про повернення позовної заяви
03 листопада 2025 року м. Київ Справа № 320/49677/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Сас Є.В., розглянувши позовну заяву та додані до неї документи ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа: Публічне акціонерне товариство «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся представник позивача з адміністративним позовом, з урахуванням заяви від 28.10.2025, в якому просить суд:
- Визнати протиправними дії Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо блокування/невиплати/неповернення банківського переказу від 16.06.2016 року у сумі 40017,63 грн., що надійшов на рахунок Позивача № 26207502227707 після запровадження 23 травня 2016 року тимчасової адміністрації в Публічному акціонерному товаристві «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ», як такі що суперечать до пункту 5 частини 6 статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
- Визнати протиправною бездіяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо не виконання операцій з виплати переказу коштів ОСОБА_1 у сумі 40 017,63 грн., які надійшли на рахунок № 26207502227707 та неприйняття індивідуального рішення щодо цього переказу.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду 13.10.2025 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали суду, шляхом подання до суду конкретизованої позовної вимоги в частині встановлення відсутності компетенції відповідача, вказавши внутрішні акти (накази, інструкції тощо), які нівелюють вимоги, встановлені пунктом 5 частини 6 статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» ним застосовувались у спірних правовідносинах; подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду із зазначенням інших причин, які перешкодили своєчасному реалізації права на звернення до суду за захистом своїх прав.
28.10.2025 від представника позивача надійшла заява щодо виконання вимог ухвали суду.
В заяві про усунення недоліків від 28.10.2025 міститься заява про поновлення строку для звернення до Київського окружного адміністративного суду з вказаним адміністративним позовом.
В обґрунтування заяви зазначено, що на підставі рішення Національного Банку України від 23.05.2016 року за № 14/БТ «Про віднесення ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» до категорії неплатоспроможних. 23.05.2016 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 812 «Про запровадження в ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» тимчасової адміністрації та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку». На підставі рішення Правління Національного Банку України від 12.07.2016 № 1213 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» делегування повноважень тимчасового адміністратора банку» розпочато процедуру ліквідації з 13.07.2016 по 12.07.2018, запроваджено тимчасову адміністрацію, призначено уповноважену особу фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора банку. 16.06.2016 на один з рахунків позивача, відповідно до листа ДП «Сетам» від 01.07.2016 за № K-708-16/1.3, вказаним ДП направлено кошти (повернення гарантійного внеску) у розмірі 40 017,63 грн., а відповідно до листа від 15.08.2016 за № K-858-16/5 ДП «Сетам» уточнило, що кошти були направлені на рахунок № 26207502227707 позивача, відкритого за договором від 29.10.2014 року про надання та використання платіжної картки № 200167618, згідно з платіжним дорученням від 16.06.2016 за № 2689. 21.07.2016 позивач звернувся до Фонду із заявою про повернення належних йому коштів. У відповідь листами від 15.09.2016 року та 23.07.2021 року фонд повідомив позивача, що кошти на його рахунку підлягають тимчасовому обмеженню на строк до шести місяців з дня початку процедури ліквідації банку. Станом на дату подання позовної заяви кошти Позивачу так і не повернуті.
Додатково позивач зазначає, що він, з метою захисту своїх порушених прав, звертався до Київського районного суду м. Харкова з позовом банку в особі уповноваженої особи фонду, Державної організації (установа, заклад) Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві, Державної казначейської служби України про захист прав споживача.
Ухвалою Київського районного суд м. Харкова по справі №640/13147/19 від 23.11.2023 року залишеною без змін постановою Харківського апеляційного суду від 28.02.2024 року, провадження у справі закрито та роз?яснено позивачу його право на звернення із цим позовом до суду у порядку Кодексу адміністративного судочинства України. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01.04.2025 року залишено без змін зазначені вище рішення першої та апеляційної інстанції.
З огляду на постанову Верховного Суду від 01.04.2025 року у справі №640/13147/19, Позивач вважає, що граничний строк звернення до адміністративного суду з цим позовом спливає 01.10.2025 року, тобто через шість місяців з дня ухвалення вказаної постанови.
Суд зазначає, що відповідно до вимог статті 122 (Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Аналогічні приписи містились в ч. 2 ст. 99 КАС (в редакції Закону на час виникнення спірних правовідносин).
Отже, чинним законодавством регламентовано шестимісячний строк звернення особи до суду за захистом її прав, свобод та законних інтересів, що обумовлено метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та дисциплінуванням учасників адміністративного судочинства щодо своєчасної реалізації їх права на суд.
Строк звернення до суду обчислюється за загальним правилом з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені; рішення скероване на її адресу поштовим повідомленням, яке вона відмовилася отримати або не отримала внаслідок неповідомлення відправника про зміну місця проживання; про порушення її прав знали близькі їй особи.
День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.
Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргами обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналогічні правові висновки були висловлені Верховним Судом у постановах від 28.03.2018 у справі № 809/1087/17 та від 22.11.2018 у справі №815/91/18.
Оскільки початок шестимісячного строку визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права, при визначенні початку цього строку суд має з'ясувати момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Як зазначає сам позивач про порушення своїх прав він дізнався з відповіді відповідача від 15.09.2016 про відмову в поверненні коштів.
Отже, шестимісячний строк на звернення до адміністративного суду, встановлений ч. 2 ст. 99 КАС, сплив у березні 2017 року.
Як вбачається із змісту постанови Верховного Суду від 01.04.2025 у справі № 640/13147/19 позивач звернувся з позовом в порядку цивільного судочинства в липні 2019 року.
Отже, період розгляду справи № 640/13147/19 не може бути поважною причиною для поновлення строку звернення з даним позовом, оскільки такий сплив задовго до подання позивачем позову у справі № 640/13147/19.
Посилання позивача на судові рішення, якими роз'яснено позивачу його право на звернення із цим позовом до суду у порядку Кодексу адміністративного судочинства України та постанову Верховного Суду у справі № 640/13147/19 від 01.04.2025, якою ці рішення залишено без не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.
Обізнаність особи з порядком звернення до суду чи з належною юрисдикцією спору не впливає на початок перебігу строку звернення за судовим захистом. Момент, коли особа усвідомила саме факт порушення свого права, а не коли вона з'ясувала спосіб його захисту, є визначальним для обчислення строку звернення до суду.
Водночас, Верховний Суд у постанові від 23.08.2023 у справі № 200/7243/20-а виснував, що у разі, якщо провадження у справі в зв'язку з неналежністю її розгляду відповідним судом закрито, то строк звернення до адміністративного суду має бути вкрай коротким, без зайвих з боку позивача зволікань, ураховуючи при цьому те, що ним уже сформована позиція щодо захисту порушеного права. Учасники справи, як закріплено приписами частини другої статті 44 КАС України, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Між тим, у даній справі позивач звернувся до суду через шість місяців з дати постановлення Верховним Судом рішення у справі № 640/13147/19.
Таким чином, необхідно визнати неповажними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду, які викладено в заяві представника позивача від 28.10.2025.
ЄСПЛ у пунктах 37 та 38 рішення від 18 листопада 2010 року у справі «Мушта проти України» нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, і має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.
У справах Стаббігс та інші проти Великобританії, Девеер проти Бельгії Суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду.
Таким чином, і за практикою ЄСПЛ застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав, визначених пунктом 3 частини 4 статті 169 КАС, для повернення позовної заяви.
Також, суддя роз'яснює позивачу, що відповідно до частини 8 статті 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє його права на повторне звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Керуючись статтями 169, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Визнати неповажними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду, які містяться у заяві представника позивача від 28.10.2025.
2. Повернути позовну заяву позивачу з усіма доданими до неї документами.
2. Роз'яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
3. Копію ухвали разом з матеріалами заяви надіслати позивачу (його представнику).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Суддя Сас Є.В.