31 жовтня 2025 року м. Львівсправа № 380/2700/25
Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (позивачка) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (відповідач-2), в якому просить:
- визнати незаконним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 13 листопада 2024 року № 134450021820;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років, передбачених пунктами «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», про що прийняти відповідне рішення, такі періоди:
з 01 серпня 1985 року по 04 липня 1988 року - викладач по класу фортепіано і концертмейстер в Бродівській дитячій музичній школі (п. «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»);
з 01 вересня 1990 року по 06 серпня 2024 року (день призначення пенсії за віком) - викладач в Оброшинській дитячій мистецькій школі (п. «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»);
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій як це передбачено пунктом 7-1 розділу ХV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- вирішити питання про відшкодування ОСОБА_1 сплаченого судового збору під час звернення до суду в порядку, передбаченому частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, та інші підтверджені витрати.
Свої вимоги позивачка обґрунтовує тим, що відповідно до записів у її трудовій книжці вона у періоди з 01 серпня 1985 року по 04 липня 1988 року працювала викладачем по класу фортепіано та концертмейстером в Бродівській дитячій музичній школі та з 01 вересня 1990 року по 06 серпня 2024 року (день призначення пенсії за віком) - викладачем в Оброшинській дитячій мистецькій школі. Зазначені посади передбачені пунктом «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та дають їй право на пенсію за вислугу років. Загальний стаж роботи позивачки становить понад 30 років. З урахуванням цього позивачка має право на отримання грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій як це передбачено пунктом 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Утім відповідач-2 своїм рішенням від 13 листопада 2024 року № 134450021820 відмовив позивачці у призначенні та виплаті такої допомоги. Уважаючи зазначене рішення відповідача-2 протиправним, а своє право на отримання грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій - порушеним, позивачка звернулася з цим позовом до суду, який просить задовольнити повністю.
Позиція відповідача-1 викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач-1 вказує, що у Переліку закладів та установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право не пенсію за вислугу років, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року № 909 (далі - Перелік № 909), відсутня посада викладача у позашкільних закладах освіти. Під час розгляду заяви позивачки встановлено, що права на призначення грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій вона не має з огляду на відсутність у неї необхідного страхового стажу на відповідних посадах. Так, до страхового стажу неможливо зарахувати періоди роботи позивачки на посадах викладача в Бродівській дитячій музичній школі та в Оброшинській дитячій мистецькій школі, оскільки посада викладача не передбачена Переліком № 909.
З огляду на вказане у задоволенні позову просить відмовити повністю.
На спростування аргументів відповідача-1, викладених у відзиві на позовну заяву, позивачка подала відповідь на відзив, у якій повністю підтримує доводи та вимоги позовної заяви.
Відповідач-1 подав заперечення на відповідь на відзив, у яких викладено такі ж аргументи на заперечення позову як і у відзиві на позовну заяву.
Позиція відповідача-2 викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач-2 вказує, що наявність відповідної посади у Переліку № 909 є необхідною умовою для виплати грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій, передбаченої пунктом 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Також постановою Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 року № 963 затверджено Перелік посад педагогічних та науково-педагогічних працівників (далі - Перелік № 963). Періоди роботи позивачки з 01 серпня 1985 року по 04 липня 1988 року в Бродівській дитячій музичній школі та з 01 вересня 1990 року по 06 серпня 2024 року в Оброшинській дитячій мистецькій школі не враховано до спеціального стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, оскільки у Переліку № 909 відсутні посади викладачів дитячої музичної школи і дитячої мистецької школи та відсутній статут, який би підтверджував, що зазначені установи належать до закладів освіти. Отже, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
З огляду на вказане у задоволенні позову просить відмовити повністю.
Також у відзиві на позовну заяву відповідач-2 просить провести розгляд справи в судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін в режимі відеоконференції в порядку статті 195 КАС України.
На спростування аргументів відповідача-2, викладених у відзиві на позовну заяву, позивачка подала відповідь на відзив, у якій повністю підтримує доводи та вимоги позовної заяви.
Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 14 лютого 2025 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін; запропоновано позиваці подати до суду довідку про прийняття на роботу від 07 жовтня 2024 року № 19.
Суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до записів у трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 05 серпня 1985 року позивачка у період з 01 серпня 1985 року по 04 липня 1988 року працювала на посадах викладача по класу фортепіано та концертмейстера в Бродівській дитячій музичній школі та з 01 вересня 1990 року по 06 серпня 2024 року (день призначення пенсії за віком) - на посаді викладача по класу фортепіано (надалі назву посади змінено на «викладач ПСМН закладу») в Оброшинській дитячій музичній школі (надалі перейменована в Оброшинську дитячу мистецьку школу).
З 07 серпня 2024 року позиваці призначено пенсію за віком відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058), що не заперечується сторонами.
Позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою від 07 листопада 2024 року щодо виплати грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 13 листопада 2024 року № 134450021820 про відмову у перерахунку пенсії, прийнятим за принципом екстериторіальності, позивачці відмовлено у задоволенні її заяви від 07 листопада 2024 року з тих мотивів, що позивачка працює на посаді викладача Оброшинської дитячої мистецької школи Відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту Оброшинської сільської ради з 01 вересня 1990 року по сьогодні, проте у Переліку № 909 відсутня посада викладача дитячої мистецької школи та відсутній статут, який би підтверджував, що зазначена установа належать до закладів освіти.
Позивачка, вважаючи порушеним своє право на зарахування до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, періодів роботи на посаді викладача (пункт «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення) та на отримання грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058, звернулася з цим позовом до суду.
Предметом розгляду у цій справі є оцінка наявності у позивачки права на зарахування до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, періодів роботи на посаді викладача (пункт «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення) та на отримання грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058.
Щодо клопотання відповідача-2, яке викладене у відзиві на позовну заяву, про розгляд цієї справи з викликом (повідомленням) сторін суд ураховує таке.
Відповідно до частин першої - третьої статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
За змістом частин п'ятої - шостої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Суд відзначає, що ця адміністративна справа з огляду на предмет спору, обраний позивачкою спосіб захисту; категорію та складність; обсяг та характер доказів; кількість учасників є справою незначної складності, а тому її розгляд здійснюється у порядку спрощеного провадження.
Проте суд не знаходить підстав для проведення у цій справі судового засідання з викликом (повідомленням) сторін, оскільки характер спірних правовідносин та предмет доказування у ній не вимагають проведення судового засідання з викликом (повідомленням) сторін для повного та всебічного встановлення всіх обставин розглядуваної справи.
Жодних таких підстав відповідач-2 у відзиві на позовну заяву не повідомляє.
Тому відповідно до пункту 2 частини шостої статті 262 КАС України підстави для розгляду цієї справи у судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін відсутні.
Оцінюючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених законом, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788) та Законом України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншими законами і нормативно-правовими актами та міжнародними договорами (угодами), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.
Відповідно до пункту 2-1 Прикінцевих положень Закону № 1058 особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Пунктом «е» статті 55 Закону № 1788 передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 01 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 01 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.
За змістом пункту 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058 особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Такий Порядок затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1191 «Про затвердження Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати» (далі - Порядок № 1191).
Пунктом 2 Порядку № 1191 установлено, що до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року № 909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років».
А пунктом 5 Порядку № 1191 визначено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 р. призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
Отже, право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних, визначених законодавством посадах, й виходом на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотриманням такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058 будь-якого іншого виду пенсії.
Така ж правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 13 березня 2018 року у справі № 234/13835/17.
Суд встановив, що відповідач-2 відмовив позивачці у виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, передбаченої пунктом 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058, з тієї підстави, що у Переліку № 909 відсутня посада викладача дитячої мистецької школи та відсутній статут, який би підтверджував, що зазначена установа належать до закладів освіти.
Суд не погоджується із таким висновком відповідача-2 та вважає його помилковим з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 10 Закону України від 05 вересня 2017 року № 2145-VIII «Про освіту» невід'ємними складниками системи освіти є, зокрема позашкільна освіта.
Частиною сьомою статті 14 цього ж Закону визначено, що порядок, умови, форми та особливості здобуття позашкільної освіти визначаються спеціальним законом.
Державну політику у сфері позашкільної освіти, її правові, соціально-економічні, а також організаційні, освітні та виховні засади визначає Закон України від 22 червня 2000 року № 1841-III «Про позашкільну освіту» (далі - Закон № 1841).
Згідно із частиною третьою статті 12 Закону № 1841 заклади позашкільної освіти можуть функціонувати у формі центрів, комплексів, палаців, будинків, клубів, станцій, кімнат, студій, шкіл мистецтв, малих академій мистецтв (народних ремесел), малих академій наук, мистецьких шкіл, спортивних шкіл, дитячо-юнацьких спортивних шкіл олімпійського резерву, фізкультурно-спортивних клубів за місцем проживання, фізкультурно-оздоровчих клубів осіб з інвалідністю, спеціалізованих дитячо-юнацьких спортивних шкіл олімпійського резерву, дитячих стадіонів, дитячих бібліотек, дитячих флотилій, галерей, бюро, оздоровчих закладів, що здійснюють позашкільну освіту.
Частиною п'ятою цієї ж статті передбачено, що перелік типів закладів позашкільної освіти затверджується Кабінетом Міністрів України.
Пункт 6 Переліку типів позашкільних навчальних закладів, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2001 № 433 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначає, що до позашкільних навчальних закладів відносяться початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклади (школи естетичного виховання: музичні, художні, хореографічні, театральні, хорові, мистецтв та інші).
Абзацом третім частини четвертої статті 21 Закону № 1841 передбачено, що право на пенсію за вислугою років мають педагогічні працівники позашкільних навчальних закладів за наявності педагогічного стажу роботи не менше ніж 25 років.
Переліком посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 року № 963, посада викладача всіх спеціальностей віднесена до педагогічних посад.
Водночас постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року № 909 затверджено Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, яким посада викладача позашкільного навчального закладу не передбачена.
Верховний Суд у постанові від 23 січня 2020 року у справі № 756/9879/16-а зазначив, що під час встановлення права на зарахування періоду роботи до спеціального страхового стажу, необхідно враховувати та аналізувати положення Закону України «Про освіту», Закону України «Про позашкільну освіту», Переліків № 963 та № 433, які також регулюють правовідносини, що виникають під час розгляду територіальними органами Пенсійного фонду України заяв громадян про призначення пенсій за вислугу років.
Тобто під час встановлення права позивачки на зарахування періоду її роботи до спеціального страхового стажу, який дає право, зокрема на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058, необхідним є системний аналіз законодавства з метою встановлення, чи відноситься посада викладача музичної та мистецької шкіл до педагогічних посад.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що перелік закладів, установ освіти і посад, визначений Переліком № 909, містить прогалини, що зумовлює обмеження права педагогічних працівників на отримання пенсії за вислугу років.
Водночас Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 лютого 2019 року у справі № 233/4308/17 дійшла правового висновку про те, що викладач школи мистецтв є педагогічним працівником позашкільного навчального закладу, тобто працівником освіти, а тому стаж його роботи на посаді викладача у школі мистецтв повинен зараховуватися до пільгового стажу у розумінні пункту «е» статті 55 Закону № 1788 навіть попри те, що зазначена посада прямо не передбачена Переліком № 909.
Така ж правова позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 26 березня 2019 року у справі № 484/211/17, від 23 січня 2020 року у справі № 756/9879/16-а, від 12 квітня 2021 року у справі № 721/1053/16-а.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Ураховуючи на підставі частини п'ятої статті 242 КАС України наведені правові висновки Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, суд уважає, що стаж роботи позивачки на посадах викладача музичної та мистецької шкіл має зараховуватись до стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону № 1788, а відтак й для призначення та виплати грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій, передбаченої пунктом 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058 та Порядком № 1191.
Отже, зважаючи на те, що у позивачки наявний спеціальний педагогічний стаж більше 30 років, займана нею посада відноситься до посад педагогічних працівників, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років, до призначення пенсії за віком не отримувала будь-яку пенсію, тому вона має право на нарахування та виплату грошової допомоги, яка передбачена пунктом 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058 та Порядком № 1191.
За наведених вище обставин суд дійшов висновку про те, що рішення відповідача-2 від 13 листопада 2024 року № 134450021820 про відмову у перерахунку пенсії є протиправним та підлягає скасуванню, а порушені права позивачки підлягають захисту у спосіб зобов'язання відповідачів: 1) зарахувати позивачці до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону № 1788, про що прийняти відповідне рішення, періоди роботи з 01 серпня 1985 року по 04 липня 1988 року на посаді викладача по класу фортепіано та концертмейстера в Бродівській дитячій музичній школі та з 01 вересня 1990 року по 06 серпня 2024 року (день призначення пенсії за віком) - на посаді викладача в Оброшинській дитячій музичній школі (надалі перейменована в Оброшинську дитячу мистецьку школу); 2) нарахувати та виплатити позивачці грошову допомогу в розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058.
Водночас, оскільки оскаржуване рішення приймалося відповідачем-2, то обов'язок щодо зарахування спірних періодів роботи з ухваленням відповідного рішення про це суд покладає на відповідача-2, а оскільки позивачка як отримувач пенсії за віком відповідно до Закону № 1058 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області, яке здійснює нарахування та виплату їй пенсійної виплати, то обов'язок щодо нарахування та виплати грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058 суд покладає на відповідача-1.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позову повністю.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно з частинами першою, третьою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (абзац перший частини першої статті 139 КАС України).
Суд встановив, що за подання цього позову до суду позивачка сплатила судовий збір у розмірі 1938,00 грн. Отже, поверненню позивачці за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів підлягає сума судового збору у розмірі 1937,92 грн.
Докази понесення сторонами витрат, пов'язаних з розглядом справи, у матеріалах справи відсутні, тому їх розподіл не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,-
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016), Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди, 10, м. Хмельницький, 29013) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 13 листопада 2024 року № 134450021820 про відмову у перерахунку пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», про що прийняти відповідне рішення, періоди роботи з 01 серпня 1985 року по 04 липня 1988 року на посаді викладача по класу фортепіано та концертмейстера в Бродівській дитячій музичній школі та з 01 вересня 1990 року по 06 серпня 2024 року (день призначення пенсії за віком) - на посаді викладача в Оброшинській дитячій музичній школі (надалі перейменована в Оброшинську дитячу мистецьку школу).
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу в розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 968,96 грн сплаченого судового збору.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 968,96 грн сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.
Повний текст рішення складено 31 жовтня 2025 року.
СуддяКлименко Оксана Миколаївна