31 жовтня 2025 року Чернігів Справа № 620/9219/25
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Соломко І.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії,
У провадженні Чернігівського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі також - В/ч НОМЕР_1 , відповідач), в якому просить визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби у меншому розмірі, без врахування 12 повних календарних років служби; стягнути з відповідача невиплачену частину одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби у розмірі 11679,90 грн та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення (11679,90) за весь час затримки виплати з 22.06.2025 по день фактичної виплати.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що внаслідок протиправних дій відповідача йому не виплачено в повному розмірі одноразову грошову допомогу при звільненні, встановлену статтею 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». На його думку, він має право на виплату спірної грошової допомоги у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за повних 12 календарних років служби, а не з 11 календарних років, як зазначає відповідач.
01.09.2025 ухвалою суду провадження у справі відкрито, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідачем подано відзив на позов в якому зазначає, що ОСОБА_1 24.07.2025 було виплачено 126551,72 грн. одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби із врахуванням 11 повних років календарної служби, так як позивач був призваний 02.09.2014 по мобілізації, і тільки 12.09.2015 з ним укладено контракт про проходження військової служби строком на особливий період або до оголошення рішення про демобілізацію. 12.09.2017 року на підставі наказу військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_1 було звільнено з військової служби у запас і військова частина НОМЕР_2 повинна була провести всі розрахунки включаючи виплату у розмірі 4% від грошового забезпечення (допомога за кожен місяць служби) при звільненні військового по мобілізації, тому цей період служби по мобілізації з 02.09.2014 року по 12.09.2015 року до укладання контракту про проходження військової служби, військовою частиною НОМЕР_1 не враховувався. Враховуючи вищевикладене, на думку відповідача, відсутні підстави щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні за вислугу 12 повних календарних років служби.
У відповіді на відзив позивач заперечує про доводів викладених представником відповідача у відзиві.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 та наказом від 17.06.2025 № 9-РС звільнений з військової служби у відставку за підпунктом «а» пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі).
Згідно витягу з наказу від 20.06.2025 № 173 позивач має вислугу років: календарна - 12 років 08 місяців 08 днів; пільгова - 03 років 07 місяців 24 дні; загальна - 16 років 04 місяці 02 дні.
При звільненні позивачу була виплачена одноразова грошова допомога із врахуванням 11 повних років календарної служби, а не з 12 повних календарних років служби, у зв'язку з чим, не погодившись з протиправними діями відповідача, позивач звернувся до суду.
Спірні правовідносини у цій справі виникли у зв'язку з неповним здійсненням виплати військовослужбовцю одноразової грошової допомоги при звільненні, без врахування календарного року служби.
У зв'язку зі звільненням позивача з військової служби на підставі підпункту «а» пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII), на його думку, у нього виникло право на грошову допомогу у розмірі 50 % відсотків місячного грошового забезпечення за 12 повних календарних років військової служби згідно із пунктом 2 частини другої статті 15 Закону № 2011-ХІІ.
Частиною першою статті 26 Закону № 2232-ХІІ (у редакції чинній на час спірних правовідносин) визначено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється:
а) у запас, якщо військовослужбовці не досягли граничного віку перебування в запасі і за станом здоров'я придатні до військової служби;
б) у відставку, якщо військовослужбовці досягли граничного віку перебування в запасі та у військовому резерві або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров'я до військової служби з виключенням з військового обліку.
Підстави та порядок звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону № 2232-XII.
Відповідно до положень підпункту «а» пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону №2232-XII (у редакції чинній на час спірних правовідносин), військовослужбовці звільняються з військової служби під час проведення мобілізації та дії воєнного стану, за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-XII від 20.12.1991 (далі Закон № 2011-XII) соціальний захист військовослужбовців, діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
Так, статтею 9 Закону № 2011-ХІІ визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з пунктами 2 та 3 статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Відповідно до абзацу другого пункту 2 статті 15 Закону № 2011-ХІІ (у редакції, яка діяла на дату звільнення позивача з військової служби) військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, виплачується одноразова грошова допомога в таких розмірах: 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги 10 календарних років і більше - які звільняються з військової служби за віком.
Крім цього, як встановлено абзацом 8 пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України №393 від 17 липня 1992 року «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб» (далі Постанова №393 в редакції, чинній на час звільнення позивача з військової служби), військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та осіб, зазначених в абзаці дев'ятому цього пункту, виплачується одноразова грошова допомога в розмірах та на умовах, установлених пунктом 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Строк календарної служби для визначення розміру одноразової грошової допомоги обчислюється згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови (абзац 10 пункту 10 Постанови №393).
Відповідно до пункту 1 Розділу ХХХІІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра борони України від 07 червня 2018 року №260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 р. за №745/32197 (далі Порядок №260 в редакції, чинній на час звільнення позивача з військової служби) військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби, військовослужбовців, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або за призовом осіб із числа резервістів в особливий період) здійснюється виплата одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби у розмірах та на умовах, установлених пунктом 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Згідно з пунктом 8 Розділу ХХХІІ Порядку №260 для визначення розміру одноразової грошової допомоги в разі звільнення з військової служби строк календарної служби осіб офіцерського складу, осіб рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, обчислюється згідно з пунктами 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» (зі змінами).
Отже, право військовослужбовця на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби у випадку його звільнення з військової служби за віком, виникає за умови та за умови наявності у такого військовослужбовця вислуги 10 календарних років і більше.
Із наявних у матеріалах справи матеріалів, суд встановив, що позивача звільнено в запас за підпунктом «а» пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу". Календарна вислуга років позивача становить 12 років 08 місяць 08 днів; пільгова - 03 роки 07 місяців 24 дні; загальна - 16 років 04 місяці 2 дні.
При вирішенні питання щодо наявності у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, суд вкотре звертає увагу на те, що умовою набуття такого права на час виникнення спірних правовідносин відповідно до абзацу 10 підпункту 2 пункту 2 статті 15 Закону №2011-ХІІ є наявність "вислуги 10 календарних років і більше".
Тобто, у вказаній вище нормі міститься пряма вказівка на те, що право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги виникає за наявності 10 і більше саме календарних років вислуги.
Водночас, з прохальної частини позову вбачається, що позивач просить визнати протиправними дії відповідача щодо обчислення та виплати одноразової грошової допомоги без врахування 12 повних календарних років служби.
Суд зауважує, що норма яка регулює спірні правовідносини вказує на розмір, підстави грошової допомоги та коло осіб які мають на неї право, сама по собі незгода позивача з календарними роками, з яких обраховувалася йому вказана грошова допомога не розповсюджується на дію статті.
Оскільки наявними у даній справі матеріалами підтверджується, що у календарному обчисленні вислуга років позивача становить 12 років 08 місяців 08 днів, тобто становить більше 10 років календарної вислуги, то суд приходить до висновку про неправильно обраний спосіб захисту позивачем.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що у даних спірних відносинах відповідач, виплативши позивачу при звільненні одноразову грошову допомогу у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, діяв на підставі та у спосіб, що визначений чинним законодавством України, тому в задоволенні позову слід відмовити повністю.
Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 АДРЕСА_1 рнокпп НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 АДРЕСА_2 код ЄДРПОУ НОМЕР_4 .
Повний текст рішення виготовлено 31 жовтня 2025 року.
Суддя І.І. Соломко