Рішення від 17.10.2025 по справі 380/14140/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2025 року справа № 380/14140/24

Львівський окружний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого - судді Карп'як О.О.,

судді Братичак У.В.,

судді Гавдика З.В.,

секретар судового засідання Кривута М.П.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідачів - Іваськевич Х.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Львівської обласної прокуратури про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування рішень, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_1 ) до Офісу Генерального прокурора (вул. Різницька, 13/15, м. Київ, 01011; код ЄДРПОУ - 00034051), Львівської обласної прокуратури (пр.-т Шевченка, 17-19, м. Львів, 79005; код ЄДРПОУ - 02910031) з вимогами:

визнати протиправними дії Офісу Генерального прокурора щодо призначення, ОСОБА_1 , іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора;

визнати протиправним та скасувати рішення шістнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур № 1 від 15.05.2024 про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора щодо ОСОБА_1 ;

визнати протиправним та скасувати наказ керівника Львівської обласної прокуратури від 03.06.2024 № 822к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтриманням обвинувачення управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням прокуратури Львівської області та органів прокуратури;

поновити ОСОБА_1 , на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтриманням обвинувачення управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням прокуратури Львівської області та органах прокуратури або на іншій рівнозначній посаді в органах прокуратури з 04.06.2024;

стягнути з Львівської обласної прокуратури середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 04.06.2024 по день ухвалення судового рішення про поновлення на посаді;

допустити негайне виконання рішення, в частині, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу відповідно до п.п.2, 3 ч. І ст.371 КАС України.

Ухвалою від 08.07.2024 року, вказану позовну заяву залишено без руху, а особі, що звернулась, надано строк для усунення недоліків. Вимоги ухвали судді від 08.07.2024 року позивачем виконано повністю.

Ухвалою від 30.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

09.09.2024 до суду надійшла заява представника Львівської обласної прокуратури (вх.№ 67115) про відвід судді Львівського окружного адміністративного суду Карп'як О.О. від розгляду справи №380/14140/24.

Ухвалою від 16.09.2024 заяву про відвід судді Карп'як О.О. (вх. 67115) у справі №380/14140/24 визнано необґрунтованою. Заяву про відвід судді Карп'як О.О., передано для реєстрації в автоматизованій системі документообігу та визначення судді для її розгляду.

Ухвалою від 19.09.2024 (суддя Мричко Н.І.) відмовлено у задоволенні заяви представника Львівської обласної прокуратури про відвід судді Карп'як О.О. від розгляду адміністративної справи № 380/14140/24 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Львівської обласної прокуратури про визнання дій протиправними.

Ухвалою від 30.10.2024 у задоволенні клопотання Львівської обласної прокуратури про передачу заяви про відвід в суд, найбільш територіально наближений до Львівського окружного адміністративного суду - відмовлено.

Ухвалою від 30.10.2024 призначено розгляд справи №380/14140/24 колегіально у складі трьох суддів; передано справу для призначення колегіального складу суду, визначеного Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою.

Відповідно до Протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів у справі №380/14140/24, від 05.11.2024 визначено головуючого - суддю Карп'як О.О., судді Гавдик З.В., Коморний О.І.

Ухвалою від 06.11.2024 заяву судді Коморного Олександра Ігоровича про самовідвід задоволено, передано справу на повторний автоматизований розподіл для визначення члена колегії.

Відповідно до Протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів у справі №380/14140/24, від 07.11.2024 визначено головуючого - суддю Карп'як О.О., судді Гавдик З.В., Братичак У.В.

Ухвалою від 13.02.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позиція позивача:

Позивач вважає, що 30.04.2024 в порушення пп.12,13 Розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №113-ІХ та всупереч судовому рішенню у справі №380/7506/20, відповідачем повторно призначено і проведено іспит у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора. Про включення його до списків прокурорів, яким проводиться іспит у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора шістнадцятою кадровою комісією повідомлено його шляхом надсилання листа на його електронну адресу. У відповідь на цей лист, позивач 29.04.2024 повідомив шістнадцяту кадрову комісію про те, що перебуває на лікуванні та на підтвердження вказав реквізити медичного висновку про непрацездатність. Однак, Рішенням шістнадцятої кадрової комісії Офісу Генерального прокурора №1 від 15.05.2024 визнано, що позивач неуспішно склав іспит на виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора. Наказом курівника Львівської обласної прокуратури від 03.06.2024 №822к позивача звільнено з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтримання обвинувачення управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням прокуратури Львівської області та органів прокуратури з 04.06.2024 на підставі рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації (пп.2 п.19 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури"). Позивач вказує, що на день проведення іспиту (30.04.2024), як і на день видачі наказу (03.06.2024) та на день звільнення (04.06.2024) він перебував на лікарняному, що підтверджується листками непрацездатності за період з 25.04.2024 по 17.06.2024. Про те, що позивач перебуває на лікарняному було відомо обом відповідачам: відповідача 1 позивач повідомив електронною поштою у відповідь на запрошення на іспит; відповідача 2 позивач повідомив за допомогою месенджера у відповідь на повідомлення працівника відділу кадрів. Вважає, що наказ керівника Львівської обласної прокуратури від 03.06.2024 №822к не відповідає вимогам Закону України "Про прокуратуру", Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури", суперечить рішенню суду у справі №380/7506/20 в частині поновлення на роботі, тому підлягає визнанню протиправним та скасуванню. Вважає, що неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складення іспиту у формі анонімного тестування на виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора - не є підставою для застосування пп.2 п.19 Розділу ІІ Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури", оскільки тестування на виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, ним вже пройдено успішно, набрана кількість балів є достатньою для допуску до наступного етапу тестування. Окрім того, відповідно до п.9 абз. 1 п.10 Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого Наказом Генерального прокурора від 03.10.2019 №221, атестація проводиться на підставі письмової заяви прокурора, яка подається після видання керівником органу прокуратури наказу про її поновлення на посаді. Однак, заяви чи рапорта про складення іспиту позивач не подавав. Більше того, Законом України "Про прокуратуру" не передбачено проходження атестації прокурором. Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" для проведення атестації визначає чітку та однозначну умову - переведення (п.7 Розділу ІІ цього Закону). Проте, позивач не подавав заяви /рапорта про переведення на іншу роботу. Тому позивач уважає, що його звільнено не з підстав, визначених Законом, що є порушенням гарантій незалежності прокурора, встановлених п.1 ч.1 ч.3 ст.16 Закону України "Про прокуратуру".

05.02.2025 позивачем подано відповідь на відзив.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задоволити.

Заперечення відповідачів:

Відповідачами подано відзиви на позовну заяву, в якому заперечують проти задоволення позову, з огляду на таке. Атестація прокурорів включає певні етапи, не проходження яких може бути підставою для ухвалення кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації прокурором. На виконання вимог Закону № 113-ІХ наказом Генерального прокурора від 03.10.2019 № 221 затверджено Порядок проходження прокурорами атестації (далі - Порядок № 221). Пунктом 9 розділу І Порядку № 221 визначено, що атестація проводиться на підставі письмової заяви прокурора в якій зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних і на застосування процедур та умов проведення атестації, яку, відповідно до п. 10 Порядку № 221, необхідно подати до 15.10.2019 (включно). Заява підписується прокурором особисто. На виконання пункту 10 Порядку № 221 Генеральному прокурору 15.10.2019 позивачем подано заяву встановленої форми про переведення на посаду прокурора в обласній прокуратурі та про намір пройти атестацію. За наслідками складання іспиту 03.03.2020 у формі анонімного письмового тестування або у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону позивач, згідно з додатком № 1 до протоколу № 4 від 09.04.2020, набрав 68 балів, що є менше прохідного балу для успішного складання іспиту (70 балів) і його не допущено до проходження наступного етапу атестації. У зв'язку з цим, Другою кадровою комісією з атестації прокурорів регіональних прокуратур, керуючись пунктом 6 розділу І, пунктом 5 розділу ІІ Порядку № 221, прийнято рішення від 02.04.2020 № 69 про неуспішне проходження атестації ОСОБА_1 . Вказане рішення позивачем оскаржено до суду. За наслідками розгляду справи № 380/7506/20, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16.11.2023, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.03.2024 позов ОСОБА_1 задоволено частково, визнано протиправним і скасовано рішення Другої кадрової комісії від 02.04.2020 № 69 та наказ прокурора Львівської області від 14.08.2020 № 1401к про звільнення ОСОБА_1 . На виконання вищевказаних судових рішень наказом керівника Львівської обласної прокуратури від 20.11.2023 № 1891к ОСОБА_1 поновлено на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтриманням обвинувачення управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням прокуратури Львівської області. Законом України № 1554-IX від 15.06.2021 внесено зміни до Закону № 113-IX, відповідно до яких, п.п. 3 п. 7 розділу ІІ Закону № 113-ІХ викладено в наступній редакції: "Положення щодо проходження атестації, передбаченої цим розділом, поширюються на прокурорів та слідчих органів прокуратури, зокрема, звільнених з органів прокуратури у зв'язку з настанням підстав, передбачених підпунктами 1 і 2 пункту 19 цього розділу, щодо яких набрало законної сили рішення суду про поновлення на посаді прокурора у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, у тому числі, у разі прийняття судом рішення про поновлення на посаді прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. Також у вищевказаному пункті зазначено, що прокурори та слідчі органів прокуратури можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації. Проходження атестації особами, зазначеними в підпункті 3 цього пункту, розпочинається з етапу, на якому було прийнято рішення про неуспішне її проходження. Згідно з положеннями пункту 3-2 розділу V Порядку № 221, у випадку прийняття судом рішення про поновлення прокурора на посаді такий прокурор допускається до проходження того етапу атестації, за результатами якого кадровою комісією прийнято рішення про неуспішне її проходження. Враховуючи викладене, після поновлення ОСОБА_1 за рішенням суду на займаній посаді наказом від 20.11.2023 № 1891к, Шістнадцятою кадровою комісією з атестації прокурорів регіональних прокуратур прийнято рішення про його допуск до проведення атестації та включено останнього до графіку складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону (перший етап), відповідності здійснювати повноваження прокурора. Рішенням Шістнадцятої кадрової комісії від 19.04.2024 (додаток 1 до протоколу від 19.04.2024 № 110) затверджено графік складання іспиту (перший етап) на 30.04.2024. До цього графіку під порядковим № 5 включено також ОСОБА_1 . Дана інформація оприлюднена на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора у строк, встановлений п. 1 Розділу ІІ Порядку № 221. Проте, у встановлені кадровою комісією дату, час та місце ОСОБА_1 для складання іспиту не прибув. Кадрова комісія встановила, що ОСОБА_1 належним чином повідомлений про день складання іспиту, проте 30.04.2024 не прибув для його складання. З листа від 29.04.2024 вбачається, що саме 29.04.2024 ОСОБА_1 перебуває на лікуванні. У той же час ця інформація жодним чином не вказує про причини його неявки 30.04.2024 для проходження іспиту. Також не долучено документів, які б вказували на поважність неявки, у листі не ставиться прохання про перенесення дати складання іспиту у зв'язку з поважними причинами. Відтак, у комісії відсутні дискреційні повноваження на прийняття інших рішень, окрім як ухвалення рішення про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації. У зв'язку з наведеним, Кадровою комісією прийнято рішення від 15.05.2024 № 1 про неуспішне проходження атестації ОСОБА_1 . Факт наявності чинного рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором є підставою звільнення такого прокурора на підставі пп. 2 п. 19 розділу ІІ Закону № 113-ІХ. Аналогічні положення передбачено п. 6 розділу V Порядку № 221 Отже, рішення кадрової комісії не є рекомендаційним для суб'єкта звільнення, а є беззаперечною та остаточною підставою для видання керівником обласної прокуратури наказу про звільнення прокурора згідно з положеннями Закону № 113-ІХ. Перебування прокурора на лікарняному через тимчасову непрацездатність, у відпустці чи у відрядженні до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі не є перешкодою для його звільнення з посади прокурора відповідно до цього пункту (абз. 2 п. 19 розділу ІІ Закону № 113-ІХ). У зв'язку наведеним, наказом керівника Львівської обласної прокуратури від 03.06.2024 № 822к правомірно звільнено ОСОБА_1 з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтриманням обвинувачення управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням прокуратури Львівської області та органів прокуратури, на підставі п.п. 2 п. 19 розділу II "Прикінцевих і перехідних положень" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформ органів прокуратури" у зв'язку з рішенням кадрової комісії про неуспішне проходження атестації. Позивача звільнено не у відповідності до КЗпП України, у зв'язку із змінами в організації виробництва, а відповідно до Закону № 113-ІХ, який визначає першочергові заходи із реформи органів прокуратури, є спеціальним законом у спірних правовідносинах, підставою для звільнення позивача стало рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації, а не ліквідація, реорганізація органу прокуратури та скорочення кількості працівників. Таким чином, дія окремого положення п. 6 розд. ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури", згідно з рішенням Конституційного Суду України від 01.03.2023 № 1-р(ІІ)/2023 у справі № 3 5/2022(9/22), втратила чинність 01.03.2023. Отже, рішення Конституційного Суду України від 01.03.2023 № 1-р(ІІ)/2023 на спірні правовідносини не може вплинути, оскільки такі виникли до прийняття указаного рішення (15.10.2019 дата подання позивачем заяви про переведення на посаду прокурора в обласній прокуратурі та про намір пройти атестацію), а останнє не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності. Враховуючи наведене, ухвалення Конституційним Судом України рішення про визнання неконституційним п. 6 розд. ІІ Закону № 113-ІХ не впливає на спірні правовідносини.

Відповідачами подано додаткові пояснення.

Представник відповідачів в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, наведених у відзивах, просила відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Суд, заслухавши вступне слово учасників справи, з'ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , з 2006 року працював на різних посадах в органах прокуратури України.

15 жовтня 2019 року позивачем на ім'я Генерального прокурора подано заяву про переведення на посаду прокурора в обласній прокуратурі та про намір пройти атестацію.

03.03.2020 року за результатами анонімного тестування, ОСОБА_1 набрав 68 балів, що, відповідно до Порядку проходження прокурорами атестації, не є достатніми для допуску до інших етапів атестації, оскільки прохідний бал становив 70 балів.

02.04.2020 року Кадровою комісією №2 прийнято рішення №69 "Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора", згідно з яким ОСОБА_1 за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора набрав 68 балів, що є менше прохідного балу для успішного складання іспиту, тому не допускається до проходження наступних етапів атестації.

Відповідно до рішення Кадрової комісії №2 від 02.04.2020 року №69, прокурор відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтриманням обвинувачення управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням прокуратури Львівської області, ОСОБА_1 визнаний таким, що неуспішно пройшов атестацію.

Наказом прокурора Львівської області від 14.08.2020 року №1401к, звільнено ОСОБА_1 з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтриманням обвинувачення управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням прокуратури Львівської області та органів прокуратури на підставі п.9 ч.1 ст.51 Закону України "Про прокуратуру" з 19.08.2020 року. Підстава: рішення кадрової комісії від 02.04.2020 №69.

Вважаючи такі рішення відповідачів протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16.11.2023 у справі №380/7506/20 позов ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Прокуратури Львівської області, Львівської обласної прокуратури про визнання протиправними дій, скасування рішення та наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора №69 від 02.04.2020 "Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора" щодо ОСОБА_1 . Визнано протиправним та скасовано наказ прокурора Львівської області №1401к від 14.08.2020 "Про звільнення ОСОБА_1 ", яким ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтриманням обвинувачення управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням прокуратури Львівської області та органів прокуратури на підставі п.9 ч.1 ст.51 Закону України "Про прокуратуру". Поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтриманням обвинувачення управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням прокуратури Львівської області та органах прокуратури з 20.08.2020. Стягнуто з Львівської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу за період з 01.09.2020 року по 16.11.2023 року в розмірі 842878,80 грн. з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 21533,40 грн. з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства допущено до негайного виконання.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.03.2024 апеляційні скарги ОСОБА_1 , Львівської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора залишено без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2023 року у справі № 380/7506/20 - без змін.

Наказом керівника Львівської обласної прокуратури від 20.11.2023 №189/к "Про поновлення ОСОБА_1 " поновлено позивача на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції про провадженні досудового розслідування та підтриманням обвинувачення управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням прокуратури Львівської області та органах прокуратури з 20.08.2020 на підставі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16.11.2023 у справі №380/7506/20.

Рішенням Шістнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур (Протокол №110) від 19.04.2024 року затверджено графік, складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення знань та умінь у застосуванні закону відповідності здійснювати повноваження прокурора на 30.04.2024р. До цього графіку під порядковим № 5 включено ОСОБА_1 .

Дана інформація була оприлюднена на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України та 19.04.2024 на електронну пошту позивача направлено запрошення для складення іспиту 30.04.2024.

29.04.2024 року позивач надіслав на електронну адресу Шістнадцятої кадрової комісії заяву, в якій повідомив, що проходить лікування та за станом здоров'я не може прибути на іспит, та вказав медичний висновок про непрацездатність ЗТС4-КХ4А-4Е2В-53А4.

Шістнадцятою кадровою комісією з атестації прокурорів регіональних прокуратур ухвалено рішення від 15.05.2024 року № 1 "Про неуспішне проходження прокурором атестації у зв'язку з неявкою для складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону відповідності здійснювати повноваження прокурора". Відповідно змісту вказаного рішення, вбачається, що у встановлені кадровою комісією дату, час та місце ОСОБА_1 для складення іспиту не прибув; Шістнадцятою кадровою комісією з атестації прокурорів регіональних прокуратур 30.04.2024 зафіксовано, відповідно до п.11 розділу І Порядку, факт неявки прокурора ОСОБА_1 30.04.2024 на іспит у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення знань та умінь у застосуванні закону відповідності здійснювати повноваження прокурора (додаток №2 до Протоколу №111 від 30.04.2024). Відповідно до інформації управління реєстрації вхідних та вихідних документів Департаменту документального забезпечення Офісу Генерального прокурора, отриманої на запит комісії, в період з 19.04.2024 по 06.05.2024 в Офісі Генерального прокурора будь - які звернення ОСОБА_1 зареєстрованими не значиться. В той же час, 29.04.2024 о 12год. 26 хв. На електронну поштову скриньку Комісії надійшов електронний лист зі скриньки ОСОБА_1 наступного змісту: "Доброго дня! Перебуваю, на даний час, на лікуванні. Медичний висновок про непрацездатність ЗТС4-КХ4А-4Е2В-53А4". Аналізуючи зміст листа ОСОБА_1 , який надійшов на електронну пошту кадрової комісії, комісія прийшла до наступних висновків: в листі повідомляється що саме 29.04.2024 ОСОБА_1 перебуває на лікуванні, у той же час, ця інформація жодним чином не вказує про причини його неявки 30.04.2024 для проходження іспиту; до листа не долучено жодних інших документів, які б вказували на поважність неявки на іспит; саме лише посилання на номер медичного висновку про непрацездатність не надає комісії відомостей про період імовірного перебування ОСОБА_1 на лікуванні; в обов'язки комісії не входить витребування з установ інформації про перебування особи на лікуванні; обов'язок проінформувати комісію про поважні причини неявки на іспит Порядком покладається саме на прокурора, який добровільно виявив бажання пройти атестацію; в листі жодним чином не ставиться прохання перед Комісією про перенесення дати складання іспиту у зв'язку з будь - якими поважними причинами. Тому Комісією констатовано факт відсутності підписаної заяви ОСОБА_1 або належним чином уповноваженою ним особи (якщо сам прокурор за станом здоров'я не може її підписати або подати особисто до комісії) про перенесення дати іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора. Зазначені факти, на думку комісії, вказують на невиконання прокурором ОСОБА_1 вимог п.11 розділу І Порядку як щодо особистої обов'язкової участі прокурора на всіх етапах атестації, так і щодо надання документального підтвердження інформації про поважні причини його неявки. Таким чином, ОСОБА_1 не прибув 30.04.2024 для складення іспиту та не звернувся до Комісії із відповідною заявою про перенесення дати його складення. Вищевказаний лист, який надійшов на адресу Комісії, по своїй суті не є такою заявою. При цьому, в Комісії відсутні дискреційні повноваження на прийняття інших рішень, окрім як ухвалення рішення про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації. У зв'язку з викладеним, прокурор відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції про провадженні досудового розслідування та підтриманням обвинувачення управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням прокуратури Львівської області ОСОБА_1 неуспішно пройшов атестацію.

Наказом керівника Львівської обласної прокуратури від 03.06.2024 №822к "Про звільнення ОСОБА_1 " позивача звільнено з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції про провадженні досудового розслідування та підтриманням обвинувачення управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням прокуратури Львівської області та органів прокуратури на підставі рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації (підпункт 2 пункту 19 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури") з 04.06.2024.

Позивач вважає рішення кадрової комісії №1 від 15.05.2024 та наказ керівника Львівської обласної прокуратури від 03.06.2024 №822к протиправними і такими, що підлягають скасуванню, у зв'язку з чим звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Однією з гарантій незалежності прокурора, що передбачена ст.16 Закону України від 14 жовтня 2014 року №1697-VII "Про прокуратуру" (далі - Закон №1697-VII), є особливий порядок призначення прокурора на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Згідно із ч.3 ст.16 Закону №1697-VII прокурор призначається на посаду безстроково та може бути звільнений з посади, його повноваження на посаді можуть бути припинені лише з підстав та в порядку, передбачених законом.

Загальні умови звільнення прокурора з посади, припинення його повноважень на посаді наведені у ст.51 Закону №1697-VII.

Відповідно до п.9 ч.1 ст.51 Закону №1697-VII прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

Згідно із ч.5 ст.51 Закону №1697-VII на звільнення прокурорів з посади з підстави, передбаченої пунктом 9 ч.1 цієї статті, не поширюються положення законодавства щодо пропозиції іншої роботи та переведення на іншу роботу при звільненні у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, щодо строків попередження про звільнення, щодо переважного права на залишення на роботі, щодо переважного права на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, щодо збереження місця роботи на період щорічної відпустки та на період відрядження.

25 вересня 2019 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19 вересня 2019 року №113-IX (далі - Закон №113-IX в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Цим Законом №113-IX запроваджено реформування системи органів прокуратури.

Згідно із п.7 Розділу II Прикінцеві і перехідні положення Закону №113-IX прокурори та слідчі органів прокуратури, зазначені в підпунктах 1-4 цього пункту, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації. Проходження атестації особами, зазначеними в підпункті 3 цього пункту, розпочинається з етапу, на якому було прийнято рішення про неуспішне її проходження.

Відповідно до п.10-14 Розділу II Прикінцеві і перехідні положення Закону №113-IX прокурори та слідчі органів прокуратури, зазначені в підпунктах 1-4 пункту 7 цього розділу, мають право у строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації (п.10).

Атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями Офісу Генерального прокурора, кадровими комісіями обласних прокуратур, утворення, визначення складу, періоду та порядку роботи яких, здійснюється Генеральним прокурором (п.11).

Предметом атестації є оцінка: 1) професійної компетентності прокурора; 2) професійної етики та доброчесності прокурора (п. 12). Атестація прокурорів включає такі етапи: 1) складення іспиту у формі анонімного письмового тестування або у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора. Результати анонімного тестування оприлюднюються кадровою комісією на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України або Офісу Генерального прокурора не пізніше ніж за 24 години до проведення співбесіди; 2) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання.

Атестація може включати інші етапи, не проходження яких може бути підставою для ухвалення кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації прокурором. Перелік таких етапів визначається у Порядку проходження прокурорами атестації, який затверджує Генеральний прокурор (п. 13).

Графік проходження прокурорами атестації встановлює відповідна кадрова комісія. Атестація проводиться прозоро та публічно, у присутності прокурора, який проходить атестацію. Перебіг усіх етапів атестації фіксується за допомогою технічних засобів відео- та звукозапису (п.14).

Пунктом 9 Розділу II Прикінцеві і перехідні положення Закону №113-IX передбачено, що атестація здійснюється згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором, з урахуванням особливостей, визначених пунктом 7 цього розділу.

На виконання вимог Закону №113-IX, наказом Генерального прокурора №221 від 03 жовтня 2019 року затверджено Порядок проходження прокурорами атестації (далі - Порядок №221 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

За визначенням, що міститься в пункті 1 розділу І Порядку №221, атестація прокурорів - це встановлена Розділом II Прикінцеві і перехідні положення Закону № 113-IX та цим Порядком процедура надання оцінки професійній компетентності, професійній етиці та доброчесності прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур і військових прокуратур.

Згідно із абз.3 п. 2 розділу І Порядку №221 проведення атестації прокурорів та слідчих регіональних прокуратур, військових прокуратур регіонів (на правах регіональних) забезпечують кадрові комісії Офісу Генерального прокурора, а прокурорів та слідчих місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) - кадрові комісії обласних прокуратур.

Згідно із п.8 розділу І Порядку №221 за результатами атестації прокурора відповідна кадрова комісія ухвалює одне із таких рішень: 1) рішення про успішне проходження прокурором атестації; 2) рішення про неуспішне проходження прокурором атестації. Форми типових рішень визначені у додатку 1 до цього Порядку.

Відповідно до п.9 розділу І Порядку №221 атестація проводиться на підставі письмової заяви прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури про переведення на посаду прокурора відповідно в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах, в якій зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних і на застосування процедур та умов проведення атестації. Форми типових заяв прокурора встановлено у додатку 2 до цього Порядку.

Пунктом 10 Порядку №221 передбачено, що заява, вказана у пункті 9 розділу І цього Порядку, подається Генеральному прокурору прокурорами Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), прокурорами регіональних прокуратур, військових прокуратур регіонів (на правах регіональних), прокурорами місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів та інших військових прокуратур (на правах місцевих) до 15 жовтня 2019 року (включно). Заява підписується прокурором особисто.

Відповідно до п.2 розділу ІІІ Порядку №221 кадрова комісія формує графік складання іспитів. Графік із зазначенням прізвища, імені та по батькові прокурора, номера службового посвідчення, інформації про дату, час та місце проведення тестування оприлюднюється на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора) не пізніше ніж за п'ять календарних днів до дня складання іспиту. Прокурор вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце складання іспиту з моменту оприлюднення відповідного графіка на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора).

Згідно із п.11 розділу І Порядку №221 особиста участь прокурора на всіх етапах атестації є обов'язковою.

Абзацом 2 п.11 розділу І Порядку №221 встановлено, що у разі неявки прокурора для проходження відповідного етапу атестації у встановлені кадровою комісією дату, час та місце, кадрова комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором. Факт неявки прокурора фіксується кадровою комісією у протоколі засідання, під час якого мав відбуватися відповідний етап атестації такого прокурора.

Відповідно до абз.3 та 4 п.11 розділу І Порядку №221 у виключних випадках, за наявності заяви, підписаної прокурором або належним чином уповноваженою ним особою (якщо сам прокурор за станом здоров'я не може її підписати або подати особисто до комісії) про перенесення дати іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, або дати іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки, або дати співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності, кадрова комісія має право протягом трьох робочих днів з дня отримання такої заяви ухвалити рішення про перенесення дати складення відповідного іспиту, проведення співбесіди для такого прокурора.

Заява має бути передана безпосередньо секретарю відповідної кадрової комісії не пізніше трьох днів з дати, на яку було призначено іспит, співбесіду відповідного прокурора. До заяви має бути долучена копія документу, що підтверджує інформацію про поважні причини неявки прокурора на складення відповідного іспиту, проходження співбесіди. У разі неможливості надати документальне підтвердження інформації про причини неявки в день подання заяви, прокурор має надати таке документальне підтвердження в день, на який комісією було перенесено проходження відповідного етапу атестації, однак до початку складення відповідного іспиту, проходження співбесіди. Якщо прокурор не надасть документальне підтвердження інформації про поважні причини його неявки до початку перенесеного складення відповідного іспиту, проходження співбесіди, комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором.

Таким чином, кадрова комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження атестації прокурором, якщо він для проходження відповідного етапу атестації у встановлені кадровою комісією дату, час та місце не з'явився. Водночас, законом надано право кадровій комісії ухвалити рішення про перенесення дати складення відповідного іспиту, проведення співбесіди для прокурора, зокрема, у випадку наявності підписаної ним або належним чином уповноваженою ним особою (якщо сам прокурор за станом здоров'я не може її підписати або подати особисто до комісії) заяви про перенесення дати іспиту із долученням до неї копії документу, що підтверджує інформацію про поважні причини неявки прокурора на складення відповідного іспиту, проходження співбесіди. У разі відсутності такої заяви із документальним підтвердженням інформації про поважні причини його неявки до початку перенесеного складення відповідного іспиту, проходження співбесіди, кадрова комісія зобов'язана ухвалити рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором.

Також із змісту абз.4 п.11 розділу І Порядку №221 слідує, що документальне підтвердження поважності причин неявки на іспит надається безпосередньо особою в той же день, на який комісією було перенесено проходження відповідного етапу атестації, однак до початку складання відповідного іспиту (це час початку реєстрації для його проходження).

Як вже встановлено судом, 29.04.2024 року позивач надіслав на електронну адресу Шістнадцятої кадрової комісії заяву, в якій повідомив, що проходить лікування та за станом здоров'я не може прибути на іспит, та вказав медичний висновок про непрацездатність ЗТС4-КХ4А-4Е2В-53А4.

Шістнадцятою кадровою комісією з атестації прокурорів регіональних прокуратур ухвалено рішення від 15.05.2024 року № 1 "Про неуспішне проходження прокурором атестації у зв'язку з неявкою для складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону відповідності здійснювати повноваження прокурора". Відповідно до змісту вказаного рішення, вбачається, що у встановлені кадровою комісією дату, час та місце ОСОБА_1 для складення іспиту не прибув; Шістнадцятою кадровою комісією з атестації прокурорів регіональних прокуратур 30.04.2024 зафіксовано, відповідно до п.11 розділу І Порядку, факт неявки прокурора ОСОБА_1 30.04.2024 на іспит у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення знань та умінь у застосуванні закону відповідності здійснювати повноваження прокурора (додаток №2 до Протоколу №111 від 30.04.2024). Відповідно до інформації управління реєстрації вхідних та вихідних документів Департаменту документального забезпечення Офісу Генерального прокурора, отриманої на запит комісії, в період з 19.04.2024 по 06.05.2024 в Офісі Генерального прокурора будь - які звернення ОСОБА_1 зареєстрованими не значиться. В той же час, 29.04.2024 о 12год. 26 хв. На електронну поштову скриньку Комісії надійшов електронний лист зі скриньки ОСОБА_1 наступного змісту: "Доброго дня! Перебуваю, на даний час, на лікуванні. Медичний висновок про непрацездатність ЗТС4-КХ4А-4Е2В-53А4". Аналізуючи зміст листа ОСОБА_1 , який надійшов на електронну пошту кадрової комісії, комісія прийшла до наступних висновків: в листі повідомляється що саме 29.04.2024 ОСОБА_1 перебуває на лікуванні, у той же час, ця інформація жодним чином не вказує про причини його неявки 30.04.2024 для проходження іспиту; до листа не долучено жодних інших документів, які б вказували на поважність неявки на іспит; саме лише посилання на номер медичного висновку про непрацездатність не надає комісії відомостей про період імовірного перебування ОСОБА_1 на лікуванні; в обов'язки комісії не входить витребування з установ інформації про перебування особи на лікуванні; обов'язок проінформувати комісію про поважні причини неявки на іспит Порядком покладається саме на прокурора, який добровільно виявив бажання пройти атестацію; в листі жодним чином не ставиться прохання перед Комісією про перенесення дати складання іспиту у зв'язку з будь - якими поважними причинами. Тому Комісією констатовано факт відсутності підписаної заяви ОСОБА_1 або належним чином уповноваженою ним особи (якщо сам прокурор за станом здоров'я не може її підписати або подати особисто до комісії) про перенесення дати іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора. Зазначені факти, на думку комісії, вказують на невиконання прокурором ОСОБА_1 вимог п.11 розділу І Порядку як щодо особистої обов'язкової участі прокурора на всіх етапах атестації, так і щодо надання документального підтвердження інформації про поважні причини його неявки. Таким чином, ОСОБА_1 не прибув 30.04.2024 для складення іспиту та не звернувся до Комісії із відповідною заявою про перенесення дати його складення. Вищевказаний лист, який надійшов на адресу Комісії, по своїй суті не є такою заявою. При цьому, в Комісії відсутні дискреційні повноваження на прийняття інших рішень, окрім як ухвалення рішення про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації. У зв'язку з викладеним, прокурор відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції про провадженні досудового розслідування та підтриманням обвинувачення управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням прокуратури Львівської області ОСОБА_1 неуспішно пройшов атестацію.

Відтак, за результатами атестації, Шістнадцятою кадровою комісією з атестації прокурорів регіональних прокуратур, 15.05.2024 року прийнято оскаржуване рішення №1 про неуспішне проходження позивачем атестації.

Разом з цим, суд вважає необґрунтованим твердження відповідачів про ненадання належного документального підтвердження інформації про поважні причини неявки позивача 30.04.2024 року до початку складення відповідного іспиту, з огляду на наступне.

Наказом Міністерства охорони здоров'я №1234 від 17.06.2021 затверджений Порядок видачі (формування) листків непрацездатності в Електронному реєстрі листків непрацездатності.

За змістом п.п.1, 2 розділу ІІ цього Порядку, дані медичних висновків про тимчасову непрацездатність (далі - медичний висновок), що внесені до Реєстру медичних висновків в електронній системі охорони здоров'я, надходять з електронної системи охорони здоров'я.

Листок непрацездатності формується в Реєстрі на підставі інформації про медичний висновок (медичні висновки) у разі ідентифікації пацієнта як застрахованої особи в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - РЗО).

Сформований листок непрацездатності надсилається страхувальникам, з якими застрахована особа перебуває у трудових відносинах (за основним місцем роботи та за сумісництвом) через кабінет страхувальника на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України.

Відповідно до п.16 ч.1 ст.1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування", листок непрацездатності - сформований програмними засобами електронного реєстру листків непрацездатності на підставі медичного висновку про тимчасову непрацездатність або документа, що засвідчує факт усиновлення дитини, і зареєстрований за єдиним реєстраційним номером цього реєстру електронний документ, що є підставою для звільнення від роботи, призначення страхових виплат відповідно до законодавства про соціальне страхування.

Із викладеного слідує, що листки непрацездатності формуються в Електронному реєстрі та безпосередньо скеровуються страхувальнику.

В той же час, відповідно до інформації електронного кабінету вебпорталу Електронних послуг Пенсійного фонду України з інформацією про сформовані е-лікарняні вбачається, що позивачу відкрито листки непрацездатності:

- 12051124-2022542062-1.1, який підтверджує факт перебування позивача на лікарняному з 25.04.2024 року по 29.04.2024 року;

- 12051124-2022629917-1.1., який підтверджує факт перебування позивача на лікарняному з 30.04.2024 по 03.05.2024;

- 12051124-2022724437-1.1, який підтверджує факт перебування позивача на лікарняному з 04.05.2024 по 10.05.2024;

- 12519470-2023412361-1, який підтверджує факт перебування позивача на лікарняному з 03.06.2024 по 10.06.2024.

Позивачем у заяві від 29.04.2024 вказано медичний висновок про непрацездатність ЗТС4-КХ4А-4Е2В-53А4.

З вищенаведеного вбачається, що номер 12051124 вказує на номер випадку непрацездатності, що є однаковим для листка непрацездатності відкритого 25.04.2024 року та для листка непрацездатності відкритого 30.04.2024 року.

З огляду на вищенаведене, суд приходить висновку, що позивач не прибув на іспит 30.04.2024 року з об'єктивних та поважних причин.

Разом з тим, на переконання суду, з метою повної та об'єктивної оцінки та застосування відповідних наслідків комісія повинна встановлювати фактичні причини неявки для проходження атестації або одного з її етапів, визначити чи такі причини пов'язані із: самостійним рішенням прокурора не приймати участь у такій процедурі або неявкою прокурора, обумовленою певними об'єктивними причинами (підтвердженими належними та допустимими доказами).

Зважаючи на мету реформування системи органів прокуратури, впроваджену Законом № 113-ІХ, й атестації прокурорів як одного із способів її досягти, на переконання суду, відсутність позивача на іспиті у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, яка підтверджена належним документом не може сама по собі свідчити про неналежний рівень його професійної компетентності. Оскільки, неналежне/несвоєчасне документальне підтвердження про причини неприбуття на іспит, яке у цій справі прирівняне до неуспішного проходження (позивачем) атестації, якщо зіставити із юридичними наслідками, які настали для позивача внаслідок цього (звільнення з посади прокурора та органів прокуратури), не може замінити атестацію, завданням (призначенням) якої є проявити/підтвердити рівень знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28 квітня 2022 року у справі № 420/12089/20, від 09.08.2022 року у справі № 420/4676/20, від 22.08.2023 року у справі 640/24464/20.

При цьому, враховуючи факт подання позивачем заяви 29.04.2024, у зв'язку з перебуванням на лікарняному та зазначенням ним у заяві номеру медичного висновку про непрацездатність, на переконання суду, відповідач -1 не був позбавлений можливості перенести дату іспиту, з метою встановлення поважності причин неприбуття позивача 30.04.2024 року.

В той же час, як вже встановлено судом, позивач не прибув на іспит 30.04.2024 року з об'єктивних та поважних причин, що підтверджується матеріалами справи.

З огляду на встановлені фактичні обставини, які перешкодили прибуттю позивача на іспит у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора у визначену дату (тимчасова непрацездатність), суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення кадрової комісії, хоча й ухвалено з дотриманням формальних умов і процедур, передбачених пунктом 11 Порядку №221, проте не може відповідати критеріям законності, обґрунтованості та пропорційності.

Враховуючи вищенаведене, рішення Шістнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора від 15.05.2024 №1, є протиправним та підлягає скасуванню.

При цьому, суд зазначає, що абзацом третім пункту 19 розділу II Прикінцеві і перехідні положення Закону №113-IX, установлено, що прокурори та слідчі органів прокуратури, зазначені в підпунктах 1-4 пункту 7 цього розділу, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора за умови настання однієї з таких підстав: рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації.

Отже, оскільки рішення Шістнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора від 15.05.2024 №1 про неуспішне проходження позивачем атестації визнане судом протиправним і скасовано, протиправним є і наказ керівника Львівської обласної прокуратури від 03.06.2024 №822к.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для визнання протиправними та скасування означених рішень.

Щодо доводів позивача про незаконність його звільнення під час перебування його на лікарняному.

Судом встановлено, що на момент винесення наказу керівника Львівської обласної прокуратури від 03.06.2024 №822к "Про звільнення ОСОБА_1 " позивач перебував на лікарняному, що підтверджується листком непрацездатності №ЛН 12519470-2023412361-1 (том 1 а.с.72).

Відповідно до Конституції України засади регулювання праці визначають лише закони України (пункт 6 частини першої статті 92).

Загальні правові засади і гарантії здійснення громадянами України трудових правовідносин визначено в Кодексі законів про працю України (далі - Кодекс).

Згідно з першим реченням частини третьої статті 40 Кодексу не допускається звільнення працівника з ініціативи роботодавця в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за нез'явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами, якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації (друге речення частини третьої статті 40 Кодексу).

Рішенням Конституційного Суду України від 04.09.2019 №6-р(ІІ)/2019 визнано такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), положення частини третьої статті 40 Кодексу законів про працю України. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим, остаточним та таким, що не може бути оскаржено.

Згідно з положеннями частини третьої статті 40 Кодексу працівникові надаються гарантії захисту від звільнення з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за нез'явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки по вагітності і родах, якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні), а також у період перебування працівника у відпустці. Тобто законодавство не допускає звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності та відпустки.

Із наведеного випливає, що Кодексом установлено заборону на звільнення працівника з ініціативи роботодавця в період тимчасової непрацездатності працівника; також закріплено вичерпний перелік випадків, коли звільнення в зазначений період є можливим.

Суд зауважує, що встановлена Кодексом гарантія від звільнення в період тимчасової непрацездатності поширюється лише на випадки звільнення з ініціативи роботодавця, коли згоду або волевиявлення працівника не вимагають.

Ухваливши Закон № 113, Верховна Рада України розпочала кадрове перезавантаження органів прокуратури у спосіб атестації чинних прокурорів та надання можливості тим, хто бажає, на конкурсних засадах обійняти посаду прокурора в будь-якому органі прокуратури.

За частиною третьою статті 16 Закону України «Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (далі - Закон № 1697) прокурора призначають на посаду безстроково та можуть звільнити з посади, його повноваження на посаді можуть бути припинені лише з підстав та в порядку, визначених законом. Питання звільнення прокурора з посади, припинення та зупинення його повноважень на посаді врегульовано розділом VII «Звільнення прокурора з посади, припинення, зупинення його повноважень на посаді" Закону № 1697.

Водночас у пункті 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113 визначено додаткові підстави для звільнення прокурорів і в такий спосіб запроваджено нормативне регулювання порядку звільнення, відмінне від установленого розділом VII «Звільнення прокурора з посади, припинення, зупинення його повноважень на посаді" Закону № 1697 (lех specialis).

Зокрема, згідно абз. 1,2 п. 19 розділу ІІ Закону № 113-ІХ, установлено, що прокурори та слідчі органів прокуратури, зазначені в підпунктах 1-4 пункту 7 цього розділу, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора за умови настання однієї з таких підстав, зокрема рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації. Перебування прокурора на лікарняному через тимчасову непрацездатність, у відпустці чи у відрядженні до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі не є перешкодою для його звільнення з посади прокурора відповідно до цього пункту.

Унаслідок цього виникла ситуація, за якої на прокурорів, яких звільняли з посад на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697, поширювалися гарантії щодо заборони звільнення в період тимчасової непрацездатності, а інших прокурорів звільняли під час перебування на лікарняному через тимчасову непрацездатність на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697 у разі настання однієї з обставин, визначених у пункті 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113. Таке нормативне регулювання не узгоджується із законодавчими положеннями щодо єдиного правового статусу прокурорів та допускає неоднакове застосування спеціальних гарантій щодо звільнення прокурорів у період їх тимчасової непрацездатності.

Суд зауважує, що звільнення прокурора з посади можливе лише за наявності правомірних підстав, визначених законом, що регулює його статус. У разі звільнення з посади на прокурора поширюються лише ті загальні гарантії трудового законодавства (lех generalis), що не охоплені нормами спеціального закону (lех specialis). Оскільки спеціальний закон не встановлює жодних винятків щодо звільнення прокурорів із посад у період їх тимчасової непрацездатності, то в разі звільнення таких осіб слід дотримуватись імперативної заборони на звільнення в період тимчасової непрацездатності, яка є складовою конституційного права кожного на працю та збереження робочого місця в особливий період (перебування на лікарняному).

Отже, Законом № 113 звужено обсяг прав та спеціальних гарантій для прокурорів щодо збереження робочого місця на період їх тимчасової непрацездатності.

Тимчасова непрацездатність - це «непрацездатність особи внаслідок захворювання, травми або інших причин (вагітність та пологи, карантин тощо), яка має тимчасовий зворотний характер під впливом лікування, реабілітації, інших заходів медичного характеру, та триває до відновлення працездатності або до закінчення причин, які унеможливлюють виконання роботи. Тимчасова непрацездатність обраховується в календарних днях" (абзац четвертий пункту 3 розділу I Порядку формування медичних висновків про тимчасову непрацездатність в Реєстрі медичних висновків в електронній системі охорони здоров'я, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України «Деякі питання формування медичних висновків про тимчасову непрацездатність" від 1 червня 2021 року № 1066).

Із наведеного вбачається, що тимчасова непрацездатність - це такий стан особи, за якого вона не може виконувати професійні обов'язки протягом певного проміжку часу за місцем роботи з об'єктивних причин. Особам, які тимчасово втратили працездатність, законом гарантовано, що на період перебування на лікарняному за ними буде збережено їхнє робоче місце до моменту закінчення тимчасової непрацездатності.

Ураховуючи викладене, єдиний правовий статус прокурорів означає, що їх звільнення з посад не має супроводжуватися невиправданими відмінностями у застосуванні гарантії збереження робочого місця на період тимчасової непрацездатності як складової права на працю.

Конституційний Суд України у своїх рішеннях зазначав, що:

- зміст права на працю полягає в можливості кожної особи заробляти собі на життя працею, яку вона вільно обирає або на яку вільно погоджується (стаття 43 Конституції України); це право забезпечується обов'язком держави створювати громадянам умови для повного його здійснення, гарантувати рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовувати програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб; однак це конституційне право громадянина не може пов'язуватись лише з певною формою трудового договору, який укладає громадянин відповідно до свого волевиявлення (абзац третій пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 9 липня 1998 року № 12-рп/98);

- право на працю означає не гарантування державою працевлаштування кожній особі, а забезпечення саме рівних можливостей для реалізації цього права (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 16 жовтня 2007 року № 8-рп/2007);

- свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові правовідносини для реалізації своїх здібностей; реалізація права громадянина на працю здійснюється шляхом укладення ним трудового договору і виконання кола обов'язків за своєю спеціальністю, кваліфікацією або посадою, яка передбачається структурою і штатним розписом підприємства, установи чи організації; держава, забезпечуючи стабільність трудових правовідносин, здійснює їх нормативне регулювання з метою створення справедливих, безпечних і сприятливих для життя і здоров'я умов праці, підвищення її продуктивності, гарантування рівності прав та можливостей кожного працівника, збереження його працездатності, трудового довголіття, захисту на випадок безробіття; законодавча діяльність у сфері регулювання праці, зокрема щодо умов та порядку припинення трудових правовідносин, має відповідати нормам і принципам, визначеним у Конституції України, а також узгоджуватися із міжнародними зобов'язаннями, які випливають з участі України у діяльності міжнародних організацій, у тому числі Міжнародної організації праці; фізична особа вільно, на власний розсуд визначає свою поведінку у сфері приватного (особистого) життя, яка охоплює стосунки професійного або ділового характеру; саме в рамках трудової діяльності більшість людей отримує можливість розвивати стосунки з навколишнім світом; обмеження, пов'язані з доступом до професії, можуть бути визнані такими, що впливають на особисте життя; держава може втручатися в особисте життя людини в інтересах національної безпеки, громадської безпеки або економічного добробуту країни для запобігання заворушенням або злочинам, для захисту здоров'я чи моралі, прав і свобод інших осіб [абзаци п'ятий, шостий пункту 2, абзаци четвертий, п'ятий пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 12 липня 2019 року № 5-р(I)/2019];

- усі трудові відносини повинні ґрунтуватися на принципах соціального захисту та рівності для всіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором, що, зокрема, має відображатись у встановленні вичерпного переліку умов та підстав припинення таких відносин; зміст права на працю, закріпленого положеннями частин першої і другої статті 43 Конституції України, крім вільного вибору праці, включає також відповідні гарантії реалізації цього права; вільний вибір передбачає різноманітність умов праці, проте сталими (обов'язковими) є гарантії захисту працівника від незаконного звільнення за будь-яких умов праці [абзац п'ятий підпункту 2.1, абзац перший підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 4 вересня 2019 року № 6-р(II)/2019];

- невід'ємним елементом реалізації конституційного права на працю є забезпечення державою належних гарантій від незаконного звільнення; звільнення можна вважати таким, що відповідає припису частини шостої статті 43 Конституції України, якщо воно здійснено на підставі закону, норми якого відповідають вимогам верховенства права, потреба звільнення спрямована на досягнення правомірної (легітимної) мети, а застосовані при звільненні особи заходи є домірними (пропорційними); зміст конституційної гарантії захисту від незаконного звільнення полягає також у тому, що при законодавчому регулюванні цих відносин мають бути дотримані вимоги Конституції України щодо створення державою умов для повного здійснення громадянами права на працю у випадках, коли звільнення працівника відбувається всупереч його бажанню [абзаци другий, третій пункту 3, абзац другий пункту 6 мотивувальної частини Рішення від 21 липня 2021 року № 4-р(II)/2021].

З аналізу наведених юридичних позицій Конституційного Суду України випливає, що зміст права на працю слід розуміти як можливість кожної особи вільно обирати сферу діяльності, професію, спеціальність, завдяки яким вона буде забезпечувати достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї. Реалізація права на працю відбувається у спосіб укладення трудового договору будь-якого виду або самозайнятості особи (self-employment). Працюючи, особа має право на належні, безпечні та здорові умови праці, гідну заробітну плату, дні відпочинку, відпустку тощо. Право на працю пов'язане не лише з періодом безпосереднього виконання особою трудової функції, а охоплює й періоди прийняття її на роботу та припинення виконання нею трудових обов'язків.

Отже, заборона на звільнення працівника з ініціативи роботодавця в період тимчасової непрацездатності працівника є невід'ємною складовою конституційного права кожного на працю.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України).

За офіційною конституційною доктриною однією з вимог, що випливають із принципу верховенства права (правовладдя), є вимога юридичної визначеності правових актів.

У Рішенні від 13 вересня 2023 року № 8-р(II)/2023 Конституційний Суд України наголосив, що «одночасна дія актів права того самого рівня, які неоднаково регулюють те саме питання не відповідає вимозі юридичної визначеності як складнику правовладдя" (абзац шостий підпункту 2.6 пункту 2 мотивувальної частини).

Отже, на законодавчому рівні допущено неоднакове правове регулювання порядку звільнення прокурорів із посад у період їх тимчасової непрацездатності, що не відповідає вимозі юридичної визначеності як складовій принципу верховенства права, а тому суперечить частині першій статті 8 Конституції України.

Відповідно до ч.1,2 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд вважає необхідним підкреслити, що оскільки Конституція України, як зазначено в її статті 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй. Пряме застосування Конституції у поєднанні з принципом її верховенства над іншими правовими актами неминуче передбачає правомочність судів відмовитись від застосування будь-якого правового акта, який вони визначають як неконституційний в цілому або в частині.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі № 913/204/18 та від 10.03.2020 у справі №160/1088/19).

Оскаржений наказ керівника Львівської обласної прокуратури від 03.06.2024 №822к не відповідає вимозі юридичної визначеності як невід'ємної складової запровадженої ст.8 Конституції України, оскільки заборона на звільнення працівника з ініціативи роботодавця в період тимчасової непрацездатності працівника є невід'ємною складовою конституційного права кожного на працю.

Щодо застосування до спірних правовідносин Рішення Конституційного Суду України від 01.03.2023 № 1-р(ІІ)/2023.

Так, Конституційний Суд України 01.03.2023 ухвалив рішення № 1-р(ІІ)/2023 у справі № 3-5/2022(9/22) щодо відповідності Конституції України п. 6 розд. ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури".

Вказаним рішенням Конституційний Суд України визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), п. 6 розд. ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19.09.2019 № 113-ІХ.

Пунктом. 6 розд. ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19.09.2019 № 113-ІХ., передбачалось, що відповідно до З дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру".

У Рішенні Конституційного Суду України від 01.03.2023 № 1-р(ІІ)/2023 йдеться про звільнення прокурора внаслідок неподання ним у встановлений строк заяви про намір пройти атестацію для подальшої роботи в новостворених органах прокуратури.

15 жовтня 2019 року позивачем на ім'я Генерального прокурора подано заяву про переведення на посаду прокурора в обласній прокуратурі та про намір пройти атестацію. Відтак, позивач розпочав процедуру атестації.

Таким чином висновки, викладені у Рішенні Конституційного Суду України від 01.03.2023 № 1-р(ІІ)/2023 є нерелевантними до спірних правовідносин, що виникли між сторонами.

Щодо доводів позивача про неподання ним заяви про переведення на іншу роботу.

Пунктом 9 розділу І Порядку № 221 визначено, що атестація проводиться на підставі письмової заяви прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури про переведення на посаду прокурора відповідно в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах, в якій зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних і на застосування процедур та умов проведення атестації.

Форми типових заяв прокурора встановлено у додатку 2 до цього Порядку. Відповідно до п. 10 розділу І Порядку № 221 заява, вказана у п. 9 розділу І цього Порядку, подається Генеральному прокурору прокурорами Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), прокурорами регіональних прокуратур, військових прокуратур регіонів (на правах регіональних), прокурорами місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів та інших військових прокуратур (на правах місцевих) до 15.10.2019 (включно).

Особа, яку за рішенням суду поновлено на посаді прокурора або слідчого прокуратури після 15 жовтня 2019 року, подає таку заяву Генеральному прокурору упродовж 5 днів після видання керівником органу прокуратури наказу про її поновлення на посаді. Заява підписується прокурором особисто.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16.11.2023 у справі №380/7506/20 поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтриманням обвинувачення управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням прокуратури Львівської області та органах прокуратури з 20.08.2020.

Посилання позивача на абз. 2 п. 10 Порядку № 221 суд відхиляє, оскільки це положення стосується осіб, поновлених за рішенням суду на посаді прокурора або слідчого прокуратури після 15.10.2019, які не мали можливості подати заяву встановленої форми у строк, встановлений абз. 1 п. 10 Порядку № 221.

Повторного подання такої заяви Порядок № 221 не вимагає, як і не вимагає Закон № 113-IX.

Згідно з положеннями п. 32 розділу V Порядку № 221, у випадку прийняття судом рішення про поновлення прокурора на посаді такий прокурор допускається до проходження того етапу атестації, за результатами якого кадровою комісією прийнято рішення про неуспішне її проходження. Отже, правовідносини щодо проходження атестації були зупинені під час судового розгляду та продовжились з моменту його поновлення на посаді на виконання рішення суду і допущення до етапу атестації, за результатами якого було прийнято рішення про неуспішне проходження атестації. Ані Законом № 113-IX, ані Порядком № 221 не передбачено заяви про продовження проходження атестації.

Відтак, вказані доводи позивача про неподання ним заяви про переведення на іншу роботу судом не беруться до уваги.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій Офісу Генерального прокурора щодо призначення, ОСОБА_1 , іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора.

Позивач вказує, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16.11.2023 у справі №380/7506/20, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.03.2024 встановлено, що він набрав необхідну кількість балів для допуску до наступного етапу тестування, що свідчить про відсутність підстав для призначення та проведення позивачу іспиту на перевірку професійної компетентності прокурора.

Згідно п.7 розділу І Порядку №221, повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів не допускається. Якщо складання відповідного іспиту було перервано чи не відбулося з технічних чи інших причин, які не залежали від членів комісії та прокурора, або ж у разі скасування судом рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації комісія призначає новий час (дату) складання прокурором відповідного іспиту чи проведення з ним співбесіди.

Згідно п.3-2 розділу V Порядку №221, у разі скасування судом рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурор, якого поновлено на посаді чи рішення про звільнення якого з посади за наслідками атестації не приймалось з підстав, визначених законодавством України допускається кадровою комісією до проходження того етапу атестації, за результатами якого кадровою комісією прийнято відповідне рішення.

Відтак, оскільки рішенням суду від 16.11.2023 у справі №380/7506/20 скасовано рішення Другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора №69 від 02.04.2020 "Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора" щодо ОСОБА_1 тому він правомірно допущений кадровою комісією до проходження того етапу атестації, за результатами якого кадровою комісією прийнято відповідне рішення, а саме іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора.

З огляду на вищенаведене та зміст рішення суду від 16.11.2023 у справі №380/7506/20, вказані доводи позивача суд відхиляє. Тому у задоволенні позовних вимог у цій частині слід відмовити.

Відповідно до ч.1 ст.235 Кодексу законів про працю України (далі також - КЗпП України) у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При цьому закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначені в частині 1 статті 235, статті 240-1 Кодексу законів про працю України, а відтак, встановивши, що звільнення відбулось із порушенням установленого законом порядку, суд зобов'язаний поновити працівника на попередній роботі.

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.01.2013 по справі "Олександр Волков проти України" (заява № 21722/11), звертаючи увагу на необхідність поновлення особи на посаді як спосіб відновлення її порушених прав зазначив, що рішення суду не може носити декларативний характер, не забезпечуючи у межах національної правової системи захист прав і свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зважає на те, що за висновками Верховного Суду, наведеними, зокрема, у постанові від 20.01.2021 у справі №804/958/16, з аналізу статті 235 КЗпП України вбачається, що у разі встановлення незаконного звільнення суд обмежений правами щодо поновлення такого працівника на посаді, а саме: суд може поновити таку особу лише на роботі, з якої працівника було звільнено.

Суд зауважує, що в разі відсутності посади, яку позивач обіймав перед звільненням (з об'ємом повноважень, які існували на дату звільнення), відповідач повинен виконати рішення суду про його поновлення на цій посаді, а тоді вирішувати питання про його подальше працевлаштування з урахуванням відповідних змін в організації праці.

Відтак, враховуючи те, що звільнення позивача із займаної посади відбулося без законної на те підстави, суд вважає, що ефективним способом захисту порушеного права позивача є поновлення його на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтриманням обвинувачення управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням прокуратури Львівської області та органах прокуратури.

Відповідно до 2.27 наказу Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110 "Про затвердження Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників", запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається, на підставі чого внесено запис, - наказ (розпорядження), його дата і номер. Днем звільнення вважається останній день роботи.

Зазначення позивачем можливості визначення альтернативного місця поновлення на роботі позивача на рівнозначній посаді суперечить приписам частини першої статті 235 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) та пункту 18 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX, відповідно до якого прокурори органів прокуратури, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка у спірному випадку ще не завершена.

Враховуючи наведене, належним способом відновлення порушеного права позивача буде зобов'язання відповідача поновити його на попередній займаній посаді, з якої його було звільнено з наступного робочого дня після звільнення, тобто з 05.06.2024.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню (ч.9 ст.235 КЗпП України).

Відповідно до п.3 ч.1 ст.371 КАС України негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Враховуючи вказане, суд вважає за необхідне звернути рішення до негайного виконання в частині поновлення позивача на посаді з 05.06.2024.

Щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, то суд виходить з наступного.

За правилами ч.2 ст.235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно зі статтею 1 Конвенції Міжнародної організації праці від 01.07.1949 №95 "Про захист заробітної плати", ратифікованої Україною 30.06.1961, незалежно від назви оплати праці і методу її обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.

Статтею 12 Конвенції установлено, що коли минає термін трудового договору, остаточний розрахунок заробітної плати, належної працівнику, має бути проведено відповідно до національного законодавства, колективного договору чи рішення арбітражного органу, або - коли немає такого законодавства, угоди чи рішення - в розумний термін з урахуванням умов контракту.

Відповідно до ч.1 ст.27 Закону України "Про оплату праці" порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, підпунктом "з" пункту 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 (далі - Порядок №100 в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин), встановлено, що вказаний Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадку вимушеного прогулу.

Пунктом 2 вказаного Порядку №100 визначено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Обчислення середньої заробітної плати для виплати компенсації за невикористані відпустки, на які працівник набув право до 31 грудня 2023 р., проводиться виходячи з виплат, нарахованих у 2023 році.

Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи - підприємця або фізичної особи, які в межах трудових відносин використовують працю найманих працівників, менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку, матеріальна (грошова) допомога. Якщо працівника прийнято (оформлено) на роботу не з першого числа місяця, проте дата прийняття на роботу є першим робочим днем місяця, то цей місяць враховується до розрахункового періоду як повний місяць.

У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Відповідно до пункту 5 Порядку №100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з пунктом 8 цього ж Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

При цьому, вбачається неможливість встановити день фактичного поновлення позивача на посаді шляхом прийняття про це відповідного наказу на виконання рішення суду, тому вимога позивача про стягнення з відповідача середнього заробітку за період вимушеного прогулу підлягає до задоволення у спосіб стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу з дня, наступного за днем звільнення, до дня прийняття судом рішення про поновлення позивача на посаді.

Згідно з довідкою Львівської обласної прокуратури від 08.08.2024 №21-163вих-24, середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1 обчислена виходячи з виплат за останні 2 календарних місяці роботи, що передували звільненню з займаної посади та складає 47810,25 грн. Відповідно до даної довідки середньоденний заробіток позивача становить 2124,90 грн.

Вказана довідка є чинною, ніким не оспореною та не скасованою. Відповідно, правові підстави для її неврахування судом відсутні.

Щодо розрахунку середньоденного заробітку позивача з урахуванням заробітної плати прокурора, що визначається відповідно до ст.81 Закону України "Про прокуратуру", то слід зазначити, що предметом судового розгляду даної справи не є структура та умови оплати праці позивача та правомірність обчислення її розміру.

Окрім того, відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 12.08.2024 у справі №620/1477/23 вказано наступне:

"Стосовно ж суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яку належить стягнути на користь позивача, варто зауважити, що довід касаційної скарги ОСОБА_1 щодо необхідності застосування до такого обрахунку підвищених окладів працівників реформованих органів прокуратур також варто відхилити.

В цьому аспекті необхідно зауважити, що та помилка судів попередніх інстанцій, яка була допущена у судовій справі №620/4901/21 в частині поновлення ОСОБА_1 у Чернігівській окружній прокуратурі на посаді, яка є рівнозначною посаді, яку він обіймав станом на день звільнення з Чернігівської місцевої прокуратури, вже була виправлена постановою Верховного Суду від 22 серпня 2023 року у справі №620/4901/21, на момент ухвалення постанови апеляційного суду у межах цієї справи.

Тож, суди попередніх інстанцій правильно відхилили доводи позивача про необхідність розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 27 січня 2023 року до 11 квітня 2023 року з врахуванням підвищення посадових окладів та відповідні надбавки, оскільки позивач не пройшов атестації та був звільнений з посади прокурора Чернігівської місцевої прокуратури Чернігівської області на підставі рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації, а тому на нього не поширювалося положення частини третьої статті 81 Закону України "Про прокуратуру" щодо розмірів посадових окладів прокурора окружної прокуратури. Питання оплати праці таких прокурорів визначались в розмірі їх посадових окладів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року №505."

Поряд із цим суд враховує, що пунктом 10 Порядку №100 передбачалося, що у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. На госпрозрахункових підприємствах і в організаціях коригування заробітної плати та інших виплат провадиться з урахуванням їх фінансових можливостей.

Виходячи з відкоригованої таким чином заробітної плати у розрахунковому періоді, за встановленим у пунктах 6, 7 і 8 розділу IV порядком визначається середньоденний (годинний) заробіток. У випадках, коли підвищення тарифних ставок і окладів відбулось у періоді, протягом якого за працівником зберігався середній заробіток, за цим заробітком здійснюються нарахування тільки в частині, що стосується днів збереження середньої заробітної плати з дня підвищення тарифних ставок (окладів).

Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1213 (далі Постанова №1213), яка набрала чинності 12.12.2020, пункт 10 Порядку №100 виключено.

Згідно постанови Верховного Суду від 25.01.2023 у справі №826/17614/14 викладено правову позицію, відповідно до якої у зв'язку з виключенням пункту 10 Порядку №100 з 12.12.2020 відсутні правові підстави для застосування коефіцієнта підвищення для цілей обчислення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Подібну правову позицію Верховний Суд неодноразово висловлював також у постановах від 04.11.2021 у справі №826/6301/15, від 09.12.2021 у справі №340/588/20, від 20.01.2022 у справі №826/17709/14, від 04.10.2022 №826/18033/14, від 22.02.2023, від 14.09.2023 у справах № 826/17709/14 та № 813/7874/14.

Відповідно до ч.6 ст.6 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" від 15.03.2022 №2136-ІХ, який набрав чинності з 24.03.2022, у період дії воєнного стану не застосовуються норми статті 53 (тривалість роботи напередодні святкових, неробочих і вихідних днів), частини першої статті 65, частин третьої п'ятої статті 67 та статей 71 73 (святкові і неробочі дні) Кодексу законів про працю України.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який продовжено по день винесення судом цього рішення.

Отже, упродовж дії воєнного стану офіційних святкових та неробочих днів в Україні немає.

Відповідно, кількість робочих днів з 05.06.2024 по 17.10.2025 становить - 366 днів.

Враховуючи вищезазначене, розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 05.06.2024 по 17.10.2025 складає 777 713,40 грн. (з розрахунку: 366 робочих днів*2124,90 грн.) (без відрахування податків та обов'язкових платежів).

Суд зазначає, що розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивача, який підлягає стягненню із Львівської обласної прокуратури, є обґрунтованим в силу конституційних гарантій держави щодо захисту особи на працю, від незаконного звільнення, зважаючи на мету стягнення середньої заробітної плати при поновленні на посаді (відповідно до статті 235 КЗпП України), яка полягає саме у компенсації втраченого заробітку, який би отримував позивач як прокурор будучи на тій посаді, з якої його неправомірно звільнили.

Пунктом 2 частини 1 статті 371 КАС України визначено, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.

Згідно з довідкою Львівської обласної прокуратури від 08.08.2024 №21-163вих-24, середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1 складає 47810,25 грн.

Таким чином, рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць підлягає негайному виконанню.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "RuizTorija v. Spain" від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно з вимогами пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Тому, системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до вимог ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 72,77, 90, 94, 139, 241 -246, 295, 371 КАС України , суд -

ухвалив :

Адміністративний позов задоволити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення шістнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур № 1 від 15.05.2024 про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора щодо ОСОБА_1 .

Визнати протиправним та скасувати наказ керівника Львівської обласної прокуратури від 03.06.2024 № 822к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтриманням обвинувачення управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням прокуратури Львівської області та органів прокуратури.

Поновити ОСОБА_1 , на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтриманням обвинувачення управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням прокуратури Львівської області та органах прокуратури з 05.06.2024.

Стягнути з Львівської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 05.06.2024 по по 17.10.2025 в розмірі 777 713,40 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтриманням обвинувачення управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням прокуратури Львівської області та стягнення на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за один місяць в розмірі 47810,25 грн. з відрахуванням установлених законом податків та інших обов'язкових платежів.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 2422,40 грн сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 31.10.2025.

Головуючий - суддя Карп'як Оксана Орестівна

Суддя Братичак Уляна Володимирівна

Суддя Гавдик Зіновій Володимирович

Повний текст рішення складений та підписаний 31.10.2025 р. у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю члена колегії - судді Братичак У.В.

Попередній документ

131473946

Наступний документ

131473948

Інформація про рішення:

№ рішення:	131473947
№ справи:	380/14140/24
Дата рішення:	17.10.2025
Дата публікації:	06.11.2025
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Адміністративне
Суд:	Львівський окружний адміністративний суд
Категорія справи:	Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Відмовлено у відкритті провадження (01.05.2026)
Дата надходження:	25.03.2026
Предмет позову:	про визнання дії та рішень протиправними, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

Розклад засідань:

Минулі засідання (15)

02.10.2024 16:00	Львівський окружний адміністративний суд
30.10.2024 14:00	Львівський окружний адміністративний суд
26.11.2024 12:30	Львівський окружний адміністративний суд
12.12.2024 11:30	Львівський окружний адміністративний суд
28.01.2025 11:30	Львівський окружний адміністративний суд
13.02.2025 15:00	Львівський окружний адміністративний суд
20.03.2025 10:30	Львівський окружний адміністративний суд
08.05.2025 10:30	Львівський окружний адміністративний суд
12.06.2025 10:30	Львівський окружний адміністративний суд
19.06.2025 11:00	Львівський окружний адміністративний суд
07.07.2025 14:30	Львівський окружний адміністративний суд
24.07.2025 12:30	Львівський окружний адміністративний суд
08.10.2025 11:29	Львівський окружний адміністративний суд
17.10.2025 11:00	Львівський окружний адміністративний суд
11.02.2026 10:00	Восьмий апеляційний адміністративний суд