про залишення позову без розгляду в частині позовних вимог
31 жовтня 2025 року м. Київ № 320/43056/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі по тексту також позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі по тексту також відповідач, ГУ ПФУ в м. Києві), в якому просить суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058 із врахуванням заробітної плати з 01.07.2000 по 31.12.2001 відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу (Довідки ОК-5), починаючи з моменту призначення позивачу пенсії по інвалідності - з 23.04.2002;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058 із врахуванням заробітної плати з 01.07.2000 по 31.12.2001 відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу (Довідки ОК-5), починаючи з моменту призначення позивачу пенсії по інвалідності - з 23.04.2002.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач повідомив, що відповідач при призначенні пенсії протиправно врахував показник заробітної плати за період з 01.07.2000 по 31.12.2001 відповідно до довідки про заробітну плату, а не з Довідки за формою ОК-5, що призвело до невірного обрахунку коефіцієнту заробітної плати.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.12.2023 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.12.2024 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу 5-денний строк з дня отримання копії ухвали суду, протягом якого позивачу необхідно було усунути недоліки позовної заяви, а саме: надати заяву про поновлення строку звернення до суд з позовною заявою та докази поважності причин його пропуску.
12 грудня 2024 року на адресу суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви з додатками, а саме: надано пояснення щодо строків звернення до суду. Так, у заяві про усунення недоліків представник позивача пояснив, що позивач, маючи впевненість у правильності нарахування йому пенсії, до певного моменту не звертався за захистом свого порушеного права, оскільки не знав і не мав причин сумніватися у правильності нарахованої йому пенсії.
Представник позивача наголосив на тому, що позивач є пенсіонером та не володіє спеціальними знаннями у сфері пенсійного забезпечення. Тільки у липні 2023 року позивач за рекомендаціями своїх знайомих звернувся до адвоката за консультацією та дізнався про те, що має право на збільшення своєї пенсії. Після консультації позивач невідкладно звернувся до відповідача та у відповідь отримав лист від 02.10.2023, зі змісту якого вбачається, що розмір його пенсії розраховується та виплачується згідно з нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та про відсутність підстав для її перерахунку з урахуванням заробітної плати з 01.07.2000 по 31.12.2001 згідно довідки ОК-5. Позивач стверджує, що дізнався про порушення своїх пенсійних прав лише після отримання листа від 02.10.2023.
Враховуючи означені обставини, представник позивача просить суд визнати поважними причини неподання позовної заяви ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в м. Києві про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії після спливу 6-місячногостроку, позовну заяву задовольнити у повному обсязі.
Розглянувши подану представником заяву про усунення недоліків, яка розцінюється судом як заява про поновлення строку звернення до суду, подана на виконання вимог ухвали суду від 06.12.2024, суд зазначає таке.
Відповідно до частин першої та другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд зазначає, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 95946021) зазначив, що при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».
Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Суд зазначає, що обумовлений строк звернення до адміністративного суду обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Водночас порушення прав, свобод чи інтересів особи - це фактичний наслідок протиправного рішення, дії чи бездіяльності конкретного органу, особи (або осіб) щодо неї.
Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. У той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Вказаний висновок сформовано в постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19 та підтримано у постановах Верховного Суду від 30.11.2023 у справі № 560/6104/22, від 29.03.2024 у справі № 460/17904/23 тощо.
У цьому аспекті «день, коли особа дізналася про порушення свого права» - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких вона мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів).
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Отже, законодавець виходить не тільки з факту безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про такі факти.
Також порівняльний аналіз словоформ «дізналася» і «повинна була дізнатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Суд зауважує, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових. Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія, вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.
Суд звертає увагу, що пенсійні виплати, визначені положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення», носять щомісячний характер (регулярні платежі), тому про порушення свого права позивач мав бути обізнаний на кожне 1 число місяця, що настає за місяцем, у якому повинна була здійснюватись така виплата (з першого до першого числа).
Усуваючи розбіжності в тлумаченні норм права щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, Верховним Судом у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних Касаційного адміністративного суду прийнято постанову від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19, у якій сформовано такий правовий висновок щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України, у спорах зазначеної категорії:
1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність / помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність / несвоєчасність її перерахунку, тощо.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.11.2023 у справі № 560/6104/22.
Отже, отримання позивачем листа відповідача від 02.10.2023 на його звернення не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.
Разом з тим, з позовом про здійснення перерахунку з 23.04.2002 позивач звернувся лише 21.11.2023, тобто з пропуском строку, встановленого статтею 122 КАС України.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а дійшла висновку, що норми, зокрема статті 46 Закону №1058-ІV (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії), підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб'єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов:
1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом;
2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.
Про відсутність підстав для застосування у межах спірних відносин положень статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» свідчить те, що за змістом наведеної норми строк давності не застосовується лише до вимог щодо нарахованих пенсій. В спірних же правовідносинах суми пенсії не були нараховані Пенсійним органом.
Як вбачається зі спірних правовідносин, пенсія в розмірах, які бажає отримувати позивач, останньому не нараховувалась.
Крім того, аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного:
1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим;
2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин;
3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі;
4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку;
5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
За таких суд дійшов висновку про те, що позивач, звертаючись з позовом про здійснення перерахунку з 23.04.2002 лише 21.11.2023, пропустив строк звернення до суду з цим позовом, не навівши при цьому поважних та об'єктивних причин пропуску вказаного строку.
Так, суд наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
До того ж, суд вважає, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.
Судом не приймаються до уваги наведені позивачем доводи щодо впевненості у правильності нарахування йому пенсії до певного моменту, відсутності спеціальних знань у сфері пенсійного забезпечення як таких, що не доводять факту неможливості дізнатися про порушення свого права протягом більше 20 років.
Суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача, обізнаності чи необізнаності його з пенсійним законодавством. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Таким чином, звернувшись до суду з цим позовом 21.11.2023, позивач заявив позовні вимоги за період з 23.04.2002, у зв'язку із чим, з урахуванням визначеного вище висновку, вони можуть бути захищені судом з 21.05.2023, тобто в межах шестимісячного строку, встановленого положеннями частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, а не з 23.04.2002, як помилково вважає позивач, у зв'язку із чим суд дійшов висновку про необхідність залишення без розгляду позовних вимог за період до 23.04.2002 по 20.05.2023 відповідно до статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 204, 243, 248, Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, заявлені за період з 23.04.2002 по 20.05.2023 включно залишити без розгляду.
2. Копію ухвали надіслати (видати) учасникам справи (їх представникам), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя Дудін С.О.