Справа № 500/3799/25
03 листопада 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мандзія О.П., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач, Військова частина НОМЕР_1 ), в якій просить: визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в перетинанні державного кордону України винесене уповноваженою службовою особою НОМЕР_2 прикордонного загону Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України від 14.06.2025, яким ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відмовлено в перетинанні державного кордону на виїзд з України.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 14.06.2025 позивач здійснював виїзд за кордон у міжнародному пункті пропуску "Шегині" та під час перевірки надав усі необхідні документи для виїзду за кордон, а саме: паспорт громадянина України для виїзду за кордон; пенсійне посвідчення № НОМЕР_3 по інвалідності 3 група, загальне захворювання, термін дії - довічно; документи на підтвердження того, що він не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, військовий квиток, в якому знаходиться запис про те, що ОСОБА_1 визнаний непридатним з виключенням з військового обліку. Позивач не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, оскільки належить до категорії осіб, визначених в п.2 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", п.3.ч.6 ст.37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", та наділений правом перетину державного кордону в умовах воєнного стану. Однак, відповідачем безпідставно прийнято рішення, яким відмовлено ОСОБА_1 у перетинанні державного кордону на виїзд з України. В оскаржуваному рішенні не зазначено жодної законодавчо визначеної підстави для тимчасового обмеження позивачу права на виїзд з України та документи, що підтверджують підставу для виїзду за кордон, які останній не зміг надати на паспортний контроль.
Ухвалою суду від 30.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
На виконання вимог вказаної ухвали, Військовою частиною НОМЕР_1 подано до суду відзив. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що рішенням прийнятим начальником кінологічної групи відділення інспекторів прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_3 " (тип А) лейтенантом ОСОБА_2 яким відмовлено у виїзді з України ОСОБА_3 з причини: того що вищезазначений громадянин не зміг надати на паспортний контроль необхідні документи, які дають право на виїзд з України в умовах дії правового режиму воєнного стану відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57 "Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України" (далі - Правила №57). За змістом абз.2 п.2-1 Правил №57 у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану перетинати державний кордон мають право особи з інвалідністю за наявності, зокрема, пенсійного посвідчення, в якому зазначено групу та причину інвалідності. Проте враховуючи п.2-6 Правил №57 із цього правила встановлено винятки і ці винятки поширено на осіб, визначених, у тому числі, п.2-14 цих Правил. Отже, перелічені у п.2-14 Правил № 57 особи мають право перетинати державний кордон виключно на підставі відповідних рішень про службові відрядження. З урахуванням вище наведеного та враховуючи те, що станом на 14.06.2025 позивач був включений до інформаційно-комунікаційної системи прикордонного контролю "Гарт-1" Державної прикордонної служби України, з присвоєнням індексу "В", у свою чергу він під час проходження прикордонного контролю не надав відповідного рішення про службове відрядження, тому слід дійти висновку, що відповідачем з дотриманням вимог Порядку №535 прийнято рішення від 14.06.2025 про відмову в перетинанні державного кордону України.
Відповідач звертає увагу на те, що наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України № 967 від 14.12.2020 затверджено форми рішень про відмову в перетинанні державного кордону України. Дана форма не містить такої вимоги для посадових осіб прикордонної служби, як конкретизацію підстав, передбачених ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України", а отже посадові особи прикордонної служби не зобов'язані у своєму рішенні зазначати такі підстави. Також перелік підстав, передбачених ст.6 вказаного Закону, не є вичерпним, а передбачене ч.1 ст. 33 Конституції України право кожного вільно залишати територію України може бути тимчасово обмежене в умовах воєнного стану, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, а саме відповідно до Правил № 57. Поняття обґрунтованості рішення про відмову в перетині державного кордону в контексті спірних правовідносин означає, що воно повинно ґрунтуватись на вимогах закону, що в даному випадку є доведеним.
У зв'язку з перебуванням головуючого судді у відпустці, суд розглядає справу за межами строків, передбачених ч.1 ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Дослідивши матеріали справи та з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, суд при прийняті рішення виходить з наступних підстав і мотивів.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України № НОМЕР_4 від 31.10.1995 та паспортом громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_5 від 11.02.2019.
14.06.2025 у зв'язку з наміром перетнути державний кордон України у пункті пропуску "Шегині" позивач пред'явив для проведення паспортного контролю уповноваженій особі підрозділу охорони державного контролю наступні документи:
паспорт громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_5 від 11.02.2019;
пенсійне посвідчення № НОМЕР_3 від 22.06.2022, вид пенсії - по інвалідності 3 група, загальне захворювання, термін дії - довічно;
військовий квиток № НОМЕР_6 від 13.12.1988, в якому міститься запис про те, що 16.02.2016 ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_1 визнаний непридатним з виключенням з військового обліку.
За наслідками проведеного паспортного контролю рішенням начальника кінологічної групи відділення інспекторів прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_3 " (тип А) лейтенантом ОСОБА_2 від 14.06.2025 у перетині державного кордону на виїзд з України ОСОБА_1 відмовлено з причин того, що вказаний громадянин не зміг надати на паспортний контроль необхідні документи, які дають право на виїзд з України в умовах дії правового режиму воєнного стану відповідно до Правил №57.
Не погоджуючись з такими рішеннями, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість рішень відповідача на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.
Правові основи здійснення прикордонного контролю, порядок його здійснення, умови перетинання державного кордону України визначає Закон України "Про прикордонний контроль" від 05.11.2009 №1710-VI (далі - Закон №1710-VI).
Згідно з ч.1, 2 ст.2 Закону №1710-VI прикордонний контроль - державний контроль, що здійснюється Державною прикордонною службою України, який включає комплекс дій і систему заходів, спрямованих на встановлення законних підстав для перетинання державного кордону особами, транспортними засобами і переміщення через нього вантажів.
Прикордонний контроль здійснюється з метою протидії незаконному переміщенню осіб через державний кордон, незаконній міграції, торгівлі людьми, а також незаконному переміщенню зброї, наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, боєприпасів, вибухових речовин, матеріалів і предметів, заборонених до переміщення через державний кордон.
Пунктом 1 ч.3 ст.2 Закону №1710-VI передбачено, що прикордонний контроль здійснюється щодо осіб, які перетинають державний кордон.
Прикордонний контроль включає, зокрема, перевірку документів (п.1 ч.4 ст.2 Закону №1710-VI).
В силу вимог ч.1 ст.3 Закону №1710-VI під час прикордонного контролю посадові та службові особи Державної прикордонної служби України здійснюють свої повноваження в межах, передбачених Конституцією України, цим Законом, Законом України "Про Державну прикордонну службу України", іншими актами законодавства України, а також міжнародними договорами України.
Згідно з ч.1, 3 ст.6 Закону №1710-VI перетинання особами, транспортними засобами державного кордону і переміщення через нього вантажів здійснюються лише за умови проходження прикордонного контролю та з дозволу уповноважених службових осіб Державної прикордонної служби України, а у випадках, визначених цим Законом, - посадових осіб Державної прикордонної служби України, якщо інше не передбачено цим Законом.
Пропуск осіб через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України за дійсними паспортними документами, а у передбачених законодавством України випадках також за іншими документами.
Відповідно до ч.1 ст.7 Закону №1710-VI паспортні та інші документи громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон, перевіряються уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України з метою встановлення їх дійсності та приналежності відповідній особі. При цьому з'ясовується наявність або відсутність підстав для тимчасової відмови особі у перетинанні державного кордону.
Порядок відмови у перетинанні державного кордону іноземцям, особам без громадянства та громадянам України визначено ст.14 Закону №1710-VI.
Так, відповідно до ч.1 ст.14 Закону №1710-VI іноземцю або особі без громадянства, які не відповідають одній чи кільком умовам перетинання державного кордону на в'їзд в Україну або на виїзд з України, зазначеним у частинах першій, третій статті 8 цього Закону, а також громадянину України, якому відмовлено у пропуску через державний кордон при виїзді з України у зв'язку з відсутністю документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, транзиту, в передбачених законодавством випадках або у зв'язку з наявністю однієї з підстав для тимчасового обмеження його у праві виїзду за кордон, визначених статтею 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України", відмовляється у перетинанні державного кордону лише за обґрунтованим рішенням уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону із зазначенням причин відмови. Уповноважена службова особа підрозділу охорони державного кордону про прийняте рішення доповідає начальнику органу охорони державного кордону. Таке рішення набирає чинності невідкладно. Рішення про відмову у перетинанні державного кордону оформляється у двох примірниках. Один примірник рішення про відмову у перетинанні державного кордону видається особі, яка підтверджує своїм підписом на кожному примірнику факт отримання такого рішення. У разі відмови особи підписати рішення про це складається акт.
Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері регулює Закон України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" від 21.01.1994 №3857-ХІІ (далі - Закон №3857-ХІІ).
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону №3857-ХІІ громадянин України має право виїхати з України, крім випадків, передбачених цим Законом, та в'їхати в Україну.
За змістом ст.2 Закону №3857-ХІІ документами, що дають право громадянину України на виїзд з України і в'їзд в Україну, є: паспорт громадянина України для виїзду за кордон; дипломатичний паспорт України; службовий паспорт України; посвідчення особи моряка; посвідчення члена екіпажу; посвідчення особи на повернення в Україну (дає право на в'їзд в Україну).
Перетинання громадянами України державного кордону України здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України після пред'явлення одного з документів, зазначених у статті 2 цього Закону. Правила перетинання державного кордону України громадянами України встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до цього Закону та інших законів України (ст.3 Закону №3857-ХІІ).
Відповідно до ч.1 ст.6 Закону № 3857-ХІІ право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли: 1) він обізнаний з відомостями, які становлять державну таємницю, - до закінчення терміну, встановленого статтею 12 цього Закону; 3) стосовно нього у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством, застосовано запобіжний захід, за умовами якого йому заборонено виїжджати за кордон, - до закінчення кримінального провадження або скасування відповідних обмежень; 4) він засуджений за вчинення кримінального правопорушення - до відбуття покарання або звільнення від покарання; 5) він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов'язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів; 9) він перебуває під адміністративним наглядом Національної поліції - до припинення нагляду; 10) він є керівником юридичної особи або постійного представництва нерезидента (згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру, наданими відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань"), що не виконує встановленого Податковим кодексом України податкового обов'язку щодо сплати грошових зобов'язань, що призвело до виникнення у такої юридичної особи або постійного представництва нерезидента податкового боргу в сумі, що перевищує 1 мільйон гривень, та якщо такий податковий борг не сплачено протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги, - до погашення суми такого податкового боргу, у зв'язку з яким таке обмеження встановлюється.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.1995 №57 затверджено Правила перетинання державного кордону громадянами України (далі - Правила №57).
Відповідно до абз.2 п.2-1 Правил №57 у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану перетинати державний кордон мають право: особи з інвалідністю за наявності посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або пенсійного посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю", "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю", в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідки для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики (далі - документи, що підтверджують інвалідність).
Пунктом 2-6 Правил №57 обумовлено, що у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану право на перетин державного кордону, крім осіб, зазначених у пунктах 2-1 та 2-2 цих Правил, також мають інші військовозобов'язані особи, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації. Ця норма не поширюється на осіб, визначених в абзацах другому і третьому частини третьої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", а також пункті 2-14 цих Правил.
Згідно з п.12 Правил №57 для здійснення прикордонного контролю громадяни подають уповноваженим службовим особам підрозділу охорони державного кордону паспортні, а у випадках, передбачених законодавством, і підтверджуючі документи без обкладинок і зайвих вкладень. Паспортні та підтверджуючі документи громадян, які перетинають державний кордон, перевіряються уповноваженими службовими особами підрозділу охорони державного кордону з метою встановлення їх дійсності та належності громадянину, який їх пред'являє. З метою перевірки паспортних та підтверджуючих документів уповноважені службові особи Держприкордонслужби безоплатно, зокрема шляхом електронної інформаційної взаємодії, у встановленому законодавством порядку одержують інформацію, у тому числі з інформаційних (автоматизованих), інформаційно-комунікаційних систем і довідкових систем, реєстрів і банків даних, держателем (адміністратором) яких є органи державної влади або органи місцевого самоврядування, зокрема інформацію з обмеженим доступом. Використання такої інформації здійснюється із дотриманням законодавства про захист персональних даних. У ході перевірки документів під час виїзду з України з'ясовується наявність або відсутність підстав для тимчасового обмеження громадянина у праві виїзду за кордон.
На підставі рішення уповноваженого законом державного органу про тимчасову відмову у виїзді за кордон (заборону виїзду), прийнятого відповідно до статті 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" (3857-12), уповноважена службова особа підрозділу охорони державного кордону відмовляє громадянину у перетинанні державного кордону, про що виносить обґрунтоване письмове рішення із зазначенням причин відмови, один примірник якого видається громадянинові (п.15 Правил №57).
Верховний Суд у постановах від 17.08.2023 у справі № 380/7792/22, від 31.08.2023 у справі № 380/572/23, від 27.09.2023 у справі № 380/16876/22, від 26.10.2023 у справі №260/3428/22, від 26.10.2023 у справі № 260/3951/22, від 16.11.2023 у справі № 160/15200/22, від 23.11.2023 у справі № 260/4613/22 та інших сформував правовий висновок, відповідно до якого той факт, що Закон України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" не містить обмежень права вільно залишати територію України в умовах правового режиму воєнного стану, не означає, що такі обмеження не можуть застосовуватися на підставі Закону України "Про правовий режим воєнного стану" та Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", які є спеціальними для цього періоду.
Також Верховний Суд у постанові від 18.04.2024 у справі №260/2850/22 наголосив, що приписи Закону України "Про правовий режим воєнного стану", Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", Закону України "Про прикордонний контроль", Правил № 57 ґрунтуються на тому, що право громадянина на перетин кордону має бути підтверджено певними документами, які дають уповноваженій службовій особі Держприкордонслужби прийняти обґрунтоване рішення.
В ході судового розгляду з'ясовано та матеріалами справи підтверджено, що в обґрунтування підстав прийняття оспорюваного рішення про відмову в перетинанні державного кордону України від 14.06.2025 зазначено, що ОСОБА_1 відмовлено виїзду з України у зв'язку з тим, що позивач не зміг надати на паспортний контроль необхідні документи, які дають право на виїзд з України в умовах дії правового режиму воєнного стану відповідно до Правил №57.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
В подальшому Указами Президента України воєнний стан продовжувався та на момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні триває.
Перелік категорій військовозобов'язаних, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, наведений у ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
За приписами п.2 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані: визнані в установленому порядку особами з інвалідністю або відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров'я на термін 6-12 місяців (з наступним проходженням військово-лікарської комісії).
Як встановлено судом, позивач при спробі перетину державного кордону пред'явив, зокрема, пенсійне посвідчення № НОМЕР_3 від 22.06.2022, вид пенсії - по інвалідності 3 група, загальне захворювання, термін дії - довічно; військовий квиток № НОМЕР_6 від 13.12.1988, в якому знаходиться запис про те, що 16.02.2016 ВЛК Теребовлянського РВК Тернопільської області ОСОБА_1 визнаний непридатним з виключенням з військового обліку.
Таким чином, позивач не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, оскільки належить до категорії осіб, визначених в п.2 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", та наділений правом перетину державного кордону в умовах воєнного стану в силу положень п.2-1 Правил №57.
Факт надання позивачем вказаних документів під час спроби перетину державного кордону України відповідачем не заперечується.
Також відповідач не ставив під сумнів їх повноту, достовірність та належне оформлення.
Як зазначено вище, ОСОБА_1 відмовлено у перетині державного кордону України у зв'язку з тим, що вказаний громадянин не зміг надати на паспортний контроль необхідні документи, які дають право на виїзд з України в умовах дії правового режиму воєнного стану відповідно до Правил №57.
В оскаржуваному рішенні не зазначено які документи позивач повинен був надати і не надав для дотримання умови, за якої реалізується наявне в позивача право виїзду за кордон.
За поясненнями відповідача, викладеними у відзиві, під час проходження позивачем прикордонного контролю уповноваженою службовою особою Держприкордонслужби було виявлено наявність щодо позивача відповідної інформації в інформаційній системі "Гарт-1" та на момент виникнення спірних правовідносин було присвоєно індекс "В" також було проведено перевірку паспортних та інших документів та опитування позивача з метою встановлення мети поїздки за кордон, під час якої встановлено, що він може перетинати державний кордон лише за наявності документу про службове відрядження відповідно до абз.1 п.2-14 Правил №57, такого документу позивач не надав, що стало підставою для прийняття оскаржуваного рішення.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 23.06.2017 №535 затверджено Порядок дій уповноважених службових осіб Державної прикордонної служби України в разі виявлення в пунктах пропуску через державний кордон України та контрольних пунктах в'їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї осіб, стосовно яких надано доручення, та порядку взаємодії органів охорони державного кордону з уповноваженими державними органами, які надали доручення (далі - Порядок № 535).
Так, індекс "В" у розумінні вказаного Порядку, передбачає проведення відносно окремих осіб додаткового вивчення питання щодо наявності законних підстав для перетинання державного кордону особами або їх в'їзду на тимчасово окуповану територію України чи виїзду з неї.
Пунктом 7 розділу І Порядку № 535 встановлено, що у разі збігу інформації про особу, яка перетинає державний кордон або в'їжджає на тимчасово окуповану територію України чи виїжджає з неї, з інформацією, що зберігається в оперативних базах даних системи "Гарт-1", на АРМ "Інспектор " програмно-технічного комплексу автоматизації прикордонного контролю "Гарт-1/П" системи "Гарт-1" відображається повідомлення про такий збіг із зазначенням інформації про особу та індексу доручення.
Розділом II Порядку № 535 регламентовано алгоритм дій посадових осіб органів та підрозділів охорони державного кордону. Так, пунктом 6 розділу ІІ Порядку № 535 визначено, що у разі збігу інформації про особу, яка перетинає державний кордон або в'їжджає на тимчасово окуповану України територію чи виїжджає з неї, з інформацією, що зберігається в оперативних базах даних системи "Гарт-1" за індексом "В", уповноважені службові особи Держприкордонслужби виконують такі дії:
1) інспектор прикордонної служби, що здійснює перевірку паспортних документів, при виявленні особи, стосовно якої є доручення з індексом "В": доповідає старшому прикордонних нарядів про виявлення зазначеної особи; передає її паспортний документ старшому прикордонних нарядів та не пропускає особу через державний кордон або на тимчасово окуповану територію України чи з неї;
2) старший прикордонних нарядів: повторно перевіряє наявність в оперативній базі даних системи "Гарт-1" інформації про доручення за індексом "В"; невідкладно, але не пізніше п'яти хвилин з моменту виконання доручення, інформує про це чергового Головного центру; з'ясовує наявність або відсутність підстав для тимчасової відмови особі у перетинанні державного кордону або у в'їзді на тимчасово окуповану територію України.
Під час виконання доручення щодо громадянина України організовує здійснення: поглибленої перевірки паспортного та інших документів з метою встановлення їх дійсності та приналежності відповідній особі; додаткового вивчення інших документів; опитування особи з урахуванням аналізу та оцінки ризиків.
У разі підтвердження законних підстав для перетинання державного кордону або в'їзду на тимчасово окуповану територію України повертає паспортний документ особи інспектору прикордонної служби, який перевіряв її документи, для завершення прикордонного контролю.
У разі відсутності законних підстав для перетинання державного кордону або в'їзду на тимчасово окуповану територію України:
особу через державний кордон або на тимчасово окуповану територію України не пропускає та відмовляє їй у перетинанні державного кордону або у в'їзді на тимчасово окуповану територію України, про що виносить рішення про відмову в перетинанні державного кордону в порядку, визначеному статтею 14 Закону України "Про прикордонний контроль", або рішення про відмову особі у в'їзді на тимчасово окуповану територію України або виїзді з неї, форма якого наведена в додатку 4 до Порядку в'їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 червня 2015 року № 367 (зі змінами);
повертає паспортний та інші документи особі, якій відмовлено в перетинанні державного кордону або у в'їзді на тимчасово окуповану територію України;
організовує та забезпечує вибуття особи, якій відмовлено в перетинанні державного кордону або у в'їзді на тимчасово окуповану територію України, за межі пункту пропуску.
Разом з цим, відповідачем не надано належні та допустимі докази включення позивача до інформаційно-комунікаційної системи прикордонного контролю "Гарт-1" Державної прикордонної служби України, з присвоєнням індексу "В".
Більше того, зазначені обставини, згідно зі змістом спірного рішення, не були підставою для відмови у перетині державного кордону України громадянину ОСОБА_1 .
Відтак, з огляду на не підтвердження збігу інформації про ОСОБА_1 , як особу, яка перетинає державний кордон, з інформацією, що зберігається в оперативних базах даних системи "Гарт-1" за індексом "В", такі доводи відповідача, викладені лише у відзиві, є безпідставними.
Отже, встановлені судом обставини справи та системний аналіз наведених законодавчих норм свідчать про невідповідність оскаржуваного рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 від 14.06.2025 про відмову позивачу в перетинанні державного кордону України критеріям правомірності рішення суб'єкта владних повноважень в контексті ч.2 ст.2 КАС України, а отже таке є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності оскаржуваного рішення.
Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України та аналізуючи наведені положення законодавства, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення.
Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позов підлягає до задоволення, то до відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сплачена позивачем сума судового збору у розмірі 1211,20 грн відповідно до платіжної інструкції № 0.0.4429034646.1 від 25.06.2025.
Керуючись ст.139, 241-246, 250 КАС України, суд
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 від 14.06.2025 про відмову ОСОБА_1 в перетинанні державного кордону України.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 (двадцять) копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 03 листопада 2025 року.
Реквізити учасників справи:
позивач: - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 );
відповідач: - ІНФОРМАЦІЯ_5 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_7 ).
Головуючий суддя Мандзій О.П.