Іменем України
03 листопада 2025 рокум. ДніпроСправа № 360/1770/25
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Свергун І.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом адвоката Коробкової Галини Олександрівни в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
08.09.2025 до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява адвоката Коробкової Галини Олександрівни в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 17.07.2025 № 121630012090 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до загального страхового стажу період навчання в Сєвєродонецькому хіміко-механічному технікумі за спеціальністю «Хімічна технологія органічних речовин і високомолекулярних сполук» з 01.09.1990 по 23.06.1994 та до спеціального стажу за Списком №1 період роботи на Сєвєродонецькому виробничому об'єднанні «Азот» з 15.08.1994 по 22.11.1994, період роботи на Сєвєродонецькому державному виробничому підприємстві «Об'єднання Азот» з 21.01.1997 по 31.12.1997 та повторно розглянути заяву про призначення пенсії від 09.07.2025 на підставі п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення».
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначила, що 09 липня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1. Але 17.07.2025 позивач отримав повідомлення про прийняття рішення про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 № 121630012090 від 17.07.2025 складене Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Відмова у призначенні на пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до п. 1 ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного стажу, який дає право на пільгове пенсійне забезпечення (10 років), оскільки відповідачем не зараховано спірні періоди роботи позивача.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду.
Ухвалою суду від 15.09.2025 відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
01.10.2025 від ГУПФУ у Вінницькій області на адресу суду надійшов відзив на позов, в обґрунтування якого останній послався на те, що позивач 09.07.2025 звернувся за місцем знаходження територіального відділу Пенсійного фонду України із заявою щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини 2 ст. 114 Закону України від 09.07.2003 № 1058- IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Після реєстрації заяви позивача та сканування копій документів засобами програмного забезпечення Головним управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області за принципом екстериторіальності розглянуто заяву позивача та за результатами розгляду прийнято рішення № 121630012090 від 17.07.2025 про відмову в призначенні дострокової пенсії за віком відповідно до п. 1 ч.2 ст.114 Закону № 1058, оскільки, записи у трудовій книжці позивача про його роботу у спірний період не підтверджують стаж роботи зі шкідливими і важкими умовами праці і подання уточнюючої довідки в такому випадку є обов'язковим.
За доданими документами до страхового стажу позивача не зараховано період роботи згідно записів трудової книжки з 21.07.1997 по 14.08.1997 (дата переведення), оскільки наявне виправлення у даті наказу на прийняття. Також не зараховано період навчання згідно диплому НОМЕР_1 з 01.09.1990 по 23.06.1994, оскільки прізвище зазначене в документі не відповідає паспортним даним позивача.
З урахуванням викладеного відповідач просив відмовити у задоволені позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-77, 90 КАС України, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносин.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
09.07.2025 ОСОБА_1 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Заяву позивача про призначення пенсії було передано на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області за принципом екстериторіальності.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 17.07.2025 № 121630012090 за результатами розгляду заяви позивача відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.1 частини 2 статті 114 Закону, у зв'язку з відсутністю необхідного стажу, який дає право на пільгове пенсійне забезпечення (10 років). В обґрунтування оскарженого рішення ГУПФУ у Вінницькій області послалося на те, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи згідно записів трудової книжки з 21.07.1997 по 14.08.1997 (дата переведення), оскільки наявне виправлення у даті наказу на прийняття. Також не зараховано період навчання згідно диплому НОМЕР_1 з 01.09.1990 по 23.06.1994, оскільки прізвище зазначене в документі не відповідає паспортним даним заявника.
При дослідженні розрахунку стажу судом установлено, що відповідачем також не зараховано до пільгового стажу періоди роботи позивача з 15.08.1994 по 22.11.1994, з 21.01.1997 по 20.07.1997 та з 15.08.1997 по 31.12.1997. Обґрунтувань того, з яких саме причин вказані періоди роботи позивача не зараховано до його пільгового стажу відповідачем ані у спірному рішенні, ані у відзиві на позов не вказано.
Трудова книжка серії НОМЕР_3 від 16.08.1994, видана на ім'я ОСОБА_1 , містить такі записи щодо спірного періоду роботи:
№ 1 - з 01.09.1990 по 23.06.1994 - навчання в Сєвєродонецькому хіміко-механічному технікумі;
Сєвєродонецьке виробниче об'єднання «Азот»:
№ 2 - від 15.08.1994 - прийнято апаратником полімеризації; за результатами атестації робочих місць за умовами праці підтверджено право на пенсію за віком на пільгових умовах по списку № 1 (наказ № 437 від 04.07.1994);
№ 3 - від 22.11.1994 - звільнено в зв'язку з призовом на військову службу;
Сєвєродонецьке державне виробниче підприємство «Об'єднання Азот»:
№ 5 - від 21.01.1997 - прийнято апаратником полімеризації; за результатами атестації робочих місць за умовами праці підтверджено право на пенсію за віком на пільгових умовах по списку № 1 (наказ № 437 від 04.07.1994);
№ 6 - від 14.08.1997 - переведено апаратником сушки ПВС; за результатами атестації робочих місць за умовами праці підтверджено право на пенсію за віком на пільгових умовах по списку № 1 (наказ № 437 від 04.07.1994);
№ 7 - від 01.07.1998 - переведено апаратником сушки відділу ПВС; за результатами атестації робочих місць за умовами праці підтверджено право на пенсію за віком на пільгових умовах по списку № 1 (наказ № 504 від 29.06.1998).
Записи у трудовій книжці проведено у відповідності до вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального забезпечення України від 29.07.1993 № 58.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законами України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788), "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058).
Відповідно до статті 5 Закону № 1058 цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Статтею 8 Закону № 1058 передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Згідно з частиною першою статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності), допомогу по частковому безробіттю, допомогу по частковому безробіттю на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та матеріальну допомогу в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (частина друга статті 24 Закону № 1058-IV).
Частиною третьою статті 24 Закону № 1058 визначено, що за кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону № 1058-IV).
Порядок звернення за призначенням пенсії, строки призначення та виплати пенсії, припинення та поновлення виплати пенсії передбачені статтями 44, 45, 49 Закону № 1058.
Частиною першою статті 114 Закону № 1058 передбачено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону № 1058 на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи; жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи.
Надаючи правову оцінку доводам відповідача про неможливість зарахування до пільгового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 21.07.1997 по 14.08.1997, суд зазначає таке.
Як на підставу для відмови в зарахуванні до пільгового стажу вказаних періодів роботи відповідач посилається на те, що наявне виправлення у даті наказу на прийняття.
Згідно з вимогами статті 62 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (надалі - Закон № 1788), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання зазначеної норми Закону № 1788 постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 затверджено Порядок № 637.
Відповідно до пунктів 2-3 Порядку № 637, у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків. За відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Судом досліджена копія трудової книжки ОСОБА_1 , з якої встановлено, що запис № 5 від 21.01.1997 про прийняття позивача на роботу містить наведення в даті наказу про прийняття від 21.01.1997 № ок4к.
Так, до 1993 року діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162. Ця інструкція не застосовується на підставі наказу Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993.
Наразі порядок ведення трудових книжок врегульовано Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення від 29.07.1993 № 58 (надалі - Інструкція № 58).
Згідно з пунктом 2.4 Інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993".
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу (пункт 2.6 Інструкції № 58).
Відповідно до пунктів 2.8 та 2.15 Інструкції № 58, якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м. Києва, держархівом м. Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму. Якщо за час роботи працівника назва підприємства змінюється, то про це окремим рядком у графі 3 трудової книжки робиться запис: "Підприємство таке-то з такого-то числа переіменоване на таке-то", а у графі 4 проставляється підстава перейменування - наказ (розпорядження), його дата і номер.
Пунктом 4.1 Інструкції № 58 визначено, що у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Разом з тим, суд вважає необхідним звернути увагу на те, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи-працівника, а отже, й не може впливати на її особисті права та інтереси.
З огляду на вищевикладене позивач не несе відповідальність за порушення вимоги ведення трудових книжок третіми особами.
Вищевказана позиція узгоджується з висновками Верховного суду, викладеними у постановах від 06.02.2018 у справі №677/277/17 та у справі №813/782/17 від 13 червня 2018 року.
Також варто зазначити, що трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.
Таким чином, трудова книжка позивача заповнена відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29 липня 1993 року № 58.
Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Орган Пенсійного фонду не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі № 754/14898/15-а.
Суд зауважує, що в даному випадку записи у трудовій книжці виконані без дефектів, містять підписи посадових осіб, при цьому наведення в даті наказу від 21.01.1997 № ок4к про прийняття позивача на роботу не є тим недоліком, який може мати наслідком порушення конституційного права позивача на пенсійне забезпечення.
Такий правовий висновок в повній мірі узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 06.02.2018 у справі № 677/277/17, згідно із яким відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення.
Окрім того, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів Пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 25 квітня 2019 року у справі № 593/283/17 та від 30 вересня 2019 року у справі № 638/18467/15-а.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що у органу Пенсійного фонду були відсутні підстави для незарахування до пільгового стажу позивача періоду його роботи з 21.07.1997 по 14.08.1997.
Також судом відхиляються доводи відповідача про те, що позивач обов'язково повинен надати пільгові довідки, з огляду на таке.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).
Пунктом 1 Порядку № 637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до абзаців 1, 2 п. 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Як установлено судом, відповідно до записів трудової книжки позивача в спірний період ОСОБА_1 працював на Сєвєродонецькому державному виробничому підприємстві «Об'єднання Азот» апаратником полімеризації. Також в трудовій книжці позивача наявні записи, за результатами атестації робочих місць за умовами праці підтверджено право на пенсію за віком на пільгових умовах по списку № 1 (наказ № 437 від 04.07.1994).
Вищевказана посада, на якій ОСОБА_1 працював у спірний період, була передбачена: списком № 1, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162.
Таким чином, судом установлено, що в спірний період ОСОБА_1 працював на Сєвєродонецькому державному виробничому підприємстві «Об'єднання Азот» на посадах, які дають йому право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 1.
Записи у трудовій книжці проведено у відповідності до вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального забезпечення України від 29.07.1993 № 58.
Суд зазначає, оскільки трудова книжка позивача містить всі необхідні відомості, що визначають право позивача на пенсію на пільгових умовах, тому підтвердження спеціального трудового стажу уточнюючими довідками є зайвим.
Таким чином, посилання відповідача на ту обставину, що записи трудової книжки не містять повної інформації про роботу на пільгових умовах та для підтвердження пільгового стажу необхідно надання уточнюючих довідок, передбачених п. 20 Порядку № 637, суд не бере до уваги, оскільки робота позивача, яка дає йому право на пільгове пенсійне забезпечення за списком № 1, у спірний період підтверджується записами в трудовій книжці.
Щодо незарахування до пільгового стажу позивача періодів роботи позивача з 15.08.1994 по 22.11.1994, з 21.01.1997 по 20.07.1997 та з 15.08.1997 по 31.12.1997, суд зазначає таке.
Обґрунтувань того, з яких саме причин вказані періоди роботи позивача не зараховано до його пільгового стажу, відповідачем ані у спірному рішенні, ані у відзиві на позов не вказано.
Як установлено судом, відповідно до записів трудової книжки позивача в спірний період ОСОБА_1 працював на Сєвєродонецькому державному виробничому підприємстві «Об'єднання Азот» апаратником полімеризації.
Вищевказана посада, на якій ОСОБА_1 працював у спірний період, була передбачена: списком № 1, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162.
Таким чином, судом установлено, що в спірний період ОСОБА_1 працював на Сєвєродонецькому державному виробничому підприємстві «Об'єднання Азот» на посадах, які дають йому право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 1.
Записи у трудовій книжці проведено у відповідності до вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального забезпечення України від 29.07.1993 № 58.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що період роботи позивача з 15.08.1994 по 22.11.1994, з 21.01.1997 по 20.07.1997 та з 15.08.1997 по 31.12.1997, які не враховані відповідачем до пільгового стажу позивача, мають бути зараховані відповідачем до пільгового стажу.
Щодо незарахування до загального страхового стажу періоду навчання ОСОБА_1 з 01.09.1990 по 23.06.1994 в Сєвєродонецькому хіміко-механічному технікумі суд зазначає таке.
Як на підставу для відмови в зарахуванні до страхового стажу вказаних періодів навчання відповідач посилається на те, що прізвище зазначене в документі не відповідає паспортним даним заявника.
Відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Пунктом 1 Порядку № 637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пункт 8 Порядку № 637 передбачає, що час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження часу навчання приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.
Відповідно до частини першої статті 38 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту» час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
Судом встановлено, що дипломом від 23.06.1994 № 003047 підтверджується, що ОСОБА_1 з 1990 по 1994 навчався в Сєвєродонецькому хіміко-механічному технікумі за спеціальністю «Хімічна технологія органічних речовин і високомолекулярних сполук». При цьому прізвище позивача в дипломі вказано « ОСОБА_2 ».
Судом встановлено, що позивачем отримано дублікат диплому Сєвєродонецького хіміко-механічного технікуму від 30.07.2020 серії НОМЕР_4 , в якому прізвище позивача вказано « ОСОБА_3 ».
Довідкою Відокремленого структурного підрозділу «Сєверодонецький політехнічний фаховий коледж Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля» від 02.09.2025 № 04-05/122 підтверджується, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчався у Северодонецькому хіміко-механічному технікумі на денному відділенні за спеціальністю «Хімічна технологія органічних речовин і високомолекулярних сполук» з 01 вересня 1990 року по 23 червня 1994 року. По закінченню технікуму ОСОБА_1 здобув кваліфікацію технік-технолог і одержав диплом молодшого спеціаліста ІН Nє003047 від 23 червня 1994 року (реєстраційний номер у книзі виданих дипломів НОМЕР_5 ). Сєвєродонецький хіміко-механічний технікум Постановою Кабінету Міністрів України від 8 травня 1993 року № 339 включений до складу Східноукраїнського державного університету Міністерства освіти України. Указом Президента України від 11 вересня 2000 року Nє 1059/2000 Східноукраїнському державному університету надано статус національного. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13 листопада 2001 року Nє507-р Східноукраїнському національному університету надано ім?я ОСОБА_4 . Наказом Міністерства освіти і науки України від 28 травня 2020 року № 709 та наказом СХМТ СНУ ім. В.Даля від 21 жовтня 2020 року № 106 Сєверодонецький хіміко-механічний технікум Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля перейменовано на - Відокремлений структурний підрозділ «Сєверодонецький політехнічний фаховий коледж Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля».
Записами у трудовій книжці ОСОБА_1 підтверджується факт проходження позивачем навчання у період з 01.09.1990 по 23.06.1994 в Сєвєродонецькому хіміко-механічному технікумі, що є підставою для зарахування всього періоду навчання до загального страхового стажу.
Таким чином, при призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах відповідачем неправомірно було не зараховано до загального страхового стажу період навчання в Сєвєродонецькому хіміко-механічному технікумі з 01.09.1990 по 23.06.1994.
У відповідності до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За таких обстави суд дійшов висновку, що рішення відповідача, яким не зараховано до пільгового стажу позивача періоди його роботи з 15.08.1994 по 22.11.1994 на Сєвєродонецькому виробничому об'єднанні «Азот», з 21.01.1997 по 31.12.1997 на Сєвєродонецькому державному виробничому підприємстві «Об'єднання Азот», до загального страхового стажу період навчання з 01.09.1990 по 23.06.1994 в Сєвєродонецькому хіміко-механічному технікумі, та яким відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, було прийнято відповідачем з порушенням принципів, визначених ч. 2 ст. 2 КАС України.
Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права суд зазначає таке.
Відповідно до пунктів 2-4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язати утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Частиною третьою статті 245 КАС України передбачено право суду у разі скасування індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені статтями 1, 3, частиною 2 статті 6, 8, частиною 2 статті 19, 22, 23 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене або обмежене.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) зазначено, що зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру.
Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісних вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У рішеннях по справах "Клас та інші проти Німеччини", "Фадєєва проти Росії", "Єрузалем проти Австрії" Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України.
Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.
Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Оскільки в силу частини п'ятої статті 45 Закону № 1058 передбачено обов'язок органу Пенсійного фонду щодо прийняття відповідного рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунок) пенсії, суд вважає, що територіальний орган Пенсійного фонду має виключну компетенцію у питаннях призначення (перерахунку) пенсії. Отже, зазначене питання віднесено до дискреційних повноважень територіального органу Пенсійного фонду.
Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям, які пред'являються до рішень суб'єктів владних повноважень та закріплені в частині другій статті 2 КАС України.
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зважаючи на обставини справи, суд встановив, що порушення прав позивача відбулося внаслідок прийняття відповідачем протиправного рішення від 17.07.2025 № 121630012090 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії на пільгових умовах за списком № 1, тому належним способом захисту порушеного права в даному випадку є визнання протиправним та скасування рішення ГУПФУ у Вінницькій області від 17.07.2025 № 121630012090 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 та зобов'язання ГУПФУ у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.07.2025 про призначення пенсії за віком, зарахувавши до пільгового стажу за списком №1 період роботи позивача з 15.08.1994 по 22.11.1994 на Сєвєродонецькому виробничому об'єднанні «Азот», з 21.01.1997 по 31.12.1997 на Сєвєродонецькому державному виробничому підприємстві «Об'єднання Азот», до загального страхового стажу період навчання з 01.09.1990 по 23.06.1994 в Сєвєродонецькому хіміко-механічному технікумі, та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та належать до задоволення з обранням належного способу захисту порушених прав позивача.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Згідно з матеріалами справи позивач при зверненні до суду з позовом сплатив 1211,20 грн судового збору.
Відповідно до частини другої статті 4 Закону № 3674-VI за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру фізичною особою сплачується судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Станом на 01 січня 2024 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 3028,00 грн.
Позивачем у позовній заяві заявлено дві вимоги немайнового характеру, які мають похідний характер, тому позивач за подання даної позовної заяви повинен був сплатити судовий збір у розмірі 1211,20 грн за одну вимогу немайнового характеру.
При цьому суд зауважує, що відповідно до частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Позовна заява подана через підсистему "Електронний суд", тому ставка судового збору в даному випадку повинна становити 968,96 грн.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, суд дійшов висновку, що судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в сумі 968,96 грн.
Також суд вважає за необхідне роз'яснити позивачу, що відповідно до пункту першого частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми (частина друга статті 7 Закону України «Про судовий збір»).
Керуючись статтями 2, 9, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код за ЄДРПОУ 13322403, місцезнаходження: м. Вінниця, вул. Зодчих, 22) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 17.07.2025 № 121630012090 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.07.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зарахувавши до пільгового стажу за списком №1 період роботи ОСОБА_1 з 15.08.1994 по 22.11.1994 на Сєвєродонецькому виробничому об'єднанні «Азот», з 21.01.1997 по 31.12.1997 на Сєвєродонецькому державному виробничому підприємстві «Об'єднання Азот», зарахувавши до загального страхового стажу період навчання з 01.09.1990 по 23.06.1994 в Сєвєродонецькому хіміко-механічному технікумі, та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім грн 96 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.
Суддя І.О. Свергун