03 листопада 2025 р. м. Чернівці Справа № 600/2453/25-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Анісімова О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії
I. РУХ СПРАВИ
1.1. ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач або ІНФОРМАЦІЯ_2 ), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не виключення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з військового обліку на підставі вироку Сихівського районного суду від 23.11.2017 року у справі № 459/1812/17;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 виключити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з військового обліку на підставі вироку Сихівського районного суду від 23.11.2017 року у справі № 459/1812/17.
1.2. Ухвалою суду від 27.05.2025 року позовну заяву залишено без руху.
1.3. Ухвалою суду від 04.06.2025 року відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА АРГУМЕНТИ СТОРІН
Позиція позивача
2.1. Обґрунтовуючи позов, позивач зазначає, що відповідно до вироку Сихівського районного суду м. Львова від 23.11.2017 року він був засуджений за ч.4 ст.190 КК України до дев'яти років позбавлення волі, що відповідно до п.6 ч.6 ст.37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» є підставою для виключення з військового обліку.
2.2. Після умовно-дострокового звільнення 20.06.2024 року ОСОБА_1 був двічі мобілізований - 26.08.2024 та 25.01.2025 року, попри наявність судимості. У військових частинах відмовлялися приймати його на службу через цю обставину, після чого він неодноразово звертався до РТЦК із заявами про виключення з обліку. Однак листом від 15.02.2025 року №2/683 відповідач повідомив, що позивач нібито не перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 , вказавши іншу адресу проживання, що не відповідає дійсності.
2.3. Позивач наголошує, що фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , та перебуває на обліку саме у ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується повістками й даними застосунку «Резерв+». Невиключення його з військового обліку суперечить вимогам чинного законодавства, а дії відповідача порушують принцип правової визначеності й обмежують його конституційні права, передбачені статті 58 Конституції України.
2.4. На обґрунтування своїх вимог позивач посилається на Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу», Порядок ведення військового обліку №1487 та Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки №154, якими встановлено, що громадяни, засуджені до позбавлення волі за тяжкі злочини, підлягають виключенню з військового обліку. Зміни до законодавства 2024 року не можуть мати зворотної дії, тому застосовувати нову редакцію статті 37, що виключила таку підставу, до нього неправомірно.
ІІІ. ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
3.1. Відповідно до вироку Сихівського районного суду міста Львова від 23.11.2017 року у справі № 459/1812/17, ОСОБА_1 визнано винуватим за частиною 4 статті 190 Кримінального кодексу України та призначено покарання дев'ять років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого належного йому майна.
3.2. Згідно ухвали Коломийського міськрайонного суду Івано-Франковської області від 12.06.2024 року у справі № 346/396/24, подання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання у вигляді позбавлення волі ОСОБА_1 задоволено, та звільнено від відбування основного покарання у вигляді позбавлення волі, призначеного вироком Сихівського районного суду міста Львова від 23.11.2017 року за ч. 4 ст. 190 КК України, на невідбутий строк 1 (один) рік 20 (двадцять) днів.
3.3. Відповідно до довідки про звільнення від 20.06.2024 року, серії І-ФР №10049 ОСОБА_1 відбув покарання з 17.05.2017 року по 20.06.2024 року в установі Державної кримінально-виконавчої служби, звідки був звільнений умовно-достроково із застосуванням статті 81 Кримінального кодексу України.
3.4. Згідно військового квитка НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 позивача 26.08.2024 року знято із військового обліку.
3.5. Відповідно до військово-облікового документу «Резерв+» (сформовано 11.04.2025 року) ОСОБА_1 перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 , дата ВЛК 26.08.2024 року. В рядках «відстрочка до» та «Підстави зняття/виключення» проставлено прочерк.
3.6. Також, дослідженням матеріалів справи встановлено, що 10.01.2025 року за № 10/01-25 ОСОБА_1 подав до ІНФОРМАЦІЯ_6 лист-вимогу про внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (електронної бази даних « ІНФОРМАЦІЯ_7 ») та електронних реєстрів Міністерства оборони України щодо виключення його з військового обліку на підставі вироку Сихівського районного суду міста Львова від 23.11.2017 року у справі № 459/1812/17.
На наведений лист-вимогу начальником ІНФОРМАЦІЯ_6 листом від 15.02.2025 року, №2/683 повідомлено позивача, що згідно даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів ОСОБА_1 не перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_8 з 29.01.2025 року. Місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 . У зв'язку з цим, позивача повідомлено про те, що йому необхідно з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_9 для взяття його на військовий облік та подальшого подання заяви про виключення його з військового обліку.
ІV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА
4.1. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
На момент розгляду цієї адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.
4.2. Крім цього, відповідно до пункту 2 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні» військовому командуванню разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування доручено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України “Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
4.3. Згідно із статтею 1 Закону України “Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 року № 389-VIII (далі - Закон № 389-VIII, в редакції станом на час виникнення спірних відносин,), воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
4.4. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 “Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію (далі - Указ №69/2022). Згідно пункту 4 Указу № 69/2022 призов військовозобов'язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.
4.5. Статтею 1 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 року №3543-ХІІ (далі - Закон №3543-ХІІ), в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що:
- мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано;
- особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій;
- особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
4.6. Згідно частини 6 статті 22 Закону №3543-ХІІ у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ та пред'являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.
4.7. Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 року, №2232-ХІІ (далі - Закон №2232) здійснюється правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
4.8. Так, відповідно до частини 6 статті 37 Закону №2232 виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які:
1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими;
2) припинили громадянство України;
3) визнані непридатними до військової служби;
4) досягли граничного віку перебування в запасі.
У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.
4.9. Наведена редакція частини 6 статті 37 Закону №2232 викладена з врахуванням змін, які внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 року, №3633-IX, які набрали чинності 18.05.2024 року.
4.10. До цього, частина 6 статті 37 Закону №2232 мала таку редакцію «Виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які: 1) призвані чи прийняті на військову службу; 2) проходять військову службу (навчання) у закладах фахової передвищої військової освіти, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти; 3) визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку; 4) досягли граничного віку перебування в запасі; 5) припинили громадянство України; 6) були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину; 7) направлені для відбування покарання до установ виконання покарань або до яких застосовано примусові заходи медичного характеру; 8) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими».
4.11. Крім цього, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 37 Закону №2232 взяттю на військовий облік військовозобов'язаних у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідних підрозділах розвідувальних органів України підлягають громадяни України: які звільнені з військової служби в запас та не зараховані до військового оперативного резерву; призовники, які пройшли базову загальновійськову підготовку з додержанням умов, передбачених статтею 10-1 цього Закону; які припинили альтернативну (невійськову) службу в разі закінчення строку її проходження або достроково відповідно до Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу" та підлягають взяттю на військовий облік військовозобов'язаних; військовозобов'язані, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання; які набули громадянство України і згідно з цим Законом підлягають взяттю на облік військовозобов'язаних; зняті з військового обліку Збройних Сил України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України відповідно за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України; які відповідно до статті 18 цього Закону звільнені від направлення для проходження базової військової служби; які досягли 25-річного віку під час перебування на військовому обліку призовників; які звільнені із служби у військовому резерві та не досягли граничного віку перебування в запасі; які старші 25 років і раніше не перебували на військовому обліку; які прибули після відбування покарання з установ виконання покарань; призовники, які отримали спеціальні звання рядового, сержантського, офіцерського (начальницького) складу; жінки з дотриманням умов, передбачених частиною одинадцятою статті 1 цього Закону; які отримали військові звання офіцерського складу після проходження військової підготовки за програмою підготовки офіцерів запасу.
4.12. Також, на виконання вимог Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 року, №3633-ІХ Кабінетом Міністрів України постановою №560 від 16.05.2024 року (набрала чинності 18.05.2024 року), затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок №560), яким, окрім іншого, врегульовано процедуру проведення призову на військову службу під час мобілізації, оповіщення та прибуття резервістів та військовозобов'язаних під час мобілізації
4.13. Зокрема, відповідно до пункту 4 Порядку №560 (в редакції чинній на момент мобілізації позивача) на військову службу під час мобілізації, на особливий період можуть бути призвані:
особи, звільнені з військової служби у зв'язку із застосуванням заборони, передбаченої частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України “Про очищення влади». Такі особи, призвані на військову службу під час мобілізації, призначаються на військові посади, крім посад, щодо яких здійснюються заходи з очищення влади;
особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі, обмеження волі, арешту чи виправних робіт за вчинення кримінального проступку, нетяжкого злочину, у тому числі із звільненням від відбування покарання, тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України;
особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи призиваються на військову службу під час мобілізації за рішенням Генерального штабу Збройних Сил, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ;
засуджені особи, які звільнені від відбування покарання з випробуванням, крім тих, які засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи проходять військову службу виключно у відповідних спеціалізованих підрозділах військових частин.
4.14. Відповідно до частини 4 статті 190 Кримінального кодексу України розділу ХІХ «Злочини проти власності» (в редакції на момент засудження позивача):
Шахрайство, вчинене в особливо великих розмірах або організованою групою, -
карається позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.
4.15. Згідно частини 1 статті 12 Кримінального кодексу України залежно від ступеня тяжкості злочини поділяються на злочини невеликої тяжкості, середньої тяжкості, тяжкі та особливо тяжкі, а згідно частини 5 цієї є статті Кримінального кодексу України особливо тяжким злочином є злочин, за який передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад двадцять п'ять тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, позбавлення волі на строк понад десять років або довічного позбавлення волі.
4.16. Частина 1 статті 58 Конституції України передбачає, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
4.17. Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09.02.1999 року, справа N1-7/99 зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
4.18. Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
V. ПОЗИЦІЯ СУДУ
5.1. Відповідно до змісту позову його предметом є бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_5 щодо не виключення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з військового обліку на підставі вироку Сихівського районного суду від 23.11.2017 року у справі № 459/1812/17, оскільки він мав бути виключений з військового обліку як особа, засуджена за особливо тяжкий злочин.
5.2. Отже, в цій справі суд має встановити чи допустив відповідач протиправну бездіяльність, оцінивши їх через призму верховенства права та критеріїв законності рішення суб'єкта владних повноважень, які наведені в частині 2 статті 2 КАС України.
5.3. При цьому суд наголошує, що принцип верховенства права підпорядковує державу інтересам людини, а не навпаки. Коли учасником правовідносин виступає держава, остання у суперечці щодо права з будь-якою особою, має поступитися на користь опонента, оскільки вона сама створила ситуацію правової невизначеності і порушила в такий спосіб принцип верховенства права.
Щодо суті спору
5.4. Як встановлено судом вище, вироком Сихівського районного суду міста Львова від 23.11.2017 року у справі № 459/1812/17, ОСОБА_1 визнано винуватим за частиною 4 статті 190 Кримінального кодексу України та призначено покарання дев'ять років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого належного йому майна.
При цьому суд звертає увагу, що згідно ухвали Коломийського міськрайонного суду Івано-Франковської області від 12.06.2024 року у справі № 346/396/24, подання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання у вигляді позбавлення волі ОСОБА_1 задоволено, та звільнено від відбування основного покарання у вигляді позбавлення волі, призначеного вироком Сихівського районного суду міста Львова від 23.11.2017 року за ч. 4 ст. 190 КК України, на невідбутий строк 1 (один) рік 20 (двадцять) днів.
5.5. За своєю правовою природою право є соціальним регулятором, метою якого, окрім іншого, є своєчасне врегулювання виниклих або таких, що змінились суспільних відносин. Тобто, право має оперативно реагувати та суспільні зміни, які зокрема пов'язані з війною в Україні.
5.6. Наведене спростовую сталість (статичність) права, а є підставою стверджувати, що право є динамічним та потребує еволюційного відновлення та засадах справедливості та розумності.
5.7. Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09.02.1999 року, справа N1-7/99 зазначив, що принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України (незворотності дії закону в часі), за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
5.8. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 року, №3633-IX, який набрав чинності 18.05.2024 року, змінено правове врегулювання в частині суб'єктного складу, які підлягають виключенню з військового обліку. Зокрема, такими можуть бути особи, які: 1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими; 2) припинили громадянство України; 3) визнані непридатними до військової служби; 4) досягли граничного віку перебування в запасі.
Цей перелік є вичерпний і розширеному тлумаченню не підлягає.
5.9. Аналізуючи наведене, слід прийти до висновку, що на відмінну від первинної редакції Закону №2232-ХІІ, його діюча редакція не містить такої категорії осіб, які можуть бути виключенні з військового обліку, - «були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину».
5.10. Крім цього, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 37 Закону №2232-ХІІ та пункту 4 Порядку №560 особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину, у тому числі із звільненням від відбування покарання, підлягають взяттю на військовий облік та можуть бути призвані по мобілізації для проходження військової служби.
Тобто, законодавець передбачив, таку категорію осіб та врегулював питання їхнього призову.
5.11. Єдина категорія осіб, яка не підлягає мобілізації серед раніше засуджених, є ті, які засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України (статті 109-114-2 Кримінального кодексу України). Такі особи призиваються на військову службу під час мобілізації за рішенням Генерального штабу Збройних Сил, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ.
5.12. Позивач скоїв особливо тяжкий злочин передбачений частиною 4 статі 190 Кримінального кодексу України розділу VІ Злочини проти власності (в редакції на час засудження позивача), а тому на нього виключення наведене у пункті 5.11. цього рішення не поширюється.
5.14. Отже, відповідно до діючого законодавства, позивач підлягає взяттю на облік як військовозобов'язаних, незалежно від факту його засудження за скоєння особливо тяжкого злочину, не пов'язаного з посяганням на основи національної безпеки України. Будь-яких преференцій при мобілізації для раніше засуджених законодавство України не містить.
5.15. Редакція частини 6 статті 37 Закону №2232, відповідно до якої виключенню з військового обліку підлягали громадяни України, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, втратила чинність внаслідок набрання чинності 18.05.2024 року Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 року, №3633-IX, а отже з 18.05.2024 року діють нові правила мобілізації, як стосуються раніше засуджених.
При цьому новий Закон не має ретроактивної форми та не змінює правове врегулювання, яке існувало до його ухвалення.
5.16. У силу положень регуляторної дії права, Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 року, №3633-IX встановив нові правила взяття на облік та мобілізації колишніх засуджених. При цьому такі права жодним чином не суперечать положенням статті 58 Конституції України, оскільки в ретроспективі вони нічого не змінюють.
5.17. Логіка позивача, яка полягає в тому, що виключення його з військового обліку на підставі старих положень Закону, унеможливлює повторне взяття на облік та мобілізацію, є помилковою, оскільки позбавляє законодавця можливості виправляти помилки минулого та суперечить еволюційному духу права.
За такого підходу не можливо було вводити нові податки, збільшувати податкові ставки, розширювати базу оподаткування, та й взагалі проводити будь-які реформи.
5.18. Закон це завжди втручання в права та свободи людини, однак таке втручання має бути справедливим та розумним. Отримання статусу особи, яка виключена з військового обліку, та позбавлення такого статусу у зв'язку із новим правовим урегулюванням, є звичайним процесом правозастосування, який при цьому вирівняв позивача у правах та обов'язках з тими, хто не був раніше засуджений.
Фактично законодавець дам можливість позивачу виконати свій конституційний обов'язок по захисту Вітчизни від агресора.
5.19. Отже, ОСОБА_1 правомірно перебуває на обліку як військовозобов'язаний, що відповідає положенням Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 року, №3633-IX не суперечить положенням статті 58 Конституції України, оскільки ретроактивно він діяв.
VІ. ВИСНОВКИ СУДУ
6.1. Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На розвиток зазначених положень Конституції України частиною другою статті 2 КАС України визначені критерії законності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, яким є відповідач.
6.2. Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
6.3. У цій справі судом встановлено, що ТЦК при взятті на військовий облік позивача, діяв відповідно до чинних положень Закону №2232-ХІІ та Порядку №560, а тому підстав для задоволення цього позову, немає.
6.4. Щодо позиції позивача згідно якої військові частини відмовлялися його зараховувати до свого штату для проходження військової служби, оскільки він мав судимість за скоєння особливо тяжкого злочину, то з цього приводу суд зазначає:
- по-перше доказів наведеного у справі немає;
- по-друге така мобілізація проводилася на підставі старої редакції Закону №2232-ХІІ, що унеможливлювала таку мобілізацію.
6.5. За таких обставин, суд вважає, що цей позов не підлягає задоволенню.
VІІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ
7.1. Статтею 139 КАС України визначені правила розподілу судових витрат.
Оскільки у задоволенні цього позову відмовлено повністю, суд не стягує та не присуджує судові витрати у цій справі.
На підставі викладеного, керуючись статтями 73-77, 90, 241-246, 250 КАС України, суд -
1. У задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії, відмовити повністю.
У відповідності до статей 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повне найменування учасників процесу:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 РНОКПП НОМЕР_2 );
Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_5 код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).
Суддя О.В. Анісімов