31 жовтня 2025 рокусправа № 380/20023/24 м.Львів
Львівський окружний адміністративний суд, суддя Гавдик З.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 380/20023/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
Позивач - ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом, в якому просить:
- визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області № 133850016108 від 22.02.2024 року про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком;
- визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області № 133850016108 від 11.03.2004 року про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи: з 13.04.1989 року по 24.10.1989 року; з 02.04.1990 року по 01.03.1991 року; з 02.03.1991 року по 22.03.1997 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.02.2024 року про призначення пенсії за віком з 02 січня 2024 року, з урахуванням правової оцінки, наданої судом.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 13.02.2024 звернувся до ГУ ПФУ у Львівській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». За принципом екстериторіальності заяву розглянуло ГУ ПФУ в Миколаївській області та прийняло рішення від 22.02.2024 №133850016108 про відмову в призначенні пенсії. 04.03.2024 позивач повторно звернувся до ГУ ПФУ у Львівській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». За принципом екстериторіальності заяву розглянуло ГУ ПФУ в Кіровоградській області та прийняло рішення від 11.03.2024 №133850016108 про відмову в призначенні пенсії. Підставою для відмови слугувало відсутність необхідного страхового стажу. Не погоджуючись із такими рішеннями та вважаючи їх протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою судді від 08.10.2024 року відкрито спрощене провадження в адміністративній справі та відповідачу встановлено строк для подання відзиву до суду протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали.
Відповідач - Головне управління пенсійного фонду України в Миколаївській області подав до суду відзив на позовну заяву із викладом заперечень щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову. Стверджує, що заяву Позивача про призначення пенсії від 13.02.2024 розглянуто Головним управлінням на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів та встановлено відсутність права на призначення за віком, відповідно до частини 1 статті 26 Закону 1058, у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу 31 рік. Підсумовуючи вищенаведене, Рішення від 22.02.2024 № 133850016108 про відмову в призначенні пенсії за віком, у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу є правомірним та законним, прийнятим в межах, у спосіб та у відповідності до чинного законодавства України, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для визнання його протиправним та скасування.
Відтак, відповідач вважає вимоги позовної заяви такими, що не підлягають задоволенню з огляду на їх необґрунтованість.
Головне управління Пенсійного фонду у Львівській області проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Зазначає, що позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «»Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Відповідач-Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області у відзиві на позовну заяву зазначає, що страховий стаж позивача, обчислений відповідно до вищевикладених норм законодавства, згідно наданих до заяви про призначення пенсії документами, склав 29 років 08 місяців 19 дні, що є недостатнім для призначення пенсії за віком відповідно до частини 1 статті 26 Закону № 1058. Підсумовуючи вищенаведене, Рішення Головного управління від 11.03.2024 № 133850016108 про відмову в призначені пенсії є правомірним та законним, прийнятим в межах, у спосіб та у відповідності до чинного законодавства України, у зв'язку з чим відсутні підстави для визнання протиправним та скасування рішення Головного управління.
Судом встановлені наступні обставини:
13 лютого 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного Фонду України у Львівській області із заявою про призначення пенсії за віком.
Відповідно паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого Трускавецьким МВ УМВС України у Львівській області 06.04.1996, позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час звернення до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком досяг віку 60 років.
До заяви додано: паспорт громадянина України НОМЕР_1 ; довідку про присвоєння ідентифікаційного номера; диплом НОМЕР_2 ; військовий квиток НОМЕР_3 ; трудову книжку НОМЕР_4 ; трудову книжку НОМЕР_5 ; витяг з наказу від 01.01.2024 року № 1/РС; архівну довідку від 23.02.2024 року № 20; довідку про заробітну плату для обчислення пенсії від 28.02.2024 року № 21; копію довідки від 21.06.2022 року № 25.
Згідно з дипломом НОМЕР_2 від 28.05.1984 раку, виданого Львівським будівельним технікумом, реєстраційний № 11206, у період з 01.09.1981 року по 24.04.1984 року навчався у Львівському будівельному технікумі.
У період з 14.05.1984 року по 30.05.1986 року проходив строкову військову службу, що підтверджується військовим квитком НОМЕР_3 від 27.04.1984 року, виданим ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно відомостей з трудової книжки НОМЕР_4 від 16.10.1981 року: з 16.10.1986 року по 07.04.1987 року працював в санаторії «Янтар».
Відповідно до відомостей з трудової книжки колгоспника НОМЕР_5 від 30.04.1987 року:
- з 27.04.1987 року по 06.04.1988 року працював в кінотеатрі ім. Шевченка;
- з 14.11.1988 року по 22.03.1989 року працював у ПМК;
- з 13.04.1989 року по 24.10.1989 року працював у кінотеатрі «Україна»;
- з 02.04.1990 року по 01.03.1991 року працював в кооперативі «Акорд», російська федерація;
- з 02.03.1991 року по 22.03.1997 року працював в ТОВ «Акорд», російська федерація;
- з 11.04.1997 року по 26.05.1997 року працював у Трускавецькому ЖЕК;
- з 09.06.1998 року по 16.05.2001 року працював у Трускавецькому ЖЕК-1;
- з 17.05.2001 року по 15.08.2008 року працював у ПП «Ремікс»;
- з 16.08.2008 року по 18.09.2008 року працював у ПП «Ремікс»;
- з 29.09.2008 року по 26.03.2009 року працював у ЗАТ «Трускавецькурорт»;
- з 02.08.2010 року по 31.03.2011 року працював з у КП «Наше місто;
- з 01.04.2011 року по 13.09.2013 року працював у КП «Парк Курортний»;
- з 24.09.2013 року по 19.06.2014 року перебував на обліку в Трускавецькому міському центрі зайнятості;
- з 21.01.2016 року по 12.03.2022 року працював у КП «Парк Курортний»;
- з 13.03.2022 року по 01 січня 2024 року проходив військову службу за призовом під час мобілізації (витяг з наказу від 01.01.2024 року № 1/РС).
Згідно архівної довідки №20 від 28.02.2024, виданої виконавчим комітетом Меденицької селищною радою Дрогобицького району Львівської області, у книгах обліку розрахунків по оплаті праці К-п «Україна» Дрогобицького району є такі дані про вихододні гр.. ОСОБА_1 за період з травня по жовтень 1989 року: січень -, лютий -, березень -, квітень -, травень 24, червень 24, липень 24, серпень 15, вересень 25, жовтень 20, листопад -, грудень -. Разом:132. Архівна довідка видана на підставі первинних документів , а саме книг обліку розрахунків по оплаті праці за 1989 рік, які зберігаються в трудовому архіві Меденицької селищної ради.
Відділом призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг головного управління Пенсійного Фонду України в Миколаївській області прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за віком № 133850016108 від 22.02.2024 року, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 31 рік.
Рішення про відмову в призначенні пенсії за віком мотивоване тим, що страховий стаж позивача становить 30 років 11 місяців 14 днів. До страхового стажу, за трудовою книжкою колгоспника НОМЕР_5 від 30.04.1987 року, не зараховано наступні періоди роботи:
- з 13.04.1989 року по 24.10.1989 року, оскільки відсутня інформація щодо встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві та його виконання (кількість відпрацьованих вихододнів);
- з 02.04.1990 року по 01.03.1991 року, оскільки в підставах внесення запису про прийняття наявний допис номеру та дати наказу на прийняття па роботу.
Страховий стаж обчислено з дати переведення, а саме: з 03.05.1990 року по 01.03.1991 року; з 01.01.1992 року по 22.03.1997 року період роботи на території російської федерації, оскільки з 01.01.2023 року російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, у зв'язку з цим до страхового стажу зараховуються періоди роботи на території російської федерації по 31.12.1991 року.
04.03.2024 позивач повторно звернувся до ГУ ПФУ у Львівській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За принципом екстериторіальності заяву розглянуло ГУ ПФУ в Кіровоградській області та прийняло рішення від 11.03.2024 №133850016108 про відмову в призначенні пенсії.
Рішення про відмову в призначенні пенсії за віком мотивоване тим, що страховий стаж позивача становить 29 років 8 місяців 19 днів. До страхового стажу, за трудовою книжкою колгоспника НОМЕР_5 :
- з 02.04.1990 по 01.03.1991 та з 02.03.1991 року по 31.12.1991 року, оскільки назва підприємства на печатці, якою засвідчено записи про звільнення з роботи не відповідає назві підприємства, на яке особу прийнято на роботу;
- з 01.01.1992 року по 22.03.1997 року, робота проходила на території російської федерації.
Право на призначення пенсії відповідно до ст.26 Закону, з урахуванням наявних документів, заявник набуде після досягнення 63-річного віку, з 02.01.2027.
Вважаючи вказані рішення протиправним, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Спірні правовідносини між сторонами склалися у зв'язку із прийняттям рішення про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Надаючи правову оцінку цим правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд застосовує такі норми чинного законодавства та робить висновки по суті спору.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Отже, конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV).
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Відповідно до частини 2 статті 4 Закону № 1058-IV якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком, починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
За змістом частини першої ст. 1 Закону № 1058-IV термін страховий стаж визначений як період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески, а страховий стаж у солідарній системі визначений частиною першою статті 24 Закону як період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Страховий стаж обчислюється в місяцях.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (абз. 1 ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV).
За приписами статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі-Закон № 1788-ХІІ) визначено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
У спірному рішенні №133850016108 від 22.02.2024 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком за відсутності необхідного страхового стажу. При цьому, до страхового стажу не зараховано періоди роботи з 13.04.1989 року по 24.10.1989 року, оскільки відсутня інформація щодо встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві та його виконання (кількість відпрацьованих вихододнів); з 02.04.1990 року по 01.03.1991 року, оскільки в підставах внесення запису про прийняття наявний допис номеру та дати наказу на прийняття па роботу. Страховий стаж обчислено з дати переведення, а саме: з 03.05.1990 року по 01.03.1991 року; з 01.01.1992 року по 22.03.1997 року період роботи на території російської федерації, оскільки з 01.01.2023 року російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, у зв'язку з цим до страхового стажу зараховуються періоди роботи на території російської федерації по 31.12.1991 року.
У спірному рішенні ГУ ПФУ в Кіровоградській області відмовлено в призначенні пенсії за віком за відсутності необхідного страхового стажу. При цьому, до страхового стажу не зараховано періоди роботи з 02.04.1990 по 01.03.1991 та з 02.03.1991 року по 31.12.1991 року, оскільки назва підприємства на печатці, якою засвідчено записи про звільнення з роботи не відповідає назві підприємства, на яке особу прийнято на роботу; з 01.01.1992 року по 22.03.1997 року, робота проходила на території російської федерації.
З цього приводу, суд зазначає наступне:
Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування є трудового книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з пунктом 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містять неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до п.20 Порядку №637 підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Згідно вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція №58) усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис.
Обов'язок щодо заповнення трудової книжки та внесення достовірних даних покладається на роботодавця або уповноважену ним особу, які здійснюють заповнення трудової книжки вперше, а не на працівника, а тому наявність таких недоліків в трудовій книжці позивача не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу останньої періодів роботи згідно з записами в трудовій книжці, виконаними у відповідності до вимог Інструкції №58.
Пунктом 2.6 Інструкції №58 встановлено, що у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для не врахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Порядок ведення трудових книжок колгоспників був врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 №310 (далі - Основні положення). Відповідно до пунктів 1, 2, 5, 6 Основних положень трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу. До трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання. Всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.
Також слід відмітити про встановлений взірець трудової книжки колгоспника та у розділі ІV «Відомості про роботу» вказуються відомості про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, із зазначенням причин та відомості про документ, на підставі якого внесений запис, а в розділі V «Трудова участь у громадському господарстві» - встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі, відомості про документ, на підставі якого внесений запис.
Враховуючи наведені положення законодавства, суд вважає, що відомості про роботу у колгоспі, незалежно від того чи заповнюється трудова книжка чи трудова книжка колгоспника має містити відомості про встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі, відомості про документ, на підставі якого внесений запис.
У разі ж відсутності записів у трудовій книжці, то, враховуючи положення Порядку №637, заявник на підтвердження трудового стажу має надати довідку господарства, в якому набуто стаж, довідку правонаступника, а у разі ліквідації господарства колгоспний стаж підтверджується довідками архівних установ.
На підставі вказаної інформації орган пенсійного фонду приймає відповідне рішення: якщо річний мінімум трудової участі в громадському господарстві виконаний, то відповідний рік до стажу зараховують повністю. Якщо ж трудоднів особа відпрацювала менше, ніж передбачено як річний мінімум, то до стажу зараховують лише ці трудодні, тобто фактичну тривалість роботи, а не календарну.
Суд зазначає, що період роботи позивача у колгоспі підтверджений записами його трудової книжки, яка є основним документом, який підтверджує стаж роботи (за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування) та Архівною довідкою №20 від 28.02.2024; не зазначення відомостей про фактично виконаний та встановлений мінімум трудової участі в колгоспі у трудовій книжці є недоліком допущеним роботодавцем, за який не може відповідати працівник, та бути позбавленим права на соціальний захист.
Як вже зазначав суд, згідно з усталеною практикою Верховного Суду (постанови від 07.03.2018 у справі №233/2084/17, від 16.05.2019 у справі №161/17658/16-а, від 27.02.2020 у справі №577/2688/17, від 31.03.2020 у справі №446/656/17, від 21.05.2020 у справі №550/927/17) основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. І лише у разі її відсутності, або відсутності в ній відповідних записів, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, зокрема, уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Також суд зауважує, що у разі сумніву органу, що призначає пенсію, у належності та обґрунтованості поданих заявником документів, а саме записів трудової книжки позивача про його роботу у колгоспі, в нього є право перевірити надані заявником документи шляхом звернення до установ, підприємств, організацій, де працював заявник, архівних установ із відповідними запитами.
З урахуванням наведеного, на думку суду, період роботи з 13.04.1989 по 24.10.1989 у колгоспі, який відображений у трудовій книжці позивача та Архівній довідці №20 від 28.02.2024, повинен бути зарахований до страхового стажу позивача для призначення пенсії за віком, позаяк у суду відсутні підстави ставити під сумнів належність записів трудової книжки позивача.
Посилання відповідача на те, що період роботи з 02.04.1990 по 01.03.1991 не зарахований до страхового стажу, оскільки в підставах внесення запису про прийняття наявний допис номеру та дати наказу на прийняття на роботу, суд не може брати до уваги при ухваленні рішення.
Вказаний висновок відповідача є безпідставним, оскільки на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці. Відсутність посилання та записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займала позивачка у той чи інший період її роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаного періоду роботи з трудового стажу позивача, що дає їй право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
З цих же підстав не враховуються мотиви Головного управління Пенсійного фонду в Кіровоградській області щодо не зарахування періоду з 02.04.1990 по 01.03.1991 та з 02.03.1991 року по 31.12.1991 року, оскільки назва підприємства на печатці, якою засвідчено записи про звільнення з роботи не відповідає назві підприємства, на яке особу прийнято на роботу.
Щодо обчислення страхового стажу з дати переведення, а саме: з 03.05.1990 року по 01.03.1991 року; з 01.01.1992 року по 22.03.1997 року період роботи на території російської федерації, оскільки з 01.01.2023 року російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, у зв'язку з цим до страхового стажу зараховуються періоди роботи на території російської федерації по 31.12.1991 року.
Положеннями частини 2 статті 4 Закону №1058 встановлено, якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
23.12.2022 набрав чинності Закон України «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» від 01.12.2022 № 2783-IX, відповідно до якого зупинено у відносинах, зокрема, з російською федерацією дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 03 березня 1998 року № 140/98-ВР.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 № 1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян-держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення» передбачено вихід України з Угоди від 13.03.1992. Крім того, з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді від 13.03.1992.
Після зупинення дії Конвенція 1993 року не застосовуватиметься у відносинах з російською федерацією щодо будь-яких документів, виданих, посвідчених у російській федерації, незалежно від дати їх видачі, посвідчення.
Офіційні документи, видані компетентними органами російської федерації, приймаються на території України виключно за умови легалізації, в даному випадку шляхом проставлення апостилю.
Водночас, за результатами письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав стосовно рішення української сторони вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, зазначений міжнародний договір України припинить свою дію для України 19.06.2023.
Таким чином, оскільки позивач набув спірний стаж до вказаної дати, суд розглядає справу за нормами законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин, у тому числі з урахуванням Угоди.
Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (далі - Угода), пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якої вони проживають.
Статтею 6 Угоди встановлено, що призначення пенсій громадянам держав-учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Статтею 7 Угоди між Урядом України і урядом російської федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14.01.1993 (далі - Угода від 14.01.1993) встановлено, що питання пенсійного забезпечення регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 та двосторонніми угодами в цій галузі.
Згідно з абзацами другим, третім статті 6 Угоди від 14.01.1993, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Зі змісту наведених положень Угоди від 14.01.1993 суд дійшов висновку, що її положення розповсюджуються також і на питання пов'язані із зарахуванням періодів роботи на території інших держав до страхового стажу та обчислення пенсій, пов'язаних і з їх перерахунком. Наведене також підтверджує, що діюче в Україні пенсійне законодавство визначає, що у разі, якщо пенсія призначена на території України, а особа працювала на території російської федерації або на підприємстві зареєстрованому на території російської федерації після 13.03.1992, то цей стаж має враховуватися на території України як власний страховий (трудовий) стаж, хоча пенсійні внески можуть сплачуватися в російській федерації. Тобто, існує гарантія врахування страхового (трудового) стажу кожної із сторін при призначенні пенсії на її території без перерахування страхових внесків.
Отже, стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права особи на пенсію та при її обчисленні.
Крім того, відповідно до статті 11 Угоди, необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані в установленому порядку на території держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, які входили до складу СРСР до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав-учасниць Співдружності без легалізації.
Частиною другою статті 4 Угоди «Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів» від 15.04.1994, ратифікованої Законом України від 11.07.1995 № 290/95-ВР, визначено, що трудовий стаж, включаючи стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.
Отже, обчислення стажу роботи позивача здійснюється згідно з законодавством російської федерації, на території якої у спірний період відбувалась її трудова діяльність.
Як вказував суд раніше, 29.11.2022 Уряд України прийняв Постанову № 1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення», згідно з пунктом 1 якої постановив вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року у м. Москві.
У відповідності до вимог пункту 3 частини першої статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд зазначає, що при вирішенні справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка була чинною на момент виникнення чи настання конкретної події, обставини і врегулювання відповідних правовідносин.
Отже, Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 підлягає врахуванню при зарахуванні спірного стажу роботи та зарахуванню заробітної плати позивача за такий період, оскільки вказана Угода була чинною на момент виникнення спірних правовідносин.
Відтак, припинення участі російської федерації в Угоді, так само, як і Постанова Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 № 1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення», не є підставою для відмови в обчисленні стажу роботи позивача, адже такий стаж ним набутий до ухвалення відповідних рішень.
А тому стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, повинні враховуватися при встановленні права особи на пенсію та її обчислення.
Крім того, суд зазначає, що надані позивачем документи не можуть піддаватися сумніву та позбавляти особу права на отримання пенсії тільки з тих міркувань, що у зв'язку з військовою агресією російської федерації припинено співробітництво з країною-агресором.
Позиція відповідача суперечить принципу верховенства права, оскільки право позивача на зарахування періодів роботи в рф не пов'язується з такими чинниками, як припинення дипломатичних відносин з однією з держав-учасниць Угоди.
Таким чином, враховуючи вищевикладене суд вважає, що не зарахування органами Пенсійного фонду України до загального стажу періоду роботи позивача на території рф з 01.01.1992 по 22.03.1997 на підставі записів у його трудовій книжці є протиправним.
Окрім того, суд зазначає, що частиною 3 ст. 44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
До того ж і відповідно абзацу 3 п.1.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005р. №22-1; далі за текстом - Порядок №22-1), у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.
Проте, у ході розгляду даної справи пенсійний орган не подав жодних доказів та не навів жодних аргументів на підтвердження правомірності дій з приводу нереалізації управлінської функції у порядку наведених норм.
У даному випадку позивач не може бути позбавлений свого права, що стосується предмету позову через неможливість перевірки достовірності спірних періодів, у зв'язку з відсутністю уточнених даних.
Таким чином, у спірних правовідносинах відповідачі - Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, при прийнятті спірних рішень про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком, не забезпечили реалізацію управлінської функції із дотриманням вимог ч.2 ст.2 КАС України.
Отже, суд приходить до висновку, що наявні підстави для задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправними та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області № 133850016108 від 22.02.2024, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області № 133850016108 від 11.03.2024 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .
З метою захисту порушеного права позивача суд вважає за необхідне зобов'язати пенсійний орган повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком від 13.02.2024, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 13.04.1989 року по 24.10.1989, з 02.04.1990 року по 01.03.1991, з 02.03.1991 по 22.03.1997, з урахуванням висновків суду, вказаних у мотивувальній частині рішення суду.
Стосовно конкретного пенсійного органу, якому необхідно вчинити дії зобов'язального характеру, суд зазначає наступне.
30.03.2021 року набрала чинності постанова правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 року № 25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 16.03.2021 року за № 339/35961 (далі - Постанова правління ПФУ № 25-1).
Зміни, внесені до Порядку № 22-1 на підставі постанови правління ПФУ № 25-1, передбачали застосування органами Пенсійного фонду України принципу екстериторіальному при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії з 01.04.2021 року.
Запроваджена у зв'язку із змінами, внесеними до Порядку № 22-1, технологія передбачає опрацювання заяв про призначення/перерахунок пенсії бек-офісами територіальних органів Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяви та де проживає пенсіонер.
Запровадження принципу екстериторіальності мало на меті досягнення таких результатів: єдиний підхід до застосування пенсійного законодавства; централізована прозора система контролю за діями фахівців, процесів призначення та перерахунку пенсій; мінімізація особистих контактів з громадянами; відв'язка звернень та їх опрацювання від територіального принципу; попередження можливих випадків зволікань у прийнятті рішення, а також оптимізація навантаження на працівників.
Відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку № 22-1 заява про призначення пенсії подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Згідно пункту 4.2 розділу ІV Порядку 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Пунктом 4.3. розділу ІV Порядку 22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
За приписами пункту 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Враховуючи вимоги Порядку № 22-1, органом, що приймав первинне рішення за заявою позивача від 13.02.2024 позивача про призначення пенсії, є Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, то саме у цього органу виникає обов'язок повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком, а не у Головного управління Пенсійного фонду у Львівській області, як зазначає позивач.
Відповідно до ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Виходячи із меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд робить висновок, що позовна заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню частково.
За змістом правил статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Суд встановив, що за подання цього позову до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Оскільки позов містить позовні вимоги немайнового характеру, які хоча і частково, але підлягають задоволенню, тому розмір компенсації судових витрат суд визначає, виходячи з кількості, а не розміру задоволених/незадоволених позовних вимог.
Таким чином, поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень підлягає сума у розмірі 2422,40 грн.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 262-263, 293, 295, підп. 15.5 п. 15 Перехідних положень КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, ЄДРПОУ 13814885), Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (54020, Миколаївська обл., м. Миколаїв, вул. Морехідна, буд. 1, ЄДРПОУ 138441559), Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (54020, Кіровоградська обл., м. Кропивницький, вул. Соборна, буд. 7а, ЄДРПОУ 20632802) про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії, - задоволити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області № 133850016108 від 22.02.2024, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області № 133850016108 від 11.03.2024 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 13.02.2024, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 13.04.1989 року по 24.10.1989, з 02.04.1990 року по 01.03.1991, з 02.03.1991 по 22.03.1997, з урахуванням висновків суду, вказаних у мотивувальній частині рішення суду.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (54020, Миколаївська обл., м. Миколаїв, вул. Морехідна, буд. 1, ЄДРПОУ 138441559) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ) 1211,20 грн. сплаченого судового збору.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (54020, Миколаївська обл., м. Миколаїв, вул. Морехідна, буд. 1, ЄДРПОУ 138441559) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ) 1211,20 грн. сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп. 15.5. п. 15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.
Рішення суду складено в повному обсязі 31.10.2025 року.
СуддяГавдик Зіновій Володимирович