03 листопада 2025 року Справа №320/26641/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтович І. І., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОЛАН ІНГРІДІЄНТИ" до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось ТОВ "ЕКОЛАН ІНГРЕДІЄНТИ" з позовом до Київської митниці, у якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення №UA100380/2023/000046/2 від 23.02.2023.
В обґрунтування позову позивач вказує, що на умовах контракту №23 від 03.10.2022, укладеного між ТОВ «ЕКОЛАН ІНГРЕДІЄНТИ» та «Larchfield Limited», придбав та ввіз на територію України товар.
Митну вартість товару визначено позивачем за першим методом (за ціною договору).
В підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару та обраного методу її визначення позивачем до декларації додано документи, які посвідчують підстави придбання товару, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування.
Всупереч наведеному, відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості №UA209000/2023/100605/2 від 27.09.2023.
Позивач вважає таке рішення протиправним, відтак звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.08.2023 відкрито провадження в адміністративній справі, визначено здійснювати розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на адміністративний позов, в якому зазначив, що митний орган правомірно прийняв оскаржуване рішення, оскільки під час здійснення митного контролю за митною декларацією було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення документах і за результатами проведеного опрацювання виявлено ряд розбіжностей. Встановлено, що основні документи, що підтверджують заявлений рівень митної вартості, подані не в повному обсязі, складові митної вартості не можна вважати такими, що є документально підтвердженими та піддаються обчисленню, а тому митну вартість товару скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості.
Позивачем також надано до суду письмові пояснення та відповідь на відзив, в яких вказано на безпідставності висновків митного органу, оскільки надані ним документи в повному обсязі підтверджують числові значення складових митної вартості спірного товару.
Відповідачем направлено до суду додаткові пояснення та заперечення, в яких наголошено на протиправності доводів позивача та обґрунтованості підстав для прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару.
Відповідачем також направлено до суду клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, за результатами розгляду якого суд вказує про необґрунтованість позиції митного органу, оскільки позивач до суду звернувся з позовною заявою з дотриманням шестимісячного строку оскарження спірного рішення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КАС України.
Відповідачем також направлено до суду клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін.
Вирішуючи вказане клопотання відповідача суд вказує наступне.
Згідно з частинами 5, 6 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Згідно з пунктом 20 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Частиною 2 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Суд зазначає, що відповідачем не обґрунтовано подане клопотання та не зазначено, чому даний спір неможливо буде вирішити у порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання, у чому саме полягає важливість справи, враховуючи предмет заявлених позовних вимог та які обставини можуть бути встановлені судом в судовому засіданні, окрім поданих письмових доказів сторонами.
Враховуючи викладене, характер спірних правовідносин, предмет та підстави позову, склад учасників процесу та предмет доказування у справі є незначної складності, не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, у задоволенні клопотання суд вважає необхідним відмовити.
Розглянувши подані документи та матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, відзив, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
03.10.2022 між ТОВ «ЕКОЛАН ІНГРЕДІЄНТИ» (Покупець) та LLC «Larchfield Limited (Продавець) укладено Контракт №23 (далі - Контракт), відповідно до якого Продавець зобов'язується поставляти, а Покупець приймати та оплачувати на умовах Контракту Товари.
Відповідно до Інвойсу №43749 від 03.01.2023 (далі - «Інвойс»), Продавець зобов'язувався поставити, а Покупець прийняти і оплатити Товар на загальну суму USD 42 451,20.
З метою здійснення митного оформлення ввезеного в режимі імпорту товар уповноваженим позивачем декларантом була подана митна декларація №23UA100380602341U6 від 21.02.2023 (далі - «МД») з необхідними документами.
За результатами опрацювання документів поданих разом з електронною митною декларацією від 22.02.2023 №23UA100380602341U6 митним органом встановлено, що надані відповідно до вимог статті 53 МК України документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, зокрема:
1) відповідно до інформації, зазначеної у ЕМД, а також у рахунку про надання транспортних послуг від 17.02.2023 №013418, контейнер має номер MRKU8544133, а в документі що підтверджує вартість страхування від 03.02.2023 №1552308003811, зазначено номер контейнеру MRKU85441335, що, в свою чергу, не дає змогу однозначно ідентифікувати наданий страховий документ з даною поставкою товару;
2) декларація відправника надана без урахування статті 254 МК України (без надання перекладу експортної декларації українською мовою, в якій містяться дані, що є необхідними для перевірки або підтвердження митним органом);
3) наданий до митного оформлення прайс-лист виробника товару Puyang Huicheng Electronic Material Co виданий на асортимент партії товару, що свідчить про його персоналізованість, яка суперечить правилу ст.VII ГАТТ, за яким товар повинен продаватися за умов повної конкуренції;
4) в поданому Bill of Lading від 03.01.2023 № SZX221257320 зазначено «freight collect», що протирічить умовам поставки «CIF Gdansk» відповідно міжнародних правил поставки товарів «Інкотермс-2010». Термін «freight collect» означає «фрахт підлягає сплаті у порту призначення (розвантаження)». Портом призначення згідно відповідної графи коносаменту є порт у Гданську. Таким чином, згідно коносаменту від 03.01.2023 № SZX221257320 витрати на транспортування оцінюваного товару до порту вивантаження не були сплачені у порту відвантаження. Зазначене суперечить зобов'язанню продавця забезпечити за умовами CIF укладення та оплату договору перевезення, оскільки в іншому разі, за правилами морського перевезення вантажів, оплата стягується з одержувача.
На підставі вищевикладених висновків відповідачем прийнято спірне рішення про коригування митної вартості №UA100380/2023/000046/2 від 23.02.2023 скориговано митну вартість товару - затверджувач Methyl Tetra-hydro Phthalic Anhydride (MTHPA) HC2000 - це світло жовта рідина метілтетрагідрофталевий ангідрид (МТНРА) менше або дорівнює 100.0%, Формула: C9H1003, №CAS: 11070-44-3. Молекулярна маса: 166.17. Використовується в затверджувачах для епоксидних смол, фарбах без розчинників, епоксидних клеях для ламінованих плит - 17600 кг (80 діжок по 220кг кожна). Країна виробництва: CN Виробник: Puyang Huicheng Electronic Material Co., Ltd - 3 42 451,20 USD до 50 561,28 USD.
Тобто, на думку відповідача були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначені за основним методом.
Товар випущено у вільний обіг під гарантійні зобов?язання ТОВ «ЕКОЛАН ІНГРЕДІЄНТИ» за МД №UA100380/2023/000046/2 від 23.02.2023 (далі - «МД від 23.02.2023»).
26.04.2023 ТОВ «ЕКОЛАН ІНГРЕДІЄНТИ» подано Київській митниці додаткові документи згідно з ч. 8 ст. 55 МК України по МД №UA100380/2023/000046/2 від 23.02.2023.
За результатами розгляду Київська митниця листом №7.8-2/15/13/8584 від 04.05.2023 повідомила, що після розгляду додаткових документів підстави для скасування рішення про коригування митної вартості № UA100380/2023/000046/2 від 23.02.2023 відсутні.
Вважаючи спірне рішення відповідача про коригування митної вартості товару протиправним, ТОВ "Еколан Інгредієнти" звернулося з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, які виникли між сторонами спору, суд зазначає наступне.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зокрема, в силу ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі; 5) обов'язковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.
За ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 22 квітня 2021 року у справі № 826/15741/18, з метою безумовного дотримання конституційного принципу, визначеного у статті 129 Конституції України, в частині третій статті 2 та статті 9 КАС України закріплено, що до основних засад (принципів) адміністративного судочинства належить, зокрема, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі; суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Загалом принцип змагальності прийнято розглядати як основоположний компонент концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що також включає споріднені принципи рівності сторін у процесі та ефективної участі.
Принцип змагальності судового провадження охоплює собою право особи, крім можливості подавати власні докази, знати про існування всіх представлених доказів та пояснень іншими учасниками справи, оскільки вони можуть вплинути на рішення суду, мати можливість знайомитись з матеріалами справи та робити з них копії, а також володіти відповідними знаннями (залучати професійного представника) та змогу коментувати представлені докази та пояснення у належній формі та у встановлений час.
Таким чином, принцип змагальності спільно з принципом рівності є одним з основних елементів поняття "право на справедливий суд", що гарантоване Конвенцією.
Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (ч. 3 ст. 3 КАС України).
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вказана норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
«На підставі» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
«У межах повноважень» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.
«У спосіб» означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.
Вирішуючи даний спір суд зазначає наступне.
Згідно з частиною першою статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Частиною першою статті 53 МК України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Відповідно до частини другої статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п?ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об?єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Тобто, МК України передбачено та встановлено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Відповідно до частини третьої-п?ятої статті 53 МК України у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов?язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов?язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов?язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв?язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:
1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;
2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;
3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Згідно з частиною шостою статті 53 МК України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Частиною другою статті 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Частиною 1 статті 55 Митного кодексу України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Згідно із статтею 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); г) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.
Таким чином, із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.
Наведені норми зобов'язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).
Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Згідно з ч.2 ст. 55 МКУ, прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
В «Правилах заповнення рішення про коригування митної вартості товарів», затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 р. за № 883/21195 (далі за текстом - Правила №598), зокрема в правилах заповнення гр.33 Рішення, зазначено, що при визначенні митної вартості відповідно до положень статті 64 МКУ (за якою і винесено оскаржуване рішення) обов'язково зазначається номер та дата митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
Стосовно правомірності рішення про коригування митної вартості товару від 23.02.2023 №UA100380/2023/000046/2 суд вказує про його необґрунтованість з огляду на наступне.
Щодо твердження митного органу у спірному рішенні про те, що : «надані до митного оформлення документи не містять достовірних то об?єктивних відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена» суд не приймає їх до уваги з огляду на наступне.
ТОВ «ЕКОЛАН ІНГРЕДІЄНТИ» 06.04.2023 сплатило 42 541,20 доларів США Larchfield Ltd згідно інвойсу №43749 від 03.01.2023. Сплата цих коштів підтверджується випискою по особовим рахункам за 07.04.2023 та довідкою AT ПІРЕУС БАНК МКБ №623 від 19.04.2023.
Суд встановив, що ТОВ «ЕКОЛАН ІНГРЕДІЄНТИ» у повному обсязі здійснило оплату партії Товару.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, 26.04.2023 ТОВ «ЕКОЛАН ІНГРЕДІЄНТИ» надавалися додаткові документи згідно з ч.8 ст. 55 МК України щодо підтвердження здійснення оплати в повному обсязі.
Щодо твердження митного органу вказаного у спірному рішенні про те, що : «в поданому Bill of Lading від 03.01.2023 № SZX221257320 зазначено «freight collecct» - «фрахт підлягає оплаті вантажоотримувачем в порту призначення», що протирічить умовам поставки «CIF Gdansk» відповідно «Інкотермс» суд також не бере до уваги з мотивів необгрунтованості, оскільки умови поставки визначаються безпосередньо в інвойсі. Суд наголошує, що відповідачем не аргументовано, яким чином вказані розбіжності вплинули або могли вплинути на митну вартість товару.
При цьому, суд враховує, що в коносаменті (Bill of Lading) відсутність суперечності, оскільки вказано, що фрахт оплачує компанія постачальник Larchfield LTD., яка придбала товар у відправника PUYANG HUICHENG ELECTRONIC MATERIAL CO., LTD та продала його ТОВ «ЕКОЛАН ІНГРЕДІЄНТИ».
Стосовно твердження митного органу про те, що : «відповідно до інформації, зазначеної у ЕМД, а також у рахунку про надання транспортних послуг від 17.02.2023 №013418, контейнер MRKU8544133, а в документі, що підтверджує вартість страхування від 03.02.2023 М1552308003811, зазначено номер контейнера MRKU85441335, що не дає ідентифікувати наданий документ, що підтверджує вартість страхування з даною поставкою товару» суд не приймає до уваги, оскільки в матеріалах справи міститься лист Larchfield Ltd від 22.02.2023, у якому підтверджується, що правильний номер контейнера є саме MRKU8544133.
Цей лист, зокрема, надавався разом із іншими документами для митного оформлення (Товар №l до графи 44: №9000 лист б/н від 22.02.2023).
Стосовно доводів митного органу про недоліки наданого прейскуранта компанії Larchfield Ltd від 03.01.2023 б/н судом також відхиляються, оскільки митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість відомостей прайс-листа як на підставу для коригування митної вартості товару.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 23.10.2020 у справі № 810/690/17.
Щодо доводів відповідача про те, що : « щодо страхування вантажу зазначено що вартість страхової премії складає 61.13 дол. США, але документи, які підтверджують оплату даних витрат не надано» суд не приймає до уваги з мотивів їх безпідставності з огляду на таке.
26.04.2023 ТОВ «ЕКОЛАН ІНГРЕДІЄНТИ» надано додаткові документи згідно з 4.8 ст.55 МК України щодо підтвердження про здійснення оплати страхування вантажу.
Крім того, умовами поставки є базис поставки СІР, відповідно до якого саме продавець поніс витрати на страхування товару і ці витрати включені до наданої продавцем ціни. Додаткові витрати на страхування товару до порту ТОВ «ЕКОЛАН ІНГРЕДІЄНТИ» не поніс.
За таких умов, вимоги щодо надання доказів розміру витрат на страхування (з урахуванням наданих документів) є необов?язковими.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем до митного оформлення надано страховий поліс №1552308003811 від 03.02.2023 на підтвердження факту страхування вантажу продавцем.
Правилами Incoterms 2010 передбачений обов'язок продавця застрахувати товар та надати покупцю страховий поліс або інший доказ страхового покриття.
Відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Судом встановлено, що в страховому полісі, наданому митному органу, є посилання на об?єкт страхування, номер контейнера (збігається з тим, що вказаний в коносаменті), в яких чітко зазначено, що покупцем є ТОВ «ЕКОЛАН ІНГРЕДІЄНТИ», а отже продавець здійснив страхування товару на його користь.
Жодних доводів або доказів щодо існування інших осіб, на користь яких могло бути здійснено страхування, митним органом не наведено та не надано.
Стосовно доводів відповідача про те, що «декларація відправника надана без урахування статті 254 МК України (без надання перекладу експортної декларації українською мовою, в якій містяться дані, що є необхідними для перевірки або підтвердження митним органом)» суд також не бере до уваги з огляду на наступне.
Частиною першою статті 254 МК України визначено, що документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.
Судом встановлено, що експортна декларація, яку надав позивач складена двома мовами: англійською та китайською, які є мовами міжнародного спілкування, відтак надання документів, викладених цими мовами, узгоджується із вимогами Митного кодексу України.
Судом не встановлено, а відповідачем не доведено наявності підстав для здійснення перекладу митної декларації країни відправлення. Зокрема, вказаний документ не є документом, що підтверджує числові значення ціни товару в розумінні МК України, а відомості, зазначені в ній не потребували перевірки чи підтвердження. Доказів зворотного відповідачем не надано.
Таким чином, у вищезазначених документах, які були надані позивачем разом з митною декларацією, судом встановлено відсутність розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, відсутні ознаки підробки, та вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар.
Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.
Отже, суд дійшов висновку, що відповідач всупереч вищезазначених вимог МК України безпідставно відмовив позивачу у здійсненні митного оформлення товарів за методом визначення митної вартості за ціною договору (основний метод), що свідчить про необґрунтованість прийнятого оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару.
Суд вказує, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 у справі №825/648/17.
На думку суду, відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи у своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу.
Таким чином, доводи митного органу про наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах викликані безпідставними припущеннями.
Суд погоджується із позивачем, що надані до митного оформлення товару документи дозволяли визначити складові митної вартості імпортованого товару та їх числові значення.
При вирішенні спору суд керується усталеною та послідовною практикою Верховного Суду (постанови від 10.06.2021 у справі №815/6854/17, від 14.07.2020 у справі №809/1734/16), за висновками якого митний орган, здійснюючи митний контроль, зокрема, при визначені митної вартості, має діяти у спосіб, який визначено МК України. При цьому наявна інформація, яка міститься в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, повинна мати лише допоміжний характер. Митним законодавством встановлений вичерпний перелік документів, які зобов'язаний надати декларант на підтвердження митної вартості товару. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.
Отже, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.
Таким чином, підстави вважати, що рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 23.02.2023 №UA100380/2023/000046/2 є обґрунтованими та мотивованими у контексті норм частини другої статті 55 МК України, відсутні.
Тому таке рішення, на думку суду, є протиправним і підлягає скасуванню.
Відтак, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що відповідач безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості спірного товару, оскільки позивач надав передбачені чинним законодавством документи, які підтверджують митну вартість товару, що ввозиться, та дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору шляхом застосування першого методу, у зв'язку із чим з наведених вище мотивів та підстав позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару належить задовольнити.
Усі інші аргументи сторін, вивчені судом, є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.
Судом враховується, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідач.
Згідно положень ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Вирішуючи питання стосовно розподілу судових витрат, суд враховує наступне.
Враховуючи висновки суду, сплачений позивачем судовий збір за подання позовної заяви до суду у загальному розмірі 2 684,00 грн., положення ч. 1 ст. 139 КАС України, понесені позивачем судові витрати підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Київської митниці.
Інших витрат до розподілу до суду не заявлено.
Керуючись статтями 2, 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОЛАН ІНГРЕДІЄНТИ" до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів від 23.02.2023 №UA100380/2023/000046/2.
3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОЛАН ІНГРЕДІЄНТИ" (04116, м. Київ, вул. Митрофана Довнар-Запольського, 5, код ЄДРПОУ 34763972) понесені ним судові витрати у розмірі 2 684,00 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці (03124, місто Київ, бульвар Гавела Вацлава, будинок 8-А, код ЄДРПОУ ВП 43997555).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Войтович І. І.