23 жовтня 2025 року справа № 580/9393/25
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Каліновської А.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії,
До Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач) до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач), в якому позивач просить:
- визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 05.08.2025 №091987.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач 23.06.2025 не здійснював перевезення вантажу, не надавав послуг з перевезень вантажів на договірних засадах, оскільки вантаж (сільськогосподарська продукція), який перебував в його авто на момент рейдової перевірки, був призначений для особистих потреб (подарунок родичів), тому вважає, що відповідач протиправно дійшов висновку про порушення позивачем вимог ст. 60 Закону України “Про автомобільний транспорт», через ніби то перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки товарно-транспортної накладної.
Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, в якому останній просить відмовити в задоволенні позову, оскільки під час проведення рейдової перевірки транспортного засобу належного позивачу, у водія на момент перевірки були відсутні на момент проведення перевірки документів визначених статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме у водія була відсутня товарно-транспортна накладна. Враховуючи вищевикладені обставини відповідач вважає, що позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.
Дослідивши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Із наявних матеріалів справи судом встановлено, що посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області 23.06.2025 здійснено рейдову перевірку дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, під час якої було виявлено було виявлено, що на автодорозі М-30 Стрій-Умань-Ізварине, 949 км + 826 м, позивач керуючи транспортним засобом марки RENAULT д/н НОМЕР_1 здійснював перевезення вантажу (сільськогосподарську продукцію) за відсутності на момент проведення перевірки документів визначених статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме у водія відсутня товарно-транспортна накладна. Результат перевірки оформлено актом від 23.06.2025 № 006963.
За наслідками розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт відповідачем прийнято оскаржувану постанову від 05.08.2025 №091987 про застосування адміністративно-господарського штрафу за абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» в сумі 17000 грн.
Не погоджуючись із оскаржуваною постановою, позивач звернувся до суду із позовом про її скасування.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначено Законом України Про автомобільний транспорт від 05.04.2001 № 2344-III (далі по тексту - Закон № 2344-III).
Статтею 1 Закону №2344-III визначено, що автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Частиною четвертою статті 6 Закону №2344-III визначено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Відповідно до положень ст. 48 Закону №2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством. При оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає такі обов'язкові реквізити: дата і місце складання; вантажовідправник (повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті); автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім'я, по батькові водія та номер його посвідчення; вантажоодержувач (повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті); транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/напівпричепа), його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто; пункти завантаження і розвантаження.
Згідно п. 11.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 14.110.1997 №363, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Товарно-транспортну накладну суб'єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім'я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора. Оформлення товарно-транспортної накладної в електронній формі (далі - е-ТТН) здійснюється відповідно до абзацу четвертого цього пункту.
Судом встановлено, що на момент перевірки транспортного засобу у позивача була відсутня ТТН на перевезення ним товару.
Враховуючи, що на момент перевірки позивач не надав державному інспектору товарно-транспортну накладну, які повинен мати при здійсненні перевезень, і пред'являти особам, уповноваженим здійснювати контроль на автомобільному транспорті, чим безпосередньо порушено статтю 48 Закону №2344-ІІІ, відповідальність за що передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 цього Закону, тому суд дійшов висновку, що відповідач за наявності на те правових підстав виніс оскаржувану постанову від 11.02.2025 №136215.
Судом не приймається до уваги твердження позивача про те, що 23.06.2025 він не здійснював перевезення вантажу, не надавав послуг з перевезень вантажів на договірних засадах, оскільки відвідував своїх родичів, які живуть у Дніпропетровській області, а вантаж (сільськогосподарська продукція), який перебував в його авто на момент рейдової перевірки був призначений для особистих потреб (подарунок родичів) - оскільки із приєднаного до матеріалів справи відео-файлу із записом процесу проведення рейдової перевірки позивача, судом встановлено, що транспортний засіб, яким керував позивача та належить йому на праві приватної власності, перевозив вантаж «баклажани», який зі слів самого позивача він саме придбав, а не отримав у подарунок від родичів.
За таких обставин, Черкаський окружний адміністративний суд, за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує наступне.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Зважаючи на те, що у задоволенні позовних вимог відмовлено, тому відсутні правові підстави для розподілу судових витрат зі сплати судового збору.
Керуючись ст.ст.2-14, 138-139, 242-245, 255, 295 КАС України, суд,
У задоволенні позову відмовити повністю.
Розподіл судових витрат не здійснювати.
Копію рішення направити учасникам справи.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.
Суддя Альона КАЛІНОВСЬКА