Справа № 420/36926/25
31 жовтня 2025 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Вікторії ХОМ'ЯКОВОЇ, розглянувши в письмовому провадженні заяву позивача про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - відповідач) , в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 , що полягає у невнесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформації про виключення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНКПО НОМЕР_1 ), з військового обліку,
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформацію стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНКПО: НОМЕР_1 ) про виключення з військового обліку у зв'язку з досягненням граничного віку перебування в запасі, з урахуванням інформації, яка вказана у військовому квитку серії НОМЕР_2 від 12.05.1986.
Одночасно позивачем подана заява про забезпечення позову, в якому просить вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки, будь-яким іншим особам вчиняти дії, що стосуються призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНКПО: НОМЕР_1 ), до моменту розгляду судом цієї справи та винесення остаточного судового рішення, яке вступить у законну силу.
Заява мотивована тим, що ОСОБА_1 до 2010 року перебував на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 . Відповідно до військового квитка № НОМЕР_3 ОСОБА_1 08.10.2010 був виключений з військового обліку військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_6 як особа, яка досягла граничного віку перебування в запасі. Позивач, встановивши мобільний застосунок "Резерв+", з'ясував, що перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_7 . При цьому, у мобільному застосунку відсутні відомості про виключення позивача з військового обліку військовозобов'язаних у 2010 році ІНФОРМАЦІЯ_8 . Також позивач виявив, що у мобільному застосунку "Резерв+" наявний запис, який свідчить про те, що позивача "розшукує ТЦК від 20.06.2025 року" а також, що "ТЦК та СП 20.06.2025 року звернулося до Напполіції для доставлення його для складання протоколу. Причина: Не уточнені дані до 16.07.2024 року."
11.08.2025 позивач ОСОБА_1 направив до ІНФОРМАЦІЯ_3 заяву, у якої він просив: внести наступні відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів щодо виключення ОСОБА_1 , 1968 р.н., з військового обліку 08.10.2010 року ІНФОРМАЦІЯ_9 на підставі відомостей, які зазначені у його військовому квитку серії НОМЕР_2 , а саме пункту 34 (виключення з військового обліку) 08.10.2010 ; надати витяг з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів щодо виключення ОСОБА_1 з військового обліку. ІНФОРМАЦІЯ_3 відповіддю від 21.10.2025 за № 19192 було повідомлено, що громадянин ОСОБА_1 не перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 і вони не володіють запитуваною у адвокатському запиті інформацією. Крім того, позивач станом на час подання адміністративного позову перебуваючи на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_7 , та його "розшукує ТЦК від 20.06.2025", а також, що ТЦКтаСП 20.06.2025 року звернулося до Нацполіції, щоб доставити його для складання протоколу. Причина: Не уточнені дані до 16.07.2024 року.", а це може призвести до подальшої мобілізації позивача, і як наслідок - порушення його законних прав та інтересів.
На сьогоднішній день, позивач відповідно до даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів є військовозобов'язаним. Тобто, після доставки позивача до будь-якого ІНФОРМАЦІЯ_3 може відбутися процедура мобілізації, призову на військову службу відносно позивача. Водночас, процедура призову військовозобов'язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулась, а визнання бездіяльності відповідача протиправною щодо не внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформацію стосовно позивача про виключення його з військового обліку у зв'язку з досягненням граничного віку перебування в запасі, з урахуванням інформації, яка вказана у військовому квитку серії НОМЕР_2 від 12.05.1986, не спричинює відновлення попереднього становища особи, яка призвана на військову службу.
Враховуюче те, що позивач оскаржує невнесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформації про виключення його з військового обліку та зобов'язання внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформацію стосовно нього про виключення з військового обліку у зв'язку з досягненням граничного віку перебування в запасі, з урахуванням інформації, яка вказана у військовому квитку серії НОМЕР_2 від 12.05.1986, та у зв'язку із внесенням даних до Реєстру запису, який свідчить про те що Позивача "розшукує ТЦК від 20.06.2025 року" а також, що "ТЦК та СП 20.06.2025 року звернулося до Нацполіції, щоб доставити його ТЦК та СП" є високий ризик того, що після доставки позивача до будь-якого ІНФОРМАЦІЯ_3 може відбутися процедура призову позивача на військову службу під час мобілізації, що зробить неможливим виконання рішення суду в подальшому.
Позивач вважає, що невжиття заходів забезпечення позову у даній справі призведе до неможливості поновлення його прав , за захистом яких він звернувся до суду, а також унеможливить виконання судового рішення в цій адміністративній справі.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суддя виходить з наступного.
Відповідно до вимог ч. 1ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадження якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Враховуючи зазначену норму КАС України, суд дійшов до висновку про можливість розгляду клопотання про забезпечення позову без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.
Так, за приписами частин першої, другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.
Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Так, висновки щодо застосування статей 150, 151 Кодексу адміністративного судочинства України неодноразово викладались Верховним Судом, зокрема, у постанові від 29.01.2020 у справі №640/9167/19, де зазначено, що заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними і співмірними з позовними вимогами.
Співмірність, за висновками Верховного Суду, передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, який застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просить заявник, з наслідками, які настануть внаслідок, зокрема, зупинення дії оскаржуваного адміністративного акта.
Заходи забезпечення позову застосовуються задля гарантування реального виконання в майбутньому судового рішення у випадку його ухвалення на користь позивача. Водночас, для виконання таких заходів потрібно додержуватися щонайменше однієї з умов, визначених у частині другій статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.
У вищевказаній постанові Верховного Суду враховано Рекомендації N R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийняті Комітетом міністрів Ради Європи 13.09.1989, згідно з якими рішення про вжиття тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акту.
Тобто, заходи забезпечення позову застосовуються судом лише у виключних, виняткових випадках за наявності для цього умов та підстав, передбачених процесуальним законом, при цьому, такі заходи повинні відповідати критеріям адекватності та співмірності.
При цьому, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21.11.2018 (справа №826/8556/17) та від 25.04.2019 (справа №826/10936/18).
Окрім цього, Верховний Суд у постанові від 17.04.2019 (справа №705/4587/17) сформулював правову позицію, згідно з якою, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.
Для забезпечення позову суд повинен на підставі доказів та з огляду на обставини справи, поведінку учасників переконатися, що загроза правам, свободам та інтересам особи має реальний характер. Загроза повинна бути прямо пов'язана з об'єктом спору та мають бути обґрунтовані підстави вважати, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову настануть обставини, встановлені в пункту 1 частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.
Як свідчить зміст заяви про забезпечення позову, доводи та твердження заявника є аналогічними тим, які викладені у позовній заяві. Отже, за своїм змістом фактично співпадають із обраним заходом забезпечення позову та предметом позовної вимоги, а тому не можуть бути достатньо переконливими для висновку про наявність очевидної протиправності оспорюваної бездіяльності для застосування судом заходів забезпечення позову за правилами, встановленими статтями 150, 151 КАС України.
Саме існування ознак протиправності дій чи рішення суб'єкта владних повноважень, як стверджує позивач, не може бути єдиною підставою для забезпечення позову шляхом зупинення його дії чи заборони на вчинення певних дій, оскільки дана ознака є лише передумовою для такого забезпечення та повинна прийматись судом до уваги із урахуванням іншої підстави забезпечення позову - невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Позов не може бути забезпечено таким способом, який фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.
У даному випадку така обов'язкова умова для забезпечення адміністративного позову як наявність очевидних ознак протиправності дій відповідача у спірних правовідносинах, які можуть бути виявлені судом тільки на підставі з'ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності, як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності. Разом з цим, задоволення позову в цій адміністративній справі не призводить до потреби докладати значних зусиль для відновлення прав позивача.
Із поданої заяви про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову не вбачається, а заявником у поданій заяві лише вказано, що відповідач та інші невизначені особи мають наміри вчинити протиправні, на думку позивача, дії, доказів того, що відповідач, а не ІНФОРМАЦІЯ_10 , де перебуває на обліку позивач, має намір вчиняти дії щодо призову позивача на військову службу, немає, не наведено суду істотних обставин та не надано жодних доказів, які б вказували, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача або ж вказували на наявність очевидних ознак протиправності дії суб'єкта владних повноважень, та порушення у зв'язку із цим прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду.
Частиною 1, 3 статті 152 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що заява про забезпечення позову подається у письмовій формі і повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності. У заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивачів (заявників).
Тобто, прийняття такого рішення доцільно та можливе лише у разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи привести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивачів. Разом з цим, у разі задоволення позову, потреби докладати значні зусилля для відновлення прав позивача відсутні.
На переконання суду заходи забезпечення позову, про які просить заявник, не відповідають меті застосування такого інституту, не спрямовані на попередження можливих невідворотних негативних наслідків для прав та охоронюваних законом інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду з цим позовом і відновлення яких, у разі незастосування відповідних заходів, буде неможливим або значно ускладненим.
З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 9, 150, 151, 154, 243, 248, 256, 294 КАС України, суддя,
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити повністю.
Згідно із частиною другою статті 256 КАС України, ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Відповідно до частини першої статті 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Вікторія ХОМЯКОВА