31 жовтня 2025 року м. Львівсправа № 380/2402/25
Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (відповідач), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 11 жовтня 2024 року № 133950015874 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно з пунктом 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період навчання з 01 вересня 1990 року по 16 червня 1995 року в Московському державному гірничому університеті;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах згідно з пунктом 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 02 жовтня 2024 року (з дати звернення за призначенням пенсії).
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 02 жовтня 2024 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою та необхідними документами про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зі зменшенням пенсійного віку, оскільки має більше 9 років роботи за Списком № 1 та досягнув віку 51 рік. Проте рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 11 жовтня 2024 року № 133950015874, прийнятим за принципом екстериторіальності (далі - також спірне/оскаржуване рішення), позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1. Так, до страхового стажу позивачу не зараховано період його навчання в Московському державному гірничому університеті згідно з дипломом серії НОМЕР_1 від 30 червня 2000 року (у рішенні наявна помилка відповідача, адже правильно - диплом серії НОМЕР_2 від 16 червня 1995 року), оскільки не зазначено період навчання.
Зазначене рішення відповідача позивач уважає протиправним та таким, що його належить скасувати, оскільки період навчання позивача в Московському державному гірничому університеті з 01 вересня 1990 року по 16 червня 1995 року підтверджується трудовою книжкою серії НОМЕР_3 від 03 травня 2001 року, дипломом серії НОМЕР_2 від 16 червня 1995 року, а також повідомленням Московського державного гірничого університету від 28 липня 1990 року про денне навчання позивача. З урахуванням часу навчання позивача в Московському державному гірничому університеті (04 роки 06 місяців 16 днів), а також стажу, який відповідач визнає (21 рік 05 місяців 11 днів), страховий стаж позивача становитиме більше необхідних 25 років, що, зважаючи на обсяг пільгового стажу позивача (більше 9 років) та вік - 51 рік, є достатнім для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зі зменшенням пенсійного віку.
З огляду на наведене поданий позов просить задовольнити повністю.
Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач вказує, що період навчання позивача в Московському державному гірничому університеті з 01 вересня 1990 року по 16 червня 1995 року не зараховано до страхового стажу, оскільки у долученій до позову копії диплому не зазначено дати вступу на навчання. Належним доказом міг бути додаток до диплома (листок успішності), де обов'язково зазначався період навчання. Зауважує, що процесуальні документи, зокрема і докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, повинні бути викладені державною (українською) мовою. Також відповідач покликається на наявність у нього дискреційних повноважень у питанні призначення пенсії.
З огляду на наведене у задоволенні поданого позивачем позову просить відмовити повністю.
Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 10 лютого 2025 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін.
Суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою 02 жовтня 2024 року та необхідними документами про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 11 жовтня 2024 року № 133950045874, прийнятим за принципом екстериторіальності, позивачу відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу (25 років). Вказаним рішенням підтверджено страховий стаж позивача 21 рік 05 місяців 11 днів (з урахуванням кратності), водночас не зараховано до страхового стажу навчання згідно з дипломом серії НОМЕР_1 від 30 червня 2000 року, оскільки не зазначено період навчання.
Позивач, уважаючи зазначене рішення відповідача протиправним та таким, що порушує його право на пенсійне забезпечення, звернувся з цим позовом до суду.
Предметом розгляду у цій справі є оцінка правомірності рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 11 жовтня 2024 року № 133950045874 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Оцінюючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених законом, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058).
За змістом частин першої, другої статті 5 Закону № 1058 цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Виключно цим Законом визначаються: види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 9 Закону № 1058 відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком.
Згідно з частиною першою статті 114 Закону № 1058 право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
За змістом пункту 1 частини другої статті 114 Закону № 1058 на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.
Відповідно до частини третьої статті 114 Закону № 1058 працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років.
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону № 1058, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Частинами першою - третьою статті 24 Закону № 1058 визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Абзацом першим частини четвертої статті 24 Закону № 1058 визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
До набрання чинності Законом № 1058 (01 січня 2004 року) види трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, визначалися Законом України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788).
Так, відповідно до пункту «д» частини третьої статті 56 Закону № 1788 до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Отже, навчання у вищих навчальних закладах до 01 січня 2004 року зараховується до страхового стажу.
За змістом статті 62 Закону № 1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання зазначеної норми закону постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно з абзацами першим, другим пункту 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до абзацу першого пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України і Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58 (далі - Інструкція № 58), трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Отже, основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. У разі її відсутності, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, зокрема довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07 березня 2018 року у справі № 233/2084/17, від 16 травня 2019 року у справі № 161/17658/16-а, від 27 лютого 2020 року у справі № 577/2688/17, від 31 березня 2020 року у справі № 446/656/17, від 21 травня 2020 року у справі № 550/927/17, від 18 листопада 2022 року у справі № 560/3734/22.
Згідно з пунктом 2.19 Інструкції № 58 до трудових книжок за місцем роботи вносяться окремим рядком з посиланням на дату, номер та найменування відповідних документів записи, зокрема про час навчання у вищих навчальних закладах (включаючи і час роботи в студентських таборах, на виробничій практиці та при виконанні науково-дослідної госпдоговірної тематики) та про час перебування в аспірантурі і клінічній ординатурі, крім випадків, зазначених у п. 2.16 цієї Інструкції. Передбачені цим пунктом записи вносяться до трудової книжки до занесення відомостей про роботу на цьому підприємстві.
Відповідно до пункту 8 Порядку № 637 період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.
Отже, період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти підтверджується дипломом, а також іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
Суд встановив, що до заяви від 02 жовтня 2024 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах позивач додав, зокрема трудову книжку серії НОМЕР_3 від 03 травня 2003 року та копію диплома серії НОМЕР_2 від 16 червня 1995 року (у спірному рішенні помилково вказано диплом серії НОМЕР_1 від 30 червня 2000 року).
У трудовій книжці позивача серії НОМЕР_3 від 03 травня 2003 року зазначено, що позивач у період з 01 вересня 1990 року по 16 червня 1995 року навчався у Московському державному гірничому університеті та міститься посилання на диплом серії НОМЕР_2 від 16 червня 1995 року, що відповідає пункту 2.19 Інструкції № 58.
У дипломі серії НОМЕР_2 від 16 червня 1995 року вказано, що позивач у 1990 році вступив до Московського інституту (Московського державного гірничого університету) та рішенням державної екзаменаційної комісії від 16 червня 1995 року йому присвоєно кваліфікацію гірничого інженера.
Отже, наданими позивачем відповідачу під час звернення за призначенням пенсії документами у сукупності підтверджується період навчання позивача з 01 вересня 1990 року по 16 червня 1995 року у вищому навчальному закладі - Московському державному гірничому університеті, тому такий період на підставі пункту «д» частини третьої статті 56 Закону № 1788 повинен бути зарахований до його страхового стажу.
Посилання відповідача у відзиві на позовну заяву на те, що період навчання позивача в Московському державному гірничому університеті з 01 вересня 1990 року по 16 червня 1995 року не зараховано до страхового стажу, оскільки у долученій до позову копії диплому не зазначено дати вступу на навчання, суд оцінює критично, оскільки зі змісту згаданої копії диплома видно, що роком вступу позивача до вказаного навчального закладу є 1990 рік, а всі сумніви щодо цього спростовує трудова книжка позивача як основний документ, що підтверджує стаж роботи, в якій чітко зазначено, що позивач у період з 01 вересня 1990 року по 16 червня 1995 року навчався у Московському державному гірничому університеті.
Щодо покликань відповідача у відзиві на позовну заяву на мову (російську) долучених позивачем документів, зокрема диплому, то суд зазначає, що спірне рішення не містить жодних застережень щодо мови цих документів та що це перешкодило відповідачу встановити факт набуття позивачем відповідного стажу, тому суд їх відхиляє.
Водночас суд відхиляє й покликання позивача у позовній заяві на повідомлення Московського державного гірничого університету від 28 липня 1990 року про денне навчання позивача, оскільки таке не було додане до заяви від 02 жовтня 2024 року про призначення пенсії та не було предметом розгляду відповідачем під час вирішення питання щодо призначення пенсії позивачу.
Втім за сукупності тих документів, які були в розпорядженні відповідача (трудова книжка серії НОМЕР_3 від 03 травня 2003 року та диплом серії НОМЕР_2 від 16 червня 1995 року), вказане повідомлення не є визначальним для підтвердження періоду навчання позивача, позаяк такий період, як встановлено вище, був належно підтверджений вищезгаданими документами, яких відповідач, однак, безпідставно не врахував під час прийняття оскаржуваного рішення.
Підсумовуючи викладене, суд доходить висновку, що відповідач протиправно не зарахував позивачу до страхового стажу період його навчання в Московському державному гірничому університеті з 01 вересня 1990 року по 16 червня 1995 року, тому оскаржуване рішення належить визнати протиправним та скасувати, а вказаний період - зарахувати до страхового стажу позивача і, як наслідок, позовні вимоги у цій частині - задовольнити.
Стосовно позовної вимоги про зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію суд зазначає, що передумовою для призначення пільгової пенсії за Списком № 1 є наявність у особи, зокрема страхового стажу у передбаченому Законом № 1058 розмірі, а саме 25 років.
Оскільки остаточний розмір страхового стажу позивача буде встановлено відповідачем після зарахування спірного періоду навчання на виконання цього рішення, то вимога щодо зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію є наразі передчасною, тому задоволенню не підлягає.
Беручи до уваги викладене, суд уважає, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача у розглядуваній ситуації буде зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02 жовтня 2024 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позову частково.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно з частинами першою, третьою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
За змістом правил статті 139 КАС України у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Суд встановив, що за подання цього позову до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Оскільки позов містить позовні вимоги немайнового характеру, які хоча і частково, але підлягають задоволенню, тому розмір компенсації судових витрат суд визначає з урахуванням кількості, а не розміру задоволених/незадоволених позовних вимог.
Отже, поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень підлягає сума судового збору в розмірі 1211,20 грн.
Докази понесення сторонами витрат, пов'язаних з розглядом справи, у матеріалах справи відсутні, тому їх розподіл не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,-
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 11 жовтня 2024 року № 133950045874 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання з 01 вересня 1990 року по 16 червня 1995 року у Московському державному гірничому університеті.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02 жовтня 2024 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
В решті позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) 1211,20 грн сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.
Повний текст рішення складено 31 жовтня 2025 року.
СуддяКлименко Оксана Миколаївна