31 жовтня 2025 року м. Київ справа №320/10335/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панченко Н.Д., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548; 08500, Київська область, м. Фастів, вул. Саєнка, буд. 10), та Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (код ЄДРПОУ: 20453063; 88000, Україна, Закарпатська обл., місто Ужгород, площа Народна, будинок, 4) в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області №104350010106 від 07.02.2025 року про відмову у призначені пенсії ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу періоди роботи з 17.08.1993 по 28.01.1997, згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_2 від 05.06.1992, а також призначити пенсію ОСОБА_1 за віком на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 30.01.2025 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що спірним рішенням йому відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах за Списком №1, відповідно до пункту 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058) у зв'язку з відсутність необхідного пільгового стажу.
Позивач не погоджується з правомірністю прийняття відповідачем спірного рішення, оскільки зазначає, що виконав всі вимоги законодавства для призначення йому пенсії на пільгових умовах, зокрема, на момент подачі заяви про призначення пенсії йому вже виповнився 51 рік, має більше 9-ти років пільгового (спеціального) стажу (за Списком №1), загальний страховий стаж роботи становить понад 35 років, а отже він має право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на 9 років, відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.03.2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (у письмовому провадженні).
Відповідач правом на надання відзиву не скористався, про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі був проінформований шляхом направлення на електронну адресу копії ухвали про відкриття спрощеного провадження за ст. 263, підписану кваліфікованим електронним підписом головуючого судді, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа від 06.03.2025 о 23:30.
Відтак останнім днем на подання відзиву на позовну заяву було 24.03.2025.
Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з частиною другою статті 175 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт № НОМЕР_3 .
Відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_2 від 05.06.1992 року, загальний страховий стаж позивача становить понад 35 років, що не заперечується відповідачем.
Окрім того, позивач з 08.12.2018 року по теперішній час безпосередньо зайнятий на роботах, що передбачені постановою ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 29.12.87 за №1497-378 та постановою Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 05.06.86 за № 665-195, які дають право на державну пенсію на пільгових умовах у відповідності до Списку №1, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.56 № 1173, що підтверджується довідками від 18.12.2024 року №07/200-565 та №07/200-564 ПрАТ «ДТЕК КИЇВСЬКІ РЕГІОНАЛЬНІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ», трудовою книжкою позивача та наказами про проведення атестації робочих місць за умовами праці.
Судом встановлено, що позивач в січні 2025 звернувся до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком, однак за результатом розгляду документів, за принципом екстериторіальності, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області було прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за віком №104350010106 від 07.02.2025.
Підставою для відмови у призначенні пенсії стало те, що пільговий стаж особи становить 5 років 6 місяців 8 днів, що не дає право на зменшення пенсійного віку. За результатами розгляду документів, доданих до заяви - до страхового стажу позивачу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки від 01.09.1989 НОМЕР_2 , з 17.08.1993 по 28.01.1997, оскільки в записі відсутня назва організації. Окрім того, позивачеві було усно роз'яснено, що до пільгового стажу позивачу не зараховано період роботи з 08.12.2018 по 31.05.2019 на підприємстві ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі», оскільки, на думку відповідача, не надано наказ про проведення атестації робочого місця на підприємстві.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови у призначенні пенсії позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсії, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.03.2003 №1058-IV.
Частиною першою статті 9 Закону №1058 передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до частити першої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Згідно з пунктом першим частини другої статті 114 Закону №1058, працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи; жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи.
У разі призначення пенсій на пільгових умовах відповідно до частин другої і третьої цієї статті проводиться взаємне зарахування періодів роботи, передбачених цією статтею, за умови що роботи, які зараховуються, дають право на пенсію на аналогічних або більш пільгових умовах (ч. 5 ст. 114 Закону № 1058).
Контроль за правильністю застосування списків на пільгове пенсійне забезпечення і якістю проведення атестації робочих місць на підприємствах та в організаціях, підготовка пропозицій щодо вдосконалення таких списків покладаються на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю (ч. 6 ст. 114 Закону № 1058-IV).
З огляду на наведене, вказані обставини дають підстави для висновку, що для осіб, які мають право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, відповідно до п. 1 ч.2 ст. 114 Закону №1058, вік виходу на пенсію становить 50 років, і за наявності страхового стажу не менше, зокрема, 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на роботах за Списком №1.
Працівникам, які мають не менше половини стажу на зазначених роботах за Списком №1 (для чоловіків - 5 років), призначається пенсія із зменшенням пенсійного віку - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.
Як встановлено судом, відповідачем у спірному рішенні про відмову у призначенні пенсії від 07.02.2025 року №104350010106 зазначено, що, до пільгового стажу позивача зараховано 5 років 6 місяців 8 днів, що є недостатнім для призначення пенсії на пільгових умовах та було усно роз'яснено, що до пільгового стажу позивачу не зараховано період роботи з 08.12.2018 по 31.05.2019 на підприємстві ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі», оскільки, на думку відповідача, не надано наказ про проведення атестації робочого місця на підприємстві.
Так, відповідно до записів, які містяться в трудовій книжці серії НОМЕР_2 , ОСОБА_1 , зокрема: з 08.12.2018 року по 01.06.2022 року працював на посаді електрослюсаря з ремонту устаткування розподільчих пристроїв 5 розряду, а з 01.06.2022 року по теперішній час працює на посаді електромонтера диспетчерського устаткування та телеавтоматики 6 розрядку Експлуатаційної дільниці Чорнобильського районного підрозділу у ПрАТ «ДТЕК КИЇВСЬКІ РЕГІОНАЛЬНІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» /записи №24-27/.
Як вбачається із довідки від 18.12.2024 року №07/200-565 ПрАТ «ДТЕК КИЇВСЬКІ РЕГІОНАЛЬНІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» позивач був безпосередньо зайнятий на роботах, що передбачені постановою ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 29.12.87 за №1497-378 та постановою Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 05.06.86 за № 665-195, які дають право на державну пенсію на пільгових умовах у відповідності до Списку №1, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.56 № 1173 - з « 08» грудня 2018 р. по теперішній час. Час указаної роботи зараховується до стажу при нарахуванні пенсії у полуторному розмірі.
Займані позивачем посади пов'язані з роботами із шкідливими і важкими умовами праці та передбачені Списком №1 розділу ХХІІ «Роботи з радіоактивними речовинами та джерелами іонізуючих випромінювань і берилієм», який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 р. № 461 (зі змінами, внесеними постановою КМУ №479 від 04.07.2017), що підтверджується довідками від 18.12.2024 року №07/200-565 та №07/200-564 ПрАТ «ДТЕК КИЇВСЬКІ РЕГІОНАЛЬНІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ», трудовою книжкою позивача та наказами про проведення атестації робочих місць за умовами праці.
Окрім того, Чорнобильський районний підрозділ ЗАТ «А.Е.S. Київобленерго», код за ЄДРПОУ - 23243188, яке на даний час перейменовано в ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі», в якому працює позивач, наявне в Переліку підприємств, установ і організацій зони відчуження, працівники яких зайняті повний робочий день, мають право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1, який затверджений наказом МНС України від 13.03.2012 № 576.
Так, відповідно до ч.1 ст.56 Закон України від 28.02.1991 №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», час роботи, служби (в тому числі державної) з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у зоні відчуження зараховується до стажу роботи, стажу державної служби, вислуги років, яка надає право на пенсію за вислугу років відповідно до ЗУ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб": до 1 січня 1988 року - у потрійному, а з 1 січня 1988 року до 1 січня 1993 року - у полуторному розмірі (у тому числі за списком № 1). З 1 січня 1993 року та в наступні роки пільги з обчислення стажу роботи у зоні відчуження визначаються Кабінетом Міністрів України.
Постановами Кабінету Міністрів України від 29.02.1996 р. № 250, від 30.06.1998 р. № 982, від 07.02.2000 р. № 223, від 29.01.2003 р. № 137, від 27.04.2006 р. № 571, від 10.09.2008 р. № 831 «Про доплати особам, які працюють у зоні відчуження» (з наступними неодноразовими змінами) передбачено, що особам, які постійно працюють або виконують службові обов'язки у зоні відчуження, час роботи зараховується до стажу роботи і вислуги років в полуторному розмірі (в тому числі за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість яких повний робочий день дає право на пенсію на віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 р. № 36).
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36 затверджено Список № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, та за вказаним списком п. 22.1-1 «г» розділу І Роботи на підприємствах, у науково-дослідних інститутах, лабораторіях, конструкторських і дослідно-конструкторських організаціях і медичних установах підрозділу XXII Роботи з радіоактивними речовинами іонізуючих випромінювань і берилієм працівники, віднесені працівники зайняті повний робочий день у зоні відчуження на підприємствах, в установах і організаціях, перелік яких затверджується Мінприроди за погодженням з Мінсоцполітики та МОЗ та установлено, що визначеним в позиції 22.1-1г працівникам призначається пенсія за віком на пільгових умовах починаючи з 1 січня 2010 року згідно з Постановою КМ № 173 (173-2010-п) від 24.02.2010.
Постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 №461 втратила з 03.08.2016 чинність зазначена вище постанова Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах».
Відповідно до розділу XXII підрозділу 4 до СПИСКУ № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 р. № 461, відносяться роботи в зоні відчуження, а саме: працівники, зайняті на роботах у зоні відчуження, сумарна щільність забруднення території якої радіонуклідами становить 100 кБк/м2 і більше.
Згідно з вимогами п. 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 1 грудня 2005 року за №1451/11731 (далі - Порядок №383) при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.
До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 р. та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 р.
Відповідно до пункту 10 Порядку № 383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку № 637.
Відповідно до вимог пункту 4.2 вказаного Порядку №383 результати атестації (як уперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, упродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінились докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
Згідно з вимогами п. 4.3 Порядку №383 у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць) до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи зі шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.
З урахуванням вказаного вище положення п. 10 Порядку №383 суд констатує, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджений відповідно до положень Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XIІ постановою Кабінету Міністрів України 01.08.1992 № 442 (далі - Порядок №442), та Методичними рекомендаціями затвердженими постановою Міністерства праці України від 01.09.1992 № 41.
Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.
Згідно з вимогами пункту 4 Порядку №442 та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.
Атестація робочих місць відповідно до Порядку №442 та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.
За змістом пунктів 8 та 9 Порядку №442 проведення атестації робочих місць відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.
При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку №1, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку №442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов'язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.
Відповідно, суд робить висновок, що особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №1, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком №1, при цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці, такі дії чи бездіяльність власника підприємств або уповноваженого ним органу не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.
Суд констатує, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 19 лютого 2020 р. по справі № 520/15025/16-а.
Суд зазначає, що право на пенсійне забезпечення особи не повинно безумовно залежати від дій чи бездіяльності осіб, які ведуть облік трудового стажу своїх працівників і відповідно зберігають всю інформацію щодо проходження їх трудової служби на підприємстві, установі чи організації, здійснюють відповідні записи до трудової книжки, в разі необхідності видають необхідні довідки, відповідно до положень Порядку № 637.
Відповідно, не можна вважати зазначені записи в трудовій книжці позивача недостатніми для встановлення обставин призначення на посаду, періоду роботи на призначеній посаді, саму посаду, професію, характер роботи та інші відомості, які надають можливість встановити чи спростувати належність особи до певного Списку.
Також суд зазначає, що витребування Пенсійним фондом від заявника пенсіонера додаткових документів, згідно з положенням Порядку № 637, а саме: уточнюючих довідок, в яких має бути зазначено періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи: розділ, підрозділ, пункт, найменування спискiв або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видані зазначені довідки, можливо лише у тому випадку, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу (п. 20 Порядку № 637).
В даному випадку, в трудовій книжці та наданих документах до Пенсійного фонду, а саме накази ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі», довідка Державної служби України з питань праці №КВ/75/82/Д від 21.05.2019, підтверджено періоди роботи, що надають право на призначення ОСОБА_1 пільгової пенсії, в інших випадках, Пенсійний фонд відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 25.11.2005 №22-1, уповноважений здійснювати відповідні запити до підприємств, установ та організацій задля зібрання додаткових документів та необхідної уточнюючої інформації щодо обрахування необхідного стажу для виходу заявника на пенсію.
Отже, дії відповідача щодо не врахування вказаного спірного періоду роботи ОСОБА_1 , а саме з 08.12.2018 по 31.05.2019 до пільгового стажу, оскільки не надано наказ про проведення атестації робочого місця на підприємстві - є неправомірними.
Таким чином, на момент подачі заяви про призначення пенсії пільговий стаж позивача (за Списком №1) з урахуванням кратності становить - 9 років, 2 місяці, 19 дні, що дає право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на 9 років (на 1 рік за кожний повний рік роботи за Списком №1).
Також суд зазначає про необґрунтованість посилання відповідача на не врахування періоду роботи згідно трудової книжки від 01.09.1989 НОМЕР_2 , з 17.08.1993 по 28.01.1997, оскільки в записі відсутня назва організації, оскільки це спростовується історичною довідкою №3 від 21.02.2025 року та архівною довідкою №39 від 21.02.2025 року, які видані Комунальною установою Поліської селищної ради «Поліський трудовий архів», якими підтверджено місце роботи позивача в колгоспі «Нива».
Так, відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Кабінет Міністрів України постановою від 12.08.1993 № 637 затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).
Пунктом 1 Порядку № 637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 3 Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка працівника.
Вказаний висновок узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.12.2019 по справі № 235/805/17, від 06.12.2019 по справі № 663/686/16-а, від 06.12.2019 по справі № 500/1561/17, від 05.12.2019 по справі №242/2536/16-а.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Частиною шостою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Враховуючи вищенаведену позицію Верховного Суду, суд зазначає, що відповідачем неправомірно не зараховано до страхового стажу період роботи позивача з 17.08.1993 по 28.01.1997, оскільки в записі трудової книжки відсутня назва організації.
Відповідно, позивач не має нести відповідальності за дії чи бездіяльність органу та його посадової особи щодо порядку ведення трудової книжки, внесення до неї записів та виправлення, а також, суд ураховує, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року в справі №754/14898/15-а.
Враховуючи те, що на дату звернення із заявою про призначення зазначеної пенсії позивач мав загальний страховий стаж понад 35 років, з них пільговий стаж понад 9 років, суд дійшов висновку, що позивач має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 на 9 років, а відповідач протиправно відмовив позивачу у призначенні зазначеної пенсії.
У зв'язку з цим, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області №104350010106 від 07.02.2025 про відмову у призначенні позивачу пенсії на пільгових умовах відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Враховуючи, що спірне рішення було прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області, суд вважає за необхідне зобов'язати саме вказаного відповідача призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах, оскільки саме цей орган порушив права позивача та, відповідно, має їх відновити.
При цьому суд зазначає, що задоволення позову у такий спосіб не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача, з огляду на таке.
Так, згідно з Рекомендацією №R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 №1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.
Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
Отже, у разі відсутності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Оскільки відповідач неправомірно відмовив позивачу у призначенні пенсії на пільгових умовах, у той час як право на отримання пенсії підтверджується документально, суд вважає, що у даному випадку у відповідача відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень.
З урахуванням викладеного, враховуючи підтвердження обґрунтованості позовних вимог відповідними доказами, суд вважає, що позов слід задовольнити частково.
Вирішуючи питання стосовно розподілу судових витрат, суд враховує таке.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною третьою цієї статті визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 1211,60 грн., що підтверджується квитанцією, яка наявна у матеріалах справи. Вказана сума судового збору підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, як органу, протиправна поведінка якого призвела до виникнення спору.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області №104350010106 від 07.02.2025 року про відмову у призначені пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (код ЄДРПОУ 20453063; 88000, Україна, Закарпатська обл., місто Ужгород, площа Народна, будинок, 4) зарахувати ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до загального страхового стажу періоди роботи з 17.08.1993 по 28.01.1997, згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_2 від 05.06.1992, а також призначити пенсію ОСОБА_1 за віком на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 30.01.2025 року.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять грн. 20 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (код ЄДРПОУ 20453063; 88000, Україна, Закарпатська обл., місто Ужгород, площа Народна, будинок, 4).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 31.10.2025.
Суддя Панченко Н.Д.