03 листопада 2025 року м. Київ № 320/18228/24
Суддя Київського окружного адміністративного суду Марич Є.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Оболонського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Оболонського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ), в якому просить:
визнати протиправною та скасувати постанову Оболонського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) від 03.03.2017 № НОМЕР_1 про стягнення виконавчого збору, винесену в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду позовну заяву залишено без руху із наданням строку для усунення недоліків.
Позивачем подано заяву на виконання вимог ухвали у строк, зазначений в ухвалі.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.08.2025 року відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження у порядку статті 287 КАС України, з призначення судового засідання.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем прийнято постанову про стягнення виконавчого збору, однак з порушенням ст.27 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки фактично виконавцем не вчинялись дії щодо примусового виконання виконавчого листа та стягнення коштів за виконавчим листом. Крім того, позивач зазначив, що ним виконано рішення суду до винесення постанови про стягнення виконавчого збору, а тому остання є протиправною та підлягаю скасуванню.
Відповідачем у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву не подано, вимоги ухвали суду про надання матеріалів виконавчого провадження не виконав.
У відповідності до частини третьої статті 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у суді першої інстанції.
Враховуючи наявні у справі матеріали, наявність підтвердження належного повідомлення сторін, а також той факт, що дана категорія справ передбачає скорочені строки розгляду, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
З матеріалів справи вбачається, що на виконанні у Оболонському ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) перебувало виконавче провадження № НОМЕР_2, відкрите 03.04.2017 з примусового виконання постанови № НОМЕР_1, виданої 03.03.2017 Оболонським РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмір 207649,82 грн.
21.07.2016 року головним державним виконавцем Оболонського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва ГТУЮ у м. Києві відкрито виконавче провадження НОМЕР_3 з виконання виконавчого листа №2-236, виданого 29.08.2012 року Оболонським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» боргу в розмірі 2076498,21 грн.
03.03.2017 державним виконавцем винесено постанову про зміну назви сторони виконавчого провадження, а саме змінено стягувача у виконавчому провадженні з виконання виконавчого листа Оболонського районного суду міста Києва по справі № 2-6996/09 з ВАТ «Селянський комерційний банк «Дністер» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія», у зв'язку з переходом прав Кредитора відповідно до договору купівлі - продажу права вимоги № 114 від 07 березня 2014 року.»
03.03.2017 державним виконавцем Оболонського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва ГТУЮ у м. Києві винесено постанову про стягнення виконавчого збору з боржника - ОСОБА_1 у розмірі: 207649,82 грн.
03.03.2017 державним виконавцем Оболонського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва ГТУЮ у м. Києві винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, посилаючись на заяву стягувача від 27.01.2017 за вх. № 1244 про фактичне виконання вимог виконавчого документа.
14.03.2017 державним виконавцем Оболонського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва ГТУЮ у м. Києві винесено постанову №53572104 про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови НОМЕР_3, виданої Оболонським РВДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві від 03.03.2017 року.
Вважаючи постанову про стягнення виконавчого збору протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VІІІ).
Згідно з частиною першою статті 1 Закону № 1404-VІІІ, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
За приписами частини першої статті 18 Закону №1404-VІІІ визначено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
У силу змісту пункту 1 частини першої статті 26 Закону № 1404, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Так, частиною п'ятою вказаної статті встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Відповідно до положень частин першої та другої статті 27 Закону № 1404-VIII, виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.
З матеріалів справи вбачається, що державним виконавцем Оболонського ВДВС м. Київ ГТУЮ ум. Києві Гусєвою Яною Андріївною розглянуто постанову державного виконавця про стягнення виконавчого збору про примусове виконання постанови НОМЕР_3, виданої 03.03.2017 року Оболонським РВДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві про стягнення виконавчого збору у розмірі 207649,82 грн з ОСОБА_1 , відкрито виконавче провадження з виконання постанови НОМЕР_3, зобов'язати боржника подати декларацію про доходи та майно та попередити боржника про відповідальність за неподання такої декларації.
Водночас, позивачем 30.08.2016 року між позивачем (боржником) та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» укладено угоду про врегулювання боргу до кредитного договору №ML-005/087/2008 від 21.04.2008, відповідно до якої сторони погодили, що на день укладання цієї Угоди заборгованість позичальника за рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 19.03.2012 у справі № 2-236 перед Кредитором за Кредитним договором №ML-005/087/2008 від 21.04.2008 становить 2 430 487,04 грн.
На виконання умов вказаної угоди ОСОБА_1 30.08.2016 сплачено кошти, визначені угодою від 30.08.2016 року.
При цьому, ТОВ «ОТП Факторинг Україна» листом від 25.03.2024 № 24 повідомило останнього про кошти, що надходили на погашення Кредитної заборгованості від Позивача. Так, ОСОБА_1 04.10.2012 сплачено ТОВ «ОТП Факторинг Україна» кошти в сумі 140000,00 грн., 04.10.2012 - 71814,50 грн., 30.08.2016 - 50 000,00 грн., 30.08.2016 - 3520,00 грн.
У зв'язку з добровільним виконанням договірних зобов'язань за кредитним договором державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, що вбачається з Інформації про виконавче провадження, наданої позивачем.
При цьому, надати копію постанови про закінчення виконавчого провадження не вбачається за можливе у зв'язку із закінченням строку зберігання виконавчих проваджень, яке становить 3 роки.
Разом з тим, позивач зазначив, що з урахуванням того, що в ході виконання Відділом виконавчого провадження № НОМЕР_1 державним виконавцем не забезпечено його фактичне, повне виконання згідно з рішенням Оболонського районного суду м. Києва по справі № 2-236, кошти сплачувались самостійно Заявником відповідно до умов кредитного договору та на забезпечення угоди про врегулювання боргових зобов'язань, неотримання від Відділу постанови про відкриття виконавчого провадження та, як наслідок, відсутності можливості самостійно виконати рішення суду в семиденний строк, у позивача відсутній обов'язок щодо сплати виконавчого збору.
Слід зазначити, що згідно частини 3 статті 40 Закону №1404-VІІІ, у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Отже, норми частини 3 статті 40 Закону №1404-VІІІ, зобов'язують державного виконавця у разі закінчення виконавчого провадження з підстави, передбаченої, зокрема, пунктом 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа винести постанову про стягнення виконавчого збору, яка виконується в порядку, встановленому цим Законом.
Суд зазначає, що на момент виникнення спірних правовідносин, обов'язковими умовами стягнення виконавчого збору є: 1) фактичне виконання виконавчого документа; 2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень.
За своїм змістом виконавчий збір за своєю правовою природою не є санкцією, що застосовується за невиконання рішення суду, а є платою за вчинення дій, пов'язаних з примусовим виконанням виконавчого документу, що здійснюються органами державної виконавчої служби, тобто є державним збором (платою) за таку процедуру.
Частина третя статті 40 Закону № 1404-VІІІ є спеціальною нормою, яка регулює окремі випадки стягнення виконавчого збору, а тому загальні правила, встановлені частинами першою та другою статті 27 цього Закону, не можуть застосовуватися.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що державний виконавець при прийнятті оскаржуваної постанови діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Законом.
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В даному випадку, позивачем не доведено правомірність та обґрунтованість тих обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
За таких обставин, проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Враховуючи положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відшкодування судового збору позивачу не підлягає.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Оболонського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.
2. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Марич Є.В.