31 жовтня 2025 року Чернігів Справа № 620/9556/25
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Соломко І.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
У провадженні Чернігівського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі також - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, відповідач), про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 31.07.2025 №253350005136 щодо відмови у призначенні позивачу пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов'язання відповідача призначити та виплачувати позивачу пільгову пенсію за віком із зниженням пенсійного віку з 28.07.2025 відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що досягнувши 55-річного віку 24.07.2025 звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, як потерпілому від Чорнобильської катастрофи 4 категорії відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», однак відповідач відмовив у призначенні даного виду пенсії за відсутністю необхідного строку проживання/ роботи у зоні гарантованого добровільного відселення. На думку позивача, вказана відмова є протиправною та такою, що порушує гарантоване державою право на пенсійне забезпечення.
03.09.2025 ухвалою суду провадження у справі відкрито, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Від відповідача надійшов відзив, у якому заперечував проти позову, що період проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 становить 03 роки 08 місяців 27 днів, що не дає права на призначення пенсії на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку, а отже у спірних правовідносинах управління Пенсійного фонду діяло відповідно до вимог чинного законодавства України.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Позивач є особою потерпілою внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 4), що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого 24.12.1993.
24.07.2025 позивач звернувся до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 31.07.2025 №253350005136 у призначенні пенсії за віком відповідно до п. 2 ст. 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», позивачу відмовлено за відсутністю необхідної кількості років проживання/роботи у зоні гарантованого добровільного відселення. При цьому зазначено, що позивач має страховий стаж 28 років 4 місяці 29 днів ( а.с. 18)
Позивач вважає спірне рішення протиправним та таким, що порушує його права на соціальний захист, а тому звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд керується та виходить з такого.
Право громадян на пенсійне забезпечення гарантовано Конституцією України (стаття 46).
При цьому, згідно із ст. 16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов'язком держави.
Чорнобильська катастрофа торкнулася долі мільйонів людей. У багатьох регіонах, на величезних територіях виникли нові соціальні та економічні умови. Україну оголошено зоною екологічного лиха. Створення системи надійного захисту людей від наслідків Чорнобильської катастрофи потребує залучення значних фінансових, матеріальних та наукових ресурсів, що в свою чергу вимагає належного правового регулювання відповідних правовідносин.
В ухваленому на виконання ст. 16 Конституції України Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-XII (далі - Закон №796-XII) № 796-ХІІ, який визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, передбачено додаткові гарантії соціального захисту для вказаних осіб - комплекс заходів у вигляді пільг, компенсацій і гарантій.
Фактично ці заходи є компенсацією особам, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, за втрачене здоров'я, моральні і фізичні страждання, обмеження в реалізації своїх здібностей та можливостей забезпечити собі гідний життєвий рівень, а також основним засобом реалізації державою конституційного обов'язку щодо забезпечення соціального захисту таких осіб.
Приписами ст.15 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 N1788-XII (далі - Закон №1788-XII) передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом №796-XII або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.
Частиною 1 ст. 55 Закону №796-XII, зокрема, передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу. Особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зниження пенсійного віку на 3 роки та додатково на 1 рік за 2 роки проживання або роботи, але не більше 6 років.
Отже, для отримання пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до Закону № 796-XII особа має відповідати певним вимогам:
наявність певного віку, визначеного за правилами статті 55 Закону № 796-XII;
факт проживання/постійної роботи у зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років станом на 01.01.1993;
наявність відповідного страхового стажу, який може бути зменшено на кількість років зменшення пенсійного віку (але не більше 6 років), але не менше 15 років страхового стажу.
При цьому, в силу вимог положень статей 22, 58 Конституції України за особами, які набули право на призначення пенсії з урахуванням спеціального Закону № 796-XII, у тому числі за правилами статті 55, таке право зберігається й у разі зміни нормативно-правового регулювання цих правовідносин незалежно від його фактичної реалізації.
Поряд з тим, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
У свою чергу слід зазначити, що абз. 8 ч. 1 п.3 ст.14 Закону №796-XII визначено категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, для встановлення пільг і компенсацій. До них, зокрема, належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, - категорія 3.
Факт проживання позивача з 05.04.1989 по 31.12.2014 підтверджується довідкою Корюківської міської ради Чернігівської області від 22.07.2025 № 1569 ( а.с. 20).
Відповідно до ч.3 ст. 65 Закону №796-XII документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи».
Як передбачено ст.15 Закону №796-XII, довідка про період проживання, роботи на цих територіях, є підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях.
Суд зазначає, що єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-XII, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення «Учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи».
Також суд зазначає, що довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи (відповідає висновкам викладеним Верховним Судом у постановах від 27.02.2018 у справі № 344/9789/17, від 24.10.2019 у справі № 152/651/17, від 25.11.2019 у справі № 464/4150/17 та від 27.04.2020 у справі №212/5780/16-а.
Як вже встановив суд, позивач є потерпілим від Чорнобильської катастрофи, що підтверджується відповідним посвідченням потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорії 3), а тому, в розумінні абз. 8 ч. 1 п.3 ст.14 Закону №796-XII, вважається особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно, належить до категорії осіб, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років станом на 1 січня 1993 року. Отже, за такого нормативного регулювання підтвердження додатковими документами факту проживання /роботи позивача в гарантованого добровільного відселення не менше трьох років станом на 1 січня 1993 року не потрібно.
Враховуючи наведене, позивач відповідає вимогам для отримання пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до Закону № 796-XII.
Наявність необхідного загального страхового стажу у позивача Пенсійним органом під сумнів не ставиться.
Тому суд доходить висновку про наявність у позивача права на призначення пенсії за ст.55 Закону № 796-ХІІ, а тому спірне рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
До того ж, Європейським судом з прав людини напрацьована практика за якою пенсія включається в поняття «майно» в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Концепція «майна» в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися «правом власності», а відтак і «майном». Отже, при з'ясуванні змісту поняття «майно» недостатньо керуватися національним законодавством держав-учасниць Конвенції.
Так, у рішенні ЄСПЛ від 07.112013 у справі «Пічкур проти України» (заява № 10441/06, пункти 41- 43, 52) Суд акцентував увагу на тому, що: якщо в Договірній державі є чинне законодавство, яким передбачено право на соціальні виплати, обумовлені або не обумовлені попередньою сплатою внесків, це законодавство має вважатися таким, що породжує майновий інтерес, який підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, для осіб, що відповідають вимогам такого законодавства.
Водночас юридична природа соціальних виплат, у тому числі пенсій, розглядається ЄСПЛ не лише з позицій права власності, але й пов'язує з ними принцип захисту «законних очікувань» (reasonable expectations) та принцип правової визначеності (legal certainty), що є невід'ємними елементами принципу правової держави та верховенства права.
Так, у справі «Суханов та Ільченко проти України» ЄСПЛ зазначив, якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є чинний Закон, який передбачає таке право, або є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (Заява № 68385/10 та №71378/10, пункт 35).
Отже, у контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції об'єктами права власності можуть бути у тому числі «легітимні очікування» та «майнові права» (Pine Valley Developments Ltd and Others v. Ireland), заява №12742/87; ухвала ЄСПЛ від 13.12.1984 щодо прийнятності заяви S. v. the United Kingdom, № 10741/84).
Тобто коли соціальна чи інша подібна виплата закріплена законом, вона має виплачуватися на основі чітких і об'єктивних критеріїв і, якщо людина очевидно підходить під ці критерії, це породжує у такої людини виправдане очікування в розумінні статті 1 Першого протоколу.
Тобто, реалізація позивачем права на пенсійне забезпечення може бути захищена судом за наявності для цього правових підстав.
За ч. 3 ст. 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Оскільки відповідачем протиправно відмовлено позивачу у призначенні пенсії за ст.55 Закону № 796-ХІІ, то суд дійшов висновку, що у цьому випадку у відповідача відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, відповідно, наявні підстави для зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах саме ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, як орган, який допустив протиправну поведінку та порушив права позивача.
Відповідно до ч.1 ст. 45 Закону № 1058 пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: 1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Відтак, оскільки позивач звернувся до пенсійного орану із заявою про призначення пенсії 24.07.2025, то відповідно і призначення пенсії має відбутися саме з 24.07.2025 дати звернення із заявою про призначення пенсії.
Частинами 1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачі як суб'єкти владних повноважень не довели правомірності своєї поведінки у спірних правовідносинах. Натомість обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, на користь позивача належить стягнути понесені нею судові витрати у сумі 1211,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача рішення якого судом визнано протиправним і скасовано.
Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 31.07.2025 №253350005136.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 з 24.07.2025 пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» .
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп), сплачений відповідно до квитанції від 16.08.2025.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 АДРЕСА_1 рнокпп НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області вул. Набережна Перемоги, 26,м. Дніпро,Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н,49094 код ЄДРОПОУ 21910427.
Повний текст рішення виготовлено 31 жовтня 2025 року.
Суддя І.І. Соломко