03 листопада 2025 року № 320/7506/25
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Колеснікової І.С., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Управління соціальної та ветеранської політики Вишгородської
районної державної адміністрації Київської області
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,-
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Управління соціальної та ветеранської політики Вишгородської районної державної адміністрації Київської області, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Управління соціальної та ветеранської політики Вишгородської районної державної адміністрації Київської області щодо відмови ОСОБА_1 у наданні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі посвідчення особи з інвалідністю війни та видачі посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни, відповідно до пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;
- зобов'язати Управління соціальної та ветеранської політики Вишгородської районної державної адміністрації Київської області надати ОСОБА_1 статус особи з інвалідністю внаслідок війни та видати посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни, відповідно до пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він є особою, яка брала безпосередню участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (категорія 1), та отримав інвалідність внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи. Так, відповідно до акту огляду МСЕК позивачу встановлено другу групу інвалідності довічно, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Зазначає, що за результатом розгляду його звернення до Управління соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації про встановлення статусу інваліда війни та видачі відповідного посвідчення відповідач відмовив йому у наданні такого статусу у зв'язку з відсутністю доказів залучення позивачки до складу формувань Цивільної оборони. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, та зазначає, що всі громадяни, які виконували роботи по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, були залучені до виконання таких робіт саме у складі формувань Цивільної оборони. На думку позивача, його участь у виконанні робіт по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у складі формувань Цивільної оборони підтверджується відповідними документами.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідач правом на надання відзиву на позовну заяву не скористався, про відкриття провадження у справі був проінформований шляхом направлення тексту ухвали про відкриття провадження у справі на електронну адресу, про що свідчать довідка про доставку електронного листа, сформована програмним забезпеченням Діловодство спеціалізованого суду.
Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
ОСОБА_1 , є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується виданим Київською обласною державною адміністрацією 27.09.2019 посвідченням серії НОМЕР_1 (категорія 1).
Як вбачається з довідки Обласної спеціалізованої МСЕК до акта огляду МСЕК серії АВ №0086169 від 09.07.2019, позивачу з 15.07.2019 встановлено довічно ІІ групу інвалідності. Причини інвалідності: захворювання, пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
З матеріалів справи вбачається, що позивач в період з 19.01.1981 року по 18.02.1992 року працював в Іванківському дослідному заводі, на базі якого було організовано Іванківський приладобудівний завод «Луч», яке перейменовано в АТ «Промінь».
Відповідно до копії довідки №52 від 15.05.2007 року. Наказу №192 від 07.05.1986 року, протоколу ВАТ «Промінь» від 10.08.1998 року, платіжної відомості та списку осіб, які були залучені до складу формувань ЦО Іванківського приладобудівного заводу «Луч» для ліквідації аварії на ЧАЕС в 1986 році, встановлено факт того, що позивач з 16.12.1986 року по 24.12.1986 рік приймав участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, працював в 30-ти кілометровій зоні Чорнобильської АЕС, а саме в районі м. Прип'ять, Київської області.
22 січня 2025 року позивач звернувся до Управління соціальної та ветеранської політики Вишгородської районної державної адміністрації Київської області із заявою про встановлення йому статусу інваліда війни та видачу відповідного посвідчення.
Листом №01-3-72 від 04.02.2025 Управління соціальної та ветеранської політики Вишгородської районної державної адміністрації Київської області відмовило позивачу у наданні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, оскільки відсутні підтверджуючі документи. Так, в листі зазначено, що підтверджуючими документами, які є підставою для встановлення статусу інваліда війни на підставі пункту 9 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" є довідка, яка містить інформацію про наказах чи розпорядження про залучення особи до формувань Цивільної оборони, займану посаду та документи про роботу, яку виконував громадянин під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Вважаючи такі дії відповідача щодо відмови протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Правовий статус ветеранів війни, гарантії щодо створення належних умов для їх життєзабезпечення визначено у Законі України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 №3551-XII (далі - Закон №3551-XII).
Відповідно до статті 4 Закону №3551-XII ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав.
До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.
Перелік осіб, які належать до інвалідів війни, визначений у статті 7 Закону №3551-XII.
Пунктом 9 частини другої статті 7 Закону №3551-XII передбачено, що до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.
Отже, умовами для набуття статусу інваліда війни з підстав, встановлених пунктом 9 частини другої статті 7 Закону №3551-ХІІ, є:
1) настання інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;
2) участь особи у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони.
Відповідно до частини першої статті 10 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991р. №796-XII (далі - Закон №796-ХІІ) учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.
Правила видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни врегульовані Положенням про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 №302 (далі Положення №302).
Згідно з пунктом 2 Положення №302 посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників чи Захисниць України, на основі якого надаються відповідні пільги і компенсації.
Пунктом 3 Положення №302 передбачено, що відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.
Особам з інвалідністю внаслідок війни (стаття 7 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом "Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни" та нагрудний знак "Ветеран війни - особа з інвалідністю внаслідок війни".
Згідно абзацу 2 пункту 7 Положення №302 Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни, Посвідчення учасника війни і відповідні нагрудні знаки, Посвідчення члена сім'ї загиблого, Посвідчення члена сім'ї загиблого Захисника чи Захисниці України видаються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у місті (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення) за місцем реєстрації громадянина.
Відповідно до пункту 10 Положення №302 "Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни" видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності.
Особам з інвалідністю внаслідок війни, у яких групу інвалідності встановлено без терміну перегляду, видаються безтермінові посвідчення, іншим - на період встановлення групи інвалідності. У разі продовження медико-соціальною експертною комісією терміну чи зміни групи інвалідності в посвідчення (на правій внутрішній стороні) вклеюється новий бланк, до якого вносяться відповідні записи. Записи в бланку завіряються відповідно до пункту 8 цього Положення.
Відповідно до вимог нормативно-правових актів з Цивільної оборони, які були чинними на момент аварії на Чорнобильській катастрофі, зокрема, Положення про Цивільну оборону СРСР, затвердженого постановою ЦК КПРС і Ради міністрів СРСР від 18.03.1976 №201-78, наказів заступника Міністра оборони СРСР - начальника ЦО СРСР від 06.06.1975 №90 (Положення про невоєнізовані формування ЦО і норми оснащення (табелювання) їх матеріально-технічними засобами) та від 29.06.1976 №92 (настанова про організацію та ведення Цивільної оборони в районі (Сільському на сільськогосподарському об'єкті народного господарства), розпорядження ЦО СРСР від 26.04.1986, начальника ЦО УРСР від 28.04.1986, начальника Цивільної оборони Київської області - голови Київської обласної Ради народних депутатів трудящих за 1986 рік (від 29.04.1986 №01, від 30.04.1986 №02, від 04.05.1986 №16, від 19.05.1986 №52 та інші), цивільна оборона організовувалась за територіально-виробничим принципом в усіх населених пунктах та на всіх об'єктах народного господарства, а до складу її невоєнізованих формувань зараховувались в обов'язковому порядку громадяни СРСР, в тому числі - чоловіки у віці від 16 до 60 років, за винятком інвалідів та осіб, що мали мобілізаційні приписи та жінки від 16 до 55 років за винятком вагітних жінок та жінок, які мають малолітніх дітей.
Тобто, формування Цивільної оборони, в тому числі і невоєнізовані, створювалися саме з метою виконання робіт по ліквідації наслідків аварії, катастроф і стихійних лих. Отже, громадяни, які виконували роботи по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи (аварії на ЧАЕС та її наслідків), залучалися до виконання цих робіт саме у складі формувань Цивільної оборони.
Верховний Суд у постановах від 10.10.2019 у справі №278/1320/17, від 07.10.2019 у справі №676/1505/17, від 03.10.2019 у справі №753/7304/17, від 07.08.2019 у справі №826/11163/18, від 15.05.2019 у справі №816/851/18, від 10.07.2019 у справі №360/2690/17, від 10.10.2019 у справі №810/4584/18 та від 27.02.2020 у справі №377/196/17 зазначив, що участь особи у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у складі невоєнізованого формування Цивільної оборони має бути підтверджена належними та допустимими доказами.
Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Частиною 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 2 статті 74 КАС України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 75 КАС України).
Статтею 76 КАС України закріплено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд зазначає, що надані позивачем документи безпосередньо підтверджують його участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формування Цивільної оборони.
З матеріалів справи вбачається, що позивач в період з 19.01.1981 року по 18.02.1992 року працював в Іванківському дослідному заводі, на базі якого було організовано Іванківський приладобудівний завод «Луч», яке перейменовано в АТ «Промінь».
Відповідно до копії довідки №52 від 15.05.2007 року. Наказу №192 від 07.05.1986 року, протоколу ВАТ «Промінь» від 10.08.1998 року, платіжної відомості та списку осіб, які були залучені до складу формувань ЦО Іванківського приладобудівного заводу «Луч» для ліквідації аварії на ЧАЕС в 1986 році, встановлено факт того, що позивач з 16.12.1986 року по 24.12.1986 рік приймав участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, працював в 30-ти кілометровій зоні Чорнобильської АЕС, а саме в районі м. Прип'ять, Київської області.
Отже, матеріалами справи підтверджується участь позивача у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС саме у складі формування Цивільної оборони.
За наведених обставин, суд дійшов висновку, що відмова відповідача у встановленні позивачу статусу особи з інвалідністю внаслідок війни і видачі відповідного посвідчення є необґрунтованою.
Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, який відповідачем в даному випадку не виконаний.
Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідачем як суб'єктом владних повноважень суду не надано.
У зв'язку з цим, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії Управління соціальної та ветеранської політики Вишгородської районної державної адміністрації Київської області щодо відмови ОСОБА_1 у наданні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі посвідчення особи з інвалідністю війни та видачі посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни, відповідно до пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
З урахуванням викладеного та з метою ефективного захисту порушеного права позивача, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про зобов'язання відповідача встановити ОСОБА_1 статус особи з інвалідністю внаслідок війни та видати відповідне посвідчення.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На думку суду, відповідачем не доведено правомірність своєї поведінки з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 КАС України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а витрат, пов'язаних з розглядом справи не встановлено, питання про розподіл судових витрат не вирішується.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправними дії Управління соціальної та ветеранської політики Вишгородської районної державної адміністрації Київської області щодо відмови ОСОБА_1 у наданні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі посвідчення особи з інвалідністю війни та видачі посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни, відповідно до пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Зобов'язати Управління соціальної та ветеранської політики Вишгородської районної державної адміністрації Київської області надати ОСОБА_1 статус особи з інвалідністю внаслідок війни та видати посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни, відповідно до пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Колеснікова І.С.