про відмову у вжитті заходів забезпечення позову
03 листопада 2025 року 320/53046/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши в місті Києві у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по подачі позовної заяви ОСОБА_1 до Сумського державного університету про визнання протиправними дій,
28.10.2025 через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову, у якій просив суд забезпечити позов шляхом заборони Сумському державному університету (його органам та посадовим особам) вчиняти будь-які дії, пов'язані зі зверненням ОСОБА_2 (зареєстрованим в СумДУ за №Б-052/0/0-ез від 29.08.2025), його розглядом та/або перевіркою повідомлених у ньому відомостей, а також заборонити вживати заходи за результатами такого розгляду (перевірки), зокрема заборонити вчиняти дії на виконання рішення вченої ради СумДУ від 16.10.2025 (введеного в дію п. 1 наказу СумДУ від 20.10.2025 № 1068-I), а також заборонити приймати (ухвалювати) будь-які рішення (здійснювати дії), стосовно дисертації ОСОБА_1 на тему «ІНФОРМАЦІЯ_1» (захист якої відбувся 07.06.2025) та/або присудженого йому наукового ступеня доктора філософії (рішенням разової спеціалізованої вченої ради СумДУ від 07.06.2025, наказом СумДУ від 30.06.2025 №0191-V).
Заявник зазначає, що відповідно до п. п. 45, 46 «Порядку присудження ступеня доктора філософії та скасування рішення разової спеціалізованої вченої ради закладу вищої освіти, наукової установи про присудження ступеня доктора філософії», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.2022 № 44, заклад, в якому утворена разова рада, або його правонаступник має право скасувати рішення разової ради про присудження ступеня доктора філософії у зв'язку з виявленням у дисертації та/або наукових публікаціях, в яких висвітлені наукові результати дисертації, фактів академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації незалежно від строку, що минув після присудження разовою радою ступеня доктора філософії. Питання щодо скасування рішення разової ради про присудження ступеня доктора філософії у зв'язку з виявленням у дисертації та/або наукових публікаціях, в яких висвітлені наукові результати дисертації, фактів академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації виноситься на засідання вченої ради закладу. Вчена рада на своєму засіданні приймає рішення про скасування рішення разової ради про присудження ступеня доктора філософії або про залишення рішення разової ради в силі.
На думку заявника, наведені вище обставини, а також наявні у СумДУ за вказаними правовими нормами повноваження, дають підстави вважати, що без вжиття заходів забезпечення позову, розгляд звернення ОСОБА_2 (зазначених у ньому відомостей), якого не мало бути взагалі, з боку СумДУ (його органів та посадових осіб) продовжиться, внаслідок чого може бути прийнято рішення про скасування рішення разової спеціалізованої вченої ради про присудження ступеня доктора філософії ОСОБА_1 .
Вважає, що це може зробити неможливим (істотно ускладнити) ефективний захист та поновлення порушених і оспорюваних прав/інтересів заявника, за захистом яких він звертається до суду, оскільки на момент ухвалення та набрання законної сили судовим рішенням за його позовом про визнання дій (рішень) СумДУ, пов'язаних зі зверненням ОСОБА_2 та його розглядом протиправними, такий розгляд вже завершиться прийняттям рішення по суті звернення (що має статися не пізніше грудня 2025 р.), яким може бути рішення про позбавлення ОСОБА_1 ступеня доктора філософії. Внаслідок цього, останній змушений буде знову звертатися до суду з новим позовом до СумДУ про скасування вже рішення за фактом позбавлення його наукового ступеня.
На його думку, порушення відповідачем прав ОСОБА_1 продовжиться (що вимагатиме від нього додаткових зусиль та коштів для їх відновлення). Серед іншого, це може призвести до втрати ним роботи та доходу, які пов'язані з наявністю у заявника ступеня доктора філософії (згідно наказу ректора Луцького національного технічного університету від 09.09.2025 №198/01-04 ОСОБА_1 призначено на посаду доцента кафедри підприємництва, торгівлі та логістики за строковим трудовим договором з 10.09.2025 по 31.08.2026 та встановлено доплату за науковий ступінь доктора філософії).
Вказує, що це також може завдати шкоди інтересам його малолітньої доньки, на утримання якої за рахунок цього доходу сплачуються аліменти (на підставі судового наказу Деснянського районного суду м. Києва від 08.11.2019 у справі №754/15984/19, інформація про яку наявна в Єдиному державному реєстрі судових рішень).
Дослідивши заяву про забезпечення позову та доданні до неї матеріали, суд приходить до висновку, що у задоволені даної заяви слід відмовити виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно ч. 2 ст. 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Відповідно до абз. 1 п. 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» від 06.03.2008 № 2 встановлено, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:
- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги;
- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів;
- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Судом враховується правова позиція Європейського суду з прав людини, викладена в рішенні від 15.11.2007 у справі «Бендерський проти України», в якому суд зазначив, що судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються.
У справі «Беєлер проти Італії» Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні ч. 1 ст. 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.
Крім того, у рішенні від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав» проти України» суд наголосив, що втручання має бути пропорційним та не становити надмірного тягаря, іншими словами воно має забезпечувати «справедливий баланс» між інтересами особи і суспільства.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Тобто, прийняття такого рішення доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи привести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача.
Відповідно, розгляд заяв про забезпечення позову здійснюється з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, суд повинен пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
У випадку звернення сторони з вимогою про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою вимогою та надати відповідні докази, які б підтверджували факт існування реальної загрози його правам, свободам та інтересам.
Відтак, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову перш за все необхідно перевірити наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Станом на момент подання заяви про забезпечення позову до суду заявником не представлено доказів та не наведено аргументів, які б свідчили, що невжиття таких заходів, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Отже, перевіривши зазначені у поданій заяві доводи на предмет їх відповідності вище викладеним нормам та з'ясованим судом обставинам, а також оцінивши додані до неї докази, суд прийшов до висновку про необґрунтованість поданої заяви та, як наслідок, про відсутність підстав для її задоволення.
На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 241-243, 248 КАС України, суд -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову по подання позовної заяви від 30.10.2025 - відмовити.
Копію ухвали суду надіслати (надати) учасникам справи (їх представникам), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Суддя Щавінський В.Р.