30 жовтня 2025 року м. Київ справа №320/14890/24
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась фізична особа - підприємець ОСОБА_1 з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення щодо можливості чи неможливості своєчасного виконання платником податків свого податкового обов'язку Головного управління ДПС у м. Києві - відокремленого підрозділу ДПС України від 29.11.2022 №68499/6/26-15-24-01-15-15.
Позовні вимоги мотивовані протиправністю рішення щодо можливості чи неможливості своєчасного виконання платником податків свого податкового обов'язку Головного управління ДПС у м. Києві - відокремленого підрозділу ДПС України від 29.11.2022 №68499/6/26-15-24-01-15-15.
Відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти задоволення позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування наказу ГУ ДПС у м. Києві від 08.02.2024 №673-п «Про проведення документальної планової виїзної перевірки платника податків ОСОБА_1 » заперечує. Крім того, відповідачем подано клопотання про закриття провадження у справі.
Однак, суд не приймає до розгляду вказаний відзив та клопотання, оскільки вони не стосуються предмета спору.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.04.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ФОП ОСОБА_1 здійснювала підприємницьку діяльність з використанням найманої праці за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 .
Як стверджує позивач, вказані вище села були окуповані в лютому - березні 2022 року та її торгові об'єкти були частково зруйновані та пограбовані, про що, зокрема, свідчить довідка по факту пошкодження майна, що за адресою: АДРЕСА_1 , видана начальником слідчого відділу Броварського РУП ГУНП в Київській області підполковником поліції О. Шаповаловим.
На підставі викладеного позивач 20.07.2022 та 28.09.2022 звернулась до ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДПС у м. Києві з повідомленням та заявою про неможливість вивезення первинних документів (в порядку п.п. 69.28 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України). У повідомленні позивач повідомляла про втрату первинних, фінансових, господарських документів та комп'ютерної техніки з інформаційними базами даних.
Відповідачем 19.10.2022 прийнято попереднє рішення щодо можливості чи неможливості своєчасного виконання платником податків свого податкового обов'язку №60154/6/26-15-24-01-15-15, яким у зв'язку з недостатністю документів, що підтверджують неможливість виконання платником податків податкових зобов'язань, запропоновано надати додаткові документи.
Відповідачем 29.11.2022 прийнято рішення №68499/6/26-15-24-01-15-15 щодо можливості своєчасного виконання платником податків свого податкового обов'язку, відповідно до якого платником податків не подано до контролюючого органу додаткові документи протягом 10 календарних днів з моменту отримання попереднього рішення від 19.10.2022.
У порядку адміністративного оскарження вказане рішення залишено без змін.
Позивач, вважаючи оскаржуване рішення протиправним, звернувся до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
На підставі пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Відповідно до пункту 36.5 статті 36 Податкового кодексу України відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
У подальшому затвердженими відповідними законами України дія воєнного стану продовжувалася та діє на теперішній час.
Законом України від 12 травня 2022 року №2260-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану" (далі - Закон №2260), який набрав чинності 27 травня 2022 року, внесено зміни до пункту 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, згідно з яким тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №2102-IX, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті.
Відповідно до положень підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України у разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов'язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов'язковим виконанням таких обов'язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.
При цьому, підпунктом 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України визначено, що порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов'язків, визначених у цьому підпункті, та перелік документів на підтвердження затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Пунктом 69.28 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, установлено, що до платників податків/податкових агентів, які провадили діяльність на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, та на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, і не можуть пред'явити первинні документи, на підставі яких здійснюється облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, як виняток із положень статті 44 цього Кодексу застосовуються спеціальні правила для підтвердження даних, визначених у податковій звітності.
Підставами неможливості пред'явлення первинних документів є втрата (знищення чи зіпсуття) первинних документів або знаходження їх на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, та на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, у разі якщо їх неможливо вивезти або їх вивезення пов'язане з ризиком для життя чи здоров'я платника податків, фізичних осіб чи неможливе у зв'язку з адміністративними перешкодами, встановленими органами влади.
У разі втрати та/або неможливості вивезення первинних документів платник податків/податковий агент подає до контролюючого органу в довільній формі повідомлення про неможливість вивезення первинних документів, підписане керівником підприємства та головним бухгалтером, в якому зазначаються: обставини, що призвели до втрати та/або неможливості вивезення первинних документів, податкові (звітні) періоди, а також загальний перелік первинних документів (за можливості - із зазначенням реквізитів).
Дані та показники податкової звітності платника податків/податкового агента за податкові (звітні) періоди, зазначені у повідомленні, не можуть бути піддані сумніву лише на підставі відсутності первинних документів. Подане повідомлення є також підставою для збереження витрат (включаючи витрати у зв'язку з придбанням цінних паперів/корпоративних прав) та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток (включаючи від'ємний фінансовий результат за операціями з цінними паперами/корпоративними правами), та/або податкового кредиту з податку на додану вартість, та/або суми від'ємного значення податку на додану вартість минулих податкових (звітних) періодів без наявності договірних, розрахункових, платіжних та інших первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Після подання до контролюючого органу повідомлення про неможливість вивезення первинних документів у зв'язку з їх знаходженням на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, та на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, запроваджується мораторій на проведення документальних перевірок щодо зазначених у повідомленні податкових (звітних) періодів.
Якщо після подання повідомлення про неможливість вивезення первинних документів платнику податків/податковому агенту стане відомо про втрату таких документів, такий платник податків/податковий агент зобов'язаний подати до контролюючого органу повідомлення про втрату первинних документів із зазначенням обставин такої втрати.
Платники податків/податкові агенти, які подали повідомлення про втрату первинних документів відповідно до цього підпункту, не підлягають перевірці контролюючим органом щодо зазначених у повідомленні податкових (звітних) періодів, у тому числі після завершення дії воєнного стану.
Втрата документів, що не пов'язана з проведенням на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, та на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, бойових дій, не надає права платнику податків/податковому агенту застосовувати положення цього підпункту.
Обов'язок доведення відсутності підстав для застосування положень цього підпункту покладається на контролюючий орган. Платник податків/податковий агент, який безпідставно застосував положення цього підпункту, вважається таким, що ухиляється від сплати податків, та несе відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.
У разі відмови у застосуванні положень цього підпункту контролюючий орган не пізніше одного місяця з дати отримання відповідного повідомлення від платника податків/податкового агента видає вмотивоване рішення із зазначенням підстави та доказів такої відмови.
Рішення контролюючого органу може бути оскаржено в адміністративному чи судовому порядку. До винесення остаточного рішення по справі контролюючий орган не може піддавати сумніву показники податкової звітності, а також ініціювати проведення будь-якої перевірки платника податків/податкового агента щодо податкових (звітних) періодів, зазначених у відповідному повідомленні.
У податкових (звітних) періодах, зазначених у відповідному повідомленні, не може бути переглянуто у бік збільшення суми податкових зобов'язань з податків і зборів, задекларовані в податкових деклараціях за зазначені податкові (звітні) періоди, у бік збільшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, задекларовані в податкових деклараціях/розрахунках за зазначені податкові (звітні) періоди, у бік збільшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, заявлені в податкових деклараціях за зазначені звітні періоди.
Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, та територій, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, визначається Кабінетом Міністрів України.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що у разі, якщо платник податків позбавлений можливості вивезти первинні документи, на підставі яких здійснюється облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, у зв'язку з їх знаходженням на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України, зокрема, такий суб'єкт господарювання зобов'язаний повідомити про ці обставини податковий орган. Контролюючий орган в свою чергу розглядає таке повідомлення та відповідно приймає вмотивоване рішення про мораторій на проведення перевірок або відмову у задоволенні повідомлення із зазначенням підстави та доказів такої відмови.
Крім того, нормою підпункту 69.28 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, як і загальною нормою частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, обов'язок доведення вказаної обставини покладено на контролюючий орган.
З аналізу викладених положень Податкового кодексу України вбачається, що у разі, якщо платник податків втратив (у зв'язку зі знищенням чи зіпсуттям) первинні документи або останні знаходяться на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, та на тимчасово окупованих РФ територіях України, у разі якщо їх неможливо вивезти або їх вивезення пов'язане з ризиком для життя чи здоров'я платника податків, фізичних осіб чи неможливе у зв'язку з адміністративними перешкодами, встановленими органами влади, зокрема, такий суб'єкт господарювання зобов'язаний повідомити про ці обставини податковий орган.
Заява платника податків про втрату документів, не потребує будь-яких доказів, зокрема документів, актів, фото, відео, свідчень очевидців та ін. Діє презумпція правдивості заяви платника податків, доти поки не буде спростовано протилежне. У разі незгоди з можливістю застосування до платника податків положень п. 69.28, саме контролюючий орган повинен надавати докази на підтвердження своєї позиції. У разі відмови у застосуванні положень цього підпункту контролюючий орган не пізніше одного місяця з дати отримання відповідного повідомлення від платника податків/податкового агента видає вмотивоване рішення із зазначенням підстави та доказів такої відмови.
Відмовляючи позивачу у застосуванні положень підпункту 69.28 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, відповідач вказав, що платник податків не подав до контролюючого органу додаткові документи протягом 10 календарних днів з моменту отримання попереднього рішення від 19.10.2022.
Однак, з матеріалів справи вбачається, що позивачем до відповідача направлялись додаткові документи, що підтверджується рішенням ДПС України про результати розгляду скарги від 27.09.2023 №28660/6/99-00-06-02-01-06.
Суд зазначає, що факт ведення бойових дій на території села Богданівка та села Нова Басань є загальновідомим і не підлягає окремому доказуванню та доведенню.
До того ж, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 № 1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією» перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони з урахуванням пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій.
На виконання цієї постанови Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України було затверджено перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією (наказ від 22.12.2022 № 309).
Прийняття Кабінетом Міністрів України постанови № 1364 лише 06.12.2022, а так само і втрата чинності наказом Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 № 75 не скасовує факт ведення бойових дій у вказаних вище селах Київської та Чернігівської областей.
В оскаржуваному рішенні відповідач не заперечує та не спростовує факт знищення документів позивача.
Ключовим, на думку суду, при застосуванні приписів підпункту 69.28 пункту 69 розділу ХХ Податкового кодексу України є те, що обов'язок доведення відсутності підстав для застосування положень цього підпункту покладений законодавцем на контролюючий орган, а не на платника податків. За змістом цієї норми платник письмово, у довільній формі повідомляє контролюючий орган про обставину втрати (знищення чи зіпсуття) первинних документів, а контролюючий орган (у випадку відмови у застосуванні наведеного підпункту) протягом одного місяця має видати вмотивоване рішення із зазначенням підстави та доказів такої відмови.
Отже, контролюючий орган має один місяць з дня отримання повідомлення для перевірки обставин, зазначених платником податків, збору доказів, які підтверджують відсутність підстав для застосування підпункту 69.28 пункту 69 розділу ХХ Податкового кодексу України.
Однак, таких доказів відповідачем до суду надано не було.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
До позовної заяви позивачем додано докази сплати судового збору у сумі 2684,00грн. (платіжна інструкція №7456 від 27.12.2023).
Оскільки суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві підлягає судовий збір у розмірі 2684,00грн.
Керуючись ст. ст. 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський окружний адміністративний суд, -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення щодо можливості чи неможливості своєчасного виконання платником податків свого податкового обов'язку Головного управління ДПС у м. Києві від 29.11.2022 №68499/6/26-15-24-01-15-15.
Стягнути на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лапій С.М.