31 жовтня 2025 року м. Рівне №460/16150/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Зозулі Д.П., розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення від 01.08.2025 №172850033813 про відмову у призначенні пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до абз. 3 п.1 ч.1 ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 24.07.2025 та зобов'язання призначити та виплатити, починаючи із 24.07.2025 пенсію за віком із зменшенням пенсійного віку, зарахувавши до загального страхового стажу періоди роботи з 22.02.1988 по 21.05.1988, з 22.08.1988 по 24.09.1988, 3 01.10.1988 по 31.12.1988.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач має статус ліквідатора наслідків аварії на ЧАЕС у зв'язку з цим, в липні 2025 року позивач звернувся до органу Пенсійного фонду з заявою про призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Вважає оскаржувану відмову у призначенні пенсії протиправною та необґрунтованою, оскільки факт безпосередньої участі у ліквідації наслідків аварії підтверджується належними доказами. За таких обставин, просив позов задовольнити.
Ухвалою суду від 08.09.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
На адресу суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач позовні вимоги не визнав. На обґрунтування заперечень вказав, що оскільки відсутні необхідні документи, що підтверджують безпосередню участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, підстави для призначення позивачу пенсії відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" відсутні. Вважає, що у спірних правовідносинах діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені чинним законодавством, а тому просив відмовити у задоволенні позову повністю.
Розглянувши позовну заяву, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд виходить з такого.
ОСОБА_1 має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році (категорія 2), що підтверджується копією посвідчення Серії НОМЕР_1 , виданого 10.06.2015.
24.07.2025 позивач звернувся до територіального органу пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до п.1 ч.1 ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
За принципом екстериторіальності заява та додані до неї документи передані ГУ ПФУ в Рівненській області для вирішення питання про призначення пенсії.
Так, 01.08.2025 ГУ ПФУ в Рівненській області прийнято рішення №172850033813 про відмову у призначенні пенсії, оскільки відсутні необхідні документи, що підтверджують безпосередню участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. При цьому, зазначено, що до страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи: з 22.02.1988 по 21.05.1988; з 22.08.1988 по 24.09.1988; з 01.10.1988 по 31.12.1988 згідно з трудовою книжкою від 01.07.1988 серії НОМЕР_2 , оскільки записи про прийняття та звільнення на роботу, скріплено нечітким відтиском печатки (неможливо ідентифікувати підприємство).
Вважаючи відмову у призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України від 28.02.1991 №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796-ХІІ).
Статтею 49 Закону № 796-ХІІ визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до абз.1 п.1 ч.1 ст.55 Закону №796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Згідно із абз. 2-3 п.1 ч.1 ст.55 Закону №796-XII учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали: у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів, а з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів, мають право на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 10 років.
Отже, особа отримує право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, відповідно до п.1 ч.1 ст.55 Закону № 796-XII у випадку дотримання таких умов, зокрема:
1) наявності статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;
2) наявності необхідного періоду роботи у зоні відчуження, зокрема: робота у зоні відчуження з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів;
3) наявності страхового стажу не менше 15 років.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1) (далі - Порядок № 22-1).
Відповідно до пп.7 п.2.1 розд. II Порядку №22-1 до заяви про призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку додаються такі документи: учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС: довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року № 122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою виконувались роботи у зоні відчуження; посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Таким чином, відповідно до Порядку №22-1 при зверненні за призначенням пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку, відповідно до п.1 ч.1 ст.55 Закону № 796-XII особа, яка має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, повинна додати до заяви про призначення пенсії своє посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та документи, які підтверджують період її участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. При цьому, таким документом може бути, один з перелічених:
- довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року №122;
- довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;
- довідка архівної установи,
- інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Згідно із ст. 9 Закону № 796-ХІІ особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є, зокрема, учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків.
Відповідно до ст.10 Закону №796-ХІІ учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців*, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно з ч.1 ст.15 Закону №796-XII підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами.
Відповідно до ч.3 ст.65 Закону №796-ХІІ документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи та надають право користуватися пільгами, встановленими цим Законом, є посвідчення Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та Потерпілий від Чорнобильської катастрофи (ч.3). Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій. Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України (ч.4).
Згідно із п.2 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2018 №551 (далі - Порядок №551), посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, і надає право користуватися пільгами та компенсаціями, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», іншими актами законодавства.
З огляду на наведене, документом, що підтверджує статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-ХІІ, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Різного роду довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях, тощо, є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до п.4 Порядку № 551, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали в зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 р. - незалежно від кількості робочих днів, з 1 липня 1986 р. по 31 грудня 1986 р. - не менше п'яти, а в 1987 році - не менше 14 календарних днів, віднесеним до категорії 2, видаються посвідчення Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 19__ році (категорія 2) серії А синього кольору.
Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році, що підтверджується посвідченням Серії НОМЕР_1 , виданого 10.06.2015. При цьому, посвідчення містить відмітку «Перереєстровано».
Отже, під час видачі позивачу вказаного посвідчення уповноваженим органом перевірялись обставини праці позивача у зоні відчуження у 1986 році, а саме не менше п'яти календарних днів з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року.
Крім того, разом з заявою про призначення пенсії позивачем пенсійному органу також надавалася довідка ІНФОРМАЦІЯ_1 від 10.09.1998 №3/140 та виписка з особової справи №34157 змістом якої підтверджується, що ОСОБА_1 проходив строкову військову службу в Військовій частині НОМЕР_3 з 18.11.1985 по 30.05.1987 і в період служби травень, червень 1986 року брав участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в 30 км зоні.
Посвідчення позивача недійсним не визнавалось, статус позивача як ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не оспорюється, у зв'язку з чим відсутні підстави ставити під сумнів законність отримання позивачем посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (категорія 2), а отже і ставити під сумнів обставину праці позивача у зоні відчуження терміном у суду.
Висновки аналогічного змісту викладені у постановах Верховного Суду від 08.06.2022 у справі №805/3752/18-а, від 15.01.2021 у справі №520/7546/17, від 12.02.2020 у справі №497/1830/16-а.
Щодо не зарахування до страхового стажу позивача періодів роботи: з 22.02.1988 по 21.05.1988; з 22.08.1988 по 24.09.1988; з 01.10.1988 по 31.12.1988 згідно з трудовою книжкою від 01.07.1988 серії НОМЕР_2 , оскільки записи про прийняття та звільнення на роботу, скріплено нечітким відтиском печатки (неможливо ідентифікувати підприємство), суд зазначає таке.
Відповідно до ч.4 ст.24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно з ч.1 ст.56 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-ХІІ) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
В силу вимог ст.62 Закону №1788-ХІІ, відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162, Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 та Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці та соцполітики № 259/34/5 від 08.06.2001, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Відповідно до п.2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція №58) до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
На виконання статті 62 Закону №1788-ХІІ Кабінет Міністрів України прийняв Постанову "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" №637 від 12.08.1993 (далі - Порядок №637).
Пунктом 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з п.2 Порядку №637 у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до п.3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Тобто, прийняття на підтвердження стажу роботи письмових трудових договорів, застосовується тільки в тому випадку, коли в трудовій книжці відсутні відповідні записи про роботу особи на підприємстві внаслідок неможливості одержання від підприємства довідки чи відповідних документів про стаж роботи.
Як встановлено судом та не заперечується сторонами, у позивача є в наявності трудова книжка серії, яку він надав відповідачу для призначення пенсії по віку разом з іншими документами.
Так, згідно із записами трудової книжки позивача Серія НОМЕР_4 від 01.07.1983 ОСОБА_1 22.02.1988 - прийнятий на посаду лаборанта з оплатою до 0,5 ставки науково-дослідницького сектору (наказ від 26.02.1988 №23); 21.05.1988 - звільнений із займаної посади у зв'язку з закінченням строку трудового договору (наказ від 23.05.1988 №67); 22.08.1988 - прийнятий на посаду лаборанта науково-дослідницького сектору на період виробничої практики (наказ від 30.08.1988 №117); 24.09.1988 - звільнений із займаної посади у зв'язку з закінченням строку трудового договору (наказ від 23.09.1988 №133); 01.10.1988 - прийнятий на посаду лаборанта з оплатою до 0,5 ставки науково-дослідницького сектору (наказ від 04.10.1988 №139); 31.12.1988 - звільнений із займаної посади у зв'язку з закінченням строку трудового договору (наказ від 31.12.1988 №180).
Записи у ній чіткі, містять підписи посадових осіб, будь-яких позначень чи дописок, які б змінювали його суть або перекручували б його зміст, та давали б підстави сумніватись у їх правдивості, немає.
Водночас, твердження пенсійного органу, що записи про прийняття та звільнення на роботу, скріплено нечітким відтиском печатки (неможливо ідентифікувати підприємство) як підставу для незарахування періодів роботи до страхового стажу суд оцінює критично та відхиляє як безпідставні.
Суд наголошує, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для позивача, а отже, й не може впливати на його особисті права. Певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи особи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений у постановах Верховного Суду від 28.02.2018 у справі №677/277/17 та від 06.02.2018 у справі №677/277/17, від 11.05.2022 у справі № 120/1089/19, від 17.09.2024 у справі № 440/4164/23
На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Посилання на відсутність чи неточність записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Висновки, аналогічні за своїм змістом, викладені у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 687/975/17.
Більше того, суд звертає увагу, що відповідно до ч.3 ст.44 Закону №1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
На підставі п.4.2 Порядку №22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Згідно з п.4.7 Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Системний аналіз норм пенсійного законодавства дає підстави для висновку, що у зв'язку із зверненням позивача щодо призначення пенсії за віком відповідач зобов'язаний перевірити, зокрема, чи має заявник стаж роботи. У свою чергу, суд перевіряє, зокрема, чи діяв орган ПФУ обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
З огляду на наведене, суд вважає, що період роботи позивача з 22.02.1988 по 21.05.1988; з 22.08.1988 по 24.09.1988; з 01.10.1988 по 31.12.1988 належним чином підтверджений трудовою книжкою і жодних правових підстав для неврахування його до страхового стажу позивача у відповідача не було, а отже така поведінка відповідача є протиправною.
Будь-яких належних і допустимих доказів зворотного відповідачем суду не надано та матеріали справи не містять.
Таким чином, для відновлення порушеного права позивача слід зобов'язати відповідача зарахувати до страхового стажу позивача періоди його роботи з 22.02.1988 по 21.05.1988; з 22.08.1988 по 24.09.1988; з 01.10.1988 по 31.12.1988.
Встановлені в ході судового розгляду обставини справи в їх сукупності свідчать про наявність у позивача необхідного періоду страхового стажу, визначеного ст.26 №1058-IV. Інших підстав для відмови у призначенні позивачу пенсії за віком на підставі її заяви від 30.03.2025 в оскаржуваному рішенні не зазначено і відповідачем не повідомлено.
Матеріали справи не містять доказів здійснення відповідачем своїх повноважень щодо отримання додаткових документів/надання позивачу допомоги в їх отриманні, які були б достатніми для призначення пенсії. Суд звертає увагу, що у відповідача були наявні відомості про наявність у позивача статусу ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, трудову книжку, та, у разі виникнення сумнівів щодо достовірності записів у ній, безпосередньої участі позивача у ліквідації наслідків аварії, відповідач, будь-яких додаткових документів від позивача не вимагав, жодних дій по їх самостійному отриманню не вчиняв, а відразу відмовив у призначенні пенсії за віком.
Встановлені в ході судового розгляду обставини справи свідчать про наявність у позивача сукупності умов, що, дає право на користування пільгами, встановленими Законом №796-ХІІ, зокрема, щодо призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку.
Натомість відповідач не спростував належність та достатність наданих позивачем документів для призначення пенсії за віком.
З урахуванням обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що відповідач, відмовивши ОСОБА_1 у призначенні пенсії відповідно до ст.55 Закону №796-ХІІ, діяв не на підставі, не в межах та не у спосіб, що визначені чинним законодавством, відтак рішення про таку відмову №172850033813 від 01.08.2025 не відповідає критеріям правомірності, визначеним у ч.2 ст.2 КАС України, є протиправним, а тому підлягає скасуванню.
Відповідно до ст. 44 Закону №1058-ІV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Відповідно до ч.1 ст.45 Закону №1058-ІV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку. Так, відповідно до пункту першого вказаної статті пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. При відстрочці часу призначення пенсії за віком пенсія з урахуванням положень статті 29 цього Закону призначається за заявою пенсіонера з дня, що настає за останнім днем місяця, в якому набуто повний місяць страхового стажу (у тому числі сумарно) для відстрочки часу виходу на пенсію, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з такого дня.
Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , звернувся із заявою про призначення пенсії 24.07.2025, тобто пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку, а тому пенсія йому повинна бути призначена з дня звернення з такою заявою - з 24.07.2025.
В силу вимог ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач не виконав процесуального обов'язку доказування своєї позиції та не довів правомірності своєї поведінки та прийнятого ним рішення у спірних правовідносинах, натомість доводи позивача відповідають обставинам справи та ґрунтуються на нормах матеріального закону.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З огляду на викладене, позов слід задовольнити повністю.
Правові підстави для застосування положень ст.139 КАС України відсутні, оскільки позивача звільнений від сплати судового збору.
Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 КАС України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області 01.08.2025 №172850033813 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити ОСОБА_1 з 24.07.2025 пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 22.02.1988 по 21.05.1988; з 22.08.1988 по 24.09.1988; з 01.10.1988 по 31.12.1988.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 31 жовтня 2025 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_5 )
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7,м. Рівне,Рівненська обл.,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076)
Суддя Д.П. Зозуля