03 листопада 2025 р. Справа № 480/2005/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Любчич Л.В.,
Суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 02.07.2024, головуючий суддя І інстанції: Н.В. Савицька, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40602, повний текст складено 02.07.24 по справі № 480/2005/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області , Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_2 ), звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі - відповідач 1 , ГУ ПФУ в Сумській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач 2, ГУ ПФУ в Запорізькій області, апелянт), в якому просив:
- визнати рішення ГУ ПФУ в Сумській області та ГУ ПФУ в Запорізькій області щодо відмови у перерахунку призначеної ОСОБА_1 пенсії протиправними;
- скасувати рішення ГУ ПФУ в Запорізькій області №959230822160 від 30.10.2023 про відмову у перерахунку пенсії;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Сумській області та ГУ ПФУ в Запорізькій області здійснити її перерахунок (обчислення) і виплату з 1 листопада 2023 року відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та п. 131 Прикінцевих положень цього Закону, врахувавши додатковий страховий стаж роботи та додатково отриману заробітну плату на дату перерахунку з часу призначення пенсії.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 02.07.2024 адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Запорізькій області № 959230822160 від 30 жовтня 2023 року щодо відмови у проведенні ОСОБА_1 перерахунку пенсії.
Зобов'язано ГУ ПФУ в Запорізькій області здійснити з 01.11.2023 перерахунок раніше призначеної пенсії ОСОБА_1 відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та п.13-1 Прикінцевих положень цього Закону.
У задоволенні інших вимог - відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, відповідач 2 подав апеляційну скаргу, згідно з якою апелянт просить суд скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про те, що для застосування дії ч.4 ст.42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" достатньо всього однієї умови, а саме пенсія позивачу призначена не на умовах Закону України «Про пенсійне забезпечення», що призвело до прийняття помилкового рішення про часткове задоволення позовних вимог позивача. Вказує, що на момент звернення вік позивача становив 47 років. Таким чином, вважає, що дія ч.4 ст.42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не поширюється на позивача, оскільки на момент звернення він не набув віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до положень ч.1 ст. 308 , п.3 ч.1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України ( далі - КАС України) розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у ній доказами та в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів вислухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які відповідач 2 посилається в апеляційній скарзі, прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини, які не оспорені сторонами.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Сумській області з 28.09.2015 та йому призначено пенсію за вислугу років відповідно до ст.86 Закону України «Про прокуратуру» в розмірі, обчисленому відповідно до п.13-1 розділу ХУ "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язковелержавне пенсійне страхування".
Після призначення пенсії позивач продовжив працювати в органах прокуратури.
24.10.2023 позивач звернувся до відповідача із заявою про проведення перерахунку призначеної пенсії, у якій просив провести перерахунок призначеної йому пенсії у порядку, визначеному ч. 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон України № 1058-ІV) та п. 13-1 його Прикінцевих положень у зв'язку із настанням підстави - за кожні два відпрацьовані роки (а.с.6).
30.10.2023 рішенням ГУ ПФУ в Запорізькій області №959230822160 відмовило у проведенні перерахунку пенсії відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону України № 1058-ІV, оскільки дія вказаної частини не поширюється на пенсіонерів, яким призначено пенсію за вислугу років на умовах Закону України "Про прокуратуру" (а.с.10).
Про прийняте рішення позивача повідомлено листом від 15.11.2023 (а.с.9).
Позивач, вважаючи протиправним рішення ГУ ПФУ в Сумській області та ГУ ПФУ в Запорізькій області щодо відмови у перерахунку призначеної пенсії, а також вважаючи необхідним скасування рішення ГУ ПФУ в Запорізькій області №959230822160 від 30.10.2023 про відмову у перерахунку пенсії, звернувся до суду першої інстанції з позовною заявою.
Приймаючи рішення про часткове задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 має право на перерахунок пенсії відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону України № 1058-ІV та п.13-1 Прикінцевих положень цього Закону, оскільки позивач, який на даний час є отримувачем пенсії, розмір якої визначається відповідно до Закону України № 1058-ІV, після призначення пенсії 28.09.2015 пропрацював та продовжує працювати в органах прокуратури понад 24 місяці.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України №1058-IV, який набрав чинності 01.01.2024 визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
За правилами пункту 13-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону № 1058-IV, з 01.10.2017 пенсії, призначені після набрання чинності Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 №3668- VI (крім осіб з інвалідністю I та II груп, осіб з інвалідністю внаслідок війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») на умовах законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про наукову і науково-технічну діяльність» у період роботи на посадах державної служби, визначених Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII, а також на посадах та на умовах, передбачених законами України «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», виплачуються у розмірі, обчисленому відповідно до цього Закону.
Після звільнення з роботи виплата пенсії, призначеної відповідно до зазначених законів, поновлюється.
Виплата працюючим пенсіонерам у період роботи на інших посадах пенсій, призначених на умовах законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про наукову і науково-технічну діяльність», з 1 жовтня 2017 року поновлюється у розмірах, що були встановлені відповідними законами.
Таким чином, пунктом 13-1 Прикінцевих положень Закону №1058-IV в редакції, яка застосовується з 1 жовтня 2017 року, передбачено, що пенсія працюючому пенсіонеру, призначена на умовах Закону України «Про прокуратуру», виплачується у розмірі, обчисленому відповідно до Закону № 1058-IV.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, пенсія позивачу призначена з 28.09.2015, тобто, після набрання чинності Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», а позивач продовжує працювати в органах прокуратури, з 01.10.2017 його пенсія підлягає виплаті у розмірі, обчисленому відповідно до Закону № 1058-IV, у даному випадку - у розмірі пенсії за віком, що також вбачається і з протоколу про перерахунок пенсії.
Відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону № 1058-IV, згідно з якими, у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV).
Як слідує з матеріалів справи, позивач, який на даний час є отримувачем пенсії, розмір якої визначається відповідно до Закону № 1058-IV, після призначення пенсії 28.09.2015 далі продовжує працювати в органах прокуратури понад 24 місяці.
Таким чином, позивач набув право на перерахунок пенсії, оскільки після призначення пенсії він продовжив працювати та після призначення (перерахунку) пенсії здобув не менше 24 місяці страхового стажу.
На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач протиправно відмовив позивачу у перерахунку його пенсії на підставі заяви відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону №1058-IV та п.13-1 Прикінцевих положень цього Закону.
При цьому, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що приписи ч. 4 ст. 42 Закону № 1058-IV не поширюються на позивача, якому призначено пенсію за вислугу років на умовах Закону України «Про прокуратуру», враховуючи наступне.
Колегія суддів наголошує, що ст. 42 Закону № 1058-IV, яка має назву «Індексація та перерахунок пенсій» передбачає не лише порядок індексації, а й перерахунок пенсії, який визначено в частині 4 даної статті. При цьому ч. 4 ст. 42 Закону №1058-IV, містить абзац сьомий, який є спеціальним до даної норми, та який передбачає виключні умови, за яких перерахунок пенсії, відповідно до даної частини не здійснюється. Так, відповідно до абз. 7 ч .4 ст. 42 Закону № 1058-IV. Дія цієї частини не поширюється на пенсіонерів, яким призначено пенсію за вислугу років на умовах, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення», та які не досягли віку, встановленого статтею 26 цього Закону.
Тобто для відмови у перерахунку пенсії у даному випадку має бути наявні одночасно дві умови: 1) призначення пенсії за вислугу років на умовах, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення», 2) не досягнення віку, встановленого статтею 26 цього Закону. Водночас, враховуючи, що позивачу пенсія призначена за вислугу років на підставі спеціального Закону - Закону України «Про прокуратури», у даному випадку відсутня одночасна наявність зазначених вище умов.
Отже, вищевказані доводи апеляційної скарги є безпідставними.
Щодо посилання апелянта на те, що Законом України "Про прокуратуру" не передбачено права у позивача на перерахунок пенсії колегія суддів зазначає.
Відповідно до ч. 20 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції Закону України № 76-VIII від 28.12.2014) умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
Рішенням Конституційного суду України від 13 грудня 2019 року по справі № 7-р(II)/2019 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
Положення частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Установлено порядок виконання цього Рішення:
- частина двадцята статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення;
- частина двадцята статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції:
"20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв'язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки".
Відповідно до абз. 4, 5 ч.15 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" з 1 січня 2018 року пенсія, призначена відповідно до цієї статті, у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії/щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених цим Законом, законами України "Про статус народного депутата України", "Про державну службу", "Про судоустрій і статус суддів", виплачується в розмірі, обчисленому відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.
Враховуючи вище зазначені правові норми, обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності заявлених позовних вимог, оскільки пенсія позивачу була призначена на підставі Закону України "Про прокуратуру" та з урахуванням п.13-1 Прикінцевих положень Закону України № 1058-ІV та як наслідок наявні підстави для перерахунку пенсії на підставі положень ст. 42 Закону №1058-ІV.
Як наслідок, вище зазначені доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують правомірних висновків суду першої інстанції.
Посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 04.04.2019 по справі №204/362/17 колегія суддів до уваги не приймає, оскільки зазначена постанова стосується інших фактичних обставин.
Посилання апелянта на безпідставне покладення обов'язку на ГУ ПФУ в Запорізькій області провести перерахунок пенсії позивача, оскільки воно не наділене повноваженнями щодо виконання рішення суду, так як позивач проживає, перебуває на обліку та отримує пенсію на території, що обслуговується ГУ ПФУ в Черкаській області колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки оскаржуване рішення, і яке є неправомірним, прийнято ГУ ПФУ в Запорізькій області, то і вчинення дій, щодо усунення порушеного права позивача підлягає покладенню на відповідача 2.
Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України»(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені всі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За змістом ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 242, 311, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області - залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 02 липня 2024 року по справі № 480/2005/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Л.В. Любчич
Судді О.А. Спаскін О.В. Присяжнюк