Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
про залишення заяви без розгляду
03 листопада 2025 року № 520/6202/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Полях Н.А., розглянувши в порядку спрощеного провадження заяву представника фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (адреса вул. Григорія Сковороди, буд. 46, м.Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,-
До Харківського окружного адміністративного суду звернувся представник позивача з адміністративним позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 08 серпня 2024 року №00450280707.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2025 р. у справі № 520/6202/25 адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (адреса вул. Григорія Сковороди, буд. 46, м.Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення - задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 08 серпня 2024 року №00450280707.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (адреса вул. Григорія Сковороди, буд. 46, м.Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) суму судового збору у розмірі 968,96 грн. (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок).
28.10.2025 до суду надійшла заява представника позивача, в якій він просив стягнути з відповідача судові витрати, які складаються із суми судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.
В обґрунтування заяви зазначено, що розмір судових витрат, які позивач поніс станом на день подачі цієї заяви, у зв'язку з розглядом даної справи, дорівнює сумі судового збору та витрат на професійну правничу допомогу, які сторона позивача, враховуючи положення ч.5 ст. 134 КАС України, оцінює у розмірі 8000,00 (вісім тисяч) грн.
29.10.2025 від відповідача надійшли заперечення на заяву позивача про стягнення судових витрат.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши подану заяву про ухвалення додаткового рішення, заперечення на заяву, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі за текстом - КАС України) суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно ч. 3 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Оскільки судом прийнято рішення по справі №520/6202/25 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), питання про ухвалення додаткового судового рішення в даній адміністративній справі розглядається судом без виклику сторін.
Відповідно до ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду;
3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;
4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до положень п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ч. 1 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За правилами ч. 2 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Зазначені положення кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв'язку з розглядом.
За змістом п. 1 ч. 3 ст. 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Частиною 4 ст. 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Порядок розподілу судових витрат визначений ст. 139 КАС України.
Згідно ч.7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Зазначені вимоги процесуального закону кореспондуються з положеннями ч. 3 ст. 143 КАС України, якими передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
З огляду на приписи ч. 3 ст. 143 КАС України, докази на підтвердження судових витрат можуть бути подані після закінчення судових дебатів та ухвалення рішення лише за наявності поважних причин, які зумовили неможливість подачі таких доказів до закінчення судових дебатів та лише за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.06.2023 у справі № 160/21030/21, а також від 12.08.2020 у справі № 340/2449/19.
Верховний Суд у постанові від 21.10.2021 у справі N 620/2936/20 зазначив, що правила подання до закінчення судових дебатів у справі доказів на підтвердження понесених сторонами судових витрат встановлюються у випадку коли справа слухається у відкритому судовому засіданні. В іншому випадку, коли справа призначається до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, для вирішення судом питання розподілу судових витрат у справі достатнім буде зазначити про ці докази у прохальній частині позовної заяви або ж надати їх протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду (за умови попередження про це до прийняття рішення по суті).
Відсутність до закінчення судових дебатів відповідної заяви про надання протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду доказів понесення витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, є наслідком залишення відповідної заяви без розгляду.
Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, висловленого у пункті 53 постанови від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, вимога частини восьмої статті 141 ЦПК України (зміст якої кореспондує положенням частини сьомої статті 139 КАС України) щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні.
Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду постановив ухвалу від 07 липня 2023 року у справі № 340/2823/21, у якій сформував такі загальні підходи до стягнення витрат у суді касаційної інстанції.
Частина сьома статті 139, частини третя, четверта статті 143 КАС України містять приписи, які дозволяють стороні надати суду докази, які підтверджують витрати на правничу допомогу, протягом п'яти днів після ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи, але за умови, що ця сторона зробить про це відповідну заяву до закінчення судових дебатів.
Вказівка у частині сьомій статті 139, частині третій статті 143 КАС України на судові дебати, до закінчення яких сторона може заявити суду прохання (вимогу, клопотання) про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, потрібно розуміти не як єдино можливу стадію розгляду справи по суті, на якій дозволяється повідомити суду про цю обставину. Це є останнім етапом - перед виходом суду до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи - для того, щоб сторона могла заявити про необхідність подати докази на підтвердження розміру понесених витрат, які підлягають розподілу за наслідками розгляду справи.
Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п'яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу. Коли йдеться про розподіл витрат, понесених на професійну правничу допомогу, то ініціювати це питання має сторона, яка понесла ті витрати, й для цього треба щонайменше заявити/повідомити суду про необхідність їх розподілу за наслідками розгляду справи.
Власне з цим - з об'єктивованою формою вираження наміру сторони щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу ще до завершення розгляду справи (чи то в порядку письмового провадження, чи в судовому засіданні) - пов'язується можливість як потім подати протягом п'яти днів докази на підтвердження цих витрат, так і ухвалення на цій підставі додаткового судового рішення відповідно до статті 252 КАС України.
У постанові від 25 липня 2023 року у справі № 340/4492/22 у розвиток зазначеної вище позиції об'єднаної палати Верховний Суд указав, що, за загальним правилом, усі докази понесених судових витрат мають бути надані сторонами до закінчення розгляду справи. Однак, у випадку, якщо сторона з певних причин не може надати такі документи, ця сторона повинна зробити відповідну заяву до закінчення розгляду справи і надати відповідні докази протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду. Певної форми відповідної заяви та вимог до її змісту законом не передбачено, отже така заява може бути письмовою або усною (під час фіксування судового засідання технічними засобами). Проте підстави для розподілу судових витрат, зокрема, витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов'язується ухвалення додаткового судового рішення в цій частині. Зазначення ж у прохальній частині касаційної скарги узагальненої вимоги про стягнення судових витрат за результатами касаційного розгляду не може розцінюватися як належне звернення до суду із заявою про відшкодування судових витрат (в тому числі на правову допомогу), адже за такого викладу прохальної частини без наведення жодних мотивів та обґрунтувань суд фактично позбавлений можливості встановити склад таких витрат, факт їх понесення.
Згідно із статтею 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Згідно із частиною сьомою статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Як убачається з матеріалів справи, представником позивача 28.10.2025, після ухвалення судом рішення по суті завлених позовних вимог, до суду було подано заяву, в якій він просив стягнути з відповідача судові витрати, які складаються із суми судового збору та витрат на професійну правничу допомогу. Представник у заяві зазначив, що розмір судових витрат, які позивач поніс станом на день подачі цієї заяви, у зв'язку з розглядом даної справи, дорівнює сумі судового збору та витрат на професійну правничу допомогу, які сторона позивача оцінює у розмірі 8000 грн.
Разом з тим, у матеріалах справи відсутня заява позивача або його представника, подана до закінчення судових дебатів у справі на виконання вимог ч.7 ст.139 КАС України.
Не містить відповідної заяви і адміністративний позов.
Натомість, заяву про розподіл судових витрат у даній справі представником позивача подано після ухвалення Харківським окружним адміністративним судом рішення від 21 жовтня 2025 р. у справі № 520/6202/25, а саме 27.10.2025, шляхом формування її тексту в системі «Електронний суд».
Таким чином, заяву про стягнення судових витрат з відповідача разом із відповідними доказами представником позивача подано усупереч положенням чинного КАС України, поза межами строку, встановленого ч.7 ст.139 КАС України.
Абзацом третім частини сьомої статті 139 КАС України передбачено, що за відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Суд зазначає, що у позовній заяві відсутнє посилання на розмір витрат, які позивач сплатив або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, із зазначенням відповідних доказів або зазначенням про неможливість їх подання під час розгляду справи.
Разом з тим, суд зазначає, що наведене у позові посилання на те, що орієнтовний розмір судових витрат, які позивач поніс і планує понести, у зв'язку з розглядом даної справи, дорівнює сумі судового збору, не може бути визнано судом як належна заява про судові витрати у розумінні частини сьомої статті 139 та частини третьої статті 143 КАС України, подана до закінчення судових дебатів.
Зміст вказаного посилання у позовній заяві свідчить лише про інформування суду щодо орієнтовного розміру вже понесених витрат у вигляді судового збору, а не про волевиявлення позивача скористатися процесуальним правом на подання доказів понесених витрат, у тому числі на правничу допомогу, після ухвалення судового рішення.
Наведене положення не містить жодного посилання на намір позивача подати такі докази пізніше або прохання до суду вирішити питання про розподіл судових витрат за результатами розгляду справи.
Як зазначалося, узагальнене посилання в позовній заяві на розмір судових витрат або лише зазначення про сплату судового збору не може вважатися заявою у розумінні частини сьомої статті 139 КАС України, оскільки така вказівка не свідчить про намір сторони подати докази судових витрат після ухвалення рішення суду, а лише фіксує факт уже здійснених платежів.
Вимога щодо строку і порядку подання доказів про розмір судових витрат є імперативною та поширюється на всі справи, у тому числі розглянуті у спрощеному провадженні без проведення судових дебатів.
Таким чином, наведене у позовній заяві формулювання не може бути ототожнене із заявою про намір подати додаткові докази витрат на професійну правничу допомогу після ухвалення рішення, а відтак не створює правових підстав для ухвалення додаткового рішення в порядку статті 252 КАС України.
Крім того, суд зазначає, що заяв чи клопотань про продовження або поновлення процесуальних строків на подачу заяви про розподіл судових витрат від позивача та його представника до суду не надходило.
Верховний Суд в постанові від 12.08.2020 у справі № 340/2449/19 дійшов висновку, що за умови відсутності будь-яких належних і беззаперечних доказів на підтвердження поважності пропуску позивачем встановленого частиною сьомою статті 139 КАС України строку подання доказів понесених стороною судових витрат, неможливості вчасного звернення до адміністративного суду внаслідок суттєвих перешкод, заява про відшкодування таких витрат підлягає залишенню без розгляду.
При цьому, вказана позиція є обов'язковою для врахування з огляду на приписи ч. 5 ст. 242 КАС України.
Крім того, як убачається з матеріалів справи, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2025 р. у справі № 520/6202/25 було стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (адреса вул. Григорія Сковороди, буд. 46, м.Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) суму судового збору у розмірі 968,96 грн. (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок).
Таким чином, питання щодо розподілу судових витрат у вигляді судового збору судом вирішено під час ухвалення рішення, а тому підстави для задоволення заяви представника позивача в частині стягнення з відповідача судових витрат, які складаються із суми судового збору відсутні.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що заява представника позивача підлягає залишенню без розгляду на підставі частини сьомої статті 139 КАС України.
Відповідно до положень ч. 5 ст. 252 КАС України, додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.
Керуючись положеннями ст. ст. 241-243, 248, 252, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Заяву представника фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (адреса вул. Григорія Сковороди, буд. 46, м.Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення - залишити без розгляду.
Ухвала може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Суддя Н.А. Полях