Справа № 420/16910/25
03 листопада 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабенка Д.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін згідно зі ст.262 КАС України адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності, дій та зобов'язання вчинити певні дії,
29 травня 2025 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , в якій позивач просить суд:
1) визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо виплати ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення за 2016, 2017, 2018 роки без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2013 №161 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889»;
2) зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 нарахування грошової допомоги для оздоровлення за 2016, 2017, 2018 роки з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2013 №161 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889»;
3) визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо відмови здійснити ОСОБА_1 виплату грошової допомоги для оздоровлення за 2016, 2017, 2018 роки з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2013 №161 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889»;
4) зобов'язати військову частину НОМЕР_2 здійснити ОСОБА_1 виплату грошової допомоги для оздоровлення за 2016, 2017, 2018 роки з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2013 №161 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889»;
5) визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159;
6) зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 нарахування компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159;
7) зобов'язати військову частину НОМЕР_2 здійснити ОСОБА_1 виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що їй протиправно нараховано та виплачено грошову допомогу на оздоровлення за 2016 - 2018 роки, без врахування щомісячної додаткової грошової винагороди при їх обрахунку. На переконання позивача, вона також має право на нарахування компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159.
Військова частина НОМЕР_1 подала відзив на позов, в якому вказано, що вона діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законодавством. Також звернуто увагу на пропуск строку звернення до суду.
Військова частина НОМЕР_2 подала відзив на позов, в якому зазначено про відсутність підстав для врахування щомісячної додаткової грошової винагороди при обрахунку грошової допомоги на оздоровлення за 2016 - 2018 роки, а також відсутні підстави для нарахування і виплати компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати.
Також зазначено, що Верховний Суд неодноразово розглядав питання можливості включення додаткової винагороди до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється розрахунок грошової допомоги для оздоровлення, зокрема в постановах від 08 серпня 2024 року у справі №240/26703/23, від 23 вересня 2024 року у справі №240/32125/23, від 23 вересня 2024 року у справі №240/33138/23, в яких викладено правовий висновок, що за правилами п.6 розділу ХХІІІ Порядку № 260 до розміру грошового забезпечення, з якого обчислюється грошова допомога для оздоровлення, не включаються винагороди, незалежно від їхнього виду (щомісячні чи одноразові).
Суд ухвалою суду від 03.06.2025 відкрив провадження у справі, вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до ст.262 КАС України, встановив сторонам строки для подання заяв по суті справи, витребував в порядку ст. 80 КАС України у Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 :
докази проходження ОСОБА_1 військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 , Військовій частині НОМЕР_2 (копії наказів про зарахування на військову службу, про виключення зі списків особового складу, тощо);
інформацію про розмір нарахованого та виплаченого ОСОБА_1 грошового забезпечення (із зазначенням усіх його складових) включаючи грошову допомогу для оздоровлення отриманої під час проходження військової служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2013 №161 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889», за 2016, 2017, 2018 роки.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Позивач проходила військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 та 12.05.2025 позивача виключено зі списків особового складу.
Сторони не заперечують, що позивачу нараховано та виплачено грошову допомогу на оздоровлення за 2016 - 2018 роки без врахування щомісячної додаткової грошової винагороди при їх обрахунку, яка встановлена постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889.
При цьому, згідно з інформацією про розмір нарахованого та виплаченого грошового забезпечення за 2016-2018 роки, позивачу виплачено грошову допомогу на оздоровлення:
у січні 2016 року у розмірі 8950,25 грн;
у травні 2017 року у розмірі 8950,25 грн;
у липні 2018 року у розмірі 18054,35.
Позивач звернулась до військової частини НОМЕР_2 із заявою (вх.5060 від 08.04.2025), в якій просила:
здійснити перерахунок та виплату грошової допомоги для оздоровлення отриманої під час проходження військової служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди за 2015. 2016, 2017, 2018 роки з урахуванням раніше виплачених сум;
нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159.
Листом військової частини НОМЕР_2 від 16.04.2025 №1612 було відмовлено у здійсненні зазначених виплат.
Згідно карток особистого рахунку військовослужбовця за 2016-2018 роки, позивач щомісяця отримувала щомісячну додаткову грошову винагороду згідно постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889 з січня 2016 року по січень 2018 року.
Суд встановив, що військова частина НОМЕР_1 виключена з мережі розпорядників бюджетних коштів та встановленим порядком зарахована на фінансове забезпечення до військової частини НОМЕР_2 з 01.01.2020.
Матеріалами справи також підтверджено, що з 01.01.2020 всі нарахування та виплати грошового забезпечення військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 здійснюються військовою частиною НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
За правилами частини першої статті 2 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Відповідно до статей 1 та 2 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-ХІІ), військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до частин другої-третьої статті 9 Закону №2011-ХІІ, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій», яка втратила чинність на підстави постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017, установлено щомісячну додаткову грошову винагороду: військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади у Військово-Морських Силах Збройних Сил та Морській охороні Державної прикордонної служби, посади наземних авіаційних спеціалістів, що забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних Сил та Сухопутних військ Збройних Сил, посади у військових частинах і підрозділах високомобільних десантних військ та спеціального призначення Збройних Сил, і військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) льотного складу Збройних Сил, Національної гвардії та Державної прикордонної служби - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.
Відповідно до пункту 2 цієї постанови, граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Службою зовнішньої розвідки за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.
Відповідно до частини другої та частини третьої статті 9 Закону №2011-ХІІ, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Тобто, до грошового забезпечення військовослужбовців як обрахункової величини не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.
Такий принциповий підхід застосовується незалежно від виду виплат.
Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення (пункт 1 розділу XXIII Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260).
Питання складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду, яка у постанові від 6 лютого 2019 року в справі №522/2738/17 дійшла наступних висновків.
Згідно з частинами другою та третьою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Отже, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Тобто, до грошового забезпечення військовослужбовців як розрахункової величини не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.
Отже, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 6 лютого 2019 року в справі №522/2738/17 дійшла висновку, що додаткова грошова винагорода, передбачена Постановою №889, не є одноразовим та нерегулярним видом грошового забезпечення.
У постанові від 10 листопада 2021 року у справі №825/997/17 Велика Палата Верховного Суду підтвердила вказану правову позицію.
Ознаки щомісячної додаткової грошової винагороди, визначені Постановою КМУ №889, відповідають ознакам додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців, які мають щомісячний та постійний характер.
Зважаючи на те, що позивач додаткову грошову винагороду отримував щомісячно під час проходження служби і вона входила до складу його щомісячного грошового забезпечення, як було встановлено судом, то, відповідно, вказана складова повинна включатися до розрахунку грошової допомоги на оздоровлення за 2016 - 2017 роки.
Вказана позиція також підтримана Верховним Судом у постанові від 29 листопада 2021 року у справі №520/5984/2020.
Матеріалами справи підтверджено, що позивачу нараховувалась та виплачувалась додаткова грошова винагорода на підставі Постанови КМ України №889 щомісяця, а отже за таких обставин таку винагороду не можна вважати одноразовою.
Враховуючи викладені та встановлені судом обставини, суд доходить висновку, що додаткова грошова винагорода, яка виплачувалась позивачу на підставі постанови КМУ №889 входить до складу грошового забезпечення і має бути врахована під час обрахунку і виплати грошової допомоги на оздоровлення за 2016 - 2017 роки.
Суд зауважує, що дії - це форма активної поведінки суб'єкта владних повноважень, що виражається у прийнятті рішень, вчиненні активних дій, що призводить до порушення прав позивача за захистом яких він звернувся до суду.
За таких обставин, суд доходить висновку, що Військовою частиною НОМЕР_1 допущені протиправні дії щодо обчислення грошової допомоги на оздоровлення за 2016 - 2017 роки без урахування додаткової грошової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №889, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Водночас, суд звертає увагу, що згідно довідки військової частини НОМЕР_2 від 16.04.2025 № 2182/ФЕС, грошова допомога на оздоровлення за 2018 рік виплачена у липні 2018 року.
Разом з тим, постанова Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 втратила чинність 01.03.2018 та починаючи з 01.03.2018 щомісячна додаткова грошова винагорода не виплачувалась позивачу, а тому під час виплати грошової допомоги на оздоровлення за 2018 рік відсутні підстави враховувати щомісячну додаткову грошову винагороду згідно постанови КМУ від 22 вересня 2010 року №889 під час обчислення розміру грошової допомоги на оздоровлення за 2018 рік.
З наведених підстав, суд дійшов висновку про необхідність відмовити у задоволенні позовних вимог в частині перерахунку грошової допомоги на оздоровлення за 2018 рік.
Щодо посилань Військової частини НОМЕР_2 у відзиві на висновки Верховного Суду у постановах від 08 серпня 2024 року у справі №240/26703/23, від 23 вересня 2024 року у справі №240/32125/23, від 23 вересня 2024 року у справі №240/33138/23, то суд зазначає, що вони не є релевантними до спірних правовідносин, адже мають відмінний предмет спору, а саме: включення до складу грошового забезпечення сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» під час обчислення розміру грошової допомоги для оздоровлення.
З огляду на викладене, зазначені висновки Верховного Суду не можуть бути враховані судом у цій справі.
Щодо позовних вимог в частині нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, суд зазначає таке.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані ЗУ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим Постановою КМУ №159.
Відповідно до статей 1, 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.
Згідно зі ст.3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але невиплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Правилами ст.4 цього Закону встановлено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
З метою реалізації Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» Кабінет Міністрів України прийняв Постанову від 21.02.2001р. №159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі Порядок №159).
Пунктами 2, 3 Порядку №159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001.
Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру:
пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат);
соціальні виплати (допомога сім'ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо);
стипендії;
заробітна плата (грошове забезпечення).
Згідно з п.4 Порядку №159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Зміст наведених положень дає підстави вважати, що основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком №159, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі щомісячної грошової суми в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання). Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, в тому числі страхові виплати, у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер.
Дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (зокрема, пенсії).
Виплата компенсації втрати частини доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його (доходу) нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Враховуючи те, що нарахування та виплату позивачу грошової допомоги на оздоровлення за 2016 - 2017 роки у належному розмірі не здійснено, то він має право на компенсацію втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків виплати, а тому суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.
Судом встановлено, що військова частина НОМЕР_1 виключена з мережі розпорядників бюджетних коштів та встановленим порядком зарахована на фінансове забезпечення до військової частини НОМЕР_2 з 01.01.2020.
Враховуючи вимоги Правил організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту, затверджених наказом Міністерства оборони України від 22.05.2017 №280, розпорядником бюджетних коштів, тобто військовою частиною НОМЕР_2 , забезпечувалось фінансування військової частини НОМЕР_1 для виплати грошового забезпечення з 01.01.2020.
Суд вважає, що нарахування та виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2016 - 2017 роки з урахуванням додаткової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889, а також нарахування та виплату компенсації втрати доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати має проводити військова частина, яка є розпорядником бюджетних коштів відносно військової частини, в якій позивач проходила службу, адже саме розпорядник бюджетних коштів має повноваження на здійснення нарахування та виплати відповідних коштів.
Щодо доводів відповідачів про пропуск строку звернення до суду, то суд зазначає, що відповідно до абз.2 ст.233 КЗпП України (в редакції станом на день виникнення спірних правовідносин), у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Отже, позивачем не пропущено строк звернення до адміністративного суду.
З огляду на викладене, оцінюючи встановлені факти, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належать до задоволення частково.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 77-79, 241-246 КАС України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_5 ), Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності, дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати грошової допомоги на оздоровлення за 2016 - 2017 роки ОСОБА_1 без урахування додаткової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2016 - 2017 роки ОСОБА_1 з урахуванням додаткової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889, з урахуванням компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати по день фактичної виплати за весь час затримки відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159, та з урахуванням раніше виплачених сум.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Дмитро БАБЕНКО