31 жовтня 2025 року м. Київ справа №320/2126/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жука Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до 1) Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві
Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ);
2) Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві
Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)
третя особа ОСОБА_2
про визнання протиправною та скасування постанови,
І. Зміст позовних вимог.
До Київського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (далі - позивачка) з адміністративним позовом до Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - Святошинський ВДВС), в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову від 09.08.2023 № НОМЕР_2, якою на позивачку накладено штраф у розмірі 1700 грн.
ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що оскаржувана постанова про накладення штрафу є протиправною та підлягає скасуванню, адже умовою для накладення на боржника у виконавчому провадженні штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин.
Зі свого боку, у спірній ситуації позивачка не могла виконати рішення суду, яким визначено порядок побачень батька з дитиною, саме з об'єктивних та поважних причин, про що негайно повідомила відповідача. Такими причинами є те, що позивачка після ухвалення рішення суду разом з дитиною виїхала за кордон у зв'язку з ситуацією в Україні та введенням воєнного стану.
Проте виконавець проігнорував зазначені обставини та наклав на позивачку (боржника) штраф за невиконання рішення без поважних причин. Позивач стверджує, що відповідач мав би з'ясувати причини, через які не було виконано рішення суду, що свідчить про незаконність постанови.
Відповідач не надав відзиву на позовну заяву, а подав до суду лише копії матеріалів виконавчого провадження, у зв'язку з чим суд проводить розгляд справи за наявними у матеріалах справи документами.
Третя особа не надала пояснень, у зв'язку з чим відсутня можливість з'ясувати позицію вказаного учасника справи.
ІІІ. Заяви (клопотання) учасників справи інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.06.2024 визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду із цим позовом та поновлено строк звернення до суду; відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та в порядку, визначеному положеннями статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.09.2024 залучено до участі у справі співвідповідача - Солом'янський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Частиною 5 статті 262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно з частиною 2 статті 262 КАС України, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
ІV. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Розглянувши подані сторонами документи, з'ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням доказів, суд встановив такі обставини.
Солом'янський районний суд м. Києва 27.02.2023 видав виконавчий лист на виконання рішення Солом'янського районного суду м. Києва по справі № 760/15147/20 від 02.12.2021 про визначення способу участі батька - ОСОБА_2 у спілкуванні з донькою - ОСОБА_3 , а саме: кожної другої та четвертої суботи місяця з 11:00 години до 20:00 години, весняні канікули у парні роки, осінні канікули у непарні роки, два тижні влітку для сумісного відпочинку та оздоровлення за попередньою домовленістю з матір'ю дитини, половина зимових канікул за попередньою домовленістю з матір'ю дитини.
За зазначеним вище виконавчим листом головним державним виконавцем Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Абакумовою Надією Іванівною відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2, що підтверджується постановою про відкриття виконавчого провадження від 05.05.2023.
Боржником за вказаним виконавчим провадженням визначено матір дитини - позивачку у цій справі ОСОБА_1 .
Як вбачається з постанови про відкриття виконавчого провадження від 05.05.2023, державним виконавцем запропоновано боржнику виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.
28 червня 2023 року державним виконавцем складено Акт без присутності понятих, у якому відображено відомості про те, що побачень батька з дочкою у встановлені рішенням суду дні не відбувається і матір перешкоджає спілкуванню з дитиною.
30 червня 2023 року позивачка до державного виконавця подала заяву від 29.06.2023 щодо причин неможливості особистих зустрічей батька з дитиною.
У цій заяві вказувала, що у зв'язку з продовженням військової агресії з боку російської федерації, вона у грудні 2022 року вона вимушена була разом з малолітньою донькою ОСОБА_3 , покинути територію України та повідомила державного виконавця про те, що державні органи Республіки Австрія надали їй з донькою тимчасовий захист відповідно до Директиви Ради Європейського Союзу від 20.07.2001 №2001/55/ЕС про тимчасовий захист, у зв'язку з чим просила врахувати ту обставину, що вона не перешкоджає спілкуванню батька з дитиною, але виконання рішення суду є неможливим з поважних причин.
09.08.2023 в рамках спірного виконавчого провадження державний виконавець ухвалив постанову про накладання штрафу на позивачку у розмірі 1700, 00 грн за невиконання рішення суду без поважних причин.
Позивачка вважає вказану постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню, у зв'язку з чим звернулася з цим позовом до суду.
V. Оцінка суду.
Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частиною першою статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Приписами пункту 1 частини другої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до статті 64-1 Закону України "Про виконавче провадження" виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.
Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною першою статті 75 цього Закону. У постанові зазначаються вимога виконувати рішення та попередження про кримінальну відповідальність.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт, виносить постанову про накладення на боржника штрафу в подвійному розмірі, надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, звертається з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України до суду за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби, виносить вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами (із врахуванням обмежень, передбачених частиною десятою статті 71 цього Закону) та вживає інші заходи примусового виконання рішення, передбачені цим Законом.
У разі виконання рішення боржником виконавець складає акт та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Якщо боржник у подальшому перешкоджає побаченням стягувача з дитиною, стягувач має право звернутися до державного виконавця із заявою про відновлення виконавчого провадження. Після відновлення виконавчого провадження державний виконавець повторно здійснює заходи, передбачені цією статтею.
Згідно зі статтею 75 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Аналізуючи наведені положення законодавства в контексті цієї справи, потрібно зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання.
Застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.
Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону № 1404-VIII. Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Поважними в розумінні наведених норм Закону № 1404-VIII можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
Суд вважає, що відповідач, ухвалюючи постанову про накладення штрафу, не виконав обов'язку належним чином з'ясувати всі обставини, що мають значення для прийняття такого рішення. Зокрема, державний виконавець повинен був установити причини невиконання судового рішення, оцінити їх поважність та перевірити, чи мав боржник реальну можливість виконати покладений на нього обов'язок.
В оскаржуваній постанові взагалі не проаналізовано подану позивачем заяву про неможливість виконання вимог виконавчого листа. Жодної оцінки цьому повідомленню державним виконавцем надано не було. З огляду на це залишається незрозумілим, з яких підстав відповідач дійшов висновку про відсутність поважних причин невиконання рішення суду. Такий підхід свідчить про формальне виконання виконавцем своїх повноважень і порушення вимог статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», яка зобов'язує його діяти неупереджено, об'єктивно та всебічно з'ясувати всі обставини, що мають значення для прийняття рішення.
Отже, на переконання суду спірна постанова про накладення на боржника штрафу прийнята без з'ясування причин невиконання рішення суду.
На думку суду, перебування позивачки з донькою в Австрії під час війни є поважною причиною, що унеможливлює явку за викликами чи виконання рішення у визначений спосіб, що узгоджується зі статтею 33 цього Закону та підтримується практикою Верховного Суду, зокрема постановою від 08.03.2023 у справі № 607/23708/21, де зазначено, що виїзд за кордон через воєнні дії не є порушенням законодавства.
Посилання державного виконавця на те, що зміна обставин має бути врахована шляхом зміни способу і порядку виконання або вирішення окремого спору щодо нового порядку, саме по собі є слушним, однак не скасовує висновку про наявність поважних причин станом на момент винесення постанови про штраф. Вимога звернутися до суду із заявою про зміну способу/порядку виконання потребує часу та процесуальних дій; до ухвалення відповідного судового акта боржник не може виконати рішення в первісно визначеній формі з об'єктивних причин. За таких умов накладення штрафу суперечить цілям статті 75 Закону № 1404-VIII, оскільки фактично перетворює відповідальність на санкцію за неможливе.
Таким чином, суд вважає доведеним, що невиконання рішення зумовлене поважними причинами (переміщення дитини за кордон у зв'язку з війною, тривале проживання за межами України), які не залежали від боржника. За цих обставин правові підстави для накладення штрафу відсутні.
Водночас суд роз'яснює сторонам право та доцільність звернення із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення з урахуванням актуальних умов (у т.ч. визначення дистанційних форм спілкування, графіка візитів за місцем перебування дитини тощо).
Суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За приписами статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із положеннями статті 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому, в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За наведених обставин у сукупності, позовні вимоги підлягають задоволенню.
VI. Судові витрати.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Судом встановлено, що позивачем сплачено судового збору 1211,20 грн.
Зважаючи на викладене, судовий збір, сплачений позивачем, стягується на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 132, 139, 143, 242-246, 255, 260-263, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 09.08.2023 № НОМЕР_2.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (вул. Гната Юри, 9, м. Київ, 03148, ідентифікаційний номер 34999049) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять грн 20 коп.).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційні скарги на судові рішення у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.
Суддя Жук Р.В.