03 листопада 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/5783/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пасічника Ю.П. розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними та зобов'язати вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач), через свого представника - адвоката Корнєєва Є.Л., звернувся до суду з цим позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), у якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації при ІНФОРМАЦІЯ_2 , оформлене протоколом від 25.06.2025 № 18, про відмову ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу за мобілізацією за заявою від 25,06.2025;
- зобов'язати відповідача надати ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу та призовом під час мобілізації на особливий період.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач надав відповідачу всі документи для надання відстрочки, виходячи з вимог Закону № 3543-ХІІ. Отже, спірне рішення прийняте відповідачем з необґрунтованих підстав, є протиправним та підлягає скасування, а належним способом відновлення порушених прав є зобов'язання відповідача надати позивачу відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Ухвалою судді від 05.09.2025 відкрито провадження, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.47).
Відповідач правом подати відзив не скористався. Жодних заяв, повідомлень про причини такого неподання, їх поважності та/або неможливості подання у строк, встановлений судом, від відповідача на адресу суду (у тому числі електронну) не надходило.
Ухвала про відкриття провадження доставлена відповідачу в його електронний кабінет, що підтверджується довідкою про доставлення електронного листа (а.с.49).
Згідно з пунктом 2 частини 6 статті 251 КАС України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Отже, відповідач вважається належним чином повідомленим про відкриття провадження у цій справі.
Дослідивши наявні в справі документи та матеріали, судом встановлено наступне.
23.06.2025 року позивач звернувся до відповідача із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 9 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
До заяви позивач додав: Висновок ЛКК № 108 від 04.06.2025 року за формою № 080-4/0, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.03.2021 року № 407 про потребу матері заявника - ОСОБА_2 в отриманні соціальної послуги з догляду на не професійній основі, Акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду від 18.06.2025 року, яким підтверджено постійний догляд за матір'ю сином та копія свідоцтва про народження ОСОБА_1 (а.с.29-30).
Рішенням Комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 з розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, оформленим протоколом від 25.06.2025 року № 18, позивачу відмовлено у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, оскільки ним не надано висновок ЛКК про потребу в постійному догляді.
За результатами розгляду заяви позивачу було направлено Повідомлення про відмову в наданні відстрочки та вказано причини відмови (а.с.31).
Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно до вимог статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України (стаття 65 Конституції України).
Аналогічний обов'язок громадян України кореспондується із статтею 1 Закону України від 25.03.1992 року № 2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-XII).
Так, згідно з частинами 1, 2 статті 1 Закону № 2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до частини 1 ст. 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 року №2102-ІХ, в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
Цього ж дня Президент України видав Указ №69/2022 "Про загальну мобілізацію", яким оголошено проведення загальної мобілізації.
Загальновідомим є той факт, що воєнний стан неодноразово продовжувався і діє донині.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України від 21.10.1993 № 3543-XII "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (далі - Закон №3543-XII).
Статтею 23 цього Закону визначено перелік військовослужбовців, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації та яким може бути надана відстрочка від військової служби.
Зокрема, згідно з пунктом 9 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані - зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір'ю (батьком чи матір'ю дружини (чоловіка), якщо вона сама потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, померла (загинула), визнана зниклою безвісти або безвісно відсутньою, оголошена померлою, і батько чи мати дружини не має інших працездатних членів сім'ї, які зобов'язані та можуть здійснювати за ними догляд), які за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, чи рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи потребують постійного догляду.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 затверджений Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок № 560, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), яким, серед іншого, врегульовано процедуру надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, та її оформлення.
Пунктом 56 Порядку № 560 передбачено, що відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Згідно з пунктом 57 Порядку №560, для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:
голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);
члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
Положенням пункту 60 Порядку № 560 передбачено, що Комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Орган державної влади, інший державний орган здійснює розгляд відповідного запиту протягом п'яти робочих днів з дати його отримання.
Підтвердження достовірності та/або перевірка відомостей, зазначених у заяві, здійснюються шляхом електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів з іншими державними реєстрами або базами (банками) даних.
Комісія зобов'язана розглянути отримані заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи календарних днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом дня, наступного за днем отримання інформації на запити до органів державної влади, інших державних органів.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення заявникові повідомляється у спосіб, зазначений військовозобов'язаним у заяві про надання відстрочки, засобами телефонного, електронного або поштового зв'язку не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному видається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою згідно з додатком 6.
Про відмову у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляється письмово із зазначенням причини відмови за формою згідно з додатком 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
До ухвалення комісією рішення військовозобов'язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Відповідно до Додатку № 5 зазначеного Порядку документами, які підтверджують право на відстрочку за пунктом 9 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII є, зокрема:
-для особи, яка потребує постійного догляду, - довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про потребу в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи;
- для особи, яка зайнята постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір'ю, - документи, що підтверджують родинні зв'язки (свідоцтво про шлюб або свідоцтво про народження дитини, або свідоцтво про народження особи, яка здійснює постійний догляд), документи про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд або акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду (додаток 8);
Так, предметом судового розгляду у справі є рішення про відмову в наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 9 частини 1 статті 23 Закону № 3543-XII, у зв'язку з відсутністю висновку ЛКК про потребу в постійному догляді.
Верховний Суд у постанові від 12 квітня 2024 року у справі №420/16689/23 зазначив про недосконалість та неузгодженість термінів та понять в нормативно-правових актах стосовно питання, яким документом підтверджується необхідність здійснення постійного догляду та який орган має право видавати цей документ.
Водночас, Верховний Суд дійшов висновку, що МСЕК визначає потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі особам з інвалідністю, а також особам, яким визначена ступінь втрати професійної працездатності. Щодо осіб, які не відносяться до цих категорій, але які за станом здоров'я нездатні до самообслуговування і потребують постійного стороннього догляду, то Верховний Суд уважає, що такі повноваження можуть бути віднесені до лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, які також мають право приймати висновки, зокрема, про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою № 080-4/0) з рекомендаціями щодо отримання відповідних послуг.
Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09 березня 2021 року № 407 "Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров'я" затверджено форму первинної облікової документації № 080-4/о "Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі" та Інструкцію щодо її заповнення (далі - Інструкція).
Відповідно до пункту 2, 7 Інструкції, Висновок надається закладами охорони здоров'я усіх рівнів надання медичної допомоги.
У пункті 4 Висновку вказуються рекомендовані соціальні послуги: денного догляду, догляду вдома, паліативного догляду вдома; отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи.
Беручи до уваги те, що у матері позивача відсутня встановлена група інвалідності, то для підтвердження порушення функцій організму внаслідок невиліковної хвороби, через які вона не може самостійно пересуватися та самообслуговуватися надається Висновок за формою 080-4/о, який позивачем надавався комісії та який наявний в матеріалах справи (а.с.29зв.).
При цьому враховуючи вищевикладені положення законодавства у Висновку за формою первинної облікової документації № 080-4/о, затвердженої Наказом № 407, що виданий матері позивача, не може бути зазначено про потребу у постійному догляді, оскільки таке зазначення суперечило б положенням пункту 7 Інструкції.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивач надав комісії акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду від 18.06.2025 року №55/2025, який відповідає встановленій додатком 8 до Порядку №560 формі, та свідоцтво про народження (а.с.30).
Викладені обставини спростовують висновки відповідача про недостатність поданих позивачем документів, адже такі надані у відповідності до приписів Порядку № 560.
Враховуючи встановлені обставини, суд доходить висновку про протиправність рішення Комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 , оформлене протоколом від 25.06.2025 № 18.
Щодо похідної вимоги в частині зобов'язання відповідача надати позивачу відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, то суд зазначає, що такі задоволенню не підлягають з огляду на те, що повноваження щодо прийняття такого рішення в силу вимог Порядку № 560 покладено на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки після здійснення перевірки поданих заявником документів та з'ясування наявності умов для надання такої відстрочки.
Частиною четвертою статті 245 КАС України передбачено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Таким чином, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов'язання Комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 з розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, повторно розглянути заяву позивача від 23.06.2025 та прийняти рішення з урахуванням висновків суду, вказаних у цьому рішенні.
Підсумовуючи вищевказане, адміністративний позов підлягає задоволенню частково.
Щодо розподілу судових витрат, то суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1, 2 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Пункт 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлює, що при поданні фізичною особою до адміністративного суду позову немайнового характеру судовий збір становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. За подання заяви про забезпечення доказів - 0,3 розміру прожиткового мінімуму.
Відповідно до частини 3 статті 4 цього Закону при поданні процесуальних документів в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 до відповідного розміру судового збору.
Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік", розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня 2025 року становить 3028,00 грн.
Отже, при поданні фізичною особою до адміністративного суду позову немайнового характеру в електронній формі розмір судового збору становить 968,96 грн (3028,00 х 0,4 х 0,8), а при поданні заяви про забезпечення позову в електронній формі - 726,72 грн (3028,00 х 0,3 х 0,8).
Згідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
В даному випадку, часткове задоволення позовну пов'язано із встановленням відмінного від заявленого позивачем порядку відновлення порушеного права, тому на переконання суду, не впливає на розмір судових витрат, що підлягає відшкодуванню позивачу.
При зверненні до суду із заявою про забезпечення позову до подання позову (21.08.2025) та позовною заявою (31.08.2025) позивач сплатив судовий збір у загальній сумі 2119,60 грн (908,40 грн + 1211,20 грн), який в сумі 1695,68 грн (968,96 грн + 726,72 грн) підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.14, 35).
Питання про повернення позивачу надмірно сплаченого судового збору в сумі 423,92 грн (2119,60 грн - 1695,68 грн) може бути вирішено за його клопотанням у відповідності до статті 7 Закону України "Про судовий збір".
Керуючись ст.ст.139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 291, 295 КАС України, суд,
Адміністративний позовну - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 з розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, оформлене протоколом від 25.06.2025 року № 18, яким ОСОБА_1 відмовлено у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Зобов'язати Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 з розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.06.2025 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", за наслідками розгляду якої прийняти рішення з урахуванням висновків суду, вказаних у цьому рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 1695,68 грн за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду Ю.П. ПАСІЧНИК