03 листопада 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/5635/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Савонюка М.Я., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Світловодської міської ради Кіровоградської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій,-
ОСОБА_1 (надалі - позивач), звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Світловодської міської ради Кіровоградської області (надалі - відповідач), у якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення шістдесят дев'ятої сесії восьмого скликання Світловодської міської ради Кіровоградської області від 22 липня 2025 року №2953;
- зобов'язати Світловодську міську раду Кіровоградської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду на 49 років орієнтовною площею 31,3233 га для сінокосіння та випасання худоби, що розташована на території Світловодської міської ради Кіровоградської області, кадастровий номер 3525280700:02:000:9045.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 19.04.2025 звернувся до Світловодської міської ради Кіровоградської області із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення йому в оренду строком на 49 років земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 3525280700:02:000:9045 для сінокосіння та випасання худоби. До вказаної заяви додав інформацію із Державного земельного кадастру від 19.04.2025, якою підтверджується те, що земельна ділянка відноситься до земель сільськогосподарського призначення зі складом угідь - пасовища. Разом з тим, рішенням Світловодської міської ради Кіровоградської області від 22.07.2025 №2953 про відмову у наданні дозволу у зв'язку з відсутністю у позивача худоби.
Вважає дане рішення протиправним, адже підстава для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка вказана у спірному рішенні не передбачена Земельним кодексом України, а розширення переліку підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не допускається.
З цих підстав просить позов задовольнити.
Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог.
На обгрунтування заперечень зазначає, що спірне рішення законним та обгрунтованим, адже надання земельної ділянки для сінокосіння та випасання худоби особі, яка об'єктивно не може її використовувати відповідно до заявленого призначення, суперечило б принципам раціонального та цільового використання земель. Крім цього, бажана площа земельної ділянки становить 31,3233 га, що значно перевищує рекомендовану для надання на такі цілі площу землі - 1 га.
Наголошує, що підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою стала невідповідність заявленої мети та фактичних можливостей позивача її реалізувати, що відповідає частині 3 статті 123 Земельного кодексу України. Крім цього, у даному випадку слід враховувати інтереси територіальної громади, адже земельна ділянка такою площею може бути використана ефективніше для потреб мешканців або фермерів, які дійсно утримують худобу.
Звертає увагу на дискреційні повноваження міської ради щодо розпорядження землями громади, тому надання дозволу на розробку проекту землеустрою належить до виключної компетенції міської ради.
З цих підстав просить відмовити у задоволенні позову.
27.08.2025 представник позивача надав суду відповідь на відзив, у якій більш детально конкретизує доводи та обґрунтування, зазначені у позовній заяві, а також наводить свої аргументи на спростування тверджень відзиву відповідача. Додатково вказує, що відповідач у спірному рішенні мав би чітко зазначити причину для відмови в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою з посиланням на генеральний план або іншу землевпорядну чи містобудівну документацію, однак такі посилання не наведені. Відсутність же худоби не може бути самостійною підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.
22.08.2022 позивач подав суду уточнену позовну заяву, у якій серед іншого просив вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення шістдесят дев'ятої сесії восьмого скликання Світловодської міської ради Кіровоградської області від 22.07.2025 №2950.
01.09.2025 позивач повторно подав суду заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення сесії Світловодської міської ради Кіровоградської області від 22.07.2025 №2950 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 3525280700:02:000:9045.
Будь-яких інших заяв, чи клопотань від учасників справи не надходило.
20.08.2022 ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у порядку письмового провадження).
25.08.2025 ухвалою суду уточнену позовну заяву ОСОБА_1 у справі №340/5635/25 повернуто позивачу без розгляду.
25.08.2025 ухвалою суду відмовлено у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.
02.09.2025 ухвалою суду повторно відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 01.09.2025 про забезпечення позову.
Установивши фактичні обставини справи, на які посилаються сторони як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши та оцінивши докази, проаналізувавши норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суд приходить до наступних висновків.
19.04.2024 ОСОБА_1 звернувся до Світловодської міської ради Кіровоградської області із заявою про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 3525280700:02:000:9045 для подальшої передачі в оренду на 49 років для сінокосіння та випасання худоби орієнтовною площею 31,3323 га за рахунок вільних земель комунальної власності сільськогосподарського призначення (а.с. 22).
До вказаної заяви позивач долучив копію паспорта та картки фізичної особи - платника податків; графічний додаток з зазначенням бажаного місця розташування; відомості з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (а.с. 16, 23-27).
У відповідь на подану ОСОБА_1 заяву від 25.04.2025 відповідач листом від 30.05.2025 №Г-513 повідомив про створення робочої групи щодо обстеження земельної ділянки з кадастровим номером 3525280700:02:000:9045 (а.с. 15).
Також, листом від 10.07.2025 №01-35/165/1 Виконавчий комітет Світловодської міської ради у відповідь на скаргу позивача від 25.06.2025 повідомив, що за результатами обстеження земельної ділянки з кадастровим номером 3525280700:02:000:9045 створена Світловодським міським головою робоча група вирішила, що більша частина вказаної земельної ділянки придатна для використання в сільськогосподарських цілях, відтак меншу її частину, що зайнята болотами, рекомендовано відвести цільовим призначенням 10.06 для сінокосіння, змінивши категорію земель із «земель сільськогосподарського призначення» на «землі водного фонду». З метою ефективного використання земель комунальної власності, наповнення бюджету міської ради, забезпечення прозорості і гласності при наданні в оренду земельних ділянок, враховуючи акт обстеження робочою групою земельної ділянки з кадастровим номером 3525280700:02:000:9045 с. Велика Скельова, Олександрійський район Кіровоградської область від 29.05.2025 підготовлено проект рішення «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки шляхом поділу земельної ділянки з кадастровим номером 3525280700:02:000:9045 зі зміною цільового призначення», яким пропонується надати дозвіл Управлінню економіки, ресурсів та розвитку міста Світловодської міської ради на розроблення проекту землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 31,3323 га з кадастровим номером 3525280700:02:000:9045 на дві окремі ділянки. З огляду на вищевикладене, заява позивача №Г-513 від 25.04..2025 розглядається міською радою з урахуванням висновків робочої групи та подальшого розділу земельної ділянки (а.с. 11-12).
Рішенням шістдесят дев'ятої сесії Світловодської міської ради Кіровоградської області №2953 від 22.07.2025 відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для сінокосіння та випасання худоби орієнтовною площею 31,3233 га, за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 3525280700:02:000:9045, у зв'язку з тим, що земельні ділянки для сінокосіння та випасання худоби надаються у користування громадянам, які мають у власності худобу, а за інформацією наданою Олександрійською райветлікарнею громадянин ОСОБА_1 не утримує худобу, що унеможливлює цільове використання земельної ділянки згідно з заявленим видом використання (а.с. 10).
Вважаючи вказане рішення відповідача протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся із цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Правовідносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються, зокрема, Земельним кодексом України (далі - ЗК України), а також прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини 1 статті 3 ЗК України, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Згідно із пунктами "а" - "в" частини 1 статті 12 ЗК України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
Статтею 34 ЗК України встановлено, що громадяни можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування можуть створювати на землях, що перебувають у власності держави чи територіальної громади, громадські сіножаті і пасовища.
Відповідно до статті 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Згідно з частиною 1 статті 122 Земельного кодексу України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Частинами 1-3 статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.
Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.
Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.
Відповідно до абз. 16 частини 2 статті 134 ЗК України, не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них, зокрема, у разі передачі громадянам земельних ділянок для сінокосіння і випасання худоби, для городництва.
Відтак, порядок передачі в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам для сінокосіння і випасання худоби, для городництва встановлюється статтею 123 ЗК України.
Згідно із абз. 1-6 частини 1 статті 123 ЗК України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.
Рішення зазначених органів приймається на підставі:
проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання) та/або надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення;
технічних документацій із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок у разі поділу та/або об'єднання земельних ділянок.
Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.
Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.
Приписами частини 2 статті 123 ЗК України встановлено, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за документацією із землеустрою, звертається з заявою про надання дозволу на розробку документації із землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.
У заяві зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До заяви додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідно до частини 3 статті 123 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає заяву і дає дозвіл на розроблення документації із землеустрою або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Забороняється відмова у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою, місце розташування об'єктів на яких погоджено відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування згідно із статтею 151 цього Кодексу.
Аналіз вищенаведених норм свідчить про те, що будь-який громадянин України має право звернутися до уповноваженого органу із заявою та визначеними законодавством документами щодо надання йому дозволу на розробку документації із землеустрою на земельну ділянку. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність чи користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає заяву і дає дозвіл на розроблення документації із землеустрою або надає мотивовану відмову у його наданні.
Верховний Суд у постанові від 18.03.2025 у справі №300/461/22 зазначив, що стаття 123 ЗК України визначає чіткий порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування, в тому числі і конкретні підстави для відмови у наданні дозволу на дозволу на виготовлення проекту землеустрою. Серед них лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Отже, вказана правова норма (ст. 123 ЗК України) містить виключний перелік підстав, за яких відповідний орган відмовляє у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.
Згідно Інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку земельна ділянка з кадастровим номером 3525280700:02:000:9045 зареєстрована в Державному земельному кадастрі 08.09.2019 на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель; категорія земель - землі сільськогосподарського призначення; вид цільового призначення земельної ділянки - землі сільськогосподарського призначення; площа земельної ділянки - 31,3323 га; форма власності - комунальна; власник - Світловодська міська рада; склад угідь - пасовища (а.с. 23-24).
Таким чином, розпорядником земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 3525280700:02:000:9045 є відповідач.
19.04.2024 ОСОБА_1 звернувся до Світловодської міської ради Кіровоградської області із заявою про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 3525280700:02:000:9045 для подальшої передачі в оренду на 49 років для сінокосіння та випасання худоби орієнтовною площею 31,3323 га за рахунок вільних земель комунальної власності сільськогосподарського призначення, до якої долучив копію паспорта та картки фізичної особи - платника податків; інформацію з Державного земельного кадастру про земельну ділянку; графічний додаток з зазначенням бажаного місця розташування.
Як вбачається з оскаржуваного рішення, відмовляючи позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для сінокосіння та випасання худоби орієнтовною площею 31,3233 га, за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 3525280700:02:000:9045 Світловодська міська рада Кіровоградської області виходила з того, що земельні ділянки для сінокосіння та випасання худоби надаються у користування громадянам, які мають у власності худобу, а за інформацією наданою Олександрійською райветлікарнею ОСОБА_1 не утримує худобу, що унеможливлює цільове використання земельної ділянки згідно з заявленим видом використання.
Отже, єдиною підставою для відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою є відсутність у його власності худоби, поряд з цим у тексті спірного рішення відсутні посилання на визначені частиною 3 статті 123 ЗК України підстави для відмови позивачу у наданні відповідного дозволу.
Суд відхиляє доводи відповідача про те, що земельні ділянки для сінокосіння та випасання худоби можуть надаватися у користування громадянам, які мають у власності худобу, а її відсутність є істотним недоліком звернення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, адже жодним нормативно-правовим актом такої умови для надання дозволу не встановлено. У свою чергу, в разі прийняття рішення про відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орган місцевого самоврядування повинен вказати не будь-яку, а конкретну, передбачену чинним земельним законодавством підставу, для такої відмови.
Суд також враховує правовий висновок Верховного Суду, наведений у постанові від 30.10.2024 у справі №440/17223/21, згідно якого надання дозволу на розробку проекту землеустрою має на меті лише формування земельної ділянки як окремого об'єкта. При цьому не суттєво, за чиїм замовленням такий проект буде розроблено. Закон не виключає ситуації, коли проекти одночасно розробляються різними замовниками. Під час розробки проекту, серед іншого, визначаються (узгоджуються) її межі та з'ясовується наявність правових та фактичних перешкод для надання її у власність, зокрема спірність прав щодо ділянки. Ці обставини повинні враховуватися органом, що розпоряджається землями, під час затвердження проекту та надання земельної ділянки у власність, а не на стадії надання дозволу на розробку проекту землеустрою. Надання дозволу на розробку проекту відведення не свідчить, що проект радою буде затверджено. Якщо буде виявлено обставини, що за законом є підставами для відмови у затвердженні проекту, рада може відмовити.
Тобто, за своєю суттю рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не є рішенням уповноваженого органу про надання права користування на відповідну земельну ділянку, а лише надає можливість розробки технічної документації на цю земельну ділянку як необхідної умови для вирішення питання щодо передачі земельної ділянки у користування зацікавленій особі. Отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою є однією із стадій процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку та не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття такого права, оскільки дозвіл не є правовстановлюючим актом.
Суд також не бере до уваги посилання відповідача на розміщене на сайті Верховної Ради України за посиланням https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/p0277697-01#Text роз'яснення, у тому числі щодо рекомендованої площі земель для сіножатей і випасання худоби, адже таке роз'яснення не є нормативно-правовим актом, не регулює спірні правовідносини, не місить інформацію про автора, а є лише джерелом довідкової інформації, і як слушно зауважує позивач, датується 06.06.2001, тобто до набрання чинності Земельним кодексом України.
Враховуючи сукупність наведених обставин, та зазначені норми правового регулювання, суд доходить висновку, що оскаржуване рішення відповідача є необґрунтованим та підлягає скасуванню.
Стосовно позовних вимог про зобов'язання відповідача надати позиву дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, суд зазначає таке.
У постанові від 23.06.2023 у справі №160/6214/21 Верховний Суд виснував, що дискреційними є такі повноваження, у межах яких норма права допускає кілька варіантів поведінки суб'єкта владних повноважень у кожній конкретній ситуації та встановлених обставинах справи, кожна з яких буде правомірною. Характерними ознаками адміністративного розсуду є: 1) реалізація дискреційних повноважень має відповідати принципу верховенства права; 2) їх здійснення можливе лише у разі відсутності єдиного можливого варіанту поведінки; 3) суб'єкти владних повноважень мають можливість вибрати оптимальний варіант поведінки з метою врегулювання певного кола суспільних відносин; 4) суб'єкти управлінської діяльності застосовують адміністративний розсуд відповідно до належної мети, без наявності власної вигоди та впливу сторонніх факторів".
Оскільки рішення шістдесят дев'ятої сесії восьмого скликання Світловодської міської ради Кіровоградської області від 22.07.2025 №2953 перевірялося судом на предмет законності та обґрунтованості, виходячи із його змісту, та суд не вправі виходити за межі предмету доказування у справі та встановлювати наявність/відсутність інших підстав для надання/ненадання дозволу, вимога позивача про зобов'язання відповідача прийняти рішення про надання дозволу на розробку землевпорядної документації задоволенню не підлягає.
Згідно із частиною 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб?єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб?єктів владних повноважень.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Отже, належним та ефективним способом захисту прав позивача є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 19.04.2025 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду строком на 49 років земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 3525280700:02:000:9045 для сінокосіння та випасання худоби, та прийняти відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява №65518/01; від 06.09.2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява №63566/00; 18.07.2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04; від 10.02.2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09.12.94 року, пункт 29).
Отже, інші доводи сторін не потребують правового аналізу, оскільки не мають вирішального значення.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На розвиток зазначених положень Конституції України частиною другою статті 2 КАС України визначені критерії законності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, яким є відповідач.
Таким чином, рішення відповідача не відповідає критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, встановленим в частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства, порушує права та законні інтереси позивача.
Згідно з частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає, що порушені права позивача підлягають захисту шляхом часткового задоволення позову.
Стосовно клопотання позивача про встановлення судового контролю та зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення, суд відмовляє в його задоволенні, виходячи із наступного.
Відповідно до частини 5 статті 382 КАС України, за письмовою заявою заявника суд під час ухвалення рішення суду може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене таке рішення, подати звіт про його виконання. Перебіг строку для подання звіту починається з дня набрання законної сили рішенням суду. Заява, передбачена абзацом першим цієї частини, може бути подана не пізніше завершення судових дебатів, а якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження - не пізніше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Наведена норма процесуального закону не є імперативною та передбачає право суду на власний розсуд, виходячи з фактичних обставин справи, приймати рішення про необхідність чи недоцільність у зобов'язанні суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення.
Водночас, відповідно до частини 2 статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Вирішуючи питання щодо встановлення судового контролю суд враховує надані позивачем докази, особливості покладених на суб'єкта владних повноважень обов'язків згідно з судовим рішенням та його можливості ці обов'язки виконати без достатніх зволікань. У цій справі позивачем не обґрунтовано необхідність застосування заходів судового контролю, а у суду відсутні підстави вважати, що відповідач буде ухилятись від виконання судового рішення після набрання ним законної сили.
Відповідно до частин першої та третьої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина 3 статті 139 КАС України).
Оскільки позов задоволено частково, суд стягує на користь позивача судовий збір у сумі 484,48 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Світловодської міської ради Кіровоградської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Світловодської міської ради Кіровоградської області від 22.07.2025 №2953 «Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для сінокосіння та випасання худоби».
Зобов'язати Світловодську міську раду Кіровоградської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.04.2025 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду строком на 49 років земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 3525280700:02:000:9045 для сінокосіння та випасання худоби, та прийняти відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Світловодської міської ради Кіровоградської області (код ЄДРПОУ 35825788, вулиця Героїв України, 14, місто Світловодськ, Кіровоградська область, 27500) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у сумі 484 (чотириста вісімдесят чотири) грн 48 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або з моменту прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 03 листопада 2025 року.
Повне найменування учасників:
Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )
Відповідач - Світловодська міська рада Кіровоградської області (код ЄДРПОУ 35825788, вулиця Героїв України, 14, місто Світловодськ, Кіровоградська область, 27500).
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду М.Я. САВОНЮК