Справа № 560/14746/25
іменем України
03 листопада 2025 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Салюка П.І. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , третьої особи яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача військової частини НОМЕР_2 в якому просить:
-визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не виплати у повному розмірі ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з грудня 2020 року по червень 2022 рік включно;
-зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 виплатити грошове забезпечення ОСОБА_1 за період з грудня 2020 по червень 2022 року у повному обсязі, відповідно до сум зазначених у реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Позивач обґрунтовує свій позов тим, що під час строкової служби у військовій частині НОМЕР_2 (на фінансовому забезпеченні частини НОМЕР_1 ) з 07.10.2020 по 26.05.2022 року йому не було нараховано та виплачено грошове забезпечення у повному обсязі. За даними Пенсійного фонду (Форма ОК-5) суми заробітку значно перевищують фактично отримані кошти, що підтверджується банківськими виписками. Незважаючи на адвокатський запит, відповідач не надав пояснень, що, на думку позивача, є протиправною бездіяльністю та порушенням його прав, у зв'язку з чим він звернувся до суду.
Ухвалою суду від 27 серпня 2025 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. У відзиві зазначено, що грошове забезпечення позивачу нараховувалося та виплачувалося у повному обсязі відповідно до чинного законодавства України, зокрема до вимог Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Бюджетного кодексу України, Постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30 серпня 2017 року “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», а також Наказу Міністерства оборони України № 260 від 07 червня 2018 року “Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам». Таким чином, відповідач вважає, що дії військової частини були правомірними.
Від військової частини НОМЕР_2 надійшли пояснення третьої особи щодо позову. Військова частина зазначила, що позов є необґрунтованим, оскільки виплати позивачу здійснювалися відповідно до чинного законодавства та внутрішніх нормативних актів, і підстав для задоволення позову немає.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, з'ясувавши всі обставини справи, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 проходив службу у військовій частині НОМЕР_2 , підпорядкованій та фінансованій військовою частиною НОМЕР_1 : з 18.11.2020 року по 27.05. 2022 року - строкову службу; з 27.05.2022 року по 26.05.2025 року - за контрактом рядового складу строком три роки.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 26.05.2025 № 148 позивач виключений з особового складу військової частини з 26.05.2025
Представник позивача 28.07.2025 року направив до військової частини НОМЕР_1 адвокатський запит з проханням пояснити причини ненарахування та виплати грошового забезпечення за період з 07.10.2020 року по 26.05.2022 року у меншому розмірі, ніж зазначено у Реєстрі застрахованих осіб військовою частиною.
Станом на час подання позову відповіді від військової частини позивач не отримав, тому звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі Закон №2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Відповідно до пункту 5 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260, грошове забезпечення військовослужбовців строкової військової служби включає: посадовий оклад; підвищення посадового окладу під час проходження військової служби на території населених пунктів, яким надано статус гірських, та на острові Зміїний; надбавки за кваліфікацію, роботу в умовах режимних обмежень, безперервний стаж на шифрувальній роботі; морську винагороду, винагороди за стрибки з парашутом, за розшук, піднімання, розмінування та знешкодження вибухових предметів, тралення і знешкодження мін, за водолазні роботи та за бойове чергування; допомогу військовослужбовцям строкової військової служби, звільненим з військової служби; інші виплати, які здійснюються відповідно до чинного законодавства України.
Посадові оклади особам, які призвані на строкову військову службу, виплачуються за 1 тарифним розрядом, установленим у додатку 12 до постанови № 704, із дня відправлення з військового комісаріату (територіального центру комплектування та соціальної підтримки) до військової частини до дня призначення на посаду.
Відповідно до 3 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних сил України, затвердженого Наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018, підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов'язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).
Стаття 8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII визначає основні права військовослужбовців, пов'язані з проходженням служби і у абзаці 2 цієї статті сказано, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 4 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування;
Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - Державний реєстр) - організаційно-технічна система, призначена для накопичення, зберігання та використання інформації про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, його платників та застрахованих осіб, що складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб;
Зокрема, статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначено, що платниками єдиного внеску є роботодавці осіб, які проходять строкову військову службу у Збройних Силах України, інших утворених відповідно до закону військових формуваннях, Службі безпеки України та службу в органах і підрозділах цивільного захисту.
Пунктом 5 статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначено, що мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця;
Відповідно до абзацу 2 статті 8 Закону України "Про Держаний бюджет України на 2020 рік" від 14.11.2019 № 294-IX, установлено, що у 2020 році мінімальна заробітна плата становить у місячному розмірі: з 1 січня - 4723 гривні, з 1 вересня - 5000 гривень.
Відповідно до абзацу 2 статті 8 Закону України "Про Держаний бюджет України на 2021 рік" від 15.12.2020 № 1082-IX, установлено, що у 2021 році мінімальна заробітна плата становить у місячному розмірі: з 1 січня - 6000 гривень, з 1 грудня - 6500 гривень.
Відповідно до абзацу 2 статті 8 Закону України "Про Держаний бюджет України на 2022 рік" від 02.12.2021 № 1928-IX, установлено, що у 2022 році мінімальна заробітна плата становить у місячному розмірі: з 1 січня - 6500 гривень, з 1 жовтня - 6700 гривень.
Відповідно до пп.4 п.2 ст.41 Бюджетного кодексу України до вступу в силу Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період мінімальна заробітна плата застосовується в розмірах і на умовах, що діяли в грудні попереднього бюджетного періоду.
Відповідно до статті 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI, мінімальний розмір єдиного внеску визначається як 22 відсотки від розміру мінімальної заробітної плати.
Закон не зобов'язує роботодавця встановлювати заробітну плату не нижче мінімальної, однак для зарахування страхового стажу сума сплаченого єдиного внеску повинна бути не меншою за мінімальний страховий внесок. У разі сплати внеску в меншому розмірі страховий стаж обчислюється пропорційно сплаченим сумам, або ж зараховується за повний місяць лише за умови здійснення відповідної доплати до мінімального розміру внеску.
Судом встановлено, що відповідно до довідки форми ОК-5 Пенсійного фонду України зазначена наступна сума заробітку позивача від військової частини НОМЕР_1 :
- за грудень 2020 рік - 5000 грн.; за січень 2021 рік - 6000 грн.; за лютий 2021 рік - 6000 грн.; за березень 2021 рік - 6000 грн.; за квітень 2021 рік - 6000 грн.; за травень 2021 рік - 6000 грн.; за червень 2021 рік - 6000 грн.; за липень 2021 рік - 6000 грн.; за серпень 2021 рік - 6000 грн.; за вересень 2021 рік - 6000 грн.; за жовтень 2021 рік - 6000 грн.; за листопад 2021 рік - 6000 грн.; за грудень 2021 рік - 6500 грн.; за січень 2022 рік - 6500 грн.; за лютий 2022 рік - 6500 грн.; за березень 2022 рік - 6500 грн.; за квітень 2022 рік - 6500 грн.; за травень 2022 рік - 6500 грн.; за червень 2022 рік - 6500 грн.
Суд зазначає, що наведені у довідці форми ОК-5 суми заробітку за період з грудня 2020 року по червень 2022 року відповідають встановленому законом мінімальному розміру заробітної плати, з якої відповідно до вимог Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» здійснюється нарахування та сплата єдиного внеску.
Отже, суми, зазначені у Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, свідчать про сплату єдиного внеску виходячи саме з мінімальної заробітної плати, що узгоджується з положеннями чинного законодавства.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що дані про нараховану заробітну плату, відображені у довідці форми ОК-5 Пенсійного фонду України, відповідають мінімальним розмірам, установленим Законами України «Про Державний бюджет України» на відповідні роки, та є підставою для зарахування відповідного періоду до страхового стажу позивача у повному обсязі.
Відповідно до банківського рахунку ОСОБА_1 отримував наступні суми грошового забезпечення: 14.01.2021 рік (за грудень 2020 рік) - 540,47 грн.; 08.02.2021 рік (за січень 2021 рік)- 561,54 грн.; 05.03.2021 рік (за лютий 2021 рік) - 561,54 грн.; 07.04.2021 рік (за березень 2021 рік) - 561,54 грн.; 07.05.2021 рік (за квітень 2021 рік) - 579,67 грн.; 04.06.2021 рік (за травень 2021 рік) - 579,67 грн.; 07.07.2021 рік (за червень 2021 рік)- 579,67 грн.; 06.08.2021 рік (за липень 2021 рік) - 601,23 грн.; 03.09.2021 рік (за серпень 2021 рік) - 601,23 грн.; 06.10.2021 (за вересень 2021 рік) - 601,23 грн.; 05.11.2021 (за жовтень 2021 рік) - 601,23 грн.; 06.12.2021 рік (за листопад 2021 рік) - 601,23 грн.; 13.01.2022 рік (за грудень 2021 рік) - 601,23 грн.; 04.02.2022 рік (за січень 2022 рік) 601,23 грн.; 04.03.2022 рік (за лютий 2022 рік) - 622,79 грн.; 07.04.2022 рік (за березень 2022 рік) - 622,79 грн.; 05.05.2022 рік (за квітень 2022 рік) - 622,79 грн.; 09.06.2022 рік (за травень 2022 рік) - 562, 21 рік.
Суд зазначає, що відповідно до банківських виписок, наданих позивачем, за період з грудня 2020 року по червень 2022 року на його рахунок надходили грошові кошти в сумі, яка відповідає нормативним розмірам грошового забезпечення військовослужбовців строкової служби. Зазначені виплати здійснювалися відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 та наказу Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018, якими визначено структуру та порядок нарахування грошового забезпечення військовослужбовців.
Суд враховує, що грошове забезпечення військовослужбовців строкової служби має спеціальний характер і включає лише встановлені державою виплати, оскільки такі військовослужбовці повністю забезпечуються державою харчуванням, форменим одягом, медичним обслуговуванням, проживанням та іншими видами матеріального забезпечення. Отже, фактичні суми, перераховані на рахунок позивача, відповідають достатньому рівню матеріального забезпечення військовослужбовців строкової служби, визначеному чинним законодавством України.
Враховуючи встановлені факти, досліджені докази та вимоги чинного законодавства України щодо порядку нарахування та виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню, оскільки грошове забезпечення позивачу обчислювалося та виплачувалося у межах передбачених законодавством сум, а підстав для визнання бездіяльності військової частини НОМЕР_1 протиправною та зобов'язання її виплатити додаткові кошти не встановлено.
Інші доводи та заперечення сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
За нормами частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За наведених обставин справи суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, що зумовлює необхідність відмовити у їх задоволенні.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 )
Відповідач:Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_4 )
Третя особа:Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_5 )
Головуючий суддя П.І. Салюк