31 жовтня 2025 рокусправа № 380/9956/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Кедик М.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом від 17.03.2025 № 41, про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 на особливий період на підставі п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;
- зобов'язати комісію ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.
Ухвалою від 26.05.2025 суддя прийняла позовну заяву та відкрила спрощене позовне провадження в адміністративній справі, без повідомлення сторін.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що позивач особисто подав заяву про оформлення відстрочки за формою, визначеною у додатку 4 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМУ № 560 від 16.05.2024, із відповідними додатками 01.03.2025. Однак, листом від 15.04.2025 вих. № 3255 позивачу надіслане повідомлення від 18.03.2025 за вих. № 2266 про те, що йому відмовлено у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації (протокол № 41 від 17.03.2025), оскільки відсутня довідка про здобувача освіти, сформована в Єдиній державній електронній базі з питань освіти.
Представник відповідача подав відзив на позовну заяву від 16.06.2025 (вх. 49602), у якому зазначає, що для військовозобов'язаних, які претендують на оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», передбачено обов'язок подання до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки довідки про здобувача освіти, сформованої в Єдиній державній електронній базі з питань освіти за формою, визначеною у додатку 9 Порядку № 560. Звертаю увагу, що саме з цією довідки можливо встановити, чи порушує поточне здобуття освіти послідовність, визначену ч.2 ст.10 Закону України “Про освіту». Однак, як видно з матеріалів справи та й не заперечується сторонами, позивачем не надавалась відповідачу довідка про здобувача освіти, сформована в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, а тому у комісії була відсутня будь-яка можливість встановити інформацію про порушення/відсутність порушення позивачем послідовності здобуття освіти. Просить відмовити у задоволенні позову.
Представник позивача подав відповідь на відзив від 23.06.2025 (вх. 51890), у якому зазначає, що саме наявність такої інформації, як послідовності здобуття освіти має бути перевірена районним (міським) територіальним центром комплектування та соціальної підтримки при розгляді заяви військовозобов'язаного про оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 1 частини 3 статті 23 Закону №3543-ХІІ. У відповідача була можливість перевірити дотримання позивачем умови щодо послідовності освіти, яку він здобуває і тільки у разі, якщо така послідовність не дотримана, надати відмову в отриманні відстрочки від призову під час мобілізації. У матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач здійснив належну перевірку поданих позивачем документів, як це визначає абз. 1 п. 60 Порядку № 560.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та надав їм правову оцінку.
Відповідно до довідки Вищого духовного навчального закладу “Львівська Православна Богословська Академія» від 19.02.2025 № 86 ОСОБА_1 навчається на 2 курсі денного відділення (стаціонар) богословського факультету (ОКР-бакалавр, спеціальність-041-богослів'я). Строк закінчення навчального закладу 30.06.2027.
Позивач 01.03.2025 звернувся до відповідача із заявою про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 № 3543-XII.
До заяви додав копію паспорта НОМЕР_1 , копію картки фізичної особи-платника податків від 22.10.2009, довідку від 19.02.2025 № 86, лист від 19.02.2025 № 87, виписку з Єдиної державної електронної бази з питань освіти щодо документів про освіту та інформації про навчання особи на ім'я ОСОБА_1 , посвідчену копію тимчасового посвідчення військовозобов'язаного серії НОМЕР_2 , роздрукований примірник електронного військово-облікового документа (пункт 9 постанови КМУ 559 від 16.05.2024), копію листа Генштабу ЗСУ від 30.07.2024 № 321/вих.ЗПІ/550.
Комісія ІНФОРМАЦІЯ_1 (відокремленого відділу територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, розвідувального органу України) розглянула заяву та підтвердні документи щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до абзацу (за наявності) пункту 1 частини 3 статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Відповідно до витягу з протоколу № 41 засідання комісії з питань надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення при ІНФОРМАЦІЯ_2 , затвердженого 17.03.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 у ході роботи комісії встановлено та вирішено, що у ОСОБА_1 , згідно заяви від 04.03.2025 вх. №5732 відсутні підстави для надання відстрочки від призову під час мобілізації в особливий період. Підстава відмови відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» - відсутня довідка про здобувача освіти, сформована в Єдиній Державній електронній базі з питань освіти. Вирішено: відмовити в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення при ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Комісія ІНФОРМАЦІЯ_1 18.03.2025 повідомила позивача листом № 2266, що за результатами розгляду протоколом від 17.03.2025 № 41 комісія ухвалила рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та ОСОБА_1 підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на загальних підставах. Причини відмови - відсутність довідки про здобувача освіти, сформованої в Єдиній державній електронній базі з питань освіти.
Вважаючи протиправним рішення відповідача, оформлене протоколом від 17.03.2025 № 41 про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, позивач звернувся до суду із позовом.
Даючи оцінку спірним правовідносинам суд керувався таким.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України “Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-ХІІ), частиною першою статті 1 якого передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Частиною третьою статті 1 Закону № 2232-ХІІ передбачено, що військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Відповідно до частини сьомої статті 1 Закону № 2232-ХІІ виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
З 24.02.2022 відповідно до Закону України “Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено режим воєнного стану, який діє й на час розгляду справи.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні встановлює Закон України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII (далі - Закон № 3543-ХІІ, застосовується судом у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), який також визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 23 Закону № 3543-ХІІ призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту", а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.
Отже, підставою для надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації у контексті пункту 1 частини третьої статті 23 Закону № 3543-ХІІ є здобування особою, зокрема, вищої освіти, за умови навчання за денною або дуальною формою здобуття освіти та здобування рівня освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту".
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок № 560).
Додатком 5 до Порядку № 560 є перелік документів, що подаються військовозобов'язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Наведеним переліком передбачено, що документами, що підтверджують право на відстрочку для здобувачів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти, у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України “Про освіту», а також докторантів та осіб, зарахованих на навчання до інтернатури, є довідка про здобувача освіти, сформована в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, або довідка закладу освіти про зарахування на навчання до інтернатури та довідка закладу охорони здоров'я про місце роботи на посаді лікаря-інтерна.
Форма довідки про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти є додатком 9 до Порядку № 560.
Отже, право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації мають здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України “Про освіту», а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.
Своєю чергою, документом, що підтверджує право на відстрочку для здобувачів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти, у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України “Про освіту», а також докторантів та осіб, зарахованих на навчання до інтернатури, є довідка про здобувача освіти, сформована в Єдиній державній електронній базі з питань освіти (далі - ЄДЕБО).
Позивач задля доведення послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України “Про освіту», надав відповідачу довідку від 19.02.2025 № 86, згідно з якою ОСОБА_1 навчається на 2 курсі денного відділення (стаціонар) богословського факультету (ОКР-бакалавр, спеціальність-041-богослів'я), лист від 19.02.2025 № 87, згідно з яким Львівська Православна Богословська Академія не має державної ліцензії на ведення освітньої діяльності та не зареєстрована у ЄДБО, виписку з Єдиної державної електронної бази з питань освіти щодо документів про освіту та інформації про навчання особи на ім'я ОСОБА_1 .
При цьому, суд встановив та підтверджується матеріалами справи, що позивач при поданні заяви про відстрочку не надав довідку ЄДЕБО, яка б підтверджувала, що позивач є здобувачем такого рівня освіти, що є вищим за попередньо здобутий.
Зважаючи на те, що пунктом 62 Порядку № 560 імперативно установлено, що єдиним документом, який здобувач освіти додає до заяви про надання відстрочки, і який підтверджує дотримання послідовності здобуття освіти, є довідка про здобувача освіти, сформована в ЄДЕБО, форма якої є додатком до Порядку № 560, суд дійшов висновку, що єдиним допустимим доказом дотримання позивачем послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті Закону України “Про освіту», є саме довідка про здобувача освіти, сформована в ЄДЕБО, а не надання такої довідки надавало відповідачу підстави для відмови у наданні позивачу відстрочки від призову під час мобілізації.
Отже, відповідач правомірно відмовив позивачеві у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період.
Стосовно питання наявності у відповідача можливості встановити інформацію про порушення/відсутність порушення позивачем послідовності здобуття освіти суд зазначає таке.
Дійсно, пунктом 60 Порядку № 560 передбачено, що комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Орган державної влади, інший державний орган здійснює розгляд відповідного запиту протягом п'яти робочих днів з дати його отримання.
Тобто комісія РТЦК та СП може за потреби отримувати інформацію, що підтверджує право особи на відстрочку.
Разом з тим, як вказано вище, єдиним документом, що підтверджує послідовність здобуття освіти є саме довідка про здобувача освіти, сформована в ЄДЕБО, яка не надавалась позивачем та, відповідно, не може бути отримана комісією, отже суд дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав встановлювати інформацію про порушення/відсутність порушення позивачем послідовності здобуття освіти у спосіб, передбачений Порядком № 560.
Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування наявності в діях позивача ознак неправомірності, а відтак і правомірності вчинених ним дій та прийняття оскарженого рішення.
Згідно зі ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Щодо судового збору, то такий на підставі статті 139 КАС України покладається на позивача.
Керуючись статтями 6, 14, 242, 243, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
вирішив:
1. У задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії - відмовити.
2. Судові витрати покласти на позивача.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складений 31.10.2025.
Суддя Кедик М.В.