про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
03 листопада 2025 року м. Київ № 320/52701/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Леонтович А.М., ознайомившись з позовною заявою і доданими до неї матеріалами ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті недоодержаної суми пенсії ОСОБА_2 у зв'язку з його смертю в сумі 922 245,76 гривень;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві виплатити ОСОБА_1 недоодержану ОСОБА_2 пенсію у зв'язку з його смертю в сумі 922 245,76 грн. 45 коп, у тому ж порядку та черзі, в якій вона мала бути виплачена ОСОБА_2 .
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що він є сином померлого ОСОБА_2 та, як спадкоємець на спадщину, має право на отримання заборгованості з недоотриманої пенсії ОСОБА_2 за період з 01.04.2019, проте така заборгованість в повному розмірі йому виплачена не була.
Відповідно до пункту 4 частини першої, частини другої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності. Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Згідно з частиною першою статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п.7 ч.1 ст.4 КАС України).
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 4 КАС України, публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні публічно-владних управлінських функцій.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справи адміністративної юрисдикції. Необхідно виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Водночас, неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Аналіз вищезазначених норм закону свідчить про те, що до юрисдикції адміністративних судів віднесено розгляд тільки тих справ, де предметом спору є порушення прав, свобод чи інтересів конкретної особи з боку суб'єкта владних повноважень саме у сфері публічно-правових відносин. При цьому владні повноваження повинні здійснюватись відповідним суб'єктом саме в сфері публічно-правових відносин і стосуватися безпосередньо конкретної особи. Спори з приводу владних управлінських рішень, дій чи бездіяльності, що вчинені у межах приватних правовідносин, до адміністративної юрисдикції не відносяться.
Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Судом встановлено, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 жовтня 2022 року у справі № 640/38340/21 позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_2 перерахувати та виплатити пенсію на підставі довідки Департаменту персоналу Міністерства внутрішніх справ України від 28.09.2021 №22/6-5831, без обмеження максимального розміру пенсії, з урахуванням проведених раніше виплат, починаючи з 01.04.2019.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві перерахувати та виплатити ОСОБА_2 пенсію на підставі довідки Департаменту персоналу Міністерства внутрішніх справ України від 28.09.2021 №22/6-5831, без обмеження максимального розміру пенсії, з урахуванням проведених раніше виплат, починаючи з 01.04.2019.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач є сином ОСОБА_2 , підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 .
У зв'язку з викладеним, позивач звернувся до відповідача із заявою від 15.10.2024 про виплату йому суми пенсії, які залишилися недоодержаними у зв'язку з смертю ОСОБА_2 , на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.10.2022 у справі 640/38340/2, відповідно до статті 61 Закону № 2262-XII.
Представник позивача звернувся до відповідача з адвокатським запитом щодо даного питання.
Листом від 07.10.2025 №2600-0202-8/178320 відповідач повідомив, що доплату пенсії, нараховану на виконання рішення суду, можна отримати за умови покладення судом на органи Пенсійного фонду України відповідних зобов'язань в частині виплати іншій особі коштів, які були нараховані померлому, або у разі заміни у встановленому законодавством порядку сторони виконавчого провадження.
Предметом позовних вимог ОСОБА_1 у даній справі є зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві виплатити ОСОБА_1 недоодержану ОСОБА_2 пенсію у зв'язку з його смертю в сумі 922 245,76 грн. 45 коп, у тому ж порядку та черзі, в якій вона мала бути виплачена ОСОБА_2 , оскільки відповідач не здійснив їх виплату після звернення позивача.
Згідно з частинами першою, другою статті 1220 Цивільного кодексу України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
Відповідно до статті 1227 Цивільного кодексу України, суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Частинами першою, третьою статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV передбачено, що сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Аналіз наведених норм права дозволяє дійти висновку, що оскільки грошові кошти недоотриманих соціальних виплат увійшли до спадкового майна, їх отримання регулюється спадковим законодавством.
У постанові від 27.03.2019 у справі № 286/3516/16-ц про стягнення успадкованої суми недоотриманих спадкодавцем пенсійних виплат Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у цій справі предметом позову є майнова вимога позивачки визнати за нею в порядку спадкування право власності на майно - грошові кошти. Спір має приватноправовий характер і підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
Подібні висновки щодо розгляду спорів, які стосуються виплати недоодержаних сум пенсії, в порядку цивільного судочинства за позовом спадкоємця до органу пенсійного фонду, неодноразово висловлені Великою Палатою Верховного Суду також у постанові від 26 червня 2019 року у справі №284/252/17 (позов про стягнення з органу пенсійного фонду у порядку спадкування неодержаних за життя спадкодавиці (матері позивача) підвищення до пенсії й додаткової пенсії, щорічної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування), а також Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду, зокрема, у постановах від 28 квітня 2022 року у справі №428/3913/20 (позов про стягнення недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера в порядку спадкування), від 30 листопада 2022 року у справі №638/19167/19 (спір щодо стягнення спадщини у вигляді недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера).
Згідно з частиною першою статті 19 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
З наведених у позовній заяві фактичних обставин та доданих до неї документів вбачається наявність спору приватноправового характеру, який обумовлений порушенням приватного права спадкоємця на отримання коштів, які увійшли до спадщини, що виключає можливість розгляду цієї справи за правилами адміністративного судочинства. Такий спір з огляду на суб'єктний склад сторін спору має вирішуватися загальними судами у порядку цивільного судочинства.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 638/11604/19.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Враховуючи наведене, суд зазначає, що даний спір підлягає вирішенню загальним місцевим судом в порядку цивільного судочинства, а тому відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі за цим позовом.
Керуючись пунктом 1 частини першої статті 170, статтею 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії.
Роз'яснити позивачу, що даний спір віднесено до загальної юрисдикції місцевого суду та повинен вирішуватись в порядку цивільного судочинства.
Ухвалу про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами надіслати позивачу.
Попередити позивача, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Суддя Леонтович А.М.