30 жовтня 2025 року м. Дніпросправа № 280/3079/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Лукманової О.М. (доповідач),
суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В.,
розглянувши у письмовому провадженні в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 31.07.2025 року (суддя Максименко Л.Я., м. Запоріжжя, повний текст рішення виготовлено 31.07.2025 року) у адміністративній справі №280/3079/25 за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області про скасування рішень, суд -
У квітні 2025 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з позовом до Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області (далі по тексту - відповідач), в якому просив скасувати рішення відповідача про відкликання дозволу на імміграцію в Україну та про відкликання посвідки на постійне проживання № НОМЕР_1 від 07.04.2025 року, відносно нього.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 31.07.2025 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
З рішенням суду першої інстанції не погодився ОСОБА_1 та подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги. Свої вимоги обґрунтував тим, що рішення суду прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт зазначив, що він має посвідку на постійне проживання в Україні № НОМЕР_2 та на законних підставах проживає на території України разом з дружиною і сином відповідно до Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства». Апелянт посилався на ст.12 Закону України «Про імміграцію» та вважав, що порушень, як були підставою для скасування дозволу на постійне проживання він не допускав.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що згідно електронних та архівних обліків УДМС у Запорізькій області 15.06.2018 року громадянин Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до Мелітопольського міського відділу УДМС у Запорізькій області із заявою про надання дозволу на імміграцію на підставі п.1 ч.3 ст.4 Закону України «Про імміграцію», як батькові громадянина України. 15.12.2018 року ОСОБА_1 наданий дозвіл на імміграцію в Україну №75, іноземець документований посвідкою на постійне проживання № НОМЕР_3 від 28.01.2019 року строком дії до 11.01.2029 року, орган видачі - 2301. 07.04.2025 року УДМС у Запорізькій області прийнято рішення про відкликання іноземцю дозволу на імміграцію в Україну та рішення про відкликання посвідки на постійне проживання. Суд врахував, що питання щодо скасування ОСОБА_1 дозволу на імміграцію порушено Управлінням стратегічних розслідувань в Запорізькій області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України в поданні від 10.03.2025 року №2174/1/2301-25, згідно якого громадянин Азербайджанської республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч1 ст. 126 Кримінального Кодексу України (умисне завдання удару, побоїв або вчинення інших насильницьких дій, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень), засуджений Дзержинським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01.07.2024 року (справа №210/3698/24), що підтверджується копію вироку від 01.07.2024 року. До подання надані докази, що іноземець неодноразово впродовж 2024 року був притягнутий до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень, передбачених ч.1 ст.122, ч.2 ст.126 КУпАП. За наслідком розгляду подання Управління стратегічних розслідувань в Запорізькій області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України міграційною службою складено висновок за результатами розгляду подання про відкликання рішення про надання дозволу на імміграцію в Україну громадянину Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 , який затверджений начальником управління ДМС України в Запорізькій області 07.04.2025 року, яким вважається за доцільне відкликати рішення Мелітопольського МВ УДМС України в Запорізькій області від 15.12.2018 року про надання дозволу на імміграцію громадянину Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкликати та визнати такою, що підлягає вилученню та знищенню, видану на підставі цього дозволу посвідку на постійне проживання № НОМЕР_3 від 28.01.2019 року, орган видачі 2301. Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції керувався ст.1, частинами 1, 2, 3 ст.4, ст.12, ч.1 ст.13 Закону України «Про імміграцію»; Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»; пунктами 21, 22, 23, 24, 25 Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію; поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2002 року №1983; пунктами 65, 66, 67, 72, 78 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 року №321; пунктами 3, 6, 9, 10 ст.1 Закону України «Про національну безпеку»; Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та прийшов до висновку про те, що дозвіл на імміграцію скасовується органом, який прийняв рішення про надання такого дозволу за наявності підстав, передбачених статтею 12 Закону України «Про імміграцію, зокрема, у разі коли дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні та скасування такого дозволу є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України. При цьому ініціатором питання про скасування дозволу на імміграцію, серед іншого можуть бути органи Національної поліції на підставі обґрунтованого подання із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених ст.12 Закону України «Про імміграцію». Суд вважав, що визначені у поданні Управління стратегічних розслідувань в Запорізькій області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про скасування дозволу на імміграцію в Україну ОСОБА_1 вказують на наявність правових підстав, визначених пунктами 3, 4 ч.1 ст.12 Закону України «Про імміграцію» для скасування останньому дозволу на імміграцію в Україні. Суд вважав, що сам по собі факт наявності у іноземця на території України дружини та дітей, як і відсутність у країні походження близьких родичів, а також будь-якого майна, не спростовує встановлені митним органом порушення з боку ОСОБА_1 та не є підставою для скасування оскаржуваного рішення, адже чинним законодавством не передбачено виключень із загальних для всіх іноземців правил перебування на території України і не звільняють особу від відповідальності за вчинення порушення міграційного законодавства України; проживання особи на території України протягом тривалого часу та факт наявності дружини та дітей, не означає автоматично, що особа абсолютно захищена від примусового повернення до країни походження міркуваннями збереження її приватного життя, внаслідок зобов'язань держави відповідно до ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; бажання іноземця чи особи без громадянства зберегти свої сімейні права та дотримуватися прав та законних інтересів дитини покладає саме на цю особу передбачені діючим законодавством обов'язки, вказані права не можуть бути реалізовані шляхом незастосування державними органами до цієї особи наслідків незаконного перебування в Україні всупереч діючого законодавства.
Матеріалами справи встановлено, що 15.06.2018 року громадянин Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звернувся до Мелітопольського міського відділу УДМС у Запорізькій області із заявою про надання дозволу на імміграцію на підставі п.1 ч.3 ст.4 Закону України «Про імміграцію», як батькові громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Матір'ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянка України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_1 надано дозвіл на імміграцію в Україну №75, іноземець документований посвідкою на постійне проживання № НОМЕР_3 від 28.01.2019 строком дії до 11.01.2029 р., орган видачі - 2301.
Встановлено, що ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою згідно довідки від 05.10.2022 року №1209-5002208079 та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Встановлено, що 07.04.2025 року Управлінням ДМС України в Запорізькій області складено висновок про відкликання рішення про надання дозволу на імміграцію в Україну громадянину Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 , згідно якого за доцільне відкликати рішення Мелітопольського МВ УДМС України в Запорізькій області від 15.12.2018 року про надання дозволу на імміграцію громадянину Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкликати та визнати такою, що підлягає вилученню та знищенню, видану на підставі цього дозволу посвідку на постійне проживання № НОМЕР_3 від 28.01.2019 року, орган видачі 2301.
Встановлено, що 07.04.2025 року Управлінням ДМС у Запорізькій області прийнято рішення про відкликання ОСОБА_1 , як іноземцю дозволу на імміграцію в Україну та рішення про відкликання посвідки на постійне проживання. Підставою для прийняття рішення міграційною службою було подання Управління стратегічних розслідувань в Запорізькій області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 10.03.2025 року №2174/1/2301-25, згідно якого громадянин Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.126 Кримінального Кодексу України (умисне завдання удару, побоїв або вчинення інших насильницьких дій, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень), вироком Дзержинським районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01.07.2024 року (справа №210/3698/24) засуджений до штрафу. Надані докази, що ОСОБА_1 неодноразово впродовж 2024 року був притягнутий до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень, передбачених ч.1 ст.122, ч.2 ст.126 КУпАП.
Відповідно до ст.12, ч.1 ст.13 Закону України «Про імміграцію» дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо: 1) з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; 2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; 3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; 4) це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України; 5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; 6) в інших випадках, передбачених законами України. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері імміграції, не пізніш як у тижневий строк надсилає копію рішення про скасування дозволу на імміграцію особі, стосовно якої прийнято таке рішення, та вилучає у неї посвідку на постійне проживання.
Відповідно до пунктів 21, 22 Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2002 року №1983 (далі по тексту - Порядок № 1983) дозвіл на імміграцію скасовується органом, який прийняв рішення про надання такого дозволу. Питання щодо скасування дозволу мають право порушувати ДМС, її територіальні органи та територіальні підрозділи, МВС, органи Національної поліції, регіональні органи СБУ, Робочий апарат Укрбюро Інтерполу та Держприкордонслужба або органи, які у межах наданих повноважень забезпечують виконання законодавства про імміграцію, якщо стало відомо про існування підстав для скасування дозволу на імміграцію. У разі коли ініціатором скасування дозволу на імміграцію є інший орган, зазначений в абзаці другому п.21 цього Порядку, для прийняття відповідного рішення цим органом складається обґрунтоване подання із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України «Про імміграцію», що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про національну безпеку» громадська безпека і порядок, зокрема, захищеність життєво важливих для суспільства та особи інтересів, прав і свобод людини і громадянина, забезпечення яких є пріоритетним завданням діяльності сил безпеки.
Аналізуючи докази у справі та законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що дозвіл на імміграцію скасовується органом, який прийняв рішення про надання такого дозволу за наявності підстав, передбачених ст.12 Закону України «Про імміграцію», зокрема, у разі коли дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні та скасування такого дозволу є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України. При цьому ініціатором питання про скасування дозволу на імміграцію, серед іншого можуть бути органи Національної поліції на підставі обґрунтованого подання із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених ст.12 Закону України «Про імміграцію»; Суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що визначені у поданні Управління стратегічних розслідувань в Запорізькій області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про скасування дозволу на імміграцію в Україну ОСОБА_1 вказують на наявність правових підстав, визначених пунктами 3, 4 ч.1 ст.12 Закону України «Про імміграцію» для скасування останньому дозволу на імміграцію в Україні; сам по собі факт наявності у іноземця на території України дружини та дітей, як і відсутність у країні походження близьких родичів, а також будь-якого майна, не спростовує встановлені митним органом порушення з боку ОСОБА_1 та не є підставою для скасування оскаржуваного рішення, адже чинним законодавством не передбачено виключень із загальних для всіх іноземців правил перебування на території України і не звільняють особу від відповідальності за вчинення порушення міграційного законодавства України; проживання особи на території України протягом тривалого часу та факт наявності дружини та дітей, не означає автоматично, що особа абсолютно захищена від примусового повернення до країни походження міркуваннями збереження її приватного життя, внаслідок зобов'язань держави відповідно до ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; бажання іноземця чи особи без громадянства зберегти свої сімейні права та дотримуватися прав та законних інтересів дитини покладає саме на цю особу передбачені діючим законодавством обов'язки, вказані права не можуть бути реалізовані шляхом незастосування державними органами до цієї особи наслідків незаконного перебування в Україні всупереч діючого законодавства.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, як таке, що прийняте з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись статтями 315, 316, 321, 322 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 31.07.2025 року у адміністративній справі №280/3079/25 - залишити без змін.
Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення у порядку статей 328, 329 КАС України.
Головуючий - суддя О.М. Лукманова
суддя Л.А. Божко
суддя Ю. В. Дурасова