справа №380/21763/25
з питань забезпечення позову
03 листопада 2025 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді: Морської Г.М., розглянувши у письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулося до суду із адміністративним позовом до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України (далі - відповідач 1), ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) (далі - відповідач 2), ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - відповідач 3) у якому просить:
- визнати протиправною і скасувати постанову від 31 липня 2025 року ЦВЛК ЗСУ, оформлену протоколом від 31 липня 2025 року № 2025-0731-1417-0765-7 засідання військово-лікарської комісії ЦВЛК ЗСУ, на підставі якої ІНФОРМАЦІЯ_3 внесено до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів дані про перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на військовому обліку військовозобов'язаних, який був виключений з такого 28 липня 2022 року як непридатного до військової служби за станом здоров'я;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 внести у Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів дані про виключення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з військового обліку військовозобов'язаних відповідно до довідки ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_3 від 28.07.2022;
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 , які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 привести у відповідність дані у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , шляхом виключення з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення військового обліку ОСОБА_1 .
Ухвалою від 03.11.2025 відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.
До позовної заяви позивачем додане клопотання про забезпечення позову, у якому позивач просить забезпечити позов шляхом:
- зупинення дії Постанови Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 31.07.2025, оформлену протоколом від 31.07.2025 № 2025-0731-1417-0765-7 до набрання законної сили рішенням суду у даній справі за позовом ОСОБА_1 до ЦВЛК ЗСУ, ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 про визнання протиправними рішень та зобов'язання вчинити певні дії;
- заборони районним ТЦК та СП, та їх відділам, в особі його посадових осіб вчиняти дії щодо видачі направлення для проходження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , медичного огляду ВЛК до набрання законної сили рішенням суду у даній справі за позовом ОСОБА_1 до ЦВЛК ЗСУ, ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 про визнання протиправними рішень та зобов'язання вчинити певні дії.
Заява вмотивована тим, що на даний момент на підставі видачі ЦВЛК ЗСУ протиправної постанови від 31.07.2025, постанова ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_3 від 28.07.2022, якою ОСОБА_1 було визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, було скасовано. Відтак, ІНФОРМАЦІЯ_3 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів були внесені дані про перебування ОСОБА_1 на військовому обліку, що стало підставою здійснення виклику такого до ІНФОРМАЦІЯ_3 повісткою та протиправно поширення на нього обов'язків військовозобов'язаного. Окрім цього, ІНФОРМАЦІЯ_3 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів були внесені дані про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 , що в свою чергу є підставою для здійснення адміністративного затримання такого та доставлення до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_3 у відповідності до вимог Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, що затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487. Вказані обставини у сукупності можуть свідчити про те, що при здійсненні адміністративного затримання ОСОБА_1 та доставлення до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_3 у відповідності до вимог Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, що затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487, після перевірки його військово-облікових документів, існує загроза примусового проходження ВЛК ОСОБА_1 та попередня видача направлення на відповідне проходження ВЛК. Звертаємо увагу суду, що у випадку якщо після видачі відповідного направлення на проходження ВЛК, ОСОБА_1 було примусово пройдений медичний огляд ВЛК у відповідному ІНФОРМАЦІЯ_3 , його порушені права та законні інтереси не будуть поновлені у випадку задоволення позову судом. Позивач вважає, що видача оскаржуваної постанови ЦВЛК ЗСУ спричинила зміну правового статусу ОСОБА_1 , а саме спричинила набуття ним статусу військовозобов'язаного, що спричинило загрозу затримання ОСОБА_1 та силового проходження ним медичного огляду ВЛК після видачі відповідного направлення.
Надаючи оцінку поданій заяві про забезпечення позову, суд застосовує наступні правові норми.
Відповідно до ч. 1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Таким чином, суд розглядає заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.
Дослідивши наведені в обґрунтуванні для вжиття відповідних заходів забезпечення позову підстави в їх сукупності, провівши аналіз положень чинного законодавства України, що регулює порядок забезпечення позову, суд дійшов наступних висновків.
Згідно ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Відповідно до ст. 151 КАС України, позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Суд відзначає, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Наведеною вище нормою процесуального закону передбачено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення позову і суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Водночас, будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
Відповідно до роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" від 22.12.2006 № 9 та постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ" від 06.03.2008 № 2, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Крім того, суд зауважує, що заходи забезпечення позову мають бути вжиті в межах позовних вимог та бути співмірними (пропорційними) з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права.
Аналіз змісту заяви про забезпечення позову дає підстави для висновку про не надання належних доказів, які б у своїй сукупності могли свідчити про те, що невжиття заходів, про які просить представник позивача, може істотно ускладнити чи унеможливити:
1) виконання рішення суду, прийнятого за результатом розгляду даної справи;
2) ефективний захист порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся;
3) поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Частини перша і третя статті 152 КАС України визначає, що заява про забезпечення позову подається у письмовій формі і повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності. У заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів.
З аналізу наведеної норми вбачається, що обов'язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, у тому числі й із зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов'язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому, ознаки протиправності повинні бути пов'язані саме з порушеними правами, свободами чи інтересами.
Таким чином, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявників щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.
Суд враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 06.02.2019 у справі № 826/13306/18, згідно з якою суд зазначає, що обґрунтовуючи клопотання про забезпечення позову щодо “очевидності» ознак протиправних бездіяльності, дій або рішень відповідача та порушення прав позивача, то попри те, що такі ознаки не мають окреслених меж, йдеться насамперед про їх “якість»: вони повинні свідчити про протиправність оскаржуваної бездіяльності дії або рішення поза обґрунтованим сумнівом. Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів, повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими частиною 2 статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення. Твердження про “очевидність» порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суддя з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, пересвідчується, зокрема у тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду у майбутньому. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.
Судом встановлено, що Центральною військово-лікарською комісією Збройних Сил України 31.07.2025 прийнято рішення №2025-0731-1417-0765-7 про скасування постанови ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_3 від 28.07.2022 щодо непридатності з виключенням з військового обліку ОСОБА_1 .
Верховний Суд у постанові від 03.05.2023 у справі № 640/15534/22 вказав, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Твердження представника щодо імовірності застосування адміністративного затримання, примусового доставлення та втручання у формі проходження позивачем ВЛК силою та примусово, що може спричини незворотні наслідки для його правового статусу та унеможливить виконання рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача, базуються на очевидній неправомірності рішення Центральної військово-лікарської комісії ЗСУ, проте такі аргументи потребують перевірки в ході судового розгляду.
Можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.
Отже, на такій стадії суд позбавлений можливості встановити наявність очевидних ознак протиправності дій відповідачів, оскільки заявником не надано належних доказів та обґрунтувань того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Жодних доказів, на підтвердження існування обставин, які б давали підстави для висновку про те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду, представник позивача не подав.
Щодо клопотання позивача забезпечити позов шляхом «заборони ІНФОРМАЦІЯ_5 , та їх відділам, в особі його посадових осіб вчиняти дії щодо видачі направлення для проходження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , медичного огляду ВЛК до набрання законної сили рішенням суду у даній справі » суд зауважує, що предметом позову у даній справі є законність прийнятого ЦВЛК ЗСУ рішення про скасування довідки ВЛК від 28.07.2022 та дії ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо внесення в реєстр інформації про порушення правил військового обліку.
При цьому, позивач не ставить на вирішення питання щодо правомірності/не правомірності видачі ОСОБА_1 направлення на проходження військово-лікарської комісії.
Інших доводів на підтвердження доцільності застосування заходів забезпечення позову представник позивача не зазначив.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність передбачених ч. 1 ст. 150 КАС України підстав для вжиття заходів забезпечення позову у запропонований заявником спосіб, тому у задоволенні заяви слід відмовити.
Згідно з ч. 5 ст. 154 КАС України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Відповідно до ч. 8 ст. 154 КАС України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Відтак, суд відмовляє ОСОБА_1 у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст. ст. 150-157, 243, 248 КАС України,
ухвалив:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду в 15-денний строк з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження апеляційна скарга подається протягом 15 днів з дня складання повного судового рішення
Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її проголошення.
У разі постановляння ухвали в порядку письмового провадження ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Морська Г.М.