29 серпня 2025 року справа №640/8855/22
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Лиска І.Г., розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків до Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «УКРІНТЕРЕНЕРГО», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Міністерство економіки України, Фонд державного майна України, про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРІНТЕРЕНЕРГО», в якому просить суд надати дозвіл на реалізацію майна Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «УКРІНТЕРЕНЕРГО», яке перебуває у податковій заставі з метою погашення усієї суми податкового боргу боржника.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що на день звернення з позовною заявою до суду за відповідачем рахується податковий борг. Зазначає, що відповідачу у встановленому порядку направлялись вимоги про сплату податкового боргу, проте заборгованість у добровільному порядку погашена не була, що зумовило звернення податкового органу до суду з позовом про стягнення відповідних коштів з рахунків платника податків у банківських установах. Разом з тим, Листом відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України вх. №4486/5 від 28.12.2021 року ЦМУ ДПС по роботі з ВПП повідомлено про відсутність грошових коштів на рахунках боржника. За таких обставин, позивач зазначає, що погасити податковий борг установи можливо виключно за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом. Просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 червня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №640/8855/22 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 жовтня 2022 року відмовлено в задоволенні клопотання про розгляд справи в загальному позовному провадженні, задоволено клопотання про залучення до участі, у справі в якості третіх осіб - Міністерство економіки України, Фонд державного майна України.
15 листопада 2023 року від Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла адміністративна справа №640/8855/22 на виконання Закону України № 2825-IХ від 13 грудня 2022 р. «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду».
Протоколом автоматизованого розподілу судових справ між суддями цю справу передано на розгляд судді Лиска І.Г.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду справу №640/8855/22 прийнято до провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач позов не визнав, вказує на те, що реалізація (відчуження) нерухомого майна ДПЗД «УКРІНТЕРЕНЕРГО», яке перебуває у податковій заставі, буде прямим порушенням вимог ч.1 ст. 1 Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна", так як підприємство є юридичною особою публічного права, що заснований на державній власності та є бюджетною установою, що належить до сфери управління Міністерства економіки України, у зв'язку із чим просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
У відповіді на відзив позивач не погоджується із доводами Відповідача, викладеними у відзиві, посилаючись на пріоритетність застосування у даному випадку приписів ст. 95 ПК України, просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідач подав до суду заперечення на відповідь на відзив та вказав, що Податковим кодексом України встановлена послідовність звернення до суду з вимогами щодо погашення податкового боргу платника. При зверненні до суду з метою надання дозволу на погашення заборгованості за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, контролюючий орган повинен обґрунтувати, в першу чергу, недостатність у такого платника грошових коштів, достатніх для повного погашення його боргу перед бюджетом, а також зазначити, які заходи вжив такий контролюючий орган для того, щоб погасити борг платника за рахунок належних йому коштів та чим це підтверджується.
Між тим, в матеріалах справи відсутні докази звернення до банку контролюючого органу виставлення інкасових доручень банківськими установами, в яких відповідачем відкриті рахунки з метою здійснення усіх необхідних заходів для погашення податкового боргу, визначених законом.
Третьою особою - Міністерством економіки України надано пояснення до суду, в яких останнє зазначило та вважає, що Позивач не виконав умову для звернення з даним позовом, яка визначена статтею 95.1 ПК України - не підтвердив належними доказами недостатність коштів Відповідача.
При цьому, оцінюючи дії Позивача необхідно враховувати положення глави 74 КАС України, відповідно обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Третя особа - Фонд Державного майна України надав пояснення, у яких вказав, що заходи стягнення, встановлені ст.95 ПК України, не можуть бути застосовані щодо державних підприємств та господарських товариств, у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25 відсотків.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
На податковому обліку у Центральному міжрегіональному управлінні ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - ЦМУ ДПС по роботі з ВПП, Позивач) перебуває платник податків Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (далі ДПЗД «Укрінтеренерго», Відповідач).
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.2021 року по справі №640/23032/19 позов Офісу великих платників податків ДІС до ДПЗД «Укрінтеренерго» про стягнення частини чистого прибутку (доходу) господарських операцій (державних унітарних підприємств та їх об'єднань), що вилучається до бюджету 323 153 950,06 грн - задоволено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.04.2021 апеляційну скаргу ДПЗД «Укрінтеренерго» залишено без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.2021 року - без змін.
У зв'язку з існуванням у ДПЗД «Укрінтеренерго» податкового боргу, податковим органом прийнято рішення про опис майна боржника у податкову заставу від 12.03.2020 року №10529/10/28-10-10-02-23 та 09.06.2020 року №21026/10/28-10-10-02-23.
На підставі рішень про опис майна боржника у податкову заставу, керуючись нормами ПК України контролюючим органом проведено опис боржника та складено Акт опису майна від 17.03.2020 року №4, від 19.06.2020 року №2, від 19.06.2020 року №24 на загальну суму - 58 593 521, 90 грн.
Постановою від 31.08.2021 року відкрито виконавче провадження по справі №640/23032/19 року та накладено арешт на грошові кошти, що містилися на рахунках Відповідача.
Листом відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України вх. №4486/5 від 28.12.2021 року ЦМУ ДПС по роботі з ВПП повідомлено про відсутність грошових коштів на рахунках боржника.
Станом на 10.06.2022 року, згідно даних інтегрованих карток платника, вищезазначена сума податкового боргу не погашена.
Сума податкового боргу складається з:
1) Частини чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об'єднань), що вилучається до державного бюджету на суму 323 060 592,9 грн., що складається з:
- розрахунку частини чистого прибутку(доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями №9094231150 від 10.05.2019 року;
- розрахунку частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями №9094231156 від 10.05.2019 року;
- розрахунку частини чистого прибутку(доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями №9171377587 від 19.08.2019 року.
2) нарахування пені відповідно до ст. 129 Податкового кодексу України з самостійно узгоджених зобов'язань з розрахунків частин чистого прибутку (доходу), що підлягають сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та об'єднаннями на суму 93 357,21 грн.
З огляду на наведені обставини, податковий орган звернувся до суду з позовом про надання дозволу на реалізацію майна Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «УКРІНТЕРЕНЕРГО», яке перебуває у податковій заставі з метою погашення усієї суми податкового боргу боржника.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
За приписами підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковим боргом вважається сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Згідно з пунктом 59.1 статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до пункту 59.5 цієї статті у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
За змістом пп. 14.1.155, п. 88.1 ст. 88 ПК України податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. З метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.
Згідно з пунктом 89.2 статті 89 ПК України з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.
Якщо майно платника податків є неподільним і його балансова вартість більша від суми податкового боргу, таке майно підлягає опису у податкову заставу у повному обсязі (пункт 89.6 статті 89 ПК України).
Відповідно до пункту 89.3 статті 89 ПК України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.
До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.
Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.
Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Порядок продажу майна, що перебуває у податковій заставі, врегульовано положеннями статті 95 ПК України та постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 р. № 1244.
Так, відповідно до пункту 95.1 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
При цьому стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (п. 95.2 ст. 95 ПК України).
Згідно з п. 95.3 ст. 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.
Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
При цьому, процедура стягнення з платника податків податкового боргу за рахунок грошових коштів у судовому порядку передує виникненню права контролюючого органу на звернення до суду щодо надання дозволу на погашення боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі.
Обов'язковими умовами (обставинами), наявність яких в своїй сукупності зумовлює виникнення у контролюючого органу права на звернення до суду із позовом про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі, є: наявність у платника податків боргу зі сплати податків (зборів, обов'язкових платежів); сума заборгованості платника податків на момент звернення контролюючого органу до суду із позовом про надання дозволу на погашення боргу за рахунок майна платника має бути узгодженою у встановленому законодавством порядку; відсутність коштів на рахунках платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків; наявність майна платника податків - боржника у податковій заставі.
Лише сукупність вказаних обставин наділяє контролюючий орган правом на звернення до суду із позовом про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків.
Так судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази звернення до банку контролюючого органу, виставлення інкасових доручень банківськими установами, в яких відповідачем відкриті рахунки з метою здійснення усіх необхідних заходів для погашення податкового боргу, визначених законом, що не спростовується Позивачем.
Між тим, контролюючий орган з метою доведення обставини відсутності коштів на рахунках платника податків у банках, обслуговуючих такого платника посилається лише на лист Департаменту ДВС Міністерства юстиції України, вх. № 4486/5 від 28.12.2021 року про відсутність грошових коштів на рахунках ДПЗД «Укрінтеренерго», в рамках відкритого виконавчого провадення № 66652783 з виконання виконавчого листа по справі №640/23032/19 від 17.05.2021 року, що видав Окружний адміністративний суд м. Києва.
Верховний Суд у постанові від 01 жовтня 2021 року у справі №440/1449/20 дійшов висновку, що при вирішенні вимог про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, до предмету доказування входять обставини щодо переліку усіх відкритих платником податків банківських рахунків, наявність/відсутність на таких рахунках грошових коштів, необхідних для погашення наявної у відповідача суми податкового боргу, а також вчинення податковим органом дій щодо стягнення коштів з таких рахунків.
Так, Податковим кодексом України встановлена послідовність звернення до суду з вимогами щодо погашення податкового боргу платника. При зверненні до суду з вимогою про надання дозволу на погашення заборгованості за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, контролюючий орган повинен обґрунтувати, в першу чергу, недостатність у такого платника грошових коштів - готівкових чи на рахунках у банку, достатніх для повного погашення його боргу перед бюджетом, а також зазначити, які заходи вжив такий контролюючий орган для того, щоб погасити борг платника за рахунок належних йому коштів та чим це підтверджується.
Однак, як встановлено судом, Контролюючий орган для доведення обставини відсутності коштів на рахунках платника податків у банках, обслуговуючих такого платника, не вчинив всі можливі законодавством дії та не надав відомості про діючі (закриті) рахунки відповідача у фінансових установах та інкасові доручення (розпорядження).
Судом встановлено, що внаслідок виставлення контролюючим органом інкасових доручень банківськими установами, в яких відповідачем відкриті рахунки, податковий борг не погашено.
В інкасових дорученнях (розпорядженнях) містяться відмітки про повернення інкасових доручень (розпоряджень) у зв'язку з відсутністю грошових коштів, в той час як страхові кошти, що зараховані на окремий рахунок, не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів, на стягнення на підставі виконавчих та інших документів, якими здійснюється стягнення відповідно до закону.
Таким чином, суд зазначає, що Позивачем не в повній мірі підтверджено відсутність грошових коштів на всіх рахунках, відкритих відповідачем у фінансових установах та про які відомо контролюючому органу, або неможливість стягнення коштів через наявність постанов про арешт коштів боржника, що надійшли до банку раніше, або неможливість виконання вимоги через те, що рахунок відкритий для акумулювання страхових внесків за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням.
Таким чином, судом встановлено, що контролюючим органом не дотримана процедура погашення податкового боргу, визначена Податковим кодексом України.
Як зазначено вище, майно платника податків передано у податкову заставу, згідно з Актами опису від 17.03.2020 року №4, від 19.06.2020 року №2, від 19.06.2020 року №24 на загальну суму - 58 593 521, 90 грн.
В свою чергу, з доводів відповідача вбачається, що Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» є юридичною особою публічного права (п.4.1 Статуту), засноване на державній власності, належить до сфери управління Міністерства економіки України (п. 1.1. Статуту), майно підприємства є державною власністю закріплюється за ним на праві господарського відання (п. 6.6. Статуту), тому в силу ст. 1 Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна», заходи стягнення, передбачені ст. 95 ПК України, зокрема продаж майна, не можуть бути застосовані до відповідача.
Встановивши зміст спірних правовідносин, суддя виходить з наступного.
Статтею 1 Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» від 29.11.2001 р. № 2864-III (далі Закон № 2864-ІІІ) встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25 відсотків (далі - підприємства), до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна.
Дія мораторію, встановлена частиною першою цієї статті, не поширюється на застосування примусової реалізації майна (за виключенням об'єктів, що відповідно до закону не підлягають приватизації, а також підприємств, перед якими у держави є підтверджена в установленому порядку заборгованість з відшкодування різниці в тарифах на теплову енергію та послуги з опалення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню) для погашення заборгованості перед Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та її дочірніми підприємствами, що здійснювали постачання природного газу на підставі ліцензії. Порядок реалізації майна встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 2 Закону № 2864-ІІІ для цілей цього Закону під примусовою реалізацією майна підприємств розуміється відчуження об'єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних капіталів цих підприємств, якщо таке відчуження здійснюється шляхом: звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, крім рішень щодо виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв'язку із трудовими відносинами, та рішень щодо зобов'язань боржника з перерахування фондам загальнообов'язкового державного соціального страхування заборгованості із сплати внесків до цих фондів, яка виникла до 1 січня 2011 року, та з перерахування органам Пенсійного фонду України заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Таким чином, враховуючи те, що майно, яке описано в податкову заставу, належить до основних засобів, що забезпечують функціонування установи, а частка державної власності в статутному капіталі відповідача становить не менше 25%, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі.
В свою чергу, що стосується посилань позивача на те, що в контексті спірних правовідносин норми Податкового кодексу України мають прерогативу по відношенню до інших законодавчих актів, а Законом №2864-ІІІ не введено мораторій на примусову реалізацію майна у процедурі погашення податкового боргу, то суд вважає останні безпідставними, так як пунктом 87.2 статті 87 ПК України чітко визначено, що джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами, а відтак норми Закону №2864-ІІІ, яким встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств, мають застосовуватися в обов'язковому порядку.
Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 11.02.2020р. по справі №818/1604/16, що враховується судом відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.
Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд,-
У задоволенні адміністративного позову - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лиска І.Г.