про закриття провадження в справі
03 листопада 2025 року м. Київ №240/18049/25
Київський окружний адміністративний суд в складі судді Білоус А.Ю., розглянувши у спрощеному позовному провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Державне агентство лісових ресурсів України, Громадська організація "Проти придурків та ідіотів", ОСОБА_2 , член наглядової ради ДП "Ліси України", Державне спеціалізоване господарське підприємство "ЛІСИ УКРАЇНИ" про визнання протиправним та скасування розпорядження,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, відповідно до якого просив визнати незаконним та скасувати розпорядження Кабінету Міністрів України від 21 січня 2025 року №46-р в частині погодження кандидатури Янне Харьюнпяя на посаду члена наглядової ради державного спеціалізованого господарського підприємства "ЛІСИ УКРАЇНИ".
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 24 липня 2025 року справу передано на розгляд до Київського окружного адміністративного суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №240/18049/25 передано для розгляду судді Білоус А.Ю.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.09.2025 прийнято справу до провадження, постановлено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання.
Представником Державного спеціалізованого господарського підприємства "ЛІСИ УКРАЇНИ" подано клопотання про закриття провадження в справі у зв'язку з неналежністю розгляду справи за правилами адміністративного судочинства.
Позивачем подано пояснення, відповідно до яких він заперечував проти задоволення клопотання про закриття провадження в справі.
Розглянувши подане клопотання, суд зазначає наступне.
Частиною першою статті 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті, зокрема шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір (пункт 1 частини першої статті 4 КАС України).
Публічно-правовий спір - це, зокрема, спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (пункт 2 частини першої статті 4 КАС).
Суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС).
Таким чином, до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (або більше) суб'єктами стосовно їх прав та обов'язків у публічних правовідносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єкта (суб'єктів), а останній (останні) відповідно зобов'язаний (зобов'язані) виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень. Прийняте суб'єктом владних повноважень при виконанні управлінських функцій рішення, вчинені дії або бездіяльність безпосередньо стосуються правового статусу (прав, законних інтересів, свобод, обов'язків) особи, яка звернулася до суду.
Аналогічні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 914/2006/17 (пункти 5.7, 5.8), від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17 (пункти 4.84.10), від 02.04.2019 у справі № 137/1842/16-а, від 18.12.2019 у справі № 826/2323/17 (пункти 18, 19), від 13.10.2020 у справі № 640/22013/18 (пункт 19), від 23.11.2021 у справі № 175/1571/15 (пункт 72), від 08.06.2022 у справі № 362/643/21 (пункт 28), від 21.09.2023 у справі № 990/49/22 (пункт 23), від 22.02.2024 у справі № 990/64/23 (пункт 46), від 13.02.2025 у справі № 990/220/24 (пункт 32), від 20.03.2025 у справі № 990/111/23 (пункт 5.10).
Отже, до справ адміністративної юрисдикції належать публічно-правові спори, які виникають, зокрема, з приводу виконання чи невиконання органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою чи службовою особою або іншим суб'єктом публічно-владних управлінських функцій і не обумовлені порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб'єкта, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.
Матеріали справи свідчать, що позивач просить, зокрема, визнати незаконним та скасування розпорядження Кабінету Міністрів України від 21 січня 2025 року №46-р в частині погодження кандидатури ОСОБА_2 на посаду члена наглядової ради державного спеціалізованого господарського підприємства "ЛІСИ УКРАЇНИ".
Відповідно до пункту 18 частини першої статті 4 КАС України нормативно-правовий акт - це акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який установлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.
Відповідно до пункту 19 частини першої статті 4 КАС України індивідуальний акт - це акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті (рішенні) особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (пункт 19 частини першої статті 4 КАС).
Індивідуально-правові акти як результати правозастосування адресовані конкретним особам, тобто є формально обов'язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб'єктів; містять індивідуальні приписи, у яких зафіксовані суб'єктивні права та/чи обов'язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов'язковість) вичерпується одноразовою реалізацією. Крім того, такі акти не можуть мати зворотної дії в часі, а свій зовнішній прояв можуть отримувати не лише в письмовій (документальній), але й в усній (вербальній) або ж фізично-діяльнісній (конклюдентній) формах.
Право на оскарження індивідуального акта суб'єкта владних повноважень надано особі, щодо якої цей акт виданий або прав, свобод та інтересів якої він безпосередньо стосується. Це кореспондується з тим, що захисту адміністративним судом підлягає фактично порушене право особи в публічно-правових відносинах із суб'єктом владних повноважень при здійсненні ним визначених чинним законодавством владних управлінських функцій, а не відновлення законності та правопорядку в публічних правовідносинах.
Подібний правовий висновок висловлено Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 06 жовтня 2021 року в справі № 9901/26/21, від 03 листопада 2021 року в справі № 9901/226/21, від 02 лютого 2022 року в справі № 9901/256/21, від 16 березня 2023 року в справі № 9901/494/21, від 06 квітня 2023 року в справі № 990/152/22).
Суд зазначає, що в прохальній частині позовної заяви позивач просить визнати незаконним та скасувати розпорядження Кабінету Міністрів України від 21 січня 2025 року №46-р в частині погодження кандидатури Янне Харьюнпяя на посаду члена наглядової ради державного спеціалізованого господарського підприємства "ЛІСИ УКРАЇНИ", яке не породжує для позивача прав та обов'язків, відповідно і права на звернення із цим адміністративним позовом.
При цьому Велика Палата Верховного Суду в постановах від 16.03.2023 в справі №9901/494/21 та від 14.09.2023 в справі №990/73/23 (провадження № 11-118заі23) зазначила, що законодавчі обмеження стосовно можливості оскарження актів індивідуальної дії не шкодять самій суті права на доступ до суду, оскільки ці акти можуть бути оскаржені в суді їхніми адресатами, тобто суб'єктами, для яких відповідні акти створюють права та/чи обов'язки. Однією із цілей таких обмежень є недопущення розгляду в судах позовів третіх осіб в інтересах (або всупереч інтересам) адресатів індивідуальних актів, зокрема, як у цій справі. І така мета досягається законодавчо встановленим обмеженням, тобто останнє є пропорційним переслідуваній меті.
При цьому у вищевказаних постановах Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду, а також спорів, стосовно яких законом установлені імперативні вимоги щодо суб'єктного складу, у зв'язку із чим Велика Палата Верховного Суду не зазначає, до юрисдикції якого суду належить вирішення заявлених у цій справі позовних вимог.
У цій справі спірне рішення не адресоване позивачу, воно не породжує, не змінює і не припиняє його прав чи обов'язків у сфері публічно-правових відносин, що унеможливлює оскарження цього індивідуального акта позивачем незалежно від того, вважає чи не вважає він, що такий акт опосередковано зачіпає його права та/або законні інтереси.
Ураховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження в справі, оскільки даний спір не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Водночас, суд вважає за необхідне роз'яснити, що згідно з частиною другою статті 239 КАС України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Керуючись пунктом 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Клопотання представника Державного спеціалізованого господарського підприємства "ЛІСИ УКРАЇНИ" про закриття провадження в справі задовольнити.
Закрити провадження в адміністративній справі №240/18049/25 за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Державне агентство лісових ресурсів України, Громадська організація "Проти придурків та ідіотів", ОСОБА_2 , член наглядової ради ДП "Ліси України", Державне спеціалізоване господарське підприємство "ЛІСИ УКРАЇНИ" про визнання протиправним та скасування розпорядження.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Білоус А.Ю.