Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
03 листопада 2025 року Справа № 520/4033/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Садової М.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до начальника 7-го управління Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України Сухина Олександра Олександровича, Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії
позивач звернувся до суду з позов у якому просить:
- визнати бездіяльність начальника 7-го управління Департаменту стратегічних розслідувань НП України О. Сухини (далі - відповідач-1), яка полягає у не видачі довідки про прийняття і реєстрацію повідомлення від 17.02.2025, у 7-му управлінні Департаменту стратегічних розслідувань НП України такими, що порушили мої права гарантовані п.3 ч. 2 ст. 53-3 ЗУ “Про запобігання корупції»;
- визнати бездіяльність начальника 7-го управління Департаменту стратегічних розслідувань НП України О. Сухини, яка полягає у не роз'ясненні прав та обов'язків викривача при прийняття повідомлення від 17.02.2025, у 7-му управлінні Департаменту стратегічних розслідувань НП України такими, що порушили мої права гарантовані п. 1 ч. 2 ст. 53-3 ЗУ “Про запобігання корупції»;
- визнати бездіяльність начальника 7-го управління Департаменту стратегічних розслідувань НП України О. Сухини, яка полягає у не внесенні у Єдиний портал повідомлень викривачів інформації повідомлення від 17.02.2025, 7-м управлінням Департаменту стратегічних розслідувань НП України такою, що порушили права гарантовані ч. 2 ст. 53-3 ЗУ “Про запобігання корупції»;
- зобов'язати начальника 7-го управління Департаменту стратегічних розслідувань НП України О. Сухину вирішити питання, про видачу довідки про прийняття і реєстрацію мого повідомлення від 17.02.2025, як то визначено п.3 ч. 2 ст. 53-3 ЗУ “Про запобігання корупції»;
- зобов'язати начальника 7-го управління Департаменту стратегічних розслідувань НП України О. Сухину вирішити питання, про роз'яснення прав і обов'язків викривача, як то визначено п.1 ч. 2 ст. 53-3 ЗУ “Про запобігання корупції»;
- зобов'язати начальника 7-го управління Департаменту стратегічних розслідувань НП України О. Сухину організувати внесення відомостей про повідомлення від 17.02.2025 до Єдиного порталу повідомлень викривачів, про що повідомити наданням відповідного ідентифікатора.
В обґрунтування позову позивач покликається на те, що звернувся до відповідача-1 із повідомленням про корупційне правопорушення. Попри те вказане повідомлення відсутнє у Єдиному порталі повідомлень викривачів. Вважає, бездіяльність відповідача-1 протиправною, яка призвела до невиконання вимог щодо надання довідки про прийняття та реєстрацію такого повідомлення, не роз'яснення прав та обов'язків викривача, невнесення повідомлення до Єдиного реєстру таких повідомлень. У зв'язку із наведеним, просить позов задовольнити.
Відповідачем-1 не подано до суду відзив, який би містив заперечення на позов.
Відповідачем-2 подано до суду відзив, який містить заперечення на позов. Наводить аргументи про те, що департамент не є належним відповідачем у справі. Відповідно до пункту 1 розділу І Положення про 7-е управління (з обслуговування Харківської області) Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, затверджене наказом Департаменту від 03.07.2023 № 160-П ( у редакції наказу Департаменту від 20.05.2024) № 146-п (далі - Положення № 146-п) управління є структурним підрозділом Департаменту та згідно із законодавством України здійснює оперативно-розшукову діяльність. Згідно із підпунктом 2 пункту 2 розділу ІІІ Положення № 146-п Управління з метою організації своєї діяльності організовує розгляд звернень громадян, підприємств, установ, організацій, у встановленому порядку розглядає (бере участь у розгляді) депутатські запити і звернення народних депутатів України, адвокатські запити, публікації і повідомлення в засобах масової інформації з питань, що належать до компетенції управління; виявляє та усуває причини, що призводять до подання громадянами скарг з питань, що належать до компетенції управління, забезпечує реєстрацію указаних звернень в єдиному обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи. Відповідно до підпункту 19 пункту 8 розділу V Положення № 146-п начальник управління представляє управління в судах, у відносинах з органами Національної поліції України, а також органами державної влади, окремими фізичними та юридичними особами. Таким чином, управління наділено повноваженнями щодо розгляд звернень громадян, протидії корупції. Відповідно до абзацу третього частини третьої статті 532 Закону № 1700-VII у разі якщо під час попереднього розгляду повідомлення встановлено, що воно не належить до компетенції органу або юридичної особи, до якого (якої) воно надійшло, подальший розгляд такого повідомлення припиняється, про що інформується особа, яка здійснила повідомлення, з одночасним роз'ясненням щодо компетенції органу або юридичної особи, уповноважених на здійснення розгляду чи розслідування фактів, викладених у повідомленні. Листом від 20.02.2025 № 22008-2025 Управління повідомило позивача, що за результатами розгляду його повідомлення не встановлено ознак складу вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією. Однак, у вказаному повідомленні зазначаються факти, які можуть свідчити про наявність ознак правопорушень у сфері професійної чи службової діяльності. Враховуючи вищевикладене, співробітниками Управління було внесено відомості до інформаційно-комунікаційної системи ведення єдиного обліку заяв і повідомлень про адміністративні правопорушення та інші події Управління, а також направлено повідомлення від 17.02.2025 вх. № Р- 403 до відділу поліції № 3 ХРУП №1 (Харківський ВП) Головного управління Національної поліції в Харківській області для розгляду в межах компетенції, проведення перевірки та прийняття рішення. Отже Управління, відповідно до вимог Закону № 1700-VII та у межах повноважень, наданих Положенням № 146-п, поінформувало позивача, що під час попереднього розгляду повідомлення не встановлено ознак складу вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, відтак повідомлення направлено до відділу поліції № 3 ХРУП №1 (Харківський ВП) Головного управління Національної поліції в Харківській області для розгляду в межах компетенції, проведення перевірки та прийняття рішення.
27.02.2025 ухвалою судді адміністративний позов залишено без руху для усунення недоліків викладених у мотивувальній частині.
Ухвалою суду від 14.03.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою суду від 14.04.2025 залучено співвідповідача Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України.
Розгляд і вирішення адміністративної справи проводиться за правилами письмового провадження на підставі матеріалів справи.
Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд прийшов до наступного з огляду на таке.
Суд установив, 17.02.2025 позивач звернувся до 7-го управління департаменту стратегічних розслідувань НП України із повідомлення про корупцію. Виклавши обставини у повідомленні, позивач наводить висновки, що для рішення щодо організації розгляду питання ОСОБА_2 за участі ОСОБА_3 , на засіданні Комісії для підготовки пропозицій по вирішенню земельних спорів при виконавчому комітеті Височанської селищної ради, члени комісії О. Михайличенко, В. Багатий, В. Ширяєв, С. Пироженко, прийнято в інтересах ОСОБА_4 , який не є членом цієї комісії, що свідчить про наявність в діях ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 реального конфлікту інтересів. Така дія є адміністративним правопорушенням визначеним ст. 172-7 КУпАП. Таке повідомлення отримано представником відпоідача-1 17.02.2025.
Відповідач-2 у відзиві на позов наводить обставини про те, що співробітниками управління було внесено відомості до інформаційно-комунікаційної системи ведення єдиного обліку заяв і повідомлень про адміністративні правопорушення та інші події Управління повідомлення про корупцію позивача від 17.02.2025 та направлено до відділу поліції № З ХРУП №1 (Харківський ВП) Головного управління Національної поліції в Харківській області для розгляду в межах компетенції, проведення перевірки та прийняття рішення відповідно до вимог ст. 214 КПК України. Листом від 20.02.2025 № 22008-2025 управління повідомило позивача, що за результатами розгляду його повідомлення не встановлено ознак складу вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією. Однак, у вказаному повідомленні зазначаються факти, які можуть свідчити про наявність ознак правопорушень у сфері професійної чи службової діяльності.
Позивач наводить аргументи про те, що відповіадчем-1 безпідставно порушено статус викривача корупції та порядок розгляду повідомлення про корупцію, у зв'язку із чим звернувся до суду за захистом свого порушеного права.
Згідно з п. 1 ст. 1 Закону України від 14 жовтня 2014 року від № 1700-VII "Про запобігання корупції" (далі - Закон № 1700-VII), викривач - фізична особа, яка за наявності переконання, що інформація є достовірною, повідомила про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону, вчинених іншою особою, якщо така інформація стала їй відома у зв'язку з її трудовою, професійною, господарською, громадською, науковою діяльністю, проходженням нею служби чи навчання або її участю у передбачених законодавством процедурах, які є обов'язковими для початку такої діяльності, проходження служби чи навчання.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 532 Закону № 1700-VІІ, вимоги до повідомлень (у тому числі анонімних) про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону та порядок їх розгляду визначаються цим Законом.
Повідомлення підлягає розгляду, якщо наведена у ньому інформація містить фактичні дані, що вказують на можливе вчинення корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення, інших порушень цього Закону, які можуть бути перевірені.
Повідомлення про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону, здійснене через зовнішні або внутрішні канали повідомлення такої інформації, підлягає попередньому розгляду уповноваженою особою у строк не більше десяти робочих днів з дня внесення цієї інформації до Єдиного порталу повідомлень викривачів.
У разі якщо під час попереднього розгляду повідомлення встановлено, що воно не відповідає вимогам цього Закону, його подальший розгляд здійснюється у порядку, визначеному для розгляду звернень громадян, про що інформується особа, яка здійснила повідомлення.
У разі якщо під час попереднього розгляду повідомлення встановлено, що воно не належить до компетенції органу або юридичної особи, до якого (якої) воно надійшло, подальший розгляд такого повідомлення припиняється, про що інформується особа, яка здійснила повідомлення, з одночасним роз'ясненням щодо компетенції органу або юридичної особи, уповноважених на здійснення розгляду чи розслідування фактів, викладених у повідомленні.
У разі якщо наведена у повідомленні інформація стосується уповноваженої особи органу або юридичної особи, до якого (якої) надійшло таке повідомлення, порядок розгляду такого повідомлення визначається керівником відповідного органу або юридичної особи.
У разі якщо наведена у повідомленні інформація стосується керівника органу або юридичної особи, до якого (якої) воно надійшло, таке повідомлення у триденний строк надсилається суб'єкту, уповноваженому здійснювати розгляд чи розслідування фактів, викладених у повідомленні, про що інформується особа, яка здійснила повідомлення.
У разі якщо за результатами попереднього розгляду повідомлення викладена у ньому інформація підтверджується, винні особи притягаються до дисциплінарної відповідальності уповноваженим на це суб'єктом відповідного органу або юридичної особи.
У разі якщо в ході проведення попереднього розгляду виявляються ознаки корупційного правопорушення чи правопорушення, пов'язаного з корупцією, матеріали передаються відповідному спеціально уповноваженому суб'єкту у сфері протидії корупції або Державному бюро розслідувань.
Дисциплінарне провадження за повідомленням проводиться у строк не більше 30 днів з дня завершення попереднього розгляду. Якщо в зазначений строк перевірити повідомлену інформацію неможливо, строк дисциплінарного провадження може бути продовжено до 45 днів. Повторне продовження строку внутрішньої перевірки не допускається.
Особі, яка здійснила повідомлення, надається детальна інформація про результати попереднього розгляду, а також дисциплінарного провадження (якщо воно проводилося) у триденний строк з дня завершення відповідного розгляду чи провадження.
Інформація про можливі факти кримінальних правопорушень, одержана органами досудового розслідування, розглядається в порядку, визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України.
Інформація про можливі факти адміністративних правопорушень, пов'язаних з корупцією, одержана органами, уповноважені особи яких мають право складати протоколи про відповідні адміністративні правопорушення, розглядається в порядку, визначеному законом.
Згідно приписів ч. 3 ст. 53-2 Закону № 1700-VII у разі якщо під час попереднього розгляду повідомлення встановлено, що воно не відповідає вимогам цього Закону, його подальший розгляд здійснюється у порядку, визначеному для розгляду звернень громадян, про що інформується особа, яка здійснила повідомлення.
Згідно з п. 2 розділу ІІ “Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 1502-IX до початку роботи Порталу підтвердження або не підтвердження статусу викривача здійснюється суб'єктом розгляду повідомлення про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону протягом не більше десяти робочих днів з дня надходження обґрунтованої письмової вимоги особи, яка подала таке повідомлення.
Положеннями ч. 1 ст. 1 Закону України від 02.10.1996 №393/96-ВР "Про звернення громадян" (далі - Закон №393/96-ВР) встановлено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Статтею 3 Закону №393/96-ВР визначено, що під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Відповідно до частин 6, 7 ст. 5 Закону №393/96-ВР письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв'язку (електронне звернення).
У зверненні має бути зазначено прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв'язку з ним. Застосування кваліфікованого електронного підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.
Органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки. (частини 1, 3 ст.15 Закону №393/96-ВР)
Відповідно до ст. 19 Закону №393/96-ВР органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; відміняти або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.
Відповідно до ст. 20 Закону №393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання.
Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Суд установив, ОСОБА_1 , вважаючи себе викривачем, звернувся до 7-го управління ДСР НП України із заявою, в якій повідомив про вчинення адміністративних правопорушень, пов'язаних з корупцією, адже рішення щодо організації розгляду питання ОСОБА_2 за участі ОСОБА_3 , на засіданні Комісії для підготовки пропозицій по вирішенню земельних спорів при виконавчому комітеті Височанської селищної ради, члени комісії О. Михайличенко, В. Багатий, В. Ширяєв, С. Пироженко, прийнято в інтересах ОСОБА_4 , який не є членом цієї комісії, що свідчить про наявність в діях ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 реального конфлікту інтересів. Така дія є адміністративним правопорушенням визначеним ст. 172-7 КУпАП.
Визначаючись з приводу співвідношення норм Закону України від 02.10.1996р. №393/96-ВР "Про звернення громадян" та Закону України від 14.10.2014р. №1700-VII "Про запобігання корупції", суд відмічає, що останній із пойменованих актів законодавства присвячений визначенню правових та організаційних засад функціонування системи запобігання корупції в Україні, змісту та порядку застосування превентивних антикорупційних механізмів, правил щодо усунення наслідків корупційних правопорушень.
За визначенням ст.1 Закону України від 14.10.2014р. №1700-VII "Про запобігання корупції" викривач - фізична особа, яка за наявності переконання, що інформація є достовірною, повідомила про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону, вчинених іншою особою, якщо така інформація стала їй відома у зв'язку з її трудовою, професійною, господарською, громадською, науковою діяльністю, проходженням нею служби чи навчання або її участю у передбачених законодавством процедурах, які є обов'язковими для початку такої діяльності, проходження служби чи навчання.
Отже, до кола викривачів корупції законодавець відносить не усіх громадян, котрі фізично подали до органів правопорядку повідомлення про можливі факти корупційних правопорушень чи пов'язаних з корупцією правопорушень, а лише тих з них, які маючи переконання у достовірності відомої їм інформації (котра містить фактичні дані, що вказують на можливе вчинення корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення, інших порушень цього Закону, які можуть бути перевірені субєктом владних повноважень або органом правопорядку) отримали цю інформацію (з джерел, котрі не належать до категорії загальнодоступних) унаслідок провадження власної трудової діяльності, унаслідок провадження власної професійної діяльності, унаслідок провадження власної господарської діяльності, унаслідок провадження власної громадської діяльності, унаслідок провадження власної наукової діяльності, унаслідок проходження публічної служби, унаслідок навчання, унаслідок участі у передбачених законодавством процедурах, які є обов'язковими для початку провадження перелічених вище видів діяльності, проходження служби чи навчання.
Згідно з ч.1 ст.4 Закону України від 14.10.2014р. №1700-VII "Про запобігання корупції" Національне агентство з питань запобігання корупції (далі за текстом - Національне агентство) є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику.
Пунктом 9 ст.1 ст.11 Закону України від 14.10.2014р. №1700-VII "Про запобігання корупції" до повноважень Національного агентства віднесено забезпечення ведення Єдиного порталу повідомлень викривачів, Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов'язані з корупцією правопорушення.
Пунктом 13 ст.1 ст.11 Закону України від 14.10.2014р. №1700-VII "Про запобігання корупції" до повноважень Національного агентства віднесено отримання та розгляд повідомлень, здійснення співпраці з викривачами, участь у забезпеченні їх правового та іншого захисту, перевірка дотримання законодавства з питань захисту викривачів, внесення приписів з вимогою про усунення порушень трудових (звільнення, переведення, атестація, зміна умов праці, відмова у призначенні на вищу посаду, зменшення заробітної плати тощо) та інших прав викривачів і притягнення до відповідальності осіб, винних у порушенні їхніх прав, у зв'язку з такими повідомленнями.
Згідно з п.112 ч.1 ст.12 Закону України від 14.10.2014р. №1700-VII "Про запобігання корупції" Національному агентству надано право складати протоколи про адміністративні правопорушення, віднесені законом до компетенції Національного агентства, застосовувати передбачені законом заходи забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення.
Частиною 7 ст.12 Закону України від 14.10.2014р. №1700-VII "Про запобігання корупції" визначено, що у разі виявлення ознак адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, уповноважені особи Національного агентства складають протокол про таке правопорушення, який направляється до суду в порядку, визначеному Національним агентством, а у разі виявлення ознак іншого корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення Національне агентство затверджує обґрунтований висновок та надсилає його іншим спеціально уповноваженим суб'єктам у сфері протидії корупції. Висновок Національного агентства є обов'язковим для розгляду, про результати якого воно повідомляється не пізніше п'яти днів після отримання повідомлення про вчинене правопорушення.
Як то указано у п.1 ч.1 ст.21 та п.2 ч.1 ст.21 Закону України від 14.10.2014р. №1700-VII "Про запобігання корупції", громадські об'єднання, їх члени або уповноважені представники, а також окремі громадяни в діяльності щодо запобігання корупції мають право: повідомляти про виявлені факти вчинення корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, реальний, потенційний конфлікт інтересів спеціально уповноваженим суб'єктам у сфері протидії корупції, Національному агентству, керівництву чи іншим представникам органу, підприємства, установи чи організації, в яких були вчинені ці правопорушення або у працівників яких наявний конфлікт інтересів, а також громадськості (п.1 ч.1 ст.21); запитувати та одержувати від державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування в порядку, передбаченому Законом України "Про доступ до публічної інформації", інформацію про діяльність щодо запобігання корупції (п.2 ч.1 ст.21).
Звідси слідує, що у порядку п.2 ч.1 ст.21 Закону України від 14.10.2014р. №1700-VII "Про запобігання корупції" громадяни мають право отримувати (що обєктивно неможливо без попереднього фізичного звернення) відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації" не будь-яку інформацію, а виключно інформацію про діяльність стосовно запобігання корупції (п.2 ч.1 ст.21).
У розумінні ч.3 ст.53-1 Закону України від 14.10.2014р. №1700-VII "Про запобігання корупції" Єдиний портал повідомлень викривачів - це інформаційно-телекомунікаційна система, яка має комплексну систему захисту інформації з підтвердженою відповідністю згідно із Законом України "Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах", що забезпечує обмін даними з викривачем за допомогою мережі Інтернет, збирання, зберігання, використання, захист, облік, пошук, узагальнення повідомлень викривачів, а також іншої інформації, в тому числі про статус викривачів, стан та результати розгляду повідомлень викривачів.
Також ч.3 ст.53-1 Закону України від 14.10.2014р. №1700-VII "Про запобігання корупції" зазначено, що функціонування Єдиного порталу повідомлень викривачів передбачає обробку персональних даних, якщо вони повідомлені викривачем, а також персональних даних осіб, які мають доступ до Єдиного порталу повідомлень викривачів, у цілях забезпечення захисту викривачів, проведення належної перевірки за повідомленнями викривачів та виконання функції адміністратора. Обробка зазначених даних здійснюється на підставі цього Закону та не потребує згоди суб'єктів персональних даних.
Єдиний портал повідомлень викривачів гарантує викривачам дотримання умов конфіденційності та анонімності, а також забезпечує доступ викривачів до інформації про стан та результати розгляду їх повідомлень і є офіційним внутрішнім джерелом інформації про осіб, які мають статус викривачів.
Доступ до Єдиного порталу повідомлень викривачів мають викривачі в частині здійснення ними повідомлень та отримання інформації про стан і результати їх розгляду, Голова та службовці Національного агентства відповідно до їх повноважень, визначених цим Законом, керівники та уповноважені особи відповідних суб'єктів у частині повідомлень викривачів, розгляд яких віднесено до їх повноважень відповідно до цього Закону, інші уповноважені особи в частині інформації про статус викривачів у разі звернення викривача для отримання безоплатної правничої чи психологічної допомоги, визначеної цим Законом.
Держателем та відповідальним за адміністрування Єдиного порталу повідомлень викривачів є Національне агентство, яке встановлює порядок його ведення.
За правилами ч.2 ст.53-2 Закону України від 14.10.2014р. №1700-VII "Про запобігання корупції" вимоги до повідомлень (у тому числі анонімних) про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону та порядок їх розгляду визначаються цим Законом.
Повідомлення підлягає розгляду, якщо наведена у ньому інформація містить фактичні дані, що вказують на можливе вчинення корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення, інших порушень цього Закону, які можуть бути перевірені.
Як то указано у ч.3 ст.532 Закону України від 14.10.2014р. №1700-VII "Про запобігання корупції", повідомлення про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону, здійснене через зовнішні або внутрішні канали повідомлення такої інформації, підлягає попередньому розгляду уповноваженою особою у строк не більше десяти робочих днів з дня внесення цієї інформації до Єдиного порталу повідомлень викривачів.
У разі якщо під час попереднього розгляду повідомлення встановлено, що воно не відповідає вимогам цього Закону, його подальший розгляд здійснюється у порядку, визначеному для розгляду звернень громадян, про що інформується особа, яка здійснила повідомлення.
У разі якщо під час попереднього розгляду повідомлення встановлено, що воно не належить до компетенції органу або юридичної особи, до якого (якої) воно надійшло, подальший розгляд такого повідомлення припиняється, про що інформується особа, яка здійснила повідомлення, з одночасним роз'ясненням щодо компетенції органу або юридичної особи, уповноважених на здійснення розгляду чи розслідування фактів, викладених у повідомленні.
У разі якщо наведена у повідомленні інформація стосується уповноваженої особи органу або юридичної особи, до якого (якої) надійшло таке повідомлення, порядок розгляду такого повідомлення визначається керівником відповідного органу або юридичної особи.
У разі якщо наведена у повідомленні інформація стосується керівника органу або юридичної особи, до якого (якої) воно надійшло, таке повідомлення у триденний строк надсилається суб'єкту, уповноваженому здійснювати розгляд чи розслідування фактів, викладених у повідомленні, про що інформується особа, яка здійснила повідомлення.
У разі якщо за результатами попереднього розгляду повідомлення викладена у ньому інформація підтверджується, винні особи притягаються до дисциплінарної відповідальності уповноваженим на це суб'єктом відповідного органу або юридичної особи.
У разі якщо в ході проведення попереднього розгляду виявляються ознаки корупційного правопорушення чи правопорушення, пов'язаного з корупцією, матеріали передаються відповідному спеціально уповноваженому суб'єкту у сфері протидії корупції або Державному бюро розслідувань.
Дисциплінарне провадження за повідомленням проводиться у строк не більше 30 днів з дня завершення попереднього розгляду. Якщо в зазначений строк перевірити повідомлену інформацію неможливо, строк дисциплінарного провадження може бути продовжено до 45 днів. Повторне продовження строку внутрішньої перевірки не допускається.
Особі, яка здійснила повідомлення, надається детальна інформація про результати попереднього розгляду, а також дисциплінарного провадження (якщо воно проводилося) у триденний строк з дня завершення відповідного розгляду чи провадження.
Інформація про можливі факти кримінальних правопорушень, одержана органами досудового розслідування, розглядається в порядку, визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України.
Інформація про можливі факти адміністративних правопорушень, пов'язаних з корупцією, одержана органами, уповноважені особи яких мають право складати протоколи про відповідні адміністративні правопорушення, розглядається в порядку, визначеному законом.
З положень наведеної норми закону убачається, що повідомлення про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень (окрім, повідомлень про можливі факти кримінальних правопорушень, одержаних органами досудового розслідування та повідомлень про можливі факти адміністративних правопорушень, пов'язаних з корупцією, одержаних органами, уповноважені особи яких мають право складати протоколи про відповідні адміністративні правопорушення) спочатку вивчається суб'єктом владних повноважень Національним агентством (у строк не більше 10 днів) у правовому режимі попереднього розгляду, за наслідками чого вчиняється або управлінське волевиявлення з приводу подальшого розгляду відповідного до законодавства з питання розгляду звернень громадян (у разі невідповідності повідомлення вимогам Закону України від 14.10.2014р. №1700-VII "Про запобігання корупції"), або управлінське волевиявлення з приводу припинення розгляду (у разі якщо вирішення ініційованого питання не належить до компетенції органу або юридичної особи, до якого (якої) воно надійшло), або управлінське волевиявлення з приводу притягнення винних осіб до дисциплінарної відповідальності, або управлінське волевиявлення з приводу початку дисциплінарного провадження, або управлінське волевиявлення з приводу передачі матеріалів відповідному спеціально уповноваженому суб'єкту у сфері протидії корупції або Державному бюро розслідувань (у разі виявлення ознак корупційного правопорушення чи правопорушення, пов'язаного з корупцією).
При цьому, у силу спеціального застереження ч.3 ст.53-2 Закону України від 14.10.2014р. №1700-VII "Про запобігання корупції" повідомлення про можливі факти кримінальних правопорушень, одержані органами досудового розслідування, розглядаються в порядку, визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України.
Також у силу спеціального застереження ч.3 ст.53-2 Закону України від 14.10.2014р. №1700-VII "Про запобігання корупції" повідомлення про можливі факти адміністративних правопорушень, пов'язаних з корупцією, одержані органами, уповноважені особи яких мають право складати протоколи про відповідні адміністративні правопорушення, розглядаються в порядку, визначеному законом.
Застосовуючи положення викладених вище норм матеріального права до установлених обставин спірних правовідносин, суд доходить до переконання про те, що повідомлення про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень підлягають розгляду по суті у порядку Закону України від 14.10.2014р. №1700-VII "Про запобігання корупції" і автор згаданого повідомлення має право на отримання інформації про результати розгляду повідомлення саме на підставі норм Закону України від 14.10.2014р. №1700-VII "Про запобігання корупції".
Варто зауважити, що суб'єкт, якому адресовано звернення, зобов'язаний, зокрема, перевіряти викладені в зверненнях факти, прийняти рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомити громадянина про наслідки розгляду звернення.
Отже, не будь-яка відповідь на звернення може свідчити про розгляд такого звернення, оскільки його розгляд (як результат діяльності суб'єкта, якому адресовано звернення) повинен відповідати вимогам чинного законодавства.
Відповідач-2 покликається у відзиві на позов на те, що відповідачем-1 під час проведення попередньої перевірки повідомлення про корупцію від 17.02.2025, що за результатами розгляду його повідомлення не встановлено ознак складу вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією. Однак, у вказаному повідомленні зазначаються факти, які можуть свідчити про наявність ознак правопорушень у сфері професійної чи службової діяльності. Даного листа суб'єктами владних повноважень суду не надано.
Попри те, суд критично оцінює такі доводи відповідача-2, адже до суду не надано доказів вчинення будь-яких дій відповідачем-1 щодо перевірки викладених в звернені фактів, аналізуючи строки розгляду такого (подано 17.02.2025, направлено за належністю 20.02.2025) та така обставина не свідчить про належний розгляд такого звернення, вказує на не вчинення суб'єктом владних повноважень необхідних дій, які він повинен був вчинити, відповідно до вимог чинного законодавства.
Щодо обрання належного захисту порушеного права позивача.
Згідно з положеннями Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта.
На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.
Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Слід зазначити, що метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (стаття 2 КАС України). Відтак, обираючи спосіб захисту прав позивача, суди мали б зважати на ефективність такого захисту.
Ця мета перекликається зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту, згідно з якою засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13 Конвенції, має бути “ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13 Конвенції, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення від 15.10.2009 у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України", п. 64).
Засіб юридичного захисту має бути "ефективним" в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (рішення від 18.12.1996 у справі "Аксой проти Туреччини" (Aksoy v. Turkey), п. 95).
При оцінці ефективності необхідно враховувати не тільки формальні засоби правового захисту, а й загальний правовий і політичний контекст, в якому вони діють, й особисті обставини заявника (рішення від 24.07.2012 у справі "Джорджевич проти Хорватії", п. 101; рішення від 06.11.1980 у справі "Ван Остервійк проти Бельгії", п.п. 36-40). Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин кожної конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення.
Відповідно до ч.1 ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. При цьому за своєю суттю правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003).
Велика Палата Верховного Суду в постановах від 29 травня 2018 року у справі № 800/341/17 (9991/944/12) і від 12 листопада 2019 року у справі № 9901/21/19 зазначила, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до КАС України, у межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин, про захист яких вони просять, від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 3 ст. 9 КАС України Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що дії суб'єкта владних повноважень - активна поведінка, яка може мати вплив на права, свободи та інтереси фізичних та юридичних осіб, в той час коли протиправна бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Згідно з ст. ст.13-15 Закону України від 02.07.2015р. №580-VIII "Про Національну поліцію" органом Національної поліції є саме Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України (а не будь-які структурні підрозділи Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України).
У розумінні п.7 ч.1 ст.4 КАС України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
7-е управління (з обслуговування Харківської області) Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України як структурний підрозділ Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України.
Відповідно до пункту 1 розділу І Положення № 146-п управління є структурним підрозділом Департаменту та згідно із законодавством України здійснює оперативно-розшукову діяльність.
Згідно із підпунктами 22, 23, 24 пункту 1 розділу ІІІ Положення № 146-п управління з метою організації своєї діяльності здійснює моніторинг та аналіз стану дотримання антикорупційного законодавства особами, на яких поширюється дія статті 3 Закону № 1700-VII; здійснює збирання доказів про вчинення корупційних правопорушень та правопорушень, пов'язаних з корупцією; здійснює складання в межах компетенції протоколів про правопорушення, пов'язані з корупцією, та направлення їх до суду в установленому законодавством порядку.
Відповідно до підпункту 2 пункту 2 розділу ІІІ Положення № 146-п Управління з метою організації своєї діяльності організовує розгляд звернень громадян, підприємств, установ, організацій, у встановленому порядку розглядає (бере участь у розгляді) депутатські запити і звернення народних депутатів України, адвокатські запити, публікації і повідомлення в засобах масової інформації з питань, що належать до компетенції управління; виявляє та усуває причини, що призводять до подання громадянами скарг з питань, що належать до компетенції управління, забезпечує реєстрацію указаних звернень в єдиному обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України».
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Верховний Суд у постанові від 21 березня 2019 року у справі №817/498/17 наголосив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
З огляду на викладене вище належним відповідачем в частині необхідності зобов'язання до вчинення дій щодо повторного належного розгляду заяви позивача від 17.02.2025 є саме відповідач-1
Суд зазначає, що оскільки відповідачем-1 складено відповідь за наслідками розгляду повідомлення про корупцію від 17.02.2025, проте остання визнана судом такою, що не відповідає вимогам законодавства, тому належним способом захисту прав ОСОБА_1 є визнання неправомірними дій начальника 7-го управління ДСР НП України стосовно належного та в повному обсязі розгляду заяви ОСОБА_1 від 17.02.2025 та зобов'язання останнього повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.02.2025 та надати детальну інформацію про результати попереднього розгляду, з урахуванням висновків суду.
Щодо доводів позивача про наявність у нього статусу викривача, а відтак такому слід роз'яснити права та обов'язки відповідної особи, внесення відповідачем 1 інформації про розгляд його заяви до Єдиного порталу повідомлень викривачів, суд зазначає наступне.
Розділом VIII Закону № 1700-VII визначено вимоги щодо віднесення особи до викривача корупції, гарантії захисту викривачів, забезпечення умов для здійснення повідомлення інформації про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень чи інших порушень Закону України “Про запобігання корупції».
При цьому законодавство України розрізняє заявників та викривачів.
Різниця між ними полягає в тому, що будь-яка людина може повідомити про корупцію, якщо переконана, що її інформація є достовірною, але не завжди той, хто повідомив про корупцію, є викривачем.
Відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 11 Закону № 1700-VII до повноважень Національного агентства належать, зокрема, надання рекомендаційних роз'яснень, методичної та консультаційної допомоги з питань застосування актів законодавства з питань етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів у діяльності осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та прирівняних до них осіб, застосування інших положень цього Закону та прийнятих на його виконання нормативно-правових актів, захисту викривачів.
Відповідні роз'яснення НАЗК розміщені за адресою в мережі Інтернет (https://wiki.nazk.gov.ua/category/vykryvachi-koruptsiyi/), в яких, зокрема, визначено відмінності між викривачем і заявником, вимоги та порядок надання інформації пов'язаної з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону, які розділяються на такі ознаки:
- Закон № 1700-VII встановлює вимоги до джерела, з якого викривачу стала відома інформація про корупцію.
Джерелом інформації може бути: трудова і професійна діяльність - тобто, коли про корупційні правопорушення дізнаються під час роботи, господарська діяльність, громадська діяльність, наукова діяльність, проходженням служби чи навчання, участь у передбачених законодавством процедурах, які є обов'язковими для початку такої діяльності, проходження служби чи навчання.
- викривач володіє фактичними даними про обставини правопорушення: місце вчинення правопорушення, час його вчинення, особу, яка вчинила корупцію. Ця інформація може бути перевірена і підтверджує можливе вчинення корупції. Також можна надавати документи, які підтверджують вчинення злочину.
- викривач повідомляє про корупцію, використовуючи передбачені Законом № 1700-VII способи, а саме: внутрішні канали повідомлення про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону - способи захищеного (у тому числі анонімного) повідомлення інформації викривачем керівнику або уповноваженому підрозділу (особі) органу, юридичної особи, у яких викривач працює, проходить службу чи навчання або на замовлення яких виконує роботу, а так само до органу вищого рівня, уповноважена особа якого здійснює контроль за дотриманням антикорупційного законодавства на підвідомчих підприємствах, в установах та організаціях; зовнішні канали повідомлення про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону - шляхи повідомлення інформації викривачем через фізичних чи юридичних осіб, у тому числі через засоби масової інформації, журналістів, громадські об'єднання, професійні спілки тощо; регулярні канали повідомлення про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень - способи захищеного (у тому числі анонімного) повідомлення інформації викривачем органам прокуратури. Національній поліції, Національному антикорупційному бюро України, Державному бюро розслідувань. Національному агентству з питань запобігання корупції.
Таким чином, якщо особа, що повідомила про корупційне порушення, дотрималася трьох умов, вона вважається викривачем. Якщо ж хоча б один з пунктів не врахований під час повідомлення про корупцію - особа є заявником.
При цьому, повинно бути повідомлено про порушення саме Закону України “Про запобігання корупції», а не іншого закону і саме тих вимог, які ним визначені, у тому числі встановлені ним заборони і обмеження.
Також в роз'ясненнях НАЗК зазначається, що наявність статусу викривача може підтверджуватись документами про здійснення ним повідомлення.
Такими документами можуть бути копія:
1) відповіді органу, юридичної особи публічного права, юридичної особи, зазначеної в ч. 2 ст. 62 Закону на повідомлення (заяву, скаргу тощо) викривача;
2) листа органу, юридичної особи публічного права, (юридичної особи, зазначеної в ч. 2 ст. 62 Закону) про результати попередньої перевірки повідомлення;
3) повідомлення Національному агентству про початок досудового розслідування за участю викривача (відповідно до вимог ч. 9 ст. 214 КПК України);
4) повідомлення Національному агентству про участь викривача у справі про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією (відповідно до вимог ч. 5 ст. 257 КУпАП).
Наведений перелік не є вичерпним, наявність статусу викривача в особи у зв'язку із здійсненим нею повідомленням можуть підтверджуватися й іншими документами, виданими уповноваженими органами.
В межах спірних правовідносин, заявник за власним розсудом за відсутності відповідного письмового документа НАЗК наділив себе статусом викривача корупції.
Наявної у позовній заяві інформації недостатньо для висновку про те, що ОСОБА_1 є викривачем у розумінні Закону № 1700-VII. Інші документи, які б підтверджували набуття позивачем статусу викривача суду не надано.
Враховуючи не надання ОСОБА_1 документа про наявність статусу викривача в особи, у зв'язку із здійсненим ним повідомленням, виданого уповноваженими органами, доводи позивача про порушення його прав в цій частині є помилковими, а відтак суд дійшов висновку про відсутність підстав для зобов'язання відповідача-1 внести відомості про повідомлення від 17.02.2025 ОСОБА_1 до Єдиного порталу повідомлень викривачів, а відтак відсутність підстави для видачі відповідної довідки про це.
Будь-яких інших фактичних даних, які б вплинули на висновки суду не встановлено.
Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи наведене вище суд прийшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
У відповідності до ст. 139 КАС України питання розподілу судових витрат не вирішується у зв'язку із звільненням позивача від сплати судового збору у відповідності до Закону України «Про судовий збір», згідно з ухвали суду.
Керуючись статтями 241-246, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_1 до начальника 7-го управління Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України Сухина Олександра Олександровича, Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії начальника 7-го управління Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України стосовно належного та в повному обсязі розгляду повідомлення про корупцію ОСОБА_1 від 17.02.2025.
Зобов'язати начальника 7-го управління Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України повторно розглянути повідомлення про корупцію ОСОБА_1 від 17.02.2025 та надати детальну інформацію про результати попереднього розгляду, з урахуванням висновків суду.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач ОСОБА_1 , місце проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;
відповідач начальник 7-го управління Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України Сухина Олександра Олександровича, місцезнаходження - місто Харків, вулиця Весніна, будинок № 14;
відповідач Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України, місцезнаходження - місто Київ, вулиця Академіка Богомольця, будинок №10, код ЄДРПОУ 43305056.
Повне судове рішення складено суддею 03.11.2025.
Суддя М. І. Садова