03 листопада 2025 р. м. Чернівці Справа № 600/5678/24-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боднарюка О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області, про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,-
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач), звернувся в суд з позовом до Головного управління ДПС у Чернівецькій області (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.11.2024 року №00000/22488/Ж10/24-13-07-04, винесене Головним управлінням Державної податкової служби у Чернівецькій області, складене на підставі акта перевірки №14669/Ж5/17-00-07-05-17/3649706992 від 30.09.2024 року відносно ФОП ОСОБА_1 ;
- стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати, які складаються із витрат на правову допомогу та судового збору.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.
1. Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що 27.11.2024 платником податків отримано від ГУ ДПС у Чернівецькій області податкове повідомлення-рішення від 12.11.2024 за №00000/22488/Ж10/24-13-07-04, яким на позивача накладено фінансові санкції на суму 175064,00 грн., яке позивач вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню з огляду на наступне.
Звертав увагу суду на те, що відсутні правові підстави для застосування до суб'єкта господарювання відповідних санкцій, оскільки всі документи були надані, проте не враховані працівниками ДПС.
Вважає, безпідставними вказівки податкового органу щодо неналежності наданих представником платника податків копій документів, оскільки вказане засвідчення не заборонено договором про співпрацю, укладеним між сторонами, та наданим податковому органу. При цьому, законодавством України не регламентований порядок засвідчення копій документів фізичними особами.
Також на думку, позивача відсутні правові підстави для проведення фактичної перевірки.
Наголошував на тому, що як вбачається із наказу на проведення перевірки від 18.09.2024 року № 2236-п, правовою підставою її проведення є, зокрема підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України (наявність інформації про порушення), при цьому жодних документів, які б підтверджували наявність такої інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, про можливі порушення платником податків законодавства не надано, відтак про підставу проведення перевірки контролюючим органом позивача не повідомлено ні безпосередньо перед проведення перевірки, ні під час її проведення. Отже, наказі відсутні будь-які посилання на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, крім посилання на норми, що їх регулюють (юридичні підстави). Відтак позивач вважає, що за встановлення протиправності дій податкового органу щодо призначення та проведення перевірки без законних на те підстав, спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягає скасуванню.
Щодо суті правопорушень, які вказані в податковому повідомленні-рішенні контролюючий орган прийшов до висновку про порушення пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР і застосував до позивача суми штрафних (фінансових) санкцій на суму 175064,00 грн.
Позивач не погоджується з доводами податкового органу, оскільки контролюючому органу як в день перевірки так і в подальшому надано (надіслано) форми ведення обліку товарних запасів, договір комісії, акт приймання передачі товару. При відсутні інші докази невідповідності саме тим товарам, які знаходилися на місці реалізації, відтак висновки відповідача про порушення позивачем п. 12 ст. 3 Закону № 265/95-ВР є недоведеними.
2. Відповідач подав до суду відзив на адміністративний позов, в обґрунтування якого заперечив щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
Заперечуючи проти позову зазначив, що Головним управлінням ДПС у Рівненській області на підставі підпунктів 80.2.2 пункту 80.2 статті 80, ПК України, відповідно до наказу ГУ ДПС у Рівненській області проведена фактична перевірка магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » суб'єкта господарювання ФОП ОСОБА_1 з метою здійснення контролю за дотриманням норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі порядку ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками.
Так, звертав увагу суду на те, що у наказі «Про проведення фактичної перевірки магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » міститься посилання на підстави проведення перевірки, а саме: пп.80.2.2 п.80.2 ст.80 ПК України, відтак доводи позивача з даного приводу є безпідставними.
Звертав увагу суду на те, що перевіркою встановлено, що магазин працював, споживачі обслуговувалися. Так, при реалізації кабелю Belkin USB-C за ціною 649,00 грн.. програмним реєстратором розрахункових операцій розрахунковий документ видавався.
Також, при перевірці встановлено не забезпечення ведення в порядку встановленому законодавством облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації.
Згідно Акта зняття залишків запасів станом на 20.09.2024 в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 знаходився товар в реалізації на суму 175 064,00 грн.
Враховуючи вищенаведене перевіркою встановлено порушення п. 85.2 ст. 85 ПК України та п. 12 ст. З Закону України № 265, що є підставою для застосування штрафних санкцій на підставі ст. 20 Закону України №265, а саме суб'єкти господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідач вважає, що факт порушення вимог Закону в ході перевірки позивача належним чином зафіксовано, а тому податкове повідомлення- рішення прийнято у відповідності до норм чинного законодавства.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ В СПРАВІ.
1. Ухвалою суду відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ ТА ВІДПОВІДНІ ПРАВОВІДНОСИНИ.
1. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 здійснює підприємницьку діяльність із 24.05.2022, номер запису у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 2010350000000151617.
Серед видів діяльності позивача визначено наступні КВЕД: 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах (основний); 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 47.42 Роздрібна торгівля телекомунікаційним устаткуванням у спеціалізованих магазинах; 47.41 Роздрібна торгівля комп'ютерами, периферійним устаткуванням і програмним забезпеченням у спеціалізованих магазинах; 47.78 Роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах; 95.11 Ремонт комп'ютерів і периферійного устаткування; 95.12 Ремонт обладнання зв'язку; 46.51 Оптова торгівля комп'ютерами, периферійним устаткуванням і програмним забезпеченням; 46.52 Оптова торгівля електронним і телекомунікаційним устаткуванням, деталями до нього; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.
2. Головним управлінням ДПС у Рівненській області на підставі підпунктів 80.2.2 пункту 80.2 статті 80, ПК України, відповідно до наказу ГУ ДПС у Рівненській області «Про проведення фактичної перевірки» від 18.09.2024 № 2236-П та направлень на перевірку від 18.09.2024 року №: 4069/ЖЗ/17-00-07-05-15, 4068/ЖЗ/17-00-07-05-15, 4070/ЖЗ/17-00-07-05- 15, проведено фактичну перевірка магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » суб'єкта господарювання ФОП ОСОБА_1 з метою здійснення контролю за дотриманням норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі порядку ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками за адресою: Рівненська обл., м. Варані, майдан Незалежності, 10.
3. За результатами перевірки Головним управлінням ДПС у Рівненській області складено Акт (довідку) фактичної перевірки від 30.09.2024 №14669/Ж5/17-00-07-05-17/3649706992 в якому зафіксовані порушення:
- пункт 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»;
- статті 24 КЗпП України;
- Порушення вимог постанови КМ України №894 від 29.07.2022 року «Про встановлення строків, до настання яких торговці повинні забезпечити можливість здійснення безготівкових розрахунків...»;
Додатково в пункті 2.2.20 Акта зазначено: «... на момент перевірки встановлено факт відсутності банківського платіжного терміналу. На початок проведення перевірки в магазині надано договір про співпрацю. Встановлено факт використання найманої праці без оформлення трудових відносин у відповідності до законодавства. А також на початок проведення перевірки в магазині знаходились товари, на які не було надано оригіналів документів, які б підтверджували їх облік та походження.
4. Не погодившись із висновками перевірки, позивачем було подано заперечення на акт перевірки у ГУ ДПС у Рівненській області.
5. 27.11.2024 платником податків отримано від ГУ ДПС у Чернівецькій області податкове повідомлення-рішення від 12.11.2024 за №00000/22488/Ж10/24-13-07-04, яким на позивача накладено фінансові санкції на суму 175064,00 грн.
6. Також судом дослідженні договір комісії № ДА-02-09-24-КМ від 02.09.2021 року та акти приймання - передачі до договору; форма ведення обліку запасів; акт зняття залишків.
ДО ВКАЗАНИХ ПРАВОВІДНОСИН СУД ЗАСТОСОВУЄ НАСТУПНІ ПОЛОЖЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ТА РОБИТЬ ВИСНОВКИ ПО СУТІ СПОРУ.
1. Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Звертаючись до суду, позивач звертав увагу суду на відсутність підстав проведення фактичної перевірки.
Суд відхиляє аргументи позивача з даного приводу та вважає за необхідне звернути увагу на позицію Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду, згідно з яких контролюючому органу достатньо зазначити підпункт статті 80 ПК України у наказі на проведення перевірки.
Зокрема в постанові Верховного суду від 26 березня 2024 року у справі № 420/9909/23 зазначено наступне: «Призначаючи фактичну перевірку; достатньо покликатися в наказі на відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України без розкриття його змісту, яким охоплюється предмет перевірки, але за умови, що цей підпункт містить лише одну фактичну підставу. Об'єктивну наявність або відсутність у контрольного органу підстав (обставин), визначених в підпунктах пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, як умови призначення фактичної перевірки, перевіряє суд. У випадку наявності обґрунтованих підстав для призначення фактичної перевірки, не можна вважати протиправним наказ про її призначення, який містить покликання на порядковий номер підпункту пункту статті Податкового кодексу України, як підстави для проведення перевірки, але не відображає конкретні обставини, які в цих підпунктах розкриваються та мають об'єктивно існувати.»
Верховний Суд у постанові від 21 січня 2021 року по справі №460/1239/19 також зазначив, що не зазначення конкретної підстави в наказі на проведення перевірки не свідчить про незаконність наказу або перевірки, оскільки відповідно до п.п.81.1 ст. 81 ПК України, в наказі на перевірку достатньо зазначити підставу для проведення перевірки, визначену цим Кодексом.
Тобто, достатньо факту покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин.
Відтак суд вважає, що податковим органом дотримано вимоги п.81.1 ст. 81 ПК України та зазначено у наказі, зокрема, підстави проведення перевірки, тому посилання позивача на недотримання процедури її призначення є безпідставними.
2. Оцінюючи спірні правовідносини в частині виявленого порушення, суд зазначає наступне.
Відповідно до приписів пункту 177.10 статті 177 ПК України фізичні особи - підприємці зобов'язані вести облік доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Облік доходів і витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет.
Типова форма, за якою здійснюється облік доходів і витрат, та порядок ведення такого обліку визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Згідно із статтею 20 Закону № 265/95-ВР до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).
3. Правила ведення обліку товарних запасів та поширюється на фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку (далі - ФОП), які відповідно до Закону зобов'язані вести облік товарних запасів та здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку, та осіб, які фактично здійснюють продаж товарів (надання послуг) та/або розрахункові операції в місці продажу (господарському об'єкті) такого ФОП визначає Порядок ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 03.09.2021 №496, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.2021 за № 1411/37033 (Порядок №496).
Згідно пункту 2 розділу І Порядку №496 у цьому Порядку терміни вживаються в таких значеннях: документи, які підтверджують облік та походження товарів - Форма ведення обліку товарних запасів, визначена додатком до цього Порядку (далі - Форма обліку), та первинні документи; первинні документи - опис залишку товарів на початок обліку, накладні, транспортні документи, митні декларації, акти закупки, фіскальні чеки, товарні чеки, інші документи, що містять реквізити, які дозволяють ідентифікувати постачальника та отримувача товару (найменування суб'єкта господарювання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (далі - РНОКПП) або код згідно з ЄДРПОУ суб'єкта господарювання, серія та номер паспорта / номер ID картки для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття РНОКПП та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відповідну відмітку в паспорті), дату проведення операції, найменування, кількість та вартість товару.
Опис залишку товарів на початок обліку складається в довільній формі та має містити інформацію про: найменування товарів, наявних у такої ФОП на дату набуття ним обов'язку щодо ведення обліку товарних запасів, кількості таких товарів (із зазначенням одиниці виміру) та їх вартості, самостійно визначеної ФОП.
Згідно з пунктами 1 та 2 розділу ІІ Порядку №496 облік товарних запасів здійснюється ФОП шляхом постійного внесення до Форми обліку інформації про надходження та вибуття товарів на підставі первинних документів, які є невід'ємною частиною такого обліку.
Первинні документи, на підставі яких внесено записи до Форми обліку, є обов'язковими додатками до такої форми. Внесення даних до Форми обліку щодо надходження товарів на підставі первинних документів здійснюється до початку їх реалізації.
Форма обліку ведеться за вибором ФОП у паперовій або в електронній формі.
Форма обліку має містити зазначені в довільному порядку дані ФОП: прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), реєстраційний номер облікової картки ФОП або серія та номер паспорта / номер ID картки для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття РНОКПП та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відповідну відмітку в паспорті, податкова адреса, назва та адреса місця продажу (господарського об'єкта) або місця зберігання, в межах якого ведеться облік. Для паперової форми обліку зазначені дані мають міститися на титульному аркуші.
Отже документами, що є підставою для внесення записів до товарних запасів є накладні, транспортні документи, митні декларації, акти закупки, фіскальні чеки, товарні чеки, інші документи тощо.
4. Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХIV (далі Закон № 996-ХIV).
Відповідно до статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.
Первинними документами згідно з Порядком № 496 є опис залишку товарів на початок обліку, накладні, транспортні документи, митні декларації, акти закупки, фіскальні чеки, товарні чеки, інші документи, що містять реквізити, які дозволяють ідентифікувати постачальника та отримувача товару (найменування суб'єкта господарювання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (далі - РНОКПП) або код згідно з ЄДРПОУ суб'єкта господарювання, серія та номер паспорта/номер ID картки для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття РНОКПП та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відповідну відмітку в паспорті), дату проведення операції, найменування, кількість та вартість товару.
5. В ході розгляду справи судом встановлено, що позивач, надав контролюючому органу договір комісії та акти приймання-передачі товарів та Форму ведення обліку товарних запасів.
Пунктом 1.2. договору комісії передбачено, що конкретні умови щодо ціни, кількості, якості та асортименту продукції, наведено у актах приймання-передачі товарів, які є обов'язковим додатком до договору комісії.
Згідно з пунктом 4.1. договору комісії передання товарів комітентом комісіонеру для продажу відповідно до умов цього договору здійснюється за актом приймання передачі товарів на таких умовах: місце передання; порядок транспортування продукції, що передається комісіонерові для продажу відповідно до умов цього договору, до місця передання визначається комітентом.
Актами приймання-передачі товарів до договору комісії від 02.09.2024 № ДА-02-09-24-КМ зафіксовано асортимент товару, кількість, ціну та інші необхідні реквізити, які необхідні згідно Порядок ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб-підприємців.
Отримання товару за кожним актом приймання-передачі товарів відображено позивачем у формі ведення обліку товарних запасів.
Матеріалами справи підтверджується, що такі документи надано контролюючому органу на початок перевірки. Крім того, вказані документи долучалися ним до заперечень на акт перевірки.
Відповідно до ч.1 ст.1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента .
Відмінною рисою договору комісії є те, що комісіонер дії від свого імені. Істотними умовами договору комісії є умови про майно, яке комісіонер зобов'язується продати або купити, його ціну (частина третя статті 1012 ЦК України).
Майно, придбане комісіонером за рахунок комітента, є власністю комітента (частина перша статті 1018 ЦК України).
Отже, договір комісії належить до посередницьких договорів на надання послуг, і право власності на це майно належить комітенту внаслідок чого товар від комітента до комісіонера передається під реалізацію по акту.
Крім цього, згідно з приписами статті 1022 ЦК України після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії. ЦК України не передбачає необхідності складання інших документів, ніж звіт комісіонера.
Встановлено, що усі договори комісії позивачем були укладені і виконані відповідно до норм ЦК України, а відтак, застосування його положень є законним і обґрунтованим.
Таким чином, у позивача відсутній обов'язок із надання квитанції, товарних ярликів та цінників.
Тому, є безпідставним неврахування інспекторами акта приймання-передачі до договору комісії, який є належним, допустимим і достатнім доказом на підтвердження ведення обліку товарних запасів відповідно до вимог чинного законодавства та походження товарних запасів.
6. До того ж відповідно до статті 20 Закону №265/95-ВР до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Тобто встановлення, який саме товар перебував в місці продажу є основою для визначення штрафної санкції.
Сама по собі відсутність на момент перевірки контролюючим органом накладних за місцем реалізації чи зберігання товарів, за умови, що ці товари належним чином обліковані відповідно до Закону України №996-ХІV та Положення №88, не є підставою для застосування до юридичної особи фінансової санкції, передбаченої статтею 20 Закону України №265/95-ВР.
Даний висновок також узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 07 серпня 2018 року у справі №825/10/17, від 30 січня 2018 року у справі №810/1148/17, від 07 серпня 2018 року у справі №825/10/17, від 24 квітня 2020 року у справі № 803/1676/16, від 11 червня 2020 року у справі №815/1322/16, від №140/470/19 від 11 лютого 2021 року.
7. Відповідно до пункту 85.2 статті 85 ПК України, платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Згідно із пунктом 85.6 статті 85 ПК України у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акту, в ньому вчиняється відповідний запис.
Відповідно до пункту 44.6 статті 44 ПК України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
8. Матеріалами справи підтверджено, що під час перевірки позивачем надано контролюючому органу договір комісії та Акт приймання-передачі до даного договору однак, як зафіксовано в акті перевірки податковим органом такі документи не враховані, так як договір не має ознак комісійної торгівлі в магазині «Ябко», оскільки не дотримано вимог Наказу Міністерства зовнішніх економічних зав'язків і торгівлі України № 343 від 08.07.1997, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.08.1997 № 324/2128 «Про порядок оформлення суб'єктами господарювання операцій при здійснені комісійної торгівлі непродовольчими товарами» та Наказу Міністерства зовнішніх економічних зав'язків України від 13.03.1995 № 37, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.03.1995 № 79/615 «Про затвердження Правил комісійної торгівлі непродовольчими товарами»,
При цьому, не взяття до уваги контролюючим органом первинних документів наданих платником в ході проведення перевірки, з підстав їх невідповідності, не свідчить про їх не надання.
Враховуючи, що позивачем забезпечено зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, які у встановлений контролюючим органом строк було надано перевіряючим під час проведення фактичної перевірки, у податкового органу були відсутні законні підстави для застосування до позивача штрафних санкцій за статтею 121 ПК України.
9. З урахуванням наведеного у сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість висновків перевірки про порушення вимог пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР та пункту 85.2 статті 85 ПК України, та, як наслідок, про протиправність оскаржуваних рішень відповідача, прийнятих за такими висновками.
10. Решта доводів учасників справи не спростовують викладених вище висновків суду.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 90 КАС України).
11. Відповідно до норм статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
12. Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів учасників справи, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази надані позивачем - суд дійшов висновку, що обґрунтування на які посилається позивач, частково дають суду підстави для висновків, які б спростовували доводи відповідача, а тому наявні підстави для задоволення позову.
РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.
1. Відповідно до ч. 1 ст. 139 КС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
2. З огляду на те, що адміністративний позов задоволено, слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в сумі 1400,60 грн.
Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
1. Адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області - задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.11.2024 року №00000/22488/Ж10/24-13-07-04.
3. Стягнути на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернівецькій області судовий збір в сумі 1400,60 грн.
У відповідності до статей 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повне найменування учасників процесу:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код РНОКПП: НОМЕР_1 );
Відповідач - Головне управління ДПС у Чернівецькій області (вул. Героїв Майдану, 200 А, м. Чернівці, Чернівецький р-н, Чернівецька обл., 58006, код ЄДРПОУ: 44057187).
Суддя О.В. Боднарюк