повідомлення Дніпровської митниці № 313562 про необхідність надання додаткових документів через виявлені невідповідності та сумніви.
Відповідачем зазначалось про виявлення під час контролю документів, поданих разом з митною декларацією № 24UA110140006594U7, обставин, які, на думку митного органу, свідчили про наявність розбіжностей та неповноту відомостей, що підтверджують заявлену митну вартість, а саме:
Порушення порядку нумерації у Контракті від 12.12.2022 № 2022-2023/DP (відсутність розділу “ 3.5»).
Незазначення порту призначення в інвойсі від 11.07.2024 № EXP/VP/17/2024-25 при задекларованій умові поставки CIF.
Наявною розбіжністю між умовами оплати, зазначеними в Контракті (30% передплата, 70% післяплата), та умовами, зазначеними в інвойсі (100% передплата до завантаження), а також відсутністю, на думку митниці, відомостей у платіжних дорученнях, що підтверджують 100% передплату за товар.
Нижчим рівнем заявленої митної вартості товарів порівняно з наявною у митного органу ціновою інформацією щодо ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, що, на думку митниці, ставить під сумнів відповідність заявленої вартості дійсній вартості імпортованих товарів згідно зі статтею VII ГАТТ.
Ненаданням до митного оформлення окремого документа, який підтверджує факт та вартість страхування (75 доларів США), при здійсненні перевезення на умовах поставки CIF, хоча ця вартість була включена до загальної вартості товару в інвойсі.
У відповідь на повідомлення митниці №1 від 27.08.2024 декларантом надіслано Лист від 27.08.2024 № 2708-1, в якому зазначено, що додаткові документи у десятиденний термін надаватись не будуть.
Також 27.08.2024 декларант отримав повідомлення № 313571 про відмову в застосуванні заявленого методу та формування рішення про коригування, а потім повідомлення № 313572, що містило Рішення про коригування митної вартості від 27.08.2024 №UA110140/2024/000030/1. У наданій Позивачем роздруківці цього Рішення графа 33 “Обставини прийняття Рішення...» не заповнена. Митна вартість була скоригована до 2,55 дол. США/кг на підставі МД № UA110140/2024/006102 від 06.08.2024.
27.08.2024 декларантом подано ЕМД № 24UA110140006626U0 зі сплатою митних платежів, виходячи зі скоригованої митної вартості, на загальну суму 627051,83 грн. Різниця між платежами, розрахованими за заявленою та скоригованою вартістю, становить 228505,42 грн.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів виходить з наступного.
Спірні правовідносини регулюються Митним кодексом України.
Митним кодексом України встановлено, що митному контролю підлягають усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України. Митний контроль передбачає проведення митними органами мінімуму митних процедур, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи. Обсяг процедур та порядок їх застосування визначаються відповідно до Митного кодексу України та інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Порядок визначення митної вартості товарів, методи визначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України передбачено Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів та торгівлі, Митним кодексом України та іншими актами законодавства, прийнятими у відповідності до вимог цього Кодексу.
Так, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, в силу приписів статті 49 Митного кодексу України є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною першою статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
При цьому, згідно з приписами пункту 2 частини другої статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Частиною четвертою статті 52 Митного кодексу України передбачено, що у випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, митному органу, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.
Відповідно до частини першої статті 57 цього Кодексу визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
При цьому, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно з приписами статті 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до частини п'ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
З аналізу наведених вище правових норм вбачається, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено обов'язок декларанта подавати додаткові документи (за наявності) до визначеного частиною другою цієї статті загального переліку. При цьому такий обов'язок виникає у декларанта виключно у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У такому випадку декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності): 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно з частинами четвертою та п'ятою статті 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частина друга статті 54 Митного кодексу України).
Відповідно до частини шостої статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Аналіз положень частини третьої статті 53, частин другої, четвертої - шостої статті 54, статті 58 Митного кодексу України надає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.
При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов'язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для митного оформлення задекларованого товару.
Частиною третьою статті 54 Митного кодексу України встановлено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу (частина п'ята статті 57 Митного кодексу України).
При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі, якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Таким чином, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за ці товари. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
В силу вимог ч.5 ст.53 МКУ забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені і цій статті.
З аналізу частин 1 та 2 статті 53 МКУ слідує, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. У зв'язку з чим саме на митний орган покладається обов'язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.
Матеріали справи свідчать, що Позивач надав платіжні доручення № 42 від 06.06.2024 та № 45 від 05.07.2024, які підтверджують оплату повної суми інвойсу (36573,00 дол. США) до моменту митного оформлення. Твердження митниці про відсутність відомостей щодо 100% передоплати є хибним.
Порівняння з ціновою інформацією в базах даних митниці саме по собі, без інших обґрунтованих сумнівів, не є достатньою підставою для відмови у першому методі, що неодноразово підтверджувалося Верховним Судом.
Щодо страхування: умова поставки CIF (Cost, Insurance and Freight) згідно з правилами Інкотермс передбачає, що продавець зобов'язаний за свій рахунок застрахувати вантаж. Вартість страхування включена до ціни CIF. Інвойс містить загальну вартість товару на умовах CIF та окремо вказану вартість страхування (75 дол. США). Відсутність страхових документів не є підставою для невизнання заявленої вартості, якщо ціна CIF підтверджена.
Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності своїх дій щодо відмови у визначенні митної вартості товару за ціною договору, а встановлені судом обставини свідчать про надання позивачем достатнього обсягу документів, необхідних для визначення митної вартості за основним методом. При цьому відповідачем не доведено обґрунтованість виникнення сумніву у заявленій позивачем митній вартості товару за ціною договору.
Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів обставин, що документи, подані декларантом для здійснення митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що викликають сумніви у достовірності наданої інформації; витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого методу визначення митної вартості, ніж основний.
За викладених обставин, з урахуванням вищенаведених норм чинного законодавства, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що декларантом на підтвердження заявленого рівня митної вартості товару подані всі документи, передбачені ч.2 ст. 53 МКУ. Документи, подані позивачем до митного органу з метою підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів давали змогу ідентифікувати товар та обчислити його вартість. Проте, митницею не доведено неможливість обчислення заявленої митної вартості за наданими документами та не обґрунтовано які саме обставини можуть підтвердити додатково витребувані документи. Посилання митниці на наявність розбіжностей у наданих до митного оформлення документах не знайшли підтвердження в ході апеляційного розгляду справи.
За таких обставин, апеляційна скарга не спростовує висновків суду першої інстанції.
На підставі вищезазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно і всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права. Оскільки доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують, то постанову суду першої інстанції у дані справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) № 37801/97, п.36, від 1 липня 2003 року).
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені Митним кодексом України, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість та її складові. Натомість контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом методом.
Вищезазначене є мотивом для відхилення судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки аргументи відповідача спростовуються доводами, викладеними позивачем та нормами законодавства України, що регулює дані правовідносини.
На підставі вищезазначеного, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне рішення суду першої інстанції у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Дніпровської митниці - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.02.2025 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий - суддя Л.А. Божко
суддя О.М. Лукманова
суддя Ю. В. Дурасова