31 жовтня 2025 року № 320/48467/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Колеснікової І.С., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом комунального підприємства «Боярське головне виробниче управління житлово-комунального господарства «Боярської міської ради» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
До Київського окружного адміністративного суду звернулось комунальне підприємство «Боярське головне виробниче управління житлово-комунального господарства «Боярської міської ради» із позовом до Головного управління ДПС у Київській області, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми Р від 15.08.2024 №381670715, яким позивачу збільшено податкові зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 2700262 грн та застосовано штрафну санкцію в сумі 333260,65 грн;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми Р від 15.08.2024 № 381650715, яким позивачу збільшено податкові зобов'язання з податку на прибуток в сумі 660604 грн та застосовано штрафну санкцію в сумі 72479,70 грн;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми П від 15.08.2024 №3811660715, яким позивачу зменшено від'ємне значення податку на прибуток в сумі 12511300 грн.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.11.2024 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про відсутність обставин вчинення ним порушення вимог податкового законодавства, встановлення обставин чого стало підставою притягнення його до відповідальності шляхом прийняття оскаржуваних рішень.
Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач, у наданому суду відзиві, наголошує, що оскаржувані рішення прийняті відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини, викладені у наданому відзиві.
Такі доводи заперечені позивачем у наданій суду відповіді на відзив.
У судовому засіданні 19.05.2025 судом вирішено здійснювати подальший розгляду справи у порядку письмового провадження.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Як вбачається з матеріалів справи, у період з 13.05.2024 по 21.06.2024 співробітниками відповідачем здійснено документальну планову виїзну перевірку позивача за період 01.07.2017 по 31.03.2024.
За результатами перевірки складено акт від 28.06.2024 №36931/10-36-0715/34702930, відповідно до змісту якого підприємством порушено:
- п.44.1 ст. 44, п. 46.1, 46.2 ст. 46, ст. 57, пп 134.1.1. пункту 134.1 ст.134 пункту 137.3 ст. 137 Податкового кодексу України, П(С)БО№15 «Дохід», в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток в період, що перевірявся на загальну суму 724 797 грн в тому числі по періодам: III квартал 2017 року в сумі 340 318 грн, II квартал 2018 року у сумі 384 479 грн;
- п. 44.1 ст. 44, п. 46.1, 46.2 ст. 46, ст. 57 пп. 134.1.1 п.134.1 ст. 134 п.137.3 ст. 137 Податкового кодексу України П(С)БО№15 «Дохід», в результаті чого встановлено завищення податку на прибуток в період, що перевірявся на загальну суму 64 193 грн в тому числі по періодам: IV квартал 2017 року в сумі 21 585 грн, III квартал 2018 року у сумі 42 608 грн.
- п. 44.1 ст. 44, п. 46.1, 46.2 ст. 46, ст. 57, пп. 134.1.1.1 п. 134.1 ст. 134 п. 137.3 ст. 137 Податкового кодексу України, П(С)БО№15 «Дохід», в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в період, що перевірявся на загальну суму 12 511 300 грн в тому числі по періодам: III квартал 2017 року в сумі 1 074 710 грн, IV квартал 2017 року у сумі 3 954 862 грн., II кварталу 2018 у сумі 467 000 грн, III квартал 2018 року у сумі 374 000 грн, IV квартал 2018 року у сумі 819 210 грн, І квартал 2019 року в сумі 249 765 грн, II квартал 2019 року в сумі 2 696 270 грн, III кварталу 2019 у сумі 1 000 300 грн, IV квартал 2021 року у сумі 1 080 408 грн;
- п. 44.1 ст. 44,п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додано вартість в період , що перевірявся, на загальну суму 2 700 262 грн в т.ч. за липень 2017 року в сумі 133 742 грн, за серпень 2017 року в сумі 128 409 грн, за вересень 2017 року в сумі 292 002 грн, за жовтень 2017 року в сумі 79 376 грн, за січень 2018 року у сумі 168 869 грн, за лютий 2018 року в сумі 424 856 грн, за червень 2018 року в сумі 66 202 грн, за липень 2018 року в сумі 79 534 грн, за серпень 2018 року у сумі 216 107 грн, за жовтень 2018 року у сумі 79 243 грн, за листопад 2018 в сумі 147 363 грн, за січень 2019 року в сумі 224 913 грн, за квітень 2019 року в сумі 8 850 грн, за серпень 2019 року в сумі 156 990 грн, за квітень 2020 року в сумі 72 243 грн, за травень 2023 року в сумі 421 563 грн.
04.09.2024 на адресу позивача надійшли наступні податкові повідомлення-рішення:
Форми Р від 15.08.2024 №381670715, яким позивачу збільшено податкові зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 2700262 грн та застосовано штрафну санкцію в сумі 333 260, 65 грн;
Форми Р від 15.08.2024 № 381650715, яким позивачу збільшено податкові зобов'язання з податку на прибуток в сумі 660 604 грн та застосовано штрафну санкцію в сумі 72 479, 70 грн;
Форми П від 15.08.2024 № 3811660715, яким позивачу зменшено від'ємне значення податку на прибуток в сумі 12 511 300 грн.
Не погоджуючись з такими рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з такого.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі договору №3/219 безвідсоткової позики - поворотної фінансової допомоги від 29.11.2019 ТОВ «МІРА ЕНЕРГО» (Позикодавець), була надана позика ТОВ «Подільський промінь», код 415598277 (Позичальник) у розмірі 269 000 грн. шляхом перерахування грошових коштів з розрахункового рахунку Позикодавця на розрахунковий рахунок Позичальника, а саме: 29.11.2019 у сумі 128 000 грн (платіжна інструкція АТ «Райфазенбанк» №810 від 29.11.2019).
27.12.2019 у сумі 141 000 грн (платіжна інструкція АТ «Райфазенбанк» №921 від 27.12.2019), строк погашення позики по договору до 31.12.2019, повернення Позикодавцем позики не здійснено.
Так, на підставі договору №ФД-20-02-28/1 безвідсоткової позики - поворотної фінансової допомоги від 28.02.2020 ТОВ «МІРА ЕНЕРГО» (Позикодавець), була надана позика ТОВ «Подільський промінь», код 415598277 (Позичальник) у розмірі 158 000 грн. шляхом перерахування грошових коштів з розрахункового рахунку Позикодавця на розрахунковий рахунок Позичальника, а саме: 28.02.2020 у сумі 158 000 грн (платіжна інструкція АТ «Райфазенбанк» №161 від 28.02.2020), строк погашення позики по договору до 28.02.2021, повернення Позикодавцем позики не здійснено.
На підставі договору №ФД-20-03-30/1 безвідсоткової позики - поворотної фінансової допомоги від 30.03.2020 ТОВ «МІРА ЕНЕРГО» (Позикодавець), була надана позика ТОВ «Подільський промінь», код 415598277 (Позичальник) у розмірі 151 500 грн. шляхом перерахування грошових коштів з розрахункового рахунку Позикодавця на розрахунковий рахунок Позичальника, а саме: 30.03.2020 у сумі 151 500 грн (платіжна інструкція AT «Райфазенбанк» №249 від 30.03.2020), строк погашення позики по договору до 30.03.2021, повернення Позикодавцем позики не здійснено.
Згідно з п.п. 14.1.11 п. 14.1, ст. 14 Податкового кодексу України безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак:
а) заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності;
б) прострочена заборгованість померлої фізичної особи, за відсутності у неї спадкового майна, на яке може бути звернено стягнення;
в) прострочена заборгованість осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, оголошені померлими;
ґ) прострочена понад 180 днів заборгованість особи, розмір сукупних вимог кредитора за якою не перевищує мінімально встановленого законодавством розміру безспірних вимог кредитора для порушення провадження у справі про банкрутство, а для фізичних осіб - заборгованість, що не перевищує 25 відсотків мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року (у разі відсутності законодавчо затвердженої процедури банкрутства фізичних ОСІб);
д) актив у вигляді корпоративних прав або не боргових цінних паперів, емітента яких визнано банкрутом або припинено як юридичну особу у зв'язку з його ліквідацією;
е) сума залишкового призового фонду лотереї станом на 31 грудня кожного року;
є) прострочена заборгованість фізичної або юридичної особи, не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії щодо примусового стягнення майна боржника не призвели до повного погашення заборгованості;
ж) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством;
з) заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією;
и) заборгованість фізичної особи, яка залишилася непогашеною перед іпотекодержателем після здійснення згідно із статтею 36 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору, якщо законом або договором передбачено, що після завершення такого позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником - фізичною особою основного зобов'язання є недійсними;
і) заборгованість особи за договором про споживчий кредит або іншим договором, анульована згідно з пунктами 12 і 16 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування".
Згідно п. 4 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 8 жовтня 1999 року № 237, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 жовтня 1999 року за № 725/4018, безнадійна дебіторська заборгованість - поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником або за якою минув строк позовної давності.
Загальну позовну давність встановлено ст. 257 Цивільного кодексу України тривалістю у 3 роки.
У період дії в Україні воєнного стану, надзвичайного стану строки визначені ст. 257 Цивільного кодексу України, продовжуються на строк його дії (п. 19 розділу «Прикінцеві положення» Цивільного кодексу України).
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ із змінами і доповненнями, воєнний стан в Україні введено з 05 Години 30 хвилин 24.02.2022, тому заборгованість, за якою строки давності станом на 24.02.2022 не пройшли не може вважатися безнадійною за критеріями абз. «а» п.п. 14.1.11 Податкового кодексу України.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася про порушення свого права або про особу, яка порушила (ч. 1 ст. 261 Цивільного Кодексу України).
Відповідно, якщо в договорі зазначено конкретну дату або строк, протягом якого контрагент зобов'язаний виконати свої зобов'язання, або ж подію, після якої він зобов'язаний це зробити, позовну давність починають відлічувати з наступного дня після такої дати (строку події).
Згідно п. 20. Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 16 «Витрати» затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за № 27/4248 із змінами і доповненнями, до інших операційних витрат включаються сума безнадійної дебіторської заборгованості та відрахування до резерву сумнівних боргів.
Водночас, що на порушення Положення (стандарт бухгалтерського обліку 16 «Витрати», п.п.134.1.1, п.134.1 ст.134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України, позивачем було завищено показник рядку 2180 «Інші операційні витрати» Фінансового звіту за 2022 рік сумі 578 500 гривень
Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності визначає П(С)БО 16 «Витрати».
Так, у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку № 16 «Витрати» встановлено наступне:
Витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань.
Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.
Відповідно до підпункту 14.1.21 пункту 14.1 статті 14 Кодексу, розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.
Зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов'язкову спрямованість будь - якої операції платника податків на отримання позитивного економічного ефекту.
Економічний ефект - це приріст (збереження) активів платника податків та/або їх вартості, а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому. При цьому необов'язково, аби економічний ефект спостерігався негайно після вчинення операції. Не виключено, що такий ефект настане в майбутньому. Також не виключено, що в результаті об'єктивних причин економічний ефект може не настати взагалі. Зокрема, операція може виявитися збитковою, і це є один із варіантів нормального перебігу подій при здійсненні господарської діяльності.
Проте із визначеного Кодексом поняття ділової мети випливає, що обов'язково повинен бути намір платника податків отримати відповідний економічний ефект, тобто господарська операція принаймні теоретично (за умови досягнення поставлених завдань) має передбачати можливість приросту або збереження активів чи їх вартості.
Якщо ж та чи інша операція не зумовлена розумними економічними причинами (позбавлена ділової мети), то такі операції не є вчиненими в межах господарської діяльності, а отже, їх наслідки, не зумовлені діловою метою, не підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.
Згідно з п. 20 ПСБО 16 «Витрати» до інших операційних витрат відносяться витрати операційної діяльності, спрямовані на обслуговування та управління підприємством та інші витрати операційної діяльності.
З урахуванням зазначеного, внаслідок відсутності підстав для визначення заборгованості ТОВ «Подільський промінь» у розмірі 578 500 грн безнадійною (не сплив строк позовної давності), на думку суду, відсутні правові підстави для включення даних витрат до складу рядку 2180 «Інші операційні витрати» Фінансового звіту за 2022 рік.
Водночас, як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «МІРА ЕНЕРГО» у періоді, що перевірявся, мало фінансово-господарські взаємовідносини з підприємствами - постачальниками: ТОВ "АММУТ ГРУП" (код ЄДРПОУ 42486792), ТОВ "СТМК" (код ЄДРПОУ 41160136), ТОВ "САН ТРАНС" (код 37781879), ТОВ "ПЛАНЕТА ЗЕМЛЯ ЦЕНТР" (код 40120176), ТОВ "ПРАЙМУС ГРУП" (код 42447347), ТОВ "МАРКАЩА" (код 43289871), ТОВ "АЛЬТУС-ТРЕЙД" (код ЄДРПОУ 40316865), ПП "БРАВО 97" (код ЄДРПОУ 35181991), ТОВ "РЕМБУДСЕРВІС-5" ЛТД" (код ЄДРПОУ 23497351), ТОВ "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "СПЕЦТЕХБУД-БРОВАРИ" (код ЄДРПОУ 41915177), ТОВ "РОМАЛЕКС ГРУП" (код ЄДРПОУ 37721689), ТОВ "УРА-ЛОГІСТИК" (код ЄДРПОУ 42993848),ТОВ "ЗІЗЕНЕРГОГРУП", (код ЄДРПОУ 39718552), ТОВ “НЕЙМІНГ-1" (код ЄДРПОУ 42993979)
З метою дослідження фактичних обставин здійснення операцій з ТОВ «МІРА ЕНЕРГО» матеріалів та послуг у вказаних підприємств, відповідачем було проведено аналіз документального оформлення елементів таких операцій, за наслідком чого встановлено, що складені ТОВ "АММУТ ГРУП" (код ЄДРПОУ 42486792), ТОВ "СТМК" (код ЄДРПОУ 41160136), ТОВ "САН ТРАНС" (код 37781879), TOB "ПЛАНЕТА ЗЕМЛЯ ЦЕНТР" (код 40120176), ТОВ "ПРАЙМУС ГРУП" (код 42447347), ТОВ "МАРКАІДА" (код 43289871), ТОВ "АЛЬТУС-ТРЕЙД" (код ЄДРПОУ 40316865), ПП "БРАВО 97" (код ЄДРПОУ 35181991), ТОВ "РЕМБУДСЕРВІС-5" ЛТД" (код ЄДРПОУ 23497351), ТОВ "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "СПЕЦТЕХБУД-БРОВАРИ" (код ЄДРПОУ 41915177), ТОВ "РОМАЛЕКС ГРУП" (код ЄДРПОУ 37721689), ТОВ "УРА-ЛОГІСТИК" (код ЄДРПОУ 42993848), ТОВ "ЗІЗЕНЕРГОГРУП" (код ЄДРПОУ 39718552), ТОВ "НЕЙМІНГ-1" (код ЄДРПОУ 42993979) первинні документи на придбання послуг для ТОВ «МІРА ЕНЕРГО» не опосередковувалися реальним рухом активів між ТОВ «МІРА ЕНЕРГО» та наведеними контрагентами-постачальниками.
Дослідивши надані до перевірки документи, інформацію, наявну в інформаційно- аналітичних ресурсах ДПС, Єдиному державному реєстрі судових рішень та податкову інформацію, отриману із зовнішніх джерел, у сукупності, встановлено наступне:
- відсутність у контрагентів - постачальників 1 та 2 ланки будь-яких основних фондів, виробничих потужностей та достатньої кількості трудових ресурсів, короткотривалий період здійснення господарської діяльності, часта зміна засновників та керівників, що ставить під сумнів можливість ведення фінансово-господарської діяльності на підприємствах;
- відсутність реального джерела походження послуг, неможливість визначення реальних контрагентів - постачальників послуг по ланцюгу постачання.
Оцінюючи такі доводи контролюючого органу, суд виходить з такого.
Згідно з п. 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно з п. 134.1 статті 134 ПК України, об'єктом оподаткування є:
прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:
зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);
збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:
збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);
зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об'єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).
Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об'єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.
Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.
дохід за договорами страхування, визначений згідно з підпунктом 141.1.2 пункту 141.1 статті 141 цього Кодексу;
дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно з пунктом 141.4 статті 141 цього Кодексу, з джерелом походження з України;
дохід суб'єктів, які здійснюють випуск та проведення лотерей, підлягає оподаткуванню згідно з пунктом 141.8 статті 141 цього Кодексу;
дохід операторів, отриманий від букмекерської діяльності, азартних ігор (у тому числі казино), крім доходу, отриманого від азартних ігор з використанням гральних автоматів, зменшеного на суму виплачених виплат гравцю, що підлягає оподаткуванню згідно з пунктом 141.5 статті 141 цього Кодексу.
У відповідності до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/ орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Пунктом 188.1 статті 188 ПК України передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).
Пунктом 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 ПК України).
Пунктом 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/ послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Приписами пункту 201.10 статті 201 ПК України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/ послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відповідно до частин 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно підпункту 2.15 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, визначено, що первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув'язка окремих показників.
Таким чином єдиною підставою документального підтвердження спірних сум податкового кредиту мають бути належним чином складені та підписані повноважними особами первинні документи в розумінні наведених норм законодавства.
При вирішенні адміністративної справи № 809/1337/17 у постанові від 04 вересня 2018 року Верховним Судом сформовану обов'язкову для врахування судами правову позицію, згідно з якою презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об'єктивно відтворюють господарські операції, що є об'єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов'язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов'язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного. У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов'язку. За змістом наведених норм, право платника податків на збільшення в податковому обліку сум податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником-платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами згідно пункту 201.11 статті 201 ПК України) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг). Оцінюючи докази, надані сторонами, суди повинні мати на увазі, що сам факт наявності у позивача податкових накладних та інших облікових документів, виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах, а також те, що для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження задекларованих сум податкового кредиту.
Суд звертає увагу на те, що у постанові від 14 лютого 2020 року (адміністративне провадження № К/9901/26975/18) Верховний Суд зробив висновок, що у разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого частиною 1 статті 77 КАС України обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу), повинен довести, що у нього були встановлені законом підстави для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми податкового зобов'язання.
З'ясовуючи обставини щодо реальності вчинення господарської операції, слід ретельно перевіряти доводи контролюючого органу про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або зафіксовані іншими доказами.
Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.
У постанові Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі № 825/3990/14 викладена правова позиція, що недоведеність фактичного здійснення господарської операції позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до акту перевірки встановлено нереальність господарських операцій щодо взаємовідносин позивача з ТОВ "ФЛАНГЕР" (податковий номер 42001436), ТОВ "РЕД БУД" (податковий номер 42605206), ТОВ "САНТ БІЛДІНГ" (податковий номер 41273330), ТОВ "РЕМДОРБУД-ОРАТІВ" (податковий номер 41104815), ТОВ "МІТ ФУД ПРОДАКШН" (попередня назва - ТОВ "ЛІДЕР БУД ЇНДАСТРГ) (податковий номер 41175027) у зв'язку з відсутністю технічної, трудової, технологічної можливості здійснити господарські операції.
Згідно наданих до суду договорів, укладених між позивачем (замовник) та ТОВ «ФЛАНГЕР», ЛОВ "РЕД БУД", ТОВ "САНТ БІЛДІНГ", ТОВ "РЕМДОРБУД-ОРАТІВ", ТОВ "MIT ФУД ПРОДАКШН" (підрядники), останніми виконувалися роботи з ремонту доріг у м. Боярка Київської області.
Так, позивачем надано довідки КБ-2, КБ-3, Акти прийняття робіт з яких вбачається, що субпідрядна організація не залучалася, тобто всі роботи виконувалися ТОВ "ФЛАНГЕР" самостійно.
Водночас, постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2024 року справа №360/3118/21, встановлено, що згідно листа Головного управління Держпродспоживслужби в Луганській області від 07.04.2021 № 01-11/926 встановлено відсутність в реєстрі для ведення автоматизованого обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньобудівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки та інших механізмів, інформації щодо зареєстрованої сільськогосподарської (будівельної) техніки за ТОВ «ФЛАНГЕР».
Як було встановлено під час податкової перевірки, ТОВ "ФЛАНГЕР" паралельно в один той самий період було надано послуги декільком суб'єктом господарювання. Згідно з Єдиним реєстром податкових накладних у ТОВ "ФЛАНГЕР" (податковий номер 42001436) відсутні інші супутні платежі, що характерні для ведення будь-якої господарської діяльності, у т.ч. комунальні платежі, послуги зв'язку та ін.
Водночас, аналіз наданих актів приймання виконаних будівельних робіт (примірна форма №КБ-2в), свідчить, що ТОВ "ФЛАНГЕР" має недостатню кількість трудових ресурсів для виконання великого об'єму робіт в короткий проміжок часу на об'єктах позивача та одночасно на інших об'єктах.
Крім того, інформація про залучення субпідрядних організацій відсутня в наданих позивачем довідках про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (примірна форма КБ-3), актах приймання виконаних будівельних робіт (примірна форма № КБ-2в).
Позивачем надано договір підряду №199/19 від 12 серпня 2019 року. На виконання даного Договору, позивачем надано довідку КБ -З (за липень 2019 року) від 12.08.2019, довідку КБ-2 (за липень 2019 року) від 12.08.2019.
Суд зазначає, що відповідно до пункту 3.1. Договору, підрядник приступає до виконання робіт з дати підписання даного Договору та зобов'язується виконати роботи в термін до 31 серпня 2019 року. Таким чином, надані документи від 12.08.2019 року (за липень 2019 року) не можуть підтверджувати виконання договору підряду №199/19 від 12 серпня 2019 року.
Позивачем надано договір підряду №200/19 від 30 липня 2019 року. На виконання даного Договору, позивачем надано довідку КБ -3 (за липень 2019 року) від 05.08.2019 року, довідку КБ-2 (за липень 2019 року) від 05.08.2019 року.
Суд зазначає, що відповідно до пункту 3.1. Договору, підрядник приступає до виконання робіт з дати підписання даного Договору та зобов'язується виконати роботи в термін до 31 серпня 2019 року. Таким чином, надані документи від 05.08.2019 року (за липень 2019 року) не можуть підтверджувати виконання договору підряду №200/19 від 30 липня 2019 року.
Позивачем надано договір підряду №194/19 від 30 липня 2019 року. На виконання даного Договору, позивачем надано довідку КБ -3 (за липень 2019 року) від 05.08.2019 року, довідку КБ-2 (за липень 2019 року) від 05.08.2019 року.
Суд зазначає, що відповідно до пункту 3.1. Договору, підрядник приступає до виконання робіт з дати підписання даного Договору та зобов'язується виконати роботи в термін до 31 серпня 2019 року. Таким чином, надані документи від 05.08.2019 року (за липень 2019 року) не можуть підтверджувати виконання договору підряду №194/19 від 30 липня 2019 року.
Також в даному договорі відсутній підпис «Підрядника».
Позивачем надано договір підряду №195/19 від 30 липня 2019 року. На виконання даного Договору, позивачем надано довідку КБ -3 (за липень 2019 року) від 05.08.2019 року, довідку КБ-2 (за липень 2019 року) від 05.08.2019.
Суд зазначає, що відповідно до пункту 3.1. Договору, підрядник приступає до виконання робіт з дати підписання даного Договору та зобов'язується виконати роботи в термін до 31 серпня 2019 року. Таким чином, надані документи від 05.08.2019 року (за липень 2019 року) не можуть підтверджувати виконання договору підряду №194/19 від 30 липня 2019 року.
Позивачем надано договір підряду №197/19 від 31 липня 2019 року. На виконання даного Договору, позивачем надано довідку КБ -3 (за липень 2019 року) від 05.08.2019 року, довідку КБ-2 (за липень 2019 року) від 05.08.2019 року.
Суд зазначає, що відповідно до пункту 3.1. Договору, підрядник приступає до виконання робіт з дати підписання даного Договору та зобов'язується виконати роботи в термін до 31 серпня 2019 року. Таким чином, надані документи від 05.08.2019 року (за липень 2019 року) не можуть підтверджувати виконання договору підряду №197/19 від 31 липня 2019 року.
Позивачем надано договір підряду №201/19 від 31 липня 2019 року. На виконання даного Договору, позивачем надано довідку КБ -3 (за липень 2019 року) від 05.08.2019 року, довідку КБ-2 (за липень 2019 року) від 05.08.2019 року.
Суд зазначає, що відповідно до пункту 3.1. Договору, підрядник приступає до виконання робіт з дати підписання даного Договору та зобов'язується виконати роботи в термін до 31 серпня 2019 року. Таким чином, надані документи від 05.08.2019 року (за липень 2019 року) не можуть підтверджувати виконання договору підряду №201/19 від 31 липня 2019 року.
Водночас, позивачем не надано Дозволів на виконання робіт та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування (Поточний / Капітальний ремонт доріг), які передбачені Законом України «Про охорону праці», Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та Постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 року №1107 «Про затвердження Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки» по ТОВ "ФЛАНГЕР".
Також не надано ліцензії на виконання робіт, дозволи охорони праці, накази про призначення осіб, відповідальних за охорону праці, за виконання робіт, за електробезпеку, за пожежну безпеку, за безпечне переміщення вантажів та роботу вантажопідйомних механізмів, про призначення матеріально відповідальних осіб, наказів про призначення виконавців робіт та майстрів, геодезистів, журнал з охорони праці та журнал загальних робіт, акти індивідуального та комплексного випробування та акти про прийняття результатів виконаних за даним договором робіт. Не надано технічні паспорти, будь-яких документів, які б могли підтвердити графіки виконання будівельних робіт та іншої проектної документації, щоб могла розкрити зміст виконання певних обсягів робіт визначеним календарним планом, також дата та час початку/закінчення виконання робіт.
Крім того, судом відносно контрагента позивача ТОВ "РЕД БУД" встановлено, що ТОВ "РЕД БУД", крім робіт для КП "БОЯРСЬКЕ ГВУЖКГ", також здійснено в значних обсягах Будівельні роботи, Генпідрядні послуги. Ремонтно-будівельні роботи, Роботи з розробки та виготовлення проектно-кошторисної документації, на адресу 7 суб'єктів господарювання (місцезнаходження - м. Київ та Донецькій області) та неплатників ПДВ, при цьому згідно номенклатури виписаних податкових накладних роботи виконувались також у Харківській та Черкаській областях, що, з урахуванням чисельності працюючих ТОВ "РЕД БУД" та його контрагентів, їх кваліфікації та віддаленості об'єктів, ставить під сумнів можливість здійснення останнім господарської діяльності.
Позивачем не надано по контрагенту ТОВ "РЕД БУД" договори, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (примірка форма КБ-3), акти приймання виконаних будівельних робіт (примірна форма №КБ-2в) щодо проведення робіт на інших об'єктах відповідно до виписаних податкових накладних та даних згідно з оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками».
Також позивачем не надано не надано дозволи або інші документи на допуск (залучення) працівників сторонніх організацій та відвідувачів для виконання робіт на відповідних об'єктах, дозволів на виконання робіт та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування (Будівельні роботи), які передбачені Законом України «Про охорону праці», Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та Постановою КМУ від 26.10.2011 року №1107 «Про затвердження Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки» по ТОВ "РЕД БУД".
Також, позивачем не надано не надано журнал заїзду та виїзду автомобільного транспорту; журналу надходження вантажів (форма затверджена наказом Мінстату України від 21.06.1996 №193) щодо ТОВ "РЕД БУД"; відсутні тимчасові перепустки на територію позивача для працівників ТОВ "РЕД БУД".
Крім того, при вирішенні справи судом встановлено, що загальна сума коштів по взаємовідносинам між ТОВ "САНТ БІЛДІНГ" (41273330) та позивачем за листопад-грудень 2017 року становить 2353752,65 грн., у т.ч. ПДВ - 392292,11 грн., з них «реєстрацію зупинено» на суму ПДВ - 147109,56 грн. та не включено до складу податкового кредиту у розмірі ПДВ 147109,56 грн.
При цьому, згідно укладеного Договору від 01.11.2017 №211/17, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (примірка форма КБ-3) та оборотно-сальдової відомості по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» загальна сума коштів по взаємовідносинам між ТОВ "САНТ БІЛДІНГ" (податковий номер 41273330) та позивачем за листопад-грудень 2017 року становить 1471095,29 грн., у т.ч. ПДВ - 245182,55 грн.
Суду не надано документи (додаткову угоду, інше) про зміну ціни договору відповідно до наданих до перевірки договорів, податкових накладних, довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (примірка форма КБ-3), оборотно-сальдової відомості по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками».
Здійснивши детальний аналіз наданих актів приймання виконаних будівельних робіт (примірна форма №КБ-2в), судом встановлено, що ТОВ "САНТ БІЛДІНГ" (податковий номер 41273330) має недостатню кількість трудових ресурсів для виконання великого об'єму робіт в короткий проміжок часу.
Крім того, інформація про залучення субпідрядних організацій відсутня в наданих позивачем довідках про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (примірна форма КБ-3), актах приймання виконаних будівельних робіт (примірна форма № КБ-2в).
Позивачем не надано суду дозволів на виконання робіт та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування (Спеціалізовані будівельні роботи), які передбачені Законом України «Про охорону праці», Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та Постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 №1107 «Про затвердження Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки» по ТОВ "САНТ БІЛДІНГ" (41273330).
Також не надано ліцензії на виконання робіт, дозволи охорони праці, накази про призначення осіб, відповідальних за охорону праці, за виконання робіт, за електробезпеку, за пожежну безпеку, за безпечне переміщення вантажів та роботу вантажопідйомних механізмів, про призначення матеріально відповідальних осіб, наказів про призначення виконавців робіт та майстрів, геодезистів, журнал з охорони праці та журнал загальних робіт, акти індивідуального та комплексного випробування та акти про прийняття результатів виконаних за даним договором робіт.
Також позивачем не надано журнал заїзду та виїзду автомобільного транспорту; журналу надходження вантажів (форма затверджена наказом Мінстату України від 21.06.1996 №193) щодо ТОВ "САНТ БІЛДІНГ" (41273330); відсутні тимчасові перепустки на територію позивача для працівників ТОВ "САНТ БІЛДІНГ" (податковий номер 41273330) або працівникам інших субпідрядних організацій для виконання робіт передбачених предметом Договору № 211/17 від 01 листопада 2017 року.
Враховуючи незначну кількість працівників та специфіку операцій, які потребують значного обсягу трудовитрат, особистої участі персоналу та не співвідносні з наявним трудовим ресурсом для надання послуг, неможливо підтвердити виконання ТОВ "САНТ БІЛДІНГ" (41273330) оформлених господарських операцій для позивача.
Крім того, згідно даних ЄРПН, ТОВ "САНТ БІЛДІНГ", крім робіт для позивача, також здійснено Благоустрій дитячого майданчика, Будівельні роботи, Будівельно-монтажні роботи, Виконання робіт з проектування, Електромонтажні та пусконалагоджувальні роботи, Капітальний ремонт, Оздоблювальні роботи, Обслуговування та монтаж обладнання, на адресу 12 суб'єктів господарювання (місцезнаходження - м. Київ, Донецька, Київська, Харківська, Хмельницька області), при цьому згідно номенклатури виписаних податкових накладних роботи виконувались також у м. Житомирі, що, з урахуванням чисельності працюючих ТОВ "САНТ БІЛДІНГ" та його контрагентів, їх кваліфікації та віддаленості об'єктів, ставить під сумнів можливість здійснення останнім господарської діяльності.
Крім того, згідно наявного у матеріалах справи листа Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області, згідно даних уніфікованої автоматизованої електронно-облікової системи «AgroTech» відсутня зареєстрована техніка за ТОВ "ФЛАНГЕР» (податковий номер 42001436), ТОВ "РЕД БУД" (податковий номер 42605206), ТОВ "САНТ БІЛДІНГ" (податковий номер 41273330), ТОВ "РЕМДОРБУД-ОРАТІВ" (податковий номер 41104815), ТОВ "MIT ФУД ПРОДАКШН" (податковий номер 41175027), що підтверджує наведені вище висновки суду щодо відсутності ознак реального виконання сторонами своїх зобов'язань у межах наведених правовідносин.
Враховуючи все зазначене вище вбачається, що обґрунтованими є викладені відповідачем в акті перевірки висновки про порушення позивачем вимог податкового законодавства у наведеній частині, що стосується його взаємовідносин з вказаним контрагентами. А тому, відповідно, обґрунтованими є і викладені відповідачем в акті перевірки висновки про порушення позивачем вимог податкового законодавства.
Як наслідок, правомірними та такими, що не підлягають скасуванню, є оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідача, що ґрунтуються на зазначених висновках акту перевірки.
Беручи до уваги зазначене вище у сукупності, суд вважає, що відповідачем, за час розгляду справи, на виконання вимог частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) було доведено правомірність прийнятих ним оскаржуваних рішень.
Відповідно до статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:
1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За наслідком здійснення аналізу оскаржуваних рішень на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -
У задоволенні адміністративного позову комунального підприємства «Боярське головне виробниче управління житлово-комунального господарства «Боярської міської ради» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Колеснікова І.С.