03 листопада 2025 року м. Київ Справа № 320/1883/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сас Є.В. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Суть спору: До Київського окружного адміністративного суду надійшла вказана позовна заява, в якій позивач просить суд:
Зобов'язати відповідача, до законодавчого унормування перерахунку розмірів пенсії ОСОБА_1 державного службовця згідно з чинним Рішенням Конституційного Суду України № 3-p/2022 від 23.12.2022 року (пункт 5.7 мотивувальної та пункт 3 ухвальної частин), призначеної на підcтaвi cт. 37 3aкону України № 3723, відповідно до висновків зазначеного Рішення Конституційного Суду України (пункти 2.3.3. та 4.1. мотивувальної частини) привести у відповідність базову пенсію державного службовця з урахуванням вимог чинної на даний час Постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов оплати праці апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів т інших органів» від 09.03.2006 року № 268 із змінами стосовно збільшення розмірів посадових окладів відповідно до постанов КМУ від 06.02.2008 року № 34 та від 09.12.2015 року № 1013, а також з урахуванням проведених індексацій пенсій державних службовців відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення пенсійного законодавства» від 15.02.2022 року № 2040-IX та до постанов КМУ від 24.02.2023 року № 168 та від 23.02.2024 рокy № 185, a саме:
Привести у відповідність розмір посадового окладу ОСОБА_1 відповідно до чинної Постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 року № 268 iз внесеними змінами відповідно до постанови КМУ вiд 06.02.2008 року № 34, згідно з якою мені у 2008 році був встановлений посадовий оклад в розмірі 2948,00 грн. та перерахована пенсія державного службовця, та встановити ОСОБА_1 збільшений на 25 відсотків посадовий оклад відповідно до Постанови КМУ від 09.12.2015 poку № 1013, тобто в розмірі 3685,00 гpн.
Вcтановити, за посадою начальника управління в Miнicтepcтві економіки України на рівні досягнень ОСОБА_1 при перебуванні на державній службі по видам нарахувань, за розмірами, визначеними в Довідці Міністерства економіки України від 15.04.2008 року № 15-29/934, при збільшеному посадовому окладі в 3685,00 грн., заробітну плату ОСОБА_1 в розмірі: 10898,12 грн.
З урахуванням внесених до чинної Постанови КМУ від 09.03.2006 року № 268 змін стосовно розмірів посадових окладів відповідно до постанов КМУ від 06.02.2008 року № 34 та від 09.12.2015 рокy № 1013 в період з 1 січня 1994 року до 1 травня 2016 року діючого законодавчого врегулювання пенсійного забезпечення державних службовців відповідно до Закону № 3723 та згідно з висновками в чинному Рiшeнні Конституційного суду України №3-p/2022 від 23.12.2022 року, замість встановленої в 2008 році базової пенсії в розмірі 7898,83 грн. встановити ОСОБА_1 базову пенсію державного службовця на рівні 90 відсотків від заробітної плати в розмірі 10898,12 грн. на рiвнi: 9808,31 грн.
З урахуванням проведених в 2023 та в 2024 роках індексацій пенсій державних службовців відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення пенсійного законодавства» від 15.02.2022 року № 2040-IX та постанов Кабінету Miнicтpів України від 24.02.2023 року № 168 (з коеф. 1,197) та вiд 23.02.2024 року № 185 (з коеф. 1,0796) встановити базову пенсію держслужбовця ОСОБА_1 станом на 1 березня 2024 року встановити на рівні 12675.09 грн.(9808,31 x 1.197 x 1,0796 = 12675,09).
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із зверненням щодо перерахунку пенсії державного службовця.
За результатами розгляду поданої позивачем заяви Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві відмовило у перерахунку пенсії державного службовця.
Позивач з таким рішенням пенсійного органу не погоджується, у зв'язку із чим звернувся за захистом своїх прав до суду із даним позовом.
За вказаною позовною заявою відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що немає жодних підстав для визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, просив у задоволенні позову відмовити.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,
Позивач ОСОБА_1 з 05.01.2005 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію призначену відповідно до Закону України «Про державну службу» № 3723 від 16.12.1993.
ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із зверненням, яке зареєстроване 25.11.2024 щодо перерахунку пенсії державного службовця відповідно з ухваленими висновками (пункт 2.3.3 мотивувальної частини) Рішення Конституційного Суду України № 30з/2022 від 23.12.2022.
За результатами розгляду поданої позивачем заяви Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві відмовило у перерахунку пенсії державного службовця, .
Посилаючись на неправомірність рішення пенсійного органу, позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Зазначені норми означають, що з метою гарантування правового порядку в Україні кожен суб'єкт приватного права зобов'язаний добросовісно виконувати свої обов'язки, передбачені законодавством, а у випадку невиконання відповідних приписів - зазнавати встановлених законодавством негативних наслідків.
Водночас суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості й в інших випадках, передбачених законом.
Право на пенсійне забезпечення гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення. Зміст та обсяг права громадян на пенсійне забезпечення полягає у їх матеріальному забезпеченні шляхом надання трудових і соціальних пенсій, тобто щомісячних пенсійних виплат відповідного розміру в разі досягнення особою передбаченого законом віку чи визнання її інвалідом або отримання членами її сім'ї цих виплат у визначених законом випадках. Встановивши в законі правові підстави призначення пенсій, їх розміри, порядок обчислення і виплати, законодавець може визначати як загальні умови їх призначення, так і особливості набуття права на пенсію, включаючи для окремих категорій громадян пільгові умови призначення пенсії залежно від ряду об'єктивно значущих обставин, що характеризують трудову діяльність (особливості умов праці, професія, виконувані функції, кваліфікаційні вимоги, обмеження, ступінь відповідальності тощо). Законодавець повинен робити це з дотриманням вимог Конституції України, в тому числі принципів рівності та справедливості.
За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року N 3723-XII (в редакції, чинній на час призначення позивачу пенсії - 14.09.2006) на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, без обмеження граничного розміру пенсії, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі.
За кожний повний рік роботи понад 10 років на державній службі пенсія збільшується на один відсоток заробітку, але не більше 90 відсотків заробітної плати, без обмеження граничного розміру пенсії.
Згідно із частиною першою статті 1 Закону України "Про оплату праці" від 24 березня 1995 року N 108/95-ВР заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Відповідно до статті 2 вказаного Закону визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.
Частинами другою та шостою статті 33 Закону №3723-ХІІ передбачено, що заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок. Державним службовцям можуть установлюватися надбавки за високі досягнення у праці і виконання особливо важливої роботи, доплати за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників та інші надбавки і доплати, а також надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.
Також відповідно до частини 6 статті 95 Кодексу законів про працю заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.
Частиною 1 статті 66 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» зазначено, що до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподаткованого доходу (прибутку), сукупного оподаткованого доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).
Стаття 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV ( в редакції на час призначення пенсії позивачу) визначала виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії. Так, зокрема, до такого доходу (заробітної плати) враховуються: 1) суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно із цим Законом були фактично обчислені та сплачені страхові внески до Пенсійного фонду в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески; 2) суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір), - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" ( 1788-12 ), і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум.
За приписами частини 1 статті 19 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхові внески до солідарної системи нараховуються: для роботодавця, зокрема, на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці" ( 108/95-ВР ).
Відповідно до Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13.01.2004 N 5, до складу фонду додаткової заробітної плати належать, зокрема, надбавки та доплати до тарифних ставок (окладів, посадових окладів) у розмірах, передбачених чинним законодавством (п. 2.2.1.); премії та винагороди, у тому числі за вислугу років, що мають систематичний характер, незалежно від джерел фінансування (крім сум, указаних у пп.2.3.2) (п. 2.2.2.), суми виплат, пов'язаних з індексацією заробітної плати працівників (п. 2.2.7.).; до інших заохочувальних та компенсаційних виплат належить, зокрема, матеріальна допомога, що має систематичний характер, надана всім або більшості працівників (на оздоровлення, у зв'язку з екологічним станом, крім сум, указаних у п.3.31) (п. 2.3.3.). Усі перелічені виплати відносяться до додаткової заробітної плати або заохочувальних та компенсаційних виплат, а отже є базою для нарахування та утримання страхових внесків і, відповідно, для нарахування пенсії.
Стаття 37-1 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року N 3723-XII передбачала, що у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій.
Перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.
Закон N 3723-XII втратив чинність на підставі Закону України «Про державну службу» N 889-VIII від 10.12.2015 (далі - Закон N 889-VIII), який набрав чинності з 01.05.2016, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону N 889-VIII від 10.12.2015.
За змістом статті 90 Закону N 889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Рішенням Конституційного Суду України від 23.12.2022 №3-р/2022 у справі за конституційним поданням 48 народних депутатів України визнано неконституційними положення підпункту 1 пункту 2 розділу XI "Прикінцеві положення" Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII, у частині, якою припинено дію статей 37, 37-1, 39, 40, 41, 43, 45, 46, 48, 49, 50, 51 Закону України №3723-XII «Про державну службу».
У пункті 5.7 мотивувальної частини Конституційний Суд України зазначив, що пенсії державних службовців, призначені відповідно до статті 37 Закону №3723-XII, підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розмірів посадових окладів, надбавок і доплат, установлених для відповідних категорій посад державних службовців.
Разом із тим, право на перерахунок не означає автоматичного його здійснення.
Відповідно до пункту 5 Порядку призначення і виплати пенсій окремим категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622, та пункту 4 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, для проведення перерахунку пенсії державного службовця подається довідка про заробітну плату державного службовця на відповідній посаді станом на час підвищення окладів, оформлена та засвідчена державним органом або його правонаступником.
Така довідка є основним документом, який підтверджує розмір посадового окладу та надбавок і без якого орган Пенсійного фонду не має можливості провести розрахунок пенсії.
Таким чином, Пенсійний фонд не володіє інформацією про посадові оклади державних службовців, тому довідка має бути подана заявником або уповноваженим органом, у якому він проходив службу.
Матеріали справи свідчать, що позивачем подано лише довідку Міністерства економіки України від 15.04.2008 №15-29/934, видану під час первісного призначення пенсії.
Оновленої довідки про посадовий оклад за відповідною або аналогічною посадою станом на час дії Постанови КМУ №1013 від 09.12.2015 року або на час подання заяви у 2024 році - позивач не надав.
Таким чином, Пенсійний фонд обґрунтовано відмовив у проведенні перерахунку, оскільки відсутні документальні дані для визначення нового розміру посадового окладу, що є обов'язковою передумовою перерахунку.
Пенсійний фонд є органом, який здійснює призначення та виплату пенсій, але не має повноважень самостійно визначати або встановлювати посадові оклади працівників органів державної влади.
Відтак, у ситуації, коли заявник не подав довідку, Пенсійний фонд не може самостійно розрахувати оновлену заробітну плату, і тому не може провести перерахунок пенсії без належних підтверджуючих документів.
Поряд з цим, суд бере до уваги висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 10.09.2025 у справі № 420/25000/24, згідно яких рішення КСУ від 23 грудня 2022 року № 3-р/2022 саме по собі створює для позивачки безпосереднє право на перерахунок пенсії.
З урахуванням наведеного у задоволенні позову належить відмовити як передчасного.
З огляду на прийняття судом рішення про відмову у задоволенні позову, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
1. У задоволенні адміністративного позову - відмовити.
2. Надіслати учасникам справи (їх представникам) копію судового рішення в порядку, передбаченому ч. 5 ст. 251 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення та набирає законної сили в порядку встановленому статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Сас Є.В.