Справа № 560/9799/25
іменем України
03 листопада 2025 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Матущака В.В. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області , Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
І. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН
Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просить:
1. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління пенсійного фонду України в Хмельницькій області №262940022458 від 29.05.2025 щодо відмови в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.2. ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).
2. Зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити та виплатити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) відповідно до п.2. ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 21.05.2025.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на звернення із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідач у призначенні пенсії відмовив, посилаючись на недосягнення пільгового пенсійного віку (55 років), встановленого пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 визнана неконституційною стаття 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", яка з дня ухвалення рішення має застосовуватися в редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 №213. Отже, на момент звернення із заявою про призначення пенсії позивач досягла необхідного віку. Просить позов задовольнити.
Головне управління Пенсійного фонду України у м.Києві подало відзив на позовну заяву, де зазначило, що на підставі доданих до заяви про призначення пенсії документів та даних, наявних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування страховий стаж позивача склав 34 роки 04 місяці 02 дні. До страхового стажу зараховано усі періоди трудової діяльності згідно наданих документів. Пільговий стаж відсутній. На день подання заяви про призначення пенсії вік позивача становить 52 роки. Вважає рішення про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах таким, що відповідає законодавству, тому вимога про призначення зазначеного виду пенсії є необґрунтованою та безпідставною.
Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області не скористалося правом подання відзиву на позов, тому, враховуючи приписи частини 6 статті 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою від 13.06.2025 суд відкрив провадження в цій адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження та залучив до участі у справі другого відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві.
ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Суд встановив, що 21.05.2025 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.
Заяву за принципом екстериторіальності розглянуло Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та 29.05.2025 прийняло рішення №262940022458 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 у зв'язку з недосягненням пенсійного віку. Рішення було обґрунтоване тим, що до страхового стажу зараховані усі періоди роботи позивача, і відповідно страховий стаж позивача склав 34 роки 04 місяці 02 дні. Пільговий стаж відсутній. На день подання заяви про призначення пенсії вік позивача становить 52 роки.
До пільгового стажу не зараховано наступні періоди:
період з 16.09.1997 по 31.08.2015, згідно з пільговою довідкою від 20.05.2025 №13, виданою АТ Українська залізниця філія "Центральна станція зв'язку", оскільки довідка не відповідає Додатку 5 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки та відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, а саме - відсутня інформація, що заступник головного бухгалтера та менеджер персоналу мають право підпису головного бухгалтера та начальника відділу кадрів (згідно Додатку №5 довідка підписується керівником підприємства, головним бухгалтером, начальником відділу кадрів). Крім того, в абзаці 4 довідки зазначено прізвище " ОСОБА_2 ".
Вважаючи протиправним рішення відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.
ІV. ЗАКОНОДАВСТВО ТА ОЦІНКА СУДУ
Згідно приписів статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
03.10.2017 Верховною Радою України було ухвалено Закон №2148-VIII, що доповнив Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV розділом XIV-1, який містить пункт 2 частини другої статті 114 такого змісту:
"працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.".
За приписами статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Натомість згідно з пунктом "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції, чинній до внесення змін Законом №213-VІІІ, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Законом №213-VІІІ, який набрав чинності з 01.04.2015, збільшено раніше передбачений пунктом "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.
Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII (пункт 1 рішення).
Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII в редакції до внесення змін Законом №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:
б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Таким чином, рішенням №1-р/2020 Конституційний Суд України визнав неконституційними окремі положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ, у зв'язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно Конституційний Суд України встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом №213-VIII.
У зв'язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 40 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні Конституційного Суду України).
Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020 з одного боку, та Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.
Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України").
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.11.2021 у справі №360/3611/20 сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020, а не Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 по справі №360/3611/20.
Зміни до правового регулювання щодо призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №1 та Списком №2 до Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788 внесено Законом №213-VІІІ від 02.03.2015.
Так, пунктом "б" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788 (у редакції, чинній до прийняття Закону №213-VІІІ) було передбачено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:
б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Тому суд вважає за можливе застосувати до даної справи висновок Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 по справі №360/3611/20.
Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-VI (далі - Закон №1058-VI) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Необхідний страховий стаж визначений пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-VI (Список №2) становить не менше 25 років.
Необхідний пільговий стаж на роботах з шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2, визначений пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону№1058-VI (Список №2), становить 10 років.
Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону, зокрема, жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.
Підставою для призначення пенсії за віком на пільгових умовах є наявність професії (посади) та виробництва у відповідному Списку, а також підтвердження шкідливих умов праці працівника за результатами атестації робочих місць за умовами праці впродовж повного робочого дня, встановленого для даного виробництва. Під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків, робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов'язаних з виконанням своїх трудових обов'язків. Відсутність чи не підтвердження хоча б однієї з цих умов не дає права працівникові на пенсію за віком на пільгових умовах.
Норми обслуговування для цих цілей встановлюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
За вимогами статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637), основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі, коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
За змістом пункту 3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно пункту 20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Додатково в довідці наводяться такі відомості: стосовно жінок, які працюють доярками (операторами машинного доїння), свинарками-операторами на підприємствах сільського господарства (в тому числі в колгоспах) - про виконання встановлених норм обслуговування.
Суд наголошує, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, натомість, необхідність підтвердження трудового стажу іншими документами виникає лише у випадку відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Як встановлено судом, вік заявниці 52 роки, страховий стаж позивачки становить 34 роки 04 місяці 02 дні.
Пільговий стаж відсутній, оскільки за доданими документами до страхового стажу період з 16.09.1997 по 31.08.2015, згідно з пільговою довідкою від 20.05.2025 №13, виданою АТ Українська залізниця філія "Центральна станція зв'язку", оскільки довідка не відповідає Додатку 5 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки та відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, а саме - відсутня інформація, що заступник головного бухгалтера та менеджер персоналу мають право підпису головного бухгалтера та начальника відділу кадрів (згідно Додатку №5 довідка підписується керівником підприємства, головним бухгалтером, начальником відділу кадрів). Крім того, в абзаці 4 довідки зазначено прізвище " ОСОБА_2 ".
Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637. Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Таким чином, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки або відсутності у ній необхідних записів, які визначають право на пенсійне забезпечення.
Відповідно до пункту 20 Порядку, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5).
У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.
Разом з тим, відповідно до трудової книжки НОМЕР_2 від 27.06.1989 позивач працювала :
- з 30.06.1989 по 01.10.1996 на Колективно виробничо-комерційному підприємстві "Рогнеда";
- з 16.09.1997 до 28.07.2020 прийнята учнем телефоніста мтс в Центральну станцію зв'язку. 16.12.1997 присвоєний 3 розряд телефоніста, 01.06.2003 присвоєний 2 клас телефоніста мтс, 01.09.2003 присвоєний 1 клас телефоніста міжміської телефонної станції.
- з 30.07.2020 по 05.08.2021 в Акціонерному товаристві "Українська залізниця"
- з 06.08.2021 по 14.11.2022 в Українському центрі по обслуговуванню пасажирів на залізничному транспорті
- з 19.07.2023 по теперішній час працює в Українському центрі по обслуговуванню пасажирів на залізничному транспорті.
Відповідно до уточнюючої довідки №13 від 20.05.2025, виданої АТ "Українська залізниця" Філія "Центральна станція зв'язку" позивач працювала повний робочий день в державному підприємстві "Центральна станція зв'язку" Державної адміністрації залізничного транспорту України на посаді телефоніста міжміського телефонного зв'язку і на робочому місці дійсно використовувала мікротелефону гарнітуру на міжміських, замовних і довідкових комутаторах з цілодобовою дією з 16.09.1997 по 31.08.2015 - 17 років 11 місяців.
Виконанням даної роботи була зайнята повний робочий день, інших робіт не виконувала. За професією, посадою телефоніст міжміського телефонного зв'язку, які працюють з мікротелефонною гарнітурою на міжміських, замовних, довідкових комутаторах і на переговорних пунктах з цілодобовою дією, має право на пенсію за віком на пільгових умовах, що передбачена Списком №2, розділ XXIX "Зв'язок", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 №36, відповідно до наказів щодо атестації робочих місць за умовами праці, підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення по Списку№2 - телефоніст міжміської телефонної станції. Атестація робочих місць за умовами праці на підприємстві вперше проводилась в 1998 році, 2003, 2006 та 2011.
Підстава для видачі : накази, особова карта форми П-2, відомості про заробітну плату, Усі вище перелічені докази містяться в матеріалах справи, та були надані пенсійному органу при зверненні за призначенням пенсії.
Позивач має належним чином оформлену трудову книжку, в якій містяться записи про відповідні періоди трудового стажу із відомостями, які відповідають вимогам законодавства на підтвердження права на пенсію на пільгових умовах за Списком №2, позивач надала пільгові довідки, які підтверджують спеціальний стаж роботи, особову карту та накази про атестацію робочого місця.
Таким чином, враховуючи наведені положення законодавства і встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що період роботи позивача період з 16.09.1997 по 31.08.2015 неправомірно не зараховані відповідачем до пільгового стажу позивача, а тому суд вважає, що Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 29.05.2025 №262940022458 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв'язку з відсутністю необхідного стажу не відповідає критеріям правомірності рішення суб'єкта владних повноважень в контексті КАС України, а отже є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Щодо вимоги здійснити призначення пенсії з 21.052025, суд зазначає, що, обираючи спосіб захисту порушеного права, необхідно зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З практики Європейського суду витікає наступне: в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.
Відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", призначення, розрахунок, нарахування та виплата пенсії здійснюється органами Пенсійного фонду України, тобто, в даному випадку відповідач має виключну компетенцію щодо призначення позивачу пенсії.
Суд зазначає, що, зобов'язавши пенсійний орган врахувати до стажу роботи спірні періоди роботи позивача, суд не може зобов'язати призначити пенсію, оскільки саме на пенсійний орган покладено обов'язок обрахування стажу роботи особи та встановлення всіх необхідних умов для призначення пенсії.
На підставі викладеного вище, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні цієї частини позовних вимог.
Частиною 2 статті 9 КАС України врегульовано, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Пунктом 10 частини другої статті 245 КАС України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
З урахуванням наведеного, а також дискреції пенсійного органу в питаннях призначення та нарахування пенсії, суд з метою ефективного захисту права позивача на пенсію за віком вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву позивача від 15.01.2025 про призначення пенсії, з урахуванням висновків суду.
Згідно з частиною першою статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).
З урахуванням викладеного вище, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Суд встановив, що при зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 969,96 грн., тому, враховуючи приписи статті 139 КАС України, витрати необхідно присудити на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 КАC України, суд
позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління пенсійного фонду України в Хмельницькій області №262940022458 від 29.05.2025 щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в м. Києві зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 період роботи з 16.09.1997 до 31.08.2015.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.05.2025 про призначення пенсії та прийняти мотивоване рішення, з урахуванням висновків суду, викладених в цьому рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати (судовий збір) в розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн. 96 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 03 листопада 2025 року
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )
Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди, 10, м. Хмельницький, Хмельницька обл., Хмельницький р-н, 29013 , код ЄДРПОУ - 21318350) Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ, 04053 , код ЄДРПОУ - 42098368)
Головуючий суддя В.В. Матущак