03 листопада 2025 р. Справа № 520/28682/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Перцової Т.С.,
Суддів: Жигилія С.П. , П'янової Я.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.06.2025, головуючий суддя І інстанції: Мельников Р.В., м. Харків, повний текст складено 05.06.25 по справі № 520/28682/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія" "Центр фінансових рішень"
до Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Центр Фінансових Рішень» (далі по тексту - ТОВ «ФК «Центр Фінансових Рішень», позивач) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області (далі по тексту - Держпродспоживслужба, відповідач), в якому просило суд:
- визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області від 13.10.2021р.: № 315 про накладання штрафу в розмірі 5083,00 грн. за порушення законодавства про рекламу; №316 про накладання штрафу в розмірі 5083,00 грн. за порушення законодавства про рекламу; №317 про накладання штрафу в розмірі 1700,00 грн. за порушення законодавства про рекламу; №318 про накладання штрафу в розмірі 1700,00 грн. за порушення законодавства про рекламу;
- стягнути з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Центр Фінансових Рішень» понесені судові витрати, в тому числі витрати на правничу допомогу.
В обґрунтування позовних вимог послався на протиправність винесених контролюючим органом рішень про накладення на позивача штрафу за порушення законодавства про рекламу від 13.10.2021 №№ 315, 316, 317 та 318, оскільки ТОВ «ФК «Центр Фінансових Рішень» не має жодного відношення до розміщення реклами ТМ «Кредит Маркет» на фасаді будинку за адресою: м. Харків, вул. Новом'ясницька, 6 та не володіє приміщеннями за такою адресою, а відтак, і не є суб'єктом відповідальності.
Крім того звернув увагу, що «Кредит маркет» є зареєстрованою торговою маркою, власником якої є ТОВ «ЦФР», а не ТОВ «ФК «ЦФР», що додатково підтверджує безпідставність притягнення позивача до фінансової відповідальності за порушення законодавства про рекламу.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05.06.2025 по справі № 520/28682/21 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Центр Фінансових Рішень" (вул. Сім'ї Прахових, буд. 50Б, м. Київ, 01033, код ЄДРПОУ 35725063) до Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області (просп. Науки, буд. 40, 6 поверх, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 40324829) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, - задоволено.
Визнано протиправними та скасовано рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області від 13.10.2021р.: № 315 про накладання штрафу в розмірі 5083,00 грн. за порушення законодавства про рекламу; №316 про накладання штрафу в розмірі 5083,00 грн. за порушення законодавства про рекламу; №317 про накладання штрафу в розмірі 1700,00 грн. за порушення законодавства про рекламу; №318 про накладання штрафу в розмірі 1700,00 грн. за порушення законодавства про рекламу.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області (просп. Науки, буд. 40, 6 поверх, м. Харків,61166, код ЄДРПОУ 40324829) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Центр Фінансових Рішень" (вул. Сім'ї Прахових, буд. 50Б,м. Київ,01033, код ЄДРПОУ 35725063) сплачений судовий збір в розмірі 2270 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень).
Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування фактичних обставин справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.06.2025 у справі № 520/28686/21 повністю та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Центр Фінансових Рішень» про визнання протиправними та скасування постанов - відмовити у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована твердженнями про незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, порушення норм матеріального та процесуального права, що в силу статті 317 КАС України є підставою для його скасування.
Наполягав, що в діях контролюючого органу відсутні ознаки протиправності, оскільки суб'єкт господарювання не виконав вимоги щодо усунення з порушень у визначений приписом від 29.03.2021 № 6/49 п'ятиденний строк шляхом демонтажу щитів на фасаді з інформаційним полем: «кредити» за адресою: м. Харків, вул. Новом'ясницька, 6 з ознаками порушення вимог частини 1 статті 16 Закону України «Про рекламу» від 3 липня 1996 року № 270/96-ВР (далі по тексту - Закон № 270/96-ВР), (без наявності дозволу на розміщення зовнішньої реклами), що правомірно мало наслідком винесення спірних постанов.
Звернув увагу, що твердження позивача, про те, що ним не було отримано припис від 29.03.2021 № 6/49 не відповідає дійсності, та спростовується рекомендованим повідомленням про вручення 24.06.2021 поштового відправлення з трек-кодом 0103329926269.
Переконував, що допущення відповідачем описки у назві юридичної особи не призвело до порушення прав позивача та не спростовує факту вчинення ним порушення, а також не вплинуло на розмір застосованого штрафу, адже всі процесуальні документи були направлені за юридичною адресою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Центр Фінансових Рішень».
Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що листом від 26.04.2021 № 448/0/172-21 Харківською міською радою на адресу Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області подано інформацію про невиконання вимог щодо усунення порушень ТОВ "Фінансова Компанія "Центр Фінансових Рішень» у визначений строк, згідно з приписом від 07.04.2021 № 6/49 про усунення порушень порядку розміщення зовнішньої реклами у 5-денний строк шляхом демонтажу щита на фасаді з інформаційним полем - «кредити» за адресою: м. Харків, вул. Новом'ясницька, 6, з ознаками порушення вимог частини 1 статті 16 Закону України «Про рекламу» (без наявності дозволу на розміщення зовнішньої реклами).
ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області на підставі вищезазначеного листа надіслало до позивача вимогу № 5.2-057/2/8694-21 від 16.06.2021 у відповідності до частини 2 статті 26 Закону України «Про рекламу», де зазначило, що для всебічного та ретельного розгляду справи стосовно виявленого порушення у триденний термін позивачу необхідно надати до управління наступні документи: свідоцтво про державну реєстрацію, довідки про включення до ЄДРПОУ або виписку з Єдиного державного реєстру; договір з розміщувачем (рекламодавцем) реклами, актів виконаних робіт до нього; договір оренди приміщення; макетів розповсюдженої реклами; документи щодо вартості розповсюдженої реклами, та/або виготовлення реклами та/або вартості розповсюдження реклами; документи, що підтверджують факт оплати виготовлення реклами (макетів реклами, тощо), акти виконаних робіт; інші документи, що мають відношення до справи та пояснення. Відповідачем до вимоги долучено матеріали фотофіксації інформаційного щита зі спірним написом, де зображено перший поверх фасаду будівлі, щит на фасаді біля входу з із зображенням інформаційного поля «кредити на будь-які цілі до 500000 грн» та «www.kreditmarket.ua», також на фотозображенні поверх щита та вхідних дверей розміщена вивіска з написом «Кредитмаркет. За кредитами - в Кредитмаркет!».
ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» 19.08.2021 направило відповідь вих. № 463, де зазначило, що ним не здійснювалось розміщення зовнішньої реклами за адресою м. Харків, вул. Новом'ясницька, 6. Також зазначено, що ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» не має відділень з видачі кредитів у м. Харкові. Відтак, не вбачає за можливе надати необхідні відомості та документи витребувані у вимозі № 5.2-057/2/8694-21 від 16.06.2021.
ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області направило на адресу ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» повідомлення від 28.09.2021 № 7.43440НС-21 про призначення засідання стосовно розгляду справ про порушення позивачем ч. 6 ст. 27 Закону України «Про рекламу», що відбудеться 13.10.2021 об 10-00 та об 11-00.
ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» 07.10.2021 направило відповідь вих. № 571, де зазначило, що в діях позивача відсутні ознаки складу правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 27 Закону України «Про рекламу».
Як вбачається з листа ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області №7.4-4257НС-21 від 19.10.2021, відповідачем 13.10.2021 о 10-00 та о 11-00 проведено розгляд справ, щодо порушення позивачем ч. 6 ст. 27 Закону України «Про рекламу» та прийняті за їх результатами рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу № 315, № 316 від 13.10.2021. Також, під час здійснення розгляду вище зазначених порушень, відповідачем розглянуто питання щодо порушення позивачем ч. 2 ст. 26 Закону України «Про рекламу», та були прийняті рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу № 317, № 318 від 13.10.2021. Додатково позивачу направлено примірники протоколів засідань.
Зі змісту протоколів засідання № 338 та № 339 від 13.10.2021, та № 340 та № 341 від 13.10.2021 встановлено, що оскільки ТОВ «ФК «ЦФР» не надало до ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області документів на спростування причетності позивача до самовільно розміщеної зовнішньої реклами за адресою: м. Харків, вул. Новом'ясницька, 6, відповідач вважає доведеним порушення законодавства про рекламу (розміщення зовнішньої реклами без наявності дозволу).
На підставі зазначених протоколів контролюючим органом прийняті рішення № 315 та № 316 від 13.10.2021 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу, передбаченого положеннями ч. 1 ст. 16 Закону України «Про рекламу» та рішення №317 і №318 від 13.10.2021 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу, передбаченого положеннями абз. 1 ч. 2 ст. 26 Закону України «Про рекламу».
ТОВ "Фінансова Компанія "Центр Фінансових Рішень» 25.10.2021 року отримало від Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області рішення від 13.10.2021 № 315, № 316, №317 та № 318 "Про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу», другі примірники протоколів засідання від 13.10.2021 № 338, № 339, № 340, № 341, а також приписи № 257 та № 258 від 13.10.2021 року “Про усунення порушень у відповідності до ч. 2 ст. 26 Закону України “Про рекламу».
Вважаючи рішення № 315, № 316, № 317 та № 318 від 13.10.2021 протиправними, позивач звернувся до суду з позовом.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області від 13.10.2021 № 315, № 316, № 317 та № 318 за порушення законодавства про рекламу є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки контролюючий орган не у повному обсязі дослідив матеріали справи про порушення законодавства про рекламу, внаслідок чого дійшов помилкових висновків про наявність в діях позивача ознак вини.
Судом враховано, що позивачем надавались по контролюючого органу пояснення, де зазначалось, що ТОВ "Фінансова Компанія "Центр Фінансових Рішень» не має відділень щодо видачі кредитів у м. Харкові, зокрема відсутнє нерухоме майно за адресою: м. Харків, вул. Новом'ясницька, 6 (де безпосередньо було виявлене та зафіксоване порушення), що також підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 291040357 від 17.12.2021.
Також, судом враховано, що ТМ "Кредит маркет" офіційно зареєстрована за іншою юридичною особою, а відповідачем не надано до суду жодних доказів, які б свідчили про зв'язок спірної зовнішньої реклами розміщеної за адресою: м. Харків, вул. Новом'ясницька, 6 та ТОВ «ФК «ЦФР».
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Засади рекламної діяльності в Україні, регулювання відносин, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами визначено у Законі № 270/96-ВР.
За приписами статті 2 вказаного закону його дія не поширюється на відносини, пов'язані з розповсюдженням інформації, обов'язковість розміщення та оприлюднення якої визначено іншими законами України. Дія цього Закону не поширюється на оголошення фізичних осіб, не пов'язані з підприємницькою діяльністю.
Відповідно до пунктів 9, 15, 19 частини 1 статті 1 Закону № 270/96-ВР зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг;
реклама - інформація про особу, ідею та/або товар, розповсюджена за грошову чи іншу винагороду або з метою самореклами в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена, щоб сформувати або підтримати у прямий (пряма реклама, телепродаж) або непрямий (спонсорство, розміщення товару (продакт-плейсмент) спосіб обізнаність споживачів реклами та їхній інтерес щодо таких особи, ідеї та/або товару;
рекламодавець - особа, яка є замовником виробництва та/або розповсюдження реклами.
Згідно із частиною 6 статті 9 Закону № 270/96-ВР вивіска чи табличка з інформацією про зареєстроване найменування особи, комерційне (фірмове) найменування, торговельну марку, що правомірно використовується цією особою, належать цій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщена на внутрішній поверхні власного чи наданого у користування особі приміщення, на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на поверсі, на якому розміщено власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу до такого приміщення, не вважається рекламою.
Частиною 1 статті 16 Закону № 270/96-ВР визначено, що розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Відносини, що виникають у зв'язку з розміщенням зовнішньої реклами у населених пунктах, та визначають порядок надання дозволів на розміщення такої реклами врегульовано Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2003 р. № 2067 (далі по тексту - Типові правила).
Згідно із пунктом 2 Типових правил, дозвіл - документ установленої форми, виданий розповсюджувачу зовнішньої реклами на підставі рішення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, який дає право на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та у певному місці.
Відповідно до пункту 5 Типових правил, для регулювання діяльності з розміщення зовнішньої реклами сільська, селищна, міська рада може утворювати відділ, управління, інший виконавчий орган або покладати відповідні функції на існуючий відділ, управління (далі - робочий орган). Робочий орган не вправі подавати заяву та одержувати дозвіл на розміщення зовнішньої реклами.
У процесі регулювання діяльності з розміщення зовнішньої реклами робочим органом залучаються на громадських засадах представники галузевих рад підприємців, об'єднань громадян та об'єднань підприємств, які провадять діяльність у сфері реклами.
Згідно із пунктом 6 Типових правил, до повноважень робочого органу належить, зокрема, подання територіальним органам спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі матеріалів про порушення порядку розповсюдження та розміщення реклами.
Відповідно до пунктів 45, 46 Типових правил, контроль за додержанням цих Правил здійснюють виконавчі органи сільських, селищних, міських рад та інші органи відповідно до законодавства.
У разі порушення порядку розповсюдження та розміщення реклами уповноважена особа органу, який здійснює контроль за додержанням цих Правил, звертається до розповсюджувача зовнішньої реклами з вимогою усунення порушень у визначений строк.
У разі невиконання цієї вимоги орган, який здійснює контроль, подає інформацію спеціально уповноваженому органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
За змістом частини 2 статті 26 Закону № 270/96-ВР на вимогу органів державної влади, на які згідно із законом покладено контроль за дотриманням вимог законодавства про рекламу, за фактом виявлення такими органами порушення або в ході розгляду повідомлення (звернення, скарги, заяви тощо) третіх осіб про порушення вимог законодавства про рекламу рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами зобов'язані надавати документи, усні та/або письмові пояснення, відео- та аудіозаписи, а також іншу інформацію, що стосуються виявленого порушення чи повідомлення про нього та необхідні для здійснення такими органами повноважень щодо державного контролю.
Відповідно до частини 4 статті 27 Закону № 270/96-ВР центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, за поданням державних органів, зазначених у статті 26 цього Закону, або самостійно у випадках, передбачених цією статтею, крім тих, які віднесено виключно до компетенції Антимонопольного комітету України та які регулюються законодавством з питань авторського права та суміжних прав, накладає штрафи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, на: рекламодавців за вчинення дій, передбачених пунктом 1 частини другої цієї статті, у розмірі п'ятикратної вартості розповсюдженої реклами.
Питання накладення уповноваженими особами Держспоживінспекції та її територіальних органів в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - територіальні органи) штрафів на рекламодавців, виробників і розповсюджувачів реклами за порушення законодавства про рекламу (крім штрафів, накладення яких належить виключно до компетенції Антимонопольного комітету і регулюється законодавством з питань авторського права та суміжних прав) визначено Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 р. № 693, в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Порядок № 693).
Відповідно до пункту 9 Порядку № 693 підставою для розгляду справи про порушення законодавства про рекламу (далі - справа) є відповідний протокол, складений уповноваженою посадовою особою Антимонопольного комітету, Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, Мінфіну, НКЦПФР або Держспоживінспекції та її територіальних органів.
Пунктом 11 Порядку № 693 передбачено, що за наявності ознак порушення законодавства про рекламу приймається рішення про початок розгляду справи.
Згідно із пунктом 16 Порядку № 693, справа розглядається за участю представника особи, щодо якої порушено справу. В разі його відсутності справу може бути розглянуто, якщо незважаючи на своєчасне повідомлення про місце і час розгляду справи не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідно до пункту 18 Порядку № 693, за результатами розгляду справи приймається рішення, що оформляється у двох примірниках, один з яких залишається у Держспоживінспекції або її територіальному органі, другий - у 10-денний строк надсилається особі, стосовно якої було прийнято рішення, або видається її представникові під розписку.
Колегією суддів встановлено, що підставою для прийняття рішення № 315 та № 316 від 13.10.2021 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу (розміщення без дозволу зовнішньої реклами), а також рішення № 317 та № 318 від 13.10.2021 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу (ненадання на вимогу органів державної влади, на які згідно із законом покладено контроль за дотриманням вимог законодавства про рекламу, документів, усних та/або письмових пояснення, відео- та звукозаписів, а також іншої інформації, необхідної для здійснення ними повноважень щодо контролю) слугували протоколи засідання ГУ Держпродспоживслужби у Харківській області про порушення законодавства про рекламу від 13.10.2021 № 338, № 339, № 340 та № 341.
Частиною 1 статті 27 Закону № 270/96-ВР передбачено, що особи, винні у порушенні законодавства про рекламу, несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність відповідно до закону.
За змістом положень частини 2 статті 27 Закону № 270/96-ВР в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин, Відповідальність за порушення законодавства про рекламу несуть:
1) рекламодавці, винні:
у замовленні реклами продукції, виробництво та/або обіг якої заборонено законом;
у наданні недостовірної інформації виробнику реклами, необхідної для виробництва реклами;
у замовленні розповсюдження реклами, забороненої законом;
у недотриманні встановлених законом вимог щодо змісту реклами та у замовленні розповсюдження реклами, в якій не дотримано встановлені законом вимоги щодо її змісту;
у порушенні порядку розповсюдження реклами, якщо реклама розповсюджується ними самостійно;
2) виробники реклами, винні у порушенні прав третіх осіб при виготовленні реклами;
3) розповсюджувачі реклами, винні в порушенні встановленого законодавством порядку розповсюдження та розміщення реклами.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що суб'єктом відповідальності за розповсюдження реклами може бути дві категорії осіб:
- розповсюджувачі реклами, винні у порушенні встановленого законодавством порядку розповсюдження та розміщення реклами;
- рекламодавці, винні у порушенні порядку розповсюдження реклами, якщо реклама розповсюджується ними самостійно.
Об'єктивна сторона правопорушення полягає в активних діях - розповсюдженні або розміщенні реклами. При цьому, для притягнення особи до відповідальності повинно бути доведено, що саме вона вчинила такі дії.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.10.2018 у справі № 826/14253/17.
Таким чином, для притягнення особи за порушення законодавства про рекламу необхідно встановити, хто саме розмістив рекламу (рекламну конструкцію), хто є її розповсюджувачем реклами, тобто, чи є ТОВ «ФК «Центр Фінансових Рішень» розповсюджувачем реклами або рекламодавцем.
Колегія суддів заважує, що саме лише порушення порядку розміщення реклами не є достатнім для притягнення до відповідальності особи, в інтересах якої діє ця реклама, якщо не встановлено, хто є рекламодавцем та що рекламу розповсюджує він самостійно.
Положення статті 27 частини 2 Закону України № 270/96-ВР стосуються відповідальності, а тому не можуть тлумачитися розширено.
Так, позивач наполягає на тому, що він не є власником рекламних конструкцій та не вчиняв дій щодо її розміщення в розумінні Закону України "Про рекламу". Крім того, за доводами позивача, у його власності взагалі відсутні будівлі, де зафіксовано порушення законодавства про рекламу.
Дослідивши матеріали справи, колегією суддів встановлено, зокрема, що відповідно до довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 291040357 від 17.12.2021 у ТОВ «Фінансова Компанія «Центр Фінансових Рішень» відсутнє будь-яке майно за адресою: м. Харків, вул. Новом'ясницька, 6.
Більше того, відповідно до відомостей із Реєстру торгівельних марок, торговельна «Кредит Маркет» належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Центр Фінансових Рішень», код ЄДРПОУ 32494741.
Відомостей про право на торговельну марку «Кредит Маркет» у Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр Фінансових Рішень» із кодом ЄДРПОУ 35725063, Реєстр торгівельних марок не містить.
При цьому, доводи апелянта про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр Фінансових Рішень» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр Фінансових Рішень» є однією юридичною особою спростовуються відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідно до яких, назви, коди ЄДРПОУ, місцезнаходження юридичних осіб, а також їх види діяльності відрізняються, що спростовує твердження про їх тотожність.
Слід зауважити, що на виконання вимог частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому такі кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу ( групи доказів).
За змістом норм частин 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно зі статтею 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, повинні тлумачитися на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Колегія суддів враховує, що всупереч наведених вимог, будь-яких доказів того, що саме Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр Фінансових Рішень» із кодом ЄДРПОУ 35725063 є рекламодавцем, виробником чи розповсюджувачем спірної реклами у розумінні Закону України "Про рекламу" відповідачем до матеріалів справи надано не було, а відтак, колегія суддів дійшла висновку про не доведення факту вчинення позивачем порушення, передбаченого частиною 1 статті 16 та частиною 2 статті 27 Закону України «Про рекламу».
За встановлених у справі обставин, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про протиправність винесених контролюючим органом рішень про накладення на позивача штрафу за порушення законодавства про рекламу від 13.10.2021 №№ 315, 316, 317 та 318 та наявність підстав для їх скасування, що зумовлює прийняття рішення про відмову у задоволенні вимог апеляційної скарги.
Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення “Серявін та інші проти України») та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Як зазначено в п.58 рішення Європейського суду з прав людини по справі “Серявін та інші проти України», суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст.ст.243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.06.2025 по справі № 520/28682/21 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Т.С. Перцова
Судді С.П. Жигилій Я.В. П'янова