Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
03 листопада 2025 р. Справа № 520/17844/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитра Волошина, розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про скасування податкових повідомлень-рішень
ОСОБА_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 20.12.2023 № 0566929-2405-2035-UA63120210000075842 в частині визначення податкових зобов'язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на суму 126 213,66 грн;
- скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 20.12.2023 № 0566939-2405-2035-UA63120210000075842 в частині визначення податкових зобов'язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на суму 51 209,20 грн;
- скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 20.12.2023 № 0566936-2405-2035-UA63120210000075842 в частині визначення податкових зобов'язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на суму 8775,00 грн;
- скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 20.12.2023 № 0566941-2405-2035-UA63120210000075842 в частині визначення податкових зобов'язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на суму 51 912,00 грн;
- скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 15.05.2024 № 0689496-2405-2035-UA63120210000075842 в частині визначення податкових зобов'язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на суму 10 738,65 грн;
- скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 15.05.2024 № 0689502-2405-2035-UA63120210000075842 в частині визначення податкових зобов'язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на суму 10 712,00 грн;
- скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 16.05.2024 № 0686076-2405-2035-UA63120210000075842 в частині визначення податкових зобов'язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на суму 66 414,42 грн;
- скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 16.05.2024 № 0686073-2405-2035-UA63120210000075842 в частині визначення податкових зобов'язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на суму 66 249,60 грн;
- скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 10.06.2025 №0450950-2405-2030-UA63120210000075842 в частині визначення податкових зобов'язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на суму 58 649,55 грн;
- скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 10.06.2025 № 0450954-2405-2030-UA63120210000075842 в частині визначення податкових зобов'язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на суму 58 504,00 грн;
- скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 20.12.2023 № 0566937-2405-2035-UA63120210000075842.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила про протиправність оскаржуваних нею податкових повідомлень-рішень. За доводами позивача, відповідач, здійснюючи нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2020-2024 роки за об'єкти нерухомості неправомірно застосував ставку податку в розмірі 1 % від мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, за 1 кв. м. Зазначене стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Ухвалою від 21.07.2025 відкрито спрощене провадження в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України, та запропоновано відповідачу надати відзив на позов. Запропоновано позивачу подати до суду відповідь на відзив, а відповідачу - заперечення протягом п'яти календарних днів з моменту отримання відповідних документів. Витребувано в Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України докази направлення та вручення позивачу оскаржуваних податкових повідомлень - рішень. Зобов'язано надати витребувані документи до суду протягом п'ятнадцяти календарних днів з моменту отримання даної ухвали.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження доставлена представнику позивача та відповідачу до їх електронних кабінетів через систему "Електронний суд", що підтверджується довідками про доставку електронних листів.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, згідно якого виклав свої заперечення проти позову, зазначивши, що оскаржувані в даній справі податкові повідомлення - рішення по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за період 2020-2024 років сформовані відповідно до рішень Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області та застосовано ставку 1 % від мінімальної заробітної плати. Відповідач зазначив, що, враховуючи дані з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з урахуванням того, що основним видом діяльності позивача є торгівля, контролюючим органом віднесено нежитлову будівлю, що перебуває у власності позивача, до категорії «торгівельні». Відповідач вважає правомірними оскаржувані податкові повідомлення-рішення та просить відмовити в задоволенні позову.
Позивач подала до суду відповідь на відзив, у якій підтримала свою позицію, викладену в позовній заяві, та зазначила, що заперечує проти доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву. Зазначила про необґрунтованість доводів відповідача щодо того, що позивач займається торгівельною діяльністю, неправдивість доводів відповідача відносно того, що позивач не скористалася правом на проведення звірки та надання підтверджуючих документів до контролюючого органу, оскільки, як зазначила позивач, вона зверталася до контролюючого органу з заявою про проведення звірки суми нарахованого податку на нерухоме майно та його перерахунку, додавши до неї копії правовстановлюючих документів на об'єкти нежитлової нерухомості та копії технічних паспортів на них. Просить позов задовольнити.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Дослідивши матеріали справи та вказані заяви, суд встановив наступне.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон на відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єктів позивачу на праві власності належать, зокрема, наступні об'єкти за адресою: АДРЕСА_1 :
1) нежитлова будівля літ. "В-1" загальною площею 1 648,0 кв.м.;
2) нежитлове приміщення № 2 площею 1 652,1 кв.м. в літ. "В-1";
3) автовагова літ. "І" з прибудовою літ. "Г1-1" з допоміжними спорудами (автодороги та майданчики № І, ІІ, огорожа № 1-3;
4) нежитлова будівля адміністративного корпусу літ. "А-3" загальною площею 1 686,8 кв.м з допоміжною будівлею навіс літ. "Д". (а.с. 68-73)
Головним управлінням ДПС у Харківській області були прийняті відносно позивача податкові повідомлення-рішення про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Не погоджуючись з прийнятими ГУ ДПС у Харківській області податковими повідомленнями-рішеннями, позивач 28.05.2025 звернулася до відповідача з заявою про проведення звірки суми нарахованого податку на нерухоме майно та його перерахунку. (а.с. 29-37)
Листом № 37758/6/20-40-24-05 від 26.06.2025 відповідач повідомив, що частина податкових повідомлень-рішень вважаються скасованими (відкликаними). Решта податкових повідомлень-рішень залишена без змін. (а.с. 38-40)
У межах даної справи позивачем оскаржуються наступні податкові повідомлення-рішення:
- від 20.12.2023 № 0566929-2405-2035-UA63120210000075842 на суму 176 376,11 грн за 2020 рік (а.с. 17);
- від 20.12.2023 № 0566937-2405-2035-UA63120210000075842 на суму 82 605,00 грн за 2021 рік (а.с. 18);
- від 20.12.2023 № 0566941-2405-2035-UA63120210000075842 на суму 57 680,00 грн за 2021 рік (а.с. 19);
- від 20.12.2023 № 0566939-2405-2035-UA63120210000075842 на суму 61 108,50 грн за 2021 рік (а.с. 20);
- від 20.12.2023 № 0566936-2405-2035-UA63120210000075842 на суму 9 750,00 грн за 2021 рік (а.с. 21);
- від 15.05.2024 № 0689496-2405-2035-UA63120210000075842 на суму 107 386,50 грн за 2022 рік (а.с. 22);
- від 15.05.2024 № 0689502-2405-2035-UA63120210000075842 на суму 107 120,00 грн за 2022 рік (а.с. 23);
- від 16.05.2024 № 0686073-2405-2035-UA63120210000075842 на суму 110 416,00 грн за 2023 рік (а.с. 24);
- від 16.05.2024 № 0686076-2405-2035-UA63120210000075842 на суму 110 690,70 грн за 2023 рік (а.с. 25);
- від 10.06.2025 № 0450954-2405-2030-UA63120210000075842 на суму 117 008,00 грн за 2024 рік (а.с. 26);
- від 10.06.2025 №0450950-2405-2030-UA63120210000075842 на суму 117 299,10 грн за 2024 рік (а.с. 27).
Зазначене стало підставою для звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно п. 6.1. статті 6 Податкового кодексу України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.
У силу вимог п. 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зокрема зобов'язаний: стати на облік у контролюючих органах в порядку, встановленому законодавством України; вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до приписів ст. 265 ПК України податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.
Згідно із підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Відповідно до підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Підпунктами 266.3.1 та 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України передбачено, що базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Отже, за загальним правилом, об'єкти житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх частки, які перебувають у власності фізичних осіб, є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Відповідно до підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Підпунктом 266.6.1. пункту 266.2 статті 266 ПК України передбачено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Згідно із абз. 7 пп. 266.7.1 п. 266. 7 ст. 266 ПК України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
Відповідно до п.14.1.129-1 п.14.1 ст.14 ПК України, об'єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють: а) будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку; б) будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей; в) будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування; г) гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки; ґ) будівлі промислові та склади; д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки); е) господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо; є) інші будівлі.
Класифікацію будівель залежно від їх функціонального призначення наведено у Державному класифікаторі будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженому та введеному в дію наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17 серпня 2000 року №507, чинний з 01 січня 2001 року (далі - ДК 018-2000).
Відповідно до вказаного ДК 018-2000 об'єктами класифікації є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.
У розділі 1 ДК 018-2000 наведено визначення, згідно з яким: споруди - це будівельні системи, пов'язані з землею, які створені з будівельних матеріалів, напівфабрикатів, устаткування та обладнання в результаті виконання різних будівельно-монтажних робіт; будівлі - це споруди, що складаються з несучих та огороджувальних або сполучених (несуче-огороджувальних) конструкцій, які утворюють наземні або підземні приміщення, призначені для проживання або перебування людей, розміщення устаткування, тварин, рослин, а також предметів; інженерні споруди - це об'ємні, площинні або лінійні наземні, надземні або підземні будівельні системи, що складаються з несучих та в окремих випадках огороджувальних конструкцій і призначені для виконання виробничих процесів різних видів, розміщення устаткування, матеріалів та виробів, для тимчасового перебування і пересування людей, транспортних засобів, вантажів, переміщення рідких та газоподібних продуктів та ін.
Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об'єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.06.2023 по справі №520/342/21.
При цьому, ДК 018-2000 використовується у даному випадку не для визначення ставок оподаткування, а виключно для визначення статусу нежитлового приміщення, яке не зазначено у реєстрі прав на нерухоме майно, але визначено у технічній документації будівлі.
Вказаний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладений у постановах від 31.01.2018 у справі №822/2624/16.
Як встановлено судом з матеріалів справи та не заперечується сторонами, позивачу на праві власності належать наступні об'єкти за адресою: АДРЕСА_1 :
1) нежитлова будівля літ. "В-1" загальною площею 1 648,0 кв.м.;
2) нежитлове приміщення № 2 площею 1 652,1 кв.м. в літ. "В-1";
3) автовагова літ. "І" з прибудовою літ. "Г1-1" з допоміжними спорудами (автодороги та майданчики № І, ІІ, огорожа № 1-3;
4) нежитлова будівля адміністративного корпусу літ. "А-3" загальною площею 1 686,8 кв.м з допоміжною будівлею навіс літ. "Д".
Зазначені обставини вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон на відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єктів (а.с. 68-73)
Судом встановлено, що при формуванні спірних податкових повідомлень-рішень з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки щодо об'єктів нежитлової нерухомості за 2020-2024 роки, контролюючим органом визначено такі нежитлові приміщенні як торгівельні та застосовано ставку податку в розмірі 1 % мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня відповідного року.
Разом з тим, суд установив, що відповідач необґрунтовано кваліфікував нежитлову власність позивача у якості об'єкту оподаткування податком на нерухоме майно за ставкою 1 % як до торгівельних приміщень, оскільки відомостей про те, що в розпорядженні суб'єкта владних повноважень на момент видання оскаржуваних податкових повідомлень-рішень існували докази щодо приналежності нежитлових приміщень, належних позивачу, до торгівельних, матеріали справи не містять. Під час розгляду справи відповідачем таких доказів не подано.
Суд зазначає, що в ході розгляду справи не підтверджено підстав віднесення будівель, належних позивачу, до торгівельних будівель.
Слід зазначити, що у висновках постанов Верховного Суду від 20 жовтня 2020 року у справі №822/2972/13-а, від 15 грудня 2020 року у справі № 826/4847/15 та від 25 травня 2021 року у справі № 823/1147/16 зазначено, що саме відповідач в межах реалізації покладених на нього функцій уповноважений отримувати у порядку, визначеному законодавством, інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи.
Більш того, як встановлено судом із матеріалів справи позивач самостійно звернулася до відповідача з заявою про проведення звірки даних з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки щодо нарахованої суми податку за прийнятими відносно неї податковими повідомленнями-рішеннями та надала відповідні документи щодо спірних нежитлових приміщень. Підстав неврахування таких документів при прийнятті спірних податкових повідомлень-рішень відповідачем не наведено.
Згідно правової позиції Верховного Суду, висловленої у постанові від 11.11.2019 по справі №803/1672/16, у випадку встановлення правомірності нарахування частини суми грошового зобов'язання оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням за основним платежем та можливості обрахунку розміру такої суми, суд, в силу наданих процесуальним законом повноважень, не позбавлений можливості скасувати податкове повідомлення-рішення у відповідній частині.
Так, судом встановлено, що відповідно до технічного паспорту № 23-02/2021 від 05.02.2021 на об'єкт нерухомості літ. «А-3» загальною площею 1 686,8 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 , означена нерухомість є нежитловою будівлею з функціональним призначенням - адміністративно-побутовий корпус, яка складається з кабінетів та додаткових приміщень.
Відповідно до технічного паспорту № 25 від 04.10.2018 на об'єкт нерухомості літ. «В-1» загальною площею 2 302,10 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 , означена нерухомість є виробничим будинком з функціональним призначенням - складське.
Відповідно до технічних паспортів № 23-02/2021 від 05.02.2021 на об'єкти нерухомості літ. «В-1» загальною площею 650 кв. м. та 1 652,1 кв. м., які виникли після поділу об'єкту нерухомості літ. «В-1» загальною площею 2 302,10 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , означена нерухомість є нежитловими приміщеннями № 1 та № 2 відповідно з функціональним призначенням - складське.
Нежитлове приміщення №1 в літ. «В-1» загальною площею 650 кв. м. було реконструйоване, у результаті реконструкції був створений новий об'єкт нерухомості - нежитлова будівля літ. «В-1» загальною площею 1648,0 кв. м., державна реєстрація права власності на який відбулась 22.06.2021.
Відповідно до технічного паспорту № 23-02/2021 від 20.05.2021 на об'єкт нерухомості літ. «В-1» загальною площею 1648,0 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 , означена нерухомість є групою нежитлових приміщень з головним функціональним призначенням - складське.
Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, вищевказані нежитлові будівлі, виходячи з їх функціонального призначення, а саме:
- нежитлова будівля літ. «А-3» відноситься до підрозділу «Будівля нежитлова» (код 12) групи «Будівлі офісні» (код 122) класу «Будівлі офісні» (код 1220) підкласу «Будівлі для конторських та адміністративних цілей інші» (код 1220.9);
- нежитлова будівля літ. «В-1» відноситься до підрозділу «Будівля нежитлова» (код 12) групи «Будівлі промислові та склади» (код 125) класу «Резервуари, силоси та склади» (код 1252) підкласу «Склади та сховища інші» (код 1252.9).
Згідно з додатками 1 до рішень Пісочинської селищної ради ставка податку для фізичних осіб для будівель віднесених:
1) до групи «Будівлі офісні» (код 122) класу «Будівлі офісні» (код 1220) підкласу «Будівлі для конторських та адміністративних цілей інші» (код 1220.9) складає: на 2020 рік - 0,5% від мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. м.; на 2021 рік - 0,4% від мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. м.
2) до групи «Будівлі промислові та склади» (код 125) класу «Резервуари, силоси та склади» (код 1252) підкласу «Склади та сховища інші» (код 1252.9) складає:
- на 2020 рік - 0,1% від мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. м.;
- на 2021 рік - 0,1% від мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. м.;
- на 2022 рік - 0,9 % від мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. м.;
- на 2023 рік - 0,4 % від мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. м.;
- на 2024 рік - 0,5 % від мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. м.
Отже, об'єкт оподаткування - нежитлова будівля адміністративного корпусу літ. "А-3" загальною площею 1 686,8 кв.м. підлягає оподаткуванню за ставками, встановленими відносно будівель для конторських та адміністративних цілей, об'єкти оподаткування - нежитлова будівля літ. "В-1" загальною площею 650 кв.м. та нежитлове приміщення № 2 площею 1 652,10 кв.м. в літ. "В-1" підлягають оподаткуванню за ставкою, встановленою для складів.
Щодо приміщення - автовагова літ. "І" з прибудовою літ. "Г1-1" з допоміжними спорудами (автодороги та майданчики № І, ІІ, огорожа № 1-3,) суд зазначає, що позивачем у позовній заяві доводів щодо визначення неналежного розміру оподаткування відносно зазначеного об'єкту не зазначено. Окрім того, наведені позивачем у позовній заяві розрахунки податкового зобов'язання свідчать про факт визнання позивачем правильності застосування ставки податку в розмірі 1 % від мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. м відносно зазначеного об'єкту.
Так, на 1 січня 2020 року мінімальна заробітна плата становила - 4 723,00 грн, у 2021 році - 6000,00 грн, у 2022 році - 6 500,00 грн, у 2023 році - 6 700,00 грн, у 2024 році - 7 100,00 грн.
Щодо податкового повідомлення-рішення за 2020 рік
На 1 січня 2020 року мінімальна заробітна плата становила - 4 723,00 грн, отже ставка податку, яка мала бути застосована до нежитлових будівель позивача у 2020 році становила - 4,72 грн (0,1% х 4 723,00 грн) для складських приміщень, 23,62 грн (0,5% х 4 723,00 грн) для будівель для конторських та адміністративних цілей.
При цьому, суд зазначає, що в 2020 році нормами ПК України передбачено звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за нежитлові будівлі з 01 березня по 31 березня 2020 року у зв'язку з пандемією COVID19, відповідно до 525 підрозділу ХХ «Інші перехідні положення» ПК України, а отже фактично у 2020 році оподаткованим періодом є не 12, а 11 місяців. Так, відповідачем було здійснено обрахунок розміру суми податкового зобов'язання позивача у 2020 році за 11 місяців, що також підтверджується визначеною сумою податкового зобов'язання в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні.
Щодо податкового повідомлення-рішення від 20.12.2023 № 0566929-2405-2035-UA63120210000075842 на суму 176 376,11 грн за 2020 рік щодо нежитлового приміщення площею 4 073,90 грн (а.с. 17), суд зазначає наступне.
Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2020 рік для таких об'єктів нерухомості як: адміністративний корпус літ. «А-3» загальною площею 1 686,8 кв. м., складське приміщення літ. «В-1» загальною площею 2 302,10 кв.м., автовагова літ. «І» загальною площею 85,00 кв. м. (загальна площа 4 073,90 грн), з урахуванням пільги щодо звільнення від сплати податку за березень 2020 року, повинен складати 50 162,46 грн. ((1 686,8 кв.м. х 23,62 грн. (МЗП за 2020 рік х 0,5%) + (2302,10 кв. м. х 4,72 грн. (МЗП за 2020 рік х 0,1%) + (85,00 кв. м. х 47,23 грн. (МЗП за 2020 рік х 1%)= 54 722,68/12 х 11= 50 162,46).
Відтак, податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області від 20.12.2023 №0566929-2405-2035-UA63120210000075842 за 2020 рік є правомірним в частині визначення податкового зобов'язання в сумі 50 162,46 грн. Отже, податкове повідомлення-рішення є протиправним в частині визначення податкового зобов'язання на суму - 126 213,66 грн (176 376,11 грн - 50 162,46 грн).
Щодо податкових повідомлень-рішень за 2021 рік
На 1 січня 2021 року мінімальна заробітна плата становила - 6 000,00 грн, отже ставка податку, яка мала бути застосована до нежитлових будівель позивача у 2021 році за 1 кв.м. становила 6,00 грн (0,1% х 6 000,00 грн) - для складських приміщень, 24,00 грн (0,4% х 6000,00 грн) - для будівель для конторських та адміністративних цілей.
Відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК (в редакції станом на 01.01.2021) щодо новоствореного (нововведеного) об'єкта житлової та/або нежитлової нерухомості податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об'єкт.
Згідно підпункту 266.8.1 пункту 266.8 статті 266 ПК України (в редакції станом на 01.01.2021) у разі переходу права власності на об'єкт оподаткування від одного власника до іншого протягом календарного року податок обчислюється для попереднього власника за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося право власності на зазначений об'єкт оподаткування, а для нового власника - починаючи з місяця, в якому він набув право власності.
Щодо податкового повідомлення-рішення від 20.12.2023 № 0566941-2405-2035-UA63120210000075842 на суму 57 680,00 грн за 2021 рік (а.с. 19), суд зазначає наступне.
Так, податкове зобов'язання за 1 місяць 2021 року на нерухоме майно позивача, а саме: нежитлове приміщення площею 1648,00 кв.м. (дата державної реєстрації набуття права власності - 22.06.2021) становить 824,00 грн (1648,00 кв.м х 6,00 грн/12 місяців).
За 7 місяців 2021 року (червень-грудень), враховуючи положення підпункту 266.8.1 пункту 266.8 статті 266 ПК України податкове зобов'язання на нерухоме майно позивача, а саме: нежитлове приміщення площею 1648,00 кв.м. мало бути нараховано в сумі 5 768,00 грн (824,00 х 7 місяців).
Відтак, податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області № 0566941-2405-2035-UA63120210000075842 за 2021 рік є правомірним в частині визначення податкового зобов'язання в сумі 5 768,00 грн. Отже, податкове повідомлення-рішення є протиправним в частині визначення податкового зобов'язання на суму - 51 912,00 грн (57 680,00 грн - 5 768,00 грн).
Щодо податкового повідомлення-рішення від 20.12.2023 № 0566939-2405-2035-UA63120210000075842 на суму 61 108,50 грн за 2021 рік на нежитлове приміщення площею 4073,90 кв.м. (а.с. 20), суд зазначає наступне.
Так, адміністративний корпус літ. «А-3» загальною площею 1 686,8 кв.м., складське приміщення літ. «В-1» загальною площею 2 302,10 кв.м., автовагова літ. «І» загальною площею 85,00 кв. м. (загальна площа 4 073,90 кв.м.), за 3 місяці 2021 року (січень-березень), враховуючи положення підпункту 266.8.1 пункту 266.8 статті 266 ПК України, повинен складати 14 848,95 грн. ((1 686,8 кв. м. х 24,00 грн. (МЗП на 2021 рік х 0,4%) + (2 302,10 кв.м. х 6,00 грн. (МЗП на 2021 рік х 0,1%) + (85,00 кв. м. х 60,00 грн. (МЗП на 2021 рік х 1%)= 59 395,8 /12 х 3 = 14 848,95).
Відтак, податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області від 20.12.2023 №0566939-2405-2035-UA63120210000075842 за 2021 рік є правомірним в частині визначення податкового зобов'язання в сумі 14 848,95 грн. Отже, податкове повідомлення-рішення є протиправним в частині визначення податкового зобов'язання на суму - 46 259,55 грн (61 108,50 грн - 14 848,95 грн).
Щодо податкового повідомлення-рішення від 20.12.2023 № 0566936-2405-2035-UA63120210000075842 на суму 9 750,00 грн за 2021 рік (а.с. 21), суд зазначає наступне.
Так, податкове зобов'язання за 1 місяць 2021 року на нерухоме майно позивача, а саме: нежитлове приміщення площею 650,00 кв.м. (дата державної реєстрації набуття права власності - 31.03.2021, дата державної реєстрації припинення права власності - 22.06.2021) становить 325,00 грн (650,00 кв.м х 6,00 грн/12 місяців).
За 3 місяці 2021 року (березень-травень), враховуючи положення підпункту 266.8.1 пункту 266.8 статті 266 ПК України податкове зобов'язання на нерухоме майно позивача, а саме: нежитлове приміщення площею 650 кв.м. мало бути нараховано в сумі 975,00 грн (325,00 х 3 місяці).
Відтак, податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області від 20.12.2023 № 0566936-2405-2035-UA63120210000075842 за 2021 рік є правомірним в частині визначення податкового зобов'язання в сумі 975,00 грн. Отже, податкове повідомлення-рішення є протиправним в частині визначення податкового зобов'язання на суму - 8 775,00 грн (9 750,00 грн - 975,00 грн).
Щодо податкового повідомлення-рішення від 20.12.2023 № 0566937-2405-2035-UA63120210000075842 на суму 82 605,00 грн за 2021 рік за нежитлове приміщення площею 1652,10 грн (а.с. 18), суд зазначає, що податкове зобов'язання в зазначеному податковому повідомленні-рішенні визначено за ставкою - 1 %, при цьому, за вищевикладених висновків суду податкове зобов'язання позивачу мало бути визначено за 2021 рік за ставкою 0,1 %.
Так, податкове зобов'язання за 1 місяць 2021 року на нерухоме майно позивача, а саме: нежитлове приміщення площею 1652,10 кв.м. (дата державної реєстрації набуття права власності - 31.03.2021) становить 826,05 грн (1652,10 кв.м х 6,00 грн/12 місяців).
За 10 місяців 2021 року (березень-грудень), враховуючи положення підпункту 266.8.1 пункту 266.8 статті 266 ПК України податкове зобов'язання на нерухоме майно позивача, а саме: нежитлове приміщення площею 1652,10 кв.м. мало бути нараховано в сумі 8 260,50 грн (826,05 х 10 місяців).
При цьому, суд зазначає, що матеріали справи містять відомості щодо наявності податкового повідомлення-рішення від 20.12.2023 № 0566940-2405-2035-UA63120210000075842 на суму 8260,50 грн за 2021 рік за нежитлове приміщення площею 1 652,10 грн (а.с. 28), що за вищевикладених висновків суду є правомірним та таке податкове повідомлення-рішення не оскаржується позивачем у межах даної справи.
Зазначене свідчить про наявність двох податкових повідомлень-рішень за однаковий податковий період за одне й те ж житлове приміщення, що свідчить про наявність подвійного оподаткування одного об'єкту оподаткування та не відповідає приписам Податкового кодексу України. Отже, податкове повідомлення-рішення від 20.12.2023 № 0566937-2405-2035-UA63120210000075842 на суму 82 605,00 грн за 2021 рік є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо податкових повідомлень-рішень за 2022 рік
На 1 січня 2022 року мінімальна заробітна плата становила - 6 500,00 грн, отже ставка податку, яка мала бути застосована до нежитлових будівель позивача у 2022 році становила - 58,5 грн (0,9% х 6 500,00 грн).
Щодо податкового повідомлення-рішення від 20.12.2023 № 0689496-2405-2035-UA63120210000075842 на суму 107 386,50 грн за 2022 рік (а.с. 22), суд зазначає наступне.
Так, податкове зобов'язання за 2022 рік на нерухоме майно позивача, а саме: нежитлове приміщення площею 1 652,10 кв.м. становить 96 647,85 грн (1 652,10 кв.м. х 58,5 грн).
Відтак, податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області від 20.12.2023 №0689496-2405-2035-UA63120210000075842 за 2022 рік є правомірним в частині визначення податкового зобов'язання в сумі 96 647,85 грн та підлягає скасуванню в частині визначення податкового зобов'язання на суму - 10 738,65 грн (107 386,50 грн - 96 647,85 грн).
Щодо податкового повідомлення-рішення від 20.12.2023 № 0689502-2405-2035-UA63120210000075842 на суму 107 120,00 грн за 2022 рік (а.с. 23), суд зазначає наступне.
Так, податкове зобов'язання за 2022 рік на нерухоме майно позивача, а саме: нежитлове приміщення площею 1648,00 кв.м. становить 96 408,00 грн (1648,00 кв.м. х 58,5 грн).
Відтак, податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області ід 20.12.2023 № 0689502-2405-2035-UA63120210000075842 за 2022 рік є правомірним в частині визначення податкового зобов'язання в сумі 96 408,00 грн та підлягає скасуванню в частині визначення податкового зобов'язання на суму - 10 712,00 грн (107 120,00 грн - 96 408,00 грн).
Щодо податкових повідомлень-рішень за 2023 рік
На 1 січня 2023 року мінімальна заробітна плата становила - 6 700,00 грн, отже ставка податку, яка мала бути застосована до нежитлових будівель позивача у 2023 році становила - 26,8 грн (0,4% х 6 700,00 грн).
Щодо податкового повідомлення-рішення від 20.12.2023 № 0686073-2405-2035-UA63120210000075842 на суму 110 416,00 грн за 2023 рік (а.с. 24), суд зазначає наступне.
Так, податкове зобов'язання за 2023 рік на нерухоме майно позивача, а саме: нежитлове приміщення площею 1 648,00 кв.м. становить 44 166,40 грн (1 648,00 кв.м. х 26,8 грн).
Відтак, податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області від 20.12.2023 №0686073-2405-2035-UA63120210000075842 за 2023 рік є правомірним в частині визначення податкового зобов'язання в сумі 44 166,40 грн та підлягає скасуванню в частині визначення податкового зобов'язання на суму - 66 249,60 грн (110 416,00 грн - 66 249,60 грн).
Щодо податкового повідомлення-рішення від 20.12.2023 № 0686076-2405-2035-UA63120210000075842 на суму 110 690,70 грн за 2023 рік (а.с. 25), суд зазначає наступне.
Так, податкове зобов'язання за 2023 рік на нерухоме майно позивача, а саме: нежитлове приміщення площею 1 652,10 кв.м. становить 44 276,28 грн (1 652,10 кв.м. х 26,8 грн).
Відтак, податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області від 20.12.2023 №0686076-2405-2035-UA63120210000075842 за 2023 рік є правомірним в частині визначення податкового зобов'язання в сумі 44 276,28 грн та підлягає скасуванню в частині визначення податкового зобов'язання на суму - 66 414,42 грн (110 690,70 грн - 44 276,28 грн).
Щодо податкових повідомлень-рішень за 2024 рік
На 1 січня 2024 року мінімальна заробітна плата становила - 7 100,00 грн, отже ставка податку, яка мала бути застосована до нежитлових будівель позивача у 2024 році становила - 35,5 грн (0,5% х 7 100,00 грн).
Щодо податкового повідомлення-рішення від 10.06.2025 № 0450954-2405-2035-UA63120210000075842 на суму 117 008,00 грн за 2024 рік (а.с. 26), суд зазначає наступне.
Так, податкове зобов'язання за 2024 рік на нерухоме майно позивача, а саме: нежитлове приміщення площею 1 648,00 кв.м. становить 58 504,00 грн (1 648,00 кв.м. х 35,5 грн).
Відтак, податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області від 10.06.2025 №0450954-2405-2035-UA63120210000075842 за 2024 рік є правомірним в частині визначення податкового зобов'язання в сумі 58 504,00 грн та підлягає скасуванню в частині визначення податкового зобов'язання на суму - 58 504,00 грн (117 008,00 грн - 117 008,00 грн).
Щодо податкового повідомлення-рішення від 10.06.2025 № 0450950-2405-2035-UA63120210000075842 на суму 117 299,10 грн за 2024 рік (а.с. 27), суд зазначає наступне.
Так, податкове зобов'язання за 2024 рік на нерухоме майно позивача, а саме: нежитлове приміщення площею 1 652,10 кв.м. становить 58 649,55 грн (1 652,10 кв.м. х 35,5 грн).
Відтак, податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області від 10.06.2025 №0450950-2405-2035-UA63120210000075842 за 2024 рік є правомірним в частині визначення податкового зобов'язання в сумі 58 649,55 грн та підлягає скасуванню в частині визначення податкового зобов'язання на суму - 58 649,55 грн (117 299,10 грн - 58 649,55 грн).
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно із частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Так, на виконання цих вимог відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та не надано доказів на підтвердження своєї позиції у справі, з яких суд міг би встановити дійсність фактів, викладених відповідачем у відзиві на позовну заяву.
Водночас докази, подані позивачем, підтверджують обставини, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог, та не були спростовані відповідачем.
З огляду на те, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, частково не доведено правомірності прийнятих ним рішень, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є такими, що підлягають частковому задоволенню.
Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів позивача), сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.
Отже, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову.
Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
У даному випадку позовні вимоги задоволено частково, а саме на суму 587 033,43 грн.
Сума судових витрат, що підлягає стягненню із відповідача на користь позивача розраховується пропорційно розміру задоволених позовних вимог за формулою: грошова оцінка задоволених позовних вимог х судові витрати, які повинні бути понесені позивачем/ціна позову (587 033,43 грн х 4 735,86 / 591 983,08 грн) = 4 696,27 грн.
Отже, сума судового збору, що підлягає стягненню із відповідача на користь позивача, в даному випадку складає 4 696,27 грн.
Керуючись ст.ст. 5-10, 19, 77, 139, 241-246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (вул. Григорія Сковороди, буд. 46, м. Харків, 61057, ЄДРПОУ 43983495) про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 20.12.2023 № 0566929-2405-2035-UA63120210000075842 в частині нарахування податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичною особою, яка є власником об'єкту за 2020 рік, у сумі 126 213,66 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 20.12.2023 № 0566941-2405-2035-UA63120210000075842 в частині нарахування податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичною особою, яка є власником об'єкту за 2021 рік, у сумі 51 912,00 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 20.12.2023 №0566939-2405-2035-UA63120210000075842 в частині нарахування податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичною особою, яка є власником об'єкту за 2021 рік, у сумі 46 259,55 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 20.12.2023 № 0566936-2405-2035-UA63120210000075842 в частині нарахування податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичною особою, яка є власником об'єкту за 2021 рік, у сумі 8 775,00 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 20.12.2023 № 0566937-2405-2035-UA63120210000075842 на суму 82 605,00 грн щодо нарахування податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичною особою, яка є власником об'єкту за 2021 рік.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 20.12.2023 № 0689496-2405-2035-UA63120210000075842 в частині нарахування податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичною особою, яка є власником об'єкту за 2022 рік, у сумі 10 738,65 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 20.12.2023 № 0689502-2405-2035-UA63120210000075842 в частині нарахування податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичною особою, яка є власником об'єкту за 2022 рік, у сумі 10 712,00 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 20.12.2023 №0686073-2405-2035-UA63120210000075842 в частині нарахування податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичною особою, яка є власником об'єкту за 2023 рік, у сумі 66 249,60 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 20.12.2023 №0686076-2405-2035-UA63120210000075842 в частині нарахування податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичною особою, яка є власником об'єкту за 2023 рік, у сумі 66 414,42 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 10.06.2025 № 0450954-2405-2035-UA63120210000075842 в частині нарахування податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичною особою, яка є власником об'єкту за 2024 рік, у сумі 58 504,00 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 10.06.2025 №0450950-2405-2035-UA63120210000075842 в частині нарахування податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичною особою, яка є власником об'єкту за 2024 рік, у сумі 58 649,55 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області суму сплаченого судового збору в розмірі 4 696,27 грн (чотири тисячі шістсот дев'яносто шість гривень 27 копійок).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Дмитро ВОЛОШИН