03 листопада 2025 року м. ДніпроСправа № 360/2061/25
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Кисіль С. В., перевіривши матеріали позовної заяви заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військової частини НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
21 жовтня 2025 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла сформована в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач), в інтересах якого звернулася адвокат Єрьоміна Наталія Анатоліївна (далі - представник позивача), до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військової частини НОМЕР_1 ) (далі - відповідач, ВЧ НОМЕР_1 ), в якій представник позивача просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати позивачу у період з 29 січня 2020 року по 12 травня 2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01 січня 2021 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01 січня 2023 року на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44;
- зобов'язати ВЧ НОМЕР_1 здійснити позивачу перерахунок грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 12 травня 2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01 січня 2021 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01 січня 2023 року на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.
Ухвалою суду від 27 жовтня 2025 року визнано неповажними підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду з позовом, зазначені представником позивача у заяві про поновлення строку. Залишено без руху позовну заяву ОСОБА_1 та запропоновано представнику позивача протягом десяти календарних днів з дати отримання цієї ухвали усунути недоліки позовної заяви та надати суду через підсистему (модуль) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» заяву про поновлення строку звернення до суду в частині позовних вимог про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії за період з 19 липня 2022 року по 12 травня 2023 року з обґрунтуванням та документальним підтвердженням наявності інших поважних причин пропуску строку звернення до суду.
28 жовтня 2025 року від представника позивача через підсистему (модуль) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» надійшла заява від 28 жовтня 2025 року про поновлення процесуального строку, в якій представник позивача просить поновити строк звернення до суду ОСОБА_1 з позовною заявою до ВЧ НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
На обґрунтування заявленого клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду представник позивача зазначила, що за положеннями статті 234 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (стаття 116), минуло не більше одного року.
Окрім того, представник позивача зазначає, що позивачем не було одержано письмового повідомлення, який розмір прожиткового мінімуму був застосований при розрахунку грошового забезпечення заявника, а також грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань/інших щомісячних основних та додаткових видів 29 січня 2020 року по 12 травня 2023 року, інформації про розмір грошового забезпечення станом на 01 січня 2022, 01 січня 2023 року за останньою займаною посадою заявника, з обов'язковим зазначенням процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії та розмір у %, інформацію щодо тарифного розряду, згідно з яким розраховується посадовий оклад заявника з 29 січня 2020 року по 12 травня 2023 року. позивач не мав підстав для сумнівів у добросовісності відповідача при здійсненні розрахунку грошового забезпечення. Лише після отримання відповіді на адвокатський запит позивачу фактично стало відомо про порушення свого права.
Позивач є діючим військовослужбовцем Збройних Сил України, у зв'язку з чим об'єктивно не мав можливості своєчасно звернутися до суду з відповідним позовом в установлений законом строк.
З урахування вказаного, представник позивача просить суд поновити позивачу строк звернення до суду.
Розглянувши заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду від 28 жовтня 2025 року, суд дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення позивачу пропущеного строку звернення до суду з цим позовом внаслідок відсутності документального підтвердження наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду.
В ухвалі від 27 жовтня 2025 року суд дійшов висновку, що позивач звернувся з пропуском тримісячного строку звернення до суду, встановленого частиною першою статті 233 КЗпП України у спорах щодо виплати заробітної плати (грошового забезпечення) під час проходження публічної служби, в частині позовних вимог за період з 19 липня 2022 року по 12 травня 2023 року.
Суд зазначає, що означений спір є трудовим спором щодо виплати заробітної плати (грошового забезпечення) під час проходження публічної служби з огляду на таке.
Відповідно до листа відповідача від 19 вересня 2025 року № 09/22055-25 та військового квитка серії НОМЕР_2 від 20 жовтня 2015 року позивач у спірний період проходив військову службу у відповідача, 12 травня 2023 року був виключений з особового складу та всіх видів забезпечення, та вибув для подальшого проходження служби в розпорядження начальника НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України.
Отже, з 12 травня 2023 року позивач не був звільнений з військової служби з ВЧ НОМЕР_1 , а був зарахований у розпорядження начальника НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України для подальшого проходження військової служби.
Таким чином у ВЧ НОМЕР_1 - відповідача у цій справі під час виключення позивача зі списків особового складу частини не виникло обов'язку вручати позивачу письмове повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні, оскільки звільнення з військової служби з 12 травня 2023 року не відбулося.
З огляду на вказане, суд відхиляє доводи представника позивача щодо того, що відповідачем під час звільнення позивача не повідомлено про суми, які належать йому при звільненні, оскільки відповідач не звільняв позивача з військової служби, а отже, й не мав обов'язку щодо складання такого повідомлення.
Як наслідок, суд не може застосувати до спірних правовідносин положення статті 234 КЗпП України.
У спірний період з 29 січня 2020 року по 12 травня 2023 року позивач проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_4 , отже, до спірних правовідносин мають бути застосовані норми частини першої статті 233 КЗпП України в редакції, чинній з 19 липня 2022 року, що регламентують строки звернення до суду про вирішення трудового спору не пов'язаного зі звільненням.
До спірних правовідносин щодо перерахунку та виплати грошового забезпечення під час проходження військової служби за період з 19 липня 2022 року по 12 травня 2023 року застосовується строк звернення до суду, встановлений частиною першою статті 233 КЗпП України - три місяці з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Пунктом 1 глави ХІХ «Прикінцеві положення» КЗпП України встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Отже, перебіг строку для звернення суду з цим позовом розпочався у позивача 01 липня 2023 року та закінчився 02 жовтня 2023 року (з урахуванням вихідних днів).
До суду з цією позовною заявою позивач звернувся через свого представника 21 жовтня 2025 року, тобто більше ніж через 2 роки, з пропуском тримісячного строку звернення до суду, встановленого частиною першою статті 233 КЗпП України у спорах щодо виплати заробітної плати (грошового забезпечення) під час проходження публічної служби. Для його поновлення, як умову для відкриття провадження у справі, заявник має пояснити, обґрунтувати причини його пропуску.
Суд зазначає, що сам факт проходження військовослужбовцями військової служби не є безумовною підставою для поновлення таким особам - військовослужбовцям строків звернення до суду. Навпаки, суд у кожному конкретному випадку має оцінити викладені такими особами обставини неможливості своєчасного звернення до суду в сукупності з документальним підтвердженням таких обставин.
Так, суду не надано документально підтвердженої інформації щодо безперервного залучення позивача у період з 19 липня 2022 року по 12 травня 2023 року до здійснення заходів з оборони, участі у бойових діях чи виконання бойових завдань.
Позивачем не надано документально підтвердженої інформації щодо його перебування у період з 19 липня 2022 року по 12 травня 2023 року у віддалених, в тому числі й небезпечних місцях, де відсутній доступ до адвокатів чи інших правових ресурсів, що обмежує можливість своєчасного звернення до суду, а також щодо його участі як військовослужбовця у довготривалих операціях, навчаннях або відрядженнях, які унеможливили дотримання, визначеного процесуальним законом, строку для звернення до суду.
Суд зазначає, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.
Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21 лютого 2020 року № 340/1019/19).
Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Доказами того, що особа знала про можливе порушення своїх прав є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
У цьому випадку, отримуючи грошове забезпечення та будучи достовірно обізнаним про розмір виплачених сум, позивач мав можливість дізнатися про порушення його прав з підстав, викладених у позові. Крім того, позивач жодним чином не був обмежений у праві на звернення до відповідача у розсудливі строки з метою отримання інформації щодо механізму обрахунку його грошового забезпечення за період з 19 липня 2022 року по 12 травня 2023 року, тоді як позивач навіть не звернувся до відповідача, що свідчить про пасивну поведінку позивача.
З урахуванням вказаного, підстави, зазначені представником позивача в заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду від 28 жовтня 2025 року для поновлення строку звернення до адміністративного суду в частині позовних вимог, які стосуються перерахунку грошового забезпечення позивача за період з 19 липня 2022 року по 12 травня 2023 року, визнаються судом неповажними.
Частиною першою статті 123 КАС України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (частина друга статті 123 КАС України).
Згідно з пунктом 9 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
З огляду на вказане, позовна заява ОСОБА_1 до ВЧ НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії за період з 19 липня 2022 року по 12 травня 2023 року підлягає поверненню внаслідок визнання судом вказаних в заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду неповажними (випадок, передбачений частиною другою статті 123 КАС України).
Керуючись статтями 122, 123, 169 КАС України, суддя
Визнати неповажними підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду з позовом, зазначені представником ОСОБА_1 - адвокатом Єрьоміною Вікторією Анатоліївною у заяві про поновлення процесуального строку від 28 жовтня 2025 року.
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військової частини НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії за період з 19 липня 2022 року по 12 травня 2023 року повернути позивачу.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали невідкладно надіслати позивачу до електронного кабінету за допомогою підсистеми (модуля) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд».
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.В. Кисіль