Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
03 листопада 2025 р. № 520/20964/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спірідонова М.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Антоновича, буд. 51, м. Київ, 03150), Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 6 під, 7 пов., м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61022) про визнання протиправною та скасування постанови,-
Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просить суд Визнати протиправною та скасувати постанову відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби У країни з безпеки на транспорті №084537 від 31.07.2025 про застосування адміністративно- господарського штрафу у сумі 51 000 гривень до ФОП ОСОБА_1 .
В обґрунтування позову зазначено, що постанова відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби У країни з безпеки на транспорті №084537 від 31.07.2025 про застосування адміністративно- господарського штрафу у сумі 51 000 гривень до ФОП ОСОБА_1 є протиправною та такою, що порушує права позивача.
Ухвалою суду від 07.08.2025 року відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.
Представником відповідача - Державної служби України з безпеки на транспорті, 25.08.2025 року надано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, та зазначає, що оскаржувана позивачем постанова відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби У країни з безпеки на транспорті №084537 від 31.07.2025 про застосування адміністративно- господарського штрафу у сумі 51 000 гривень до ФОП ОСОБА_1 є законною та такою, що винесена в межах чинного законодавства України, а тому не підлягає скасуванню.
Від відповідача, Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті, відзив на адміністративний позов не надходив, отже, своїм правом на подання відзиву по адміністративній справі відповідач не скористався.
Відповідно до ч. 2 ст. 175 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України зазначено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З огляду на вищезазначені приписи Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.
Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вивчивши норми матеріального та процесуального права, якими врегульовані спірні правовідносини вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.
Судом встановлено, що керуючись Законом України «Про автомобільний транспорт», Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 (далі - Порядок № 1567), на підставі направлення на перевірку № НР 000212 від 19.06.2025, 25.06.2025 співробітниками Відповідача проводилась рейдова перевірка у с. Радісне, Дніпропетровської області, на а/д С041206.
Відповідно до Порядку № 1567, був зупинений транспортний засіб марки VOLVO, державний номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричепом державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням Позивача.
На момент проведення перевірки співробітниками відповідача було встановлено:- перевезення вантажу автомобільною дорогою а/д С041206 місцевого значення з перевищенням нормативно-вагових параметрів, а саме: фактична повна маса транспортного засобу згідно товарно-транспортної накладної № 5 від 24.06.2025 становить 35,141 т при максимальному значенню для автомобільних доріг місцевого значення 24,00 т (перевищення становить 46,4 %) чим порушено вимоги пункту 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 (далі - ПДР).
У зв'язку з виявленими під час здійснення габаритно-вагового контролю невідповідності фактичних вагових параметрів нормам та правилам, контролюючими особами Відділу, було складено акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № ОАВ 000408 від 25.06.2025, від отримання якого позивач відмовився.
Рух транспортного засобу з перевищенням габаритних обмежень при перевезенні подільного вантажу, зафіксовано в акті № ОАР 006966 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 25.06.2025.
Водій зі змістом акту був ознайомлений, проте від отримання копії та зазначення пояснень відмовився.
Також судом встановлено, що повідомленням № 61747/40/24-25 від 11.07.2025 позивача було викликано для розгляду справи на 31.07.2025 з 9.00 до 10.00.
Позивача з'явився на розгляд справи, надавав власні заперечення та аргументи, які були враховані відповідачем під час розгляду справи.
За результатами розгляду акту відповідачем винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 084537 від 31.07.2025, яку було направлено позивачу, разом із супровідним листом № 67877/40/24-25 від 31.07.2025.
Позивач, вбачаючи в зазначеному порушення своїх прав, звернувся за їх захистом до суду.
Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, зазначає наступне.
Статтею 2 Закону України «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон) визначено, що законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, законів України «Про транспорт», «Про дорожній рух», чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про транспорт» нормативні акти, які визначають умови перевезень, порядок використання засобів транспорту, організації безпеки руху тощо, є обов'язковими для власників транспорту.
Відповідно до статті 18 Закону України «Про автомобільний транспорт»:
З метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов'язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.
Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов'язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.
Відповідно до вимог статті 34 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/ чи вантажів .
Згідно із приписами статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено перелік обов'язкових документів на підставі яких виконуються вантажні перевезення:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Відповідно до положень пункту 22.5 ПДР, рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують:
б) фактичної маси:
Тип транспортного засобу/ Максимальне значення для автомобільних доріг державного / місцевого значення, тонн
Вантажні автомобілі:
двовісний автомобіль
18/14
трьохвісний автомобіль
25 (26)* /21
чотирьохвісний автомобіль
32/24
чотирьохвісний автомобіль з двома рульовими вісями та ведучими вісями, оснащеними спареними колесами
38/24
Комбіновані транспортні засоби:
двовісний автомобіль (тягач) з двовісним напівпричепом
36/24
двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом
40/24
трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом
40/24
двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра
42/24
трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра
44/24
Автопоїзди:
двовісний або трьохвісний автомобіль з двовісним або трьохвісним причепом
40/24
Для трьохвісних автомобілів, якщо ведуча вісь обладнана здвоєними колесами та максимальне навантаження на кожну вісь не перевищує 9,5 тонни;
Приписами підпункту 5 пункту 2 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879 (далі - Порядок № 879), документальний габаритно-ваговий контроль - визначення загальної маси транспортного засобу шляхом додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу.
Відповідно до пункту 16 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 198 від 30.03.1994, перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об'єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначені окремими актами законодавства.
Правила проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями, та залізничними переїздами, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 30 (далі - Правила № 30).
Пунктом 4 Правил № 30 визначено, що рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.
Стаття 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» зазначає про те, що у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків.
Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Свою правову позицію щодо наявності відповідного дозволу висловив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у Постанові від 24.07.2019 по справі №803/1540/16, де зазначив наступне:
« 40. У справі встановлено, що підставою для видання спірної постанови про застосування до Товариства адміністративно-господарського штрафу стали результати габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки DAF, модель 95XF430, реєстраційний номер НОМЕР_1, з напівпричіпом марки JANMIL, модель NW-1S, реєстраційний номер НОМЕР_2 (які належать Товариству і використовуються ним при здійсненні господарської діяльності), проведеного 11 серпня 2016 року посадовими особами Управління Укртрансбезпеки. Відповідно до цих результатів вагові параметри вказаного транспортного засобу перевищують нормативно допустимі вагові обмеження більш ніж на 2 %, що дало підстави вважати цей транспортний засіб великоваговим, для руху якого, за правилами частини четвертої статті 48 Закону № 2344-ІІІ, повинен бути відповідний дозвіл.
41. Суди попередніх інстанцій встановили, що такого дозволу у Товариства немає, а отже за описаних обставин колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, відповідач мав достатні підстави для накладення штрафу відповідно до статті 60 Закону № 2344-ІІІ.»
З огляду на вищевикладене суд зазначає, що оскільки транспортний засіб марки марки VOLVO, державний номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричепом державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням позивача, перевозив вантаж автомобільною дорогою а/д С041206 місцевого значення (до матеріалів справи додається розпорядження начальника Дніпропетровської обласної військової адміністрації № Р-70/0/3-24 від 20.02.2024 з витягом з переліку доріг (порядковий № 444) з перевищенням нормативно-вагових параметрів, а саме: фактична повна маса транспортного засобу згідно товарно-транспортної накладної № 5 від 24.06.2025 становить 35,141 т при максимальному значенню для автомобільних доріг місцевого значення 24,00 т (перевищення становить 46,4 %), чим порушено вимоги пункту 22.5 ПДР України, співробітника відповідача на підставі пункту 13 Порядку № 1567, було складено акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № ОАВ 000408 від 25.06.2025 та акт рейдової перевірки, на підставі якого винесено оскаржувану постанову.
Суд не приймає, до уваги посилання позивача на те, що на ділянці дороги, де проведено рейдову перевірку відсутні дорожні знаки, які встановлюють заборону у русі транспортних засобів вагою більше 24,00 т., оскільки встановлення знаків дорожнього руху є завданням поліції та не може бути підставою для звільнення від адміністративно-господарської відповідальності, передбачену статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», яку накладають територіальні органи Укратрансбезпеки, зокрема за рух транспортного засобу по дорозі місцевого значення з перевищенням дозволених нормативів.
З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби У країни з безпеки на транспорті №084537 від 31.07.2025 про застосування адміністративно- господарського штрафу у сумі 51 000 гривень до ФОП ОСОБА_1 є такою, що винесена в межах чинного законодавства України, а тому не підлягає скасуванню.
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України"(п.58) суд вказує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Антоновича, буд. 51, м. Київ, 03150), Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 6 під, 7 пов., м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61022) про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Спірідонов М.О.