03 листопада 2025 року м. Чернігів Справа № 620/10337/25
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Виноградової Д.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі також позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі також відповідач), у якому просить:
визнати протиправним та скасувати рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформленого протоколом № 2025/33 від 14 серпня 2025 року про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 забезпечити повторний розгляд заяви ОСОБА_1 (отриманої 12 серпня 2025 року) та прийняти рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 3 частини першої статті 23 Закону України від 21.10.1993 № З543-ХІІ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з метою отримання відстрочки від мобілізації на підставі пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивача було повідомлено, що за результатами розгляду заяви протоколом засідання комісії від 14 серпня 2025 року № 2025/23 було відмовлено у наданні відстрочки від мобілізації, у зв'язку з відсутністю повного пакету документів відповідно до Додатку 5 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 (відсутні документи, що підтверджують факт утримання 3-ї дитини).
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити у задоволенні позову та зазначає, що при поданні заяви про відстрочку позивач не надав документів, що підтверджують сплату аліментів по заяви не надав, тому для отримання відстрочки, позивачу необхідно надати до ІНФОРМАЦІЯ_3 заяву, з письмовим договором між батьками про те, з ким з батьків будуть проживати діти та про участь другого у їх вихованні, та надати підтвердження про надання грошової допомоги, які наразі позивач надає до суду, але жодного разу не надавав до ТЦК та СП
Представник позивача подав до суду відповідь на відзив, у якій не погоджується з доводами відповідача та просить задовольнити позовні вимоги. Представник позивача наголошує, що аналізуючи норми законодавства та надані суду докази у їх сукупності та надання позивачем до ІНФОРМАЦІЯ_1 свідоцтва про шлюб з ОСОБА_2 , свідоцтва про народження ОСОБА_3 , свідоцтва про народження ОСОБА_4 , свідоцтва про народження ОСОБА_5 , матір'ю якої є ОСОБА_6 , свідоцтва про розірвання шлюбу з ОСОБА_6 , довідки про відсутність заборгованості по сплаті аліментів, Акту обстеження умов проживання з висновком про утримання позивачем трьох малолітніх дітей, які підтверджують право позивача на отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, відповідачем безпідставно відмовлено позивачеві у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. При цьому, представник позивача зазначає, що Додаток 5 Порядку № 560 містить альтернативний перелік документів, що підтверджують утримання дітей, але не є виключним. Тобто, обставини перебування на утриманні 3-х неповнолітніх дітей, можуть бути підтверджені і іншими доказами та обставинами.
Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 17.09.2025 прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
ОСОБА_1 є військовозобов'язаним та перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.34-42).
На підставі копій свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , серії НОМЕР_2 , серії НОМЕР_3 встановлено, що позивач є батьком ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 відповідно (а,с.26; а.с.28; а.с.27).
Відповідно до копії свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_4 встановлено, що шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 розірвано (а.с.29).
Згідно копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5 встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_8 укладено шлюб (а.с.25).
Наказом командира військової частини НОМЕР_6 (по стройовій частині) від 30.12.2024 № 379 молодшого сержанта, призваного по мобілізації, ОСОБА_1 , командира 1 протитанкового відділення взводу вогневої підтримки 12 десантно-штурмової роти 3 десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_6 , відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_6 (по особовому складу) від 19 грудня 2024 року № 117-РС, звільнено з військової служби у запас за підпунктом «г» (у зв'язку із сімейними обставинами) відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». З 30.12.2024 виключено із списків особового складу частини, всіх видів забезпечення і направлено для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.33).
Відповідно до копії листа Менського відділу державної виконавчої служби у Корюківському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 05.08.2025 № 27.2-31/24889 встановлено, що згідно даних автоматизованої системи виконавчих проваджень станом на 05.08.2025 у відділі відсутнє виконаче провадження про стягнення аліментів з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_7 , проживаючого в АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_6 в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с.30).
Згідно копії акту обстеження умов проживання від 05.08.2025 встановлено, що на утримання ОСОБА_1 перебуває троє малолітніх дітей (а.с.31).
06.08.2025 позивач звернувся до Голови комісії ІНФОРМАЦІЯ_8 із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 3 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». До вказаної заяви позивач долучив наступні додатки: копія свідоцтва про народження ОСОБА_5 ; копія свідоцтва про народження ОСОБА_3 ; копія свідоцтва про народження ОСОБА_9 ; копія свідоцтва про розірвання шлюбу; копія свідоцтва про шлюб; акт обстеження умов проживання; копія довідки з ДВС; копія паспорта та РНОКПП ОСОБА_1 ; копія паспорта та РНОКПП ОСОБА_2 ; копія витягу з реєстру територіальних громад ОСОБА_1 ; копія витягу з реєстру територіальних громад ОСОБА_2 ; копія витягу з реєстру територіальних громад ОСОБА_5 ; копія витягу з реєстру територіальних громад ОСОБА_3 ; копія витягу з реєстру територіальних громад ОСОБА_9 ; витяг з ВОД «Резерв+» (а.с.95-118).
За результатами розгляду вказаної заяви позивачу було надіслано повідомлення від 22.08.2025 № 16/7022, у якому повідомлено про ухвалення рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на загальних підставах. Причиною відмови зазначено: у зв'язку з відсутністю повного пакету документів відповідно до Додатку 5 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 (відсутні документи, що підтверджують факт утримання 3-ї дитини) (а.с.32; а.с.119).
Не погоджуючись з рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приписами статті 17 Конституції України передбачено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Згідно статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі також Закон № 2232-ХІІ).
Згідно з частинами першою, другою, третьою статті 1 Закону № 2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України «Про оборону України», «Про Збройні Сили України», «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (частина перша статті 3 Закону № 2232-XII).
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні, в Україні» введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. У зв'язку з введенням воєнного стану, введено тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану. Воєнний стан в Україні триває й наразі.
Від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах визначених цим Законом (частина 5 статті 1 Закону № 2232-ХII).
Згідно з абзацом 1 частиною 1 статті 39 Закону № 2232-ХІІ призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законами Україна «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII (далі також Закон № 3543-XII).
Приписами частини 5 статті 22 Закону № 3543-XII передбачено, що призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 23 Закону №3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані, зокрема, жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
Згідно вимогами частини 7, 8 статті 23 Закону № 3543-XII перевірка підстав щодо надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.
Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлюватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов'язаний має право на одну з вищезазначених відстрочок. Порядок оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за допомогою цього реєстру визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 року № 154 (далі - Положення № 154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Відповідно до абзацу 9 пункту 11 Положення № 154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.
Алгоритм отримання військовозобов'язаними особами відстрочки регламентовано Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року № 560 (далі - Порядок № 560).
Відповідно до пунктів 56, 57 Порядку № 560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:
голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);
члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
Згідно з пунктом 58 Порядку № 560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (військовозобов'язані СБУ чи розвідувальних органів - голові Комісії в Центральному управлінні або регіональному органі СБУ чи відповідному розвідувальному органі) за місцем перебування на військовому обліку заяву за формою згідно з додатком 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5.
Так, додаток 4 цього Порядку визначає, що документами, що підтверджують право на відстрочку відповідно до пункту 3 частини 1 статті 23 Закону № 3543-XII є: свідоцтво про народження кожної дитини із зазначенням батьківства військовозобов'язаного та (або) рішення суду про встановлення факту перебування дитини (дітей) на утриманні військовозобов'язаного (за наявності), інші документи, на підставі яких у військовозобов'язаного виник обов'язок утримувати падчерку, пасинка до досягнення ними 18 років відповідно до статті 268 Сімейного кодексу України (за наявності), та один з таких документів: свідоцтво про шлюб з матір'ю (батьком) дітей (трьох і більше);
рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком (матір'ю), що є військовозобов'язаним; рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання дітей з батьком (матір'ю), що є військовозобов'язаним; письмовий договір між батьками про те, з ким з батьків будуть проживати діти, та про участь другого з батьків у їх вихованні; свідоцтво про шлюб з матір'ю (батьком) дітей (трьох і більше) та документи, які свідчать про відсутність у малолітніх, неповнолітніх падчерки, пасинка матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або про те, що такі особи не можуть з поважних причин надавати їм належне утримання (свідоцтво про смерть; витяг з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин; рішення суду про визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим; вирок суду, за яким особа відбуває покарання у місцях позбавлення волі; висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я чи витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, якщо зазначені мати, батько, дід, баба, повнолітні брати та сестри самі потребують постійного догляду; рішення суду про позбавлення батьківських прав матері, батька); інформація з Єдиного реєстру боржників про відсутність в Реєстрі відомостей про військовозобов'язаного за категорією стягнення (характером зобов'язання) «стягнення аліментів» з датою формування такої інформації не пізніше ніж за п'ять днів до дня подання заяви про надання відстрочки.
Суд наголошує, що вказана норма містить альтернативний перелік документів, що підтверджують утримання дітей.
Відповідно до пункту 60 Порядку № 560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Орган державної влади, інший державний орган здійснює розгляд відповідного запиту протягом п'яти робочих днів з дати його отримання.
Підтвердження достовірності та/або перевірка відомостей, зазначених у заяві, здійснюються шляхом електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів з іншими державними реєстрами або базами (банками) даних.
Комісія зобов'язана розглянути отримані заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи календарних днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом дня, наступного за днем отримання інформації на запити до органів державної влади, інших державних органів.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
У разі коли комісія надіслала відповідні запити до органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, строк розгляду заяви та документів, що підтверджують право військовозобов'язаного на відстрочку, не перевищує 15 календарних днів. У разі неотримання від органу державної влади, іншого державного органу відповіді на запит комісія не пізніше ніж на п'ятнадцятий день з дати реєстрації заяви приймає рішення на підставі поданих заявником документів. Про відсутність відповіді від органу державної влади, іншого державного органу на запит зазначається в протоколі.
Про прийняте комісією рішення заявникові повідомляється у спосіб, зазначений військовозобов'язаним у заяві про надання відстрочки, засобами телефонного, електронного або поштового зв'язку не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному видається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою згідно з додатком 6.
Про відмову у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляється письмово із зазначенням причини відмови за формою згідно з додатком 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
До ухвалення комісією рішення військовозобов'язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період надається на строк дії відповідних законних підстав, але не більш як на строк проведення мобілізації, встановлений Указом Президента України. У разі продовження строку проведення мобілізації відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язаному продовжується, але не більш як до настання обставин, за яких особа втрачає законні підстави на відстрочку.
Відповідно до матеріалів справи позивачеві було відмовлено у наданні відстрочки рішенням комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 (протокол № 2025/33 від 14.08.2025).
При цьому, матеріалами справи підтверджується, що позивач є батьком трьох неповнолітніх дітей.
З матір'ю ( ОСОБА_10 ) дочки ( ОСОБА_5 ), у позивача розірвано шлюб.
З матір'ю ( ОСОБА_2 ) доньок ( ОСОБА_4 та ОСОБА_3 ) позивач перебуває у шлюбі.
Листом Менського відділу державної виконавчої служби у Корюківському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 05.08.2025 № 27.2-31/24889 підтверджено відсутність у позивача станом на 05.08.2025 виконавчого провадження про стягнення аліментів з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_7 , проживаючого в АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_6 в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 та відсутність заборгованості зі сплати аліментів.
Згідно копії акту обстеження умов проживання від 05.08.2025 встановлено, що на утримання ОСОБА_1 перебуває троє малолітніх дітей.
Відповідно до частини 2, 4 статті 3 Сімейного кодексу України (далі також СК України) сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.
Суд наголошує, що дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.
Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Згідно статті 133 СК України якщо дитина народилася у подружжя, дружина записується матір'ю, а чоловік - батьком дитини.
У силу вимог частини 1 статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Приписами частини 1, 2 статті 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.
За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
Разом з тим, згідно з частиною 3 статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частиною 5 статті 183 СК України встановлено, що той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Відповідно до статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Частиною третьою статті 11 Закону України від 26.04.2001 №2402-ІІІ «Про охорону дитинства» (далі також Закон № 2402-ІІІ) встановлено, що батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
За змістом частин першої та другої статті 15 Закону № 2402-ІІІ дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.
Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.
Відповідно до частин першої-четвертої статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою цієї статті.
Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.
Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.
Той з батьків, хто проживає з дитиною, у разі його ухилення від виконання договору зобов'язаний відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану другому з батьків.
Суд зауважує, що факт перебування на утриманні позивача доньок ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 підтверджується копіями свідоцтва про народження серій НОМЕР_1 , серії НОМЕР_2 , серії НОМЕР_3 відповідно, актом обстеження умов проживання від 05.08.2025 та листом виконавчої служби про відсутність виконавчого провадження.
Отже, наявні у матеріалах справи докази є належними, допустимими та достатніми для встановлення факту утримання позивачем доньок від шлюбу та доньки від попереднього шлюбу.
З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що заяву позивача відповідач належним чином не розглянув, не дослідив всіх доказів та не здійснив перевірку наявності підстав для оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за доданими документами, що свідчить про протиправність рішення відповідача щодо відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу, оформленого протоколом комісії від 14.08.2025 року № 2025/23.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені у позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню повністю.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Матеріалами справи (а.с.15) підтверджується сплата позивачем судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, на користь позивача з відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Керуючись статтями 72-74, 77, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформленого протоколом № 2025/33 від 14 серпня 2025 року про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 забезпечити повторний розгляд заяви ОСОБА_1 (отриманої 12 серпня 2025 року) та прийняти рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 3 частини першої статті 23 Закону України від 21.10.1993 № 3543-ХІІ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_8 .
Повний текст рішення виготовлено 03 листопада 2025 року.
Суддя Дар'я ВИНОГРАДОВА